4.Суспільно-політична та національна проблематика в програмах політичних партій підавстрійської України.

Русько-Укр. радикальна партія (РУРП, 1890 р.) – перша укр. політична партія. Засновники – І.Франко, М.Павлик. Програма-мінімум: досягнення матеріального добробуту трудящих, усунення експлуатації, проведення економічних реформ. Програма-максимум: утвердження соціалізму, демократизація суспільного життя, піднесення національної самосвідомості українців, автономія України. У 1895 р. Ю.Бачинський опублікував брошуру «Ukraina irredenta» («Україна уярмлена»), в якій доводив історичну необхідність здобутки Україною незалежності. РУРП внесла корективи до програми, поставивши незалежність України перспективною метою.

До Укр. національно-демократичної партії (УНДП,1899 р.) увійшли народовці, незадоволені «новоерівськими» компромісами, та радикали, які відмовлялися від соціалістичної ідеології на користь національної ідеї. Стала найчисельнішою укр. партією. Засновники: В.Будзиновський, Ю.Романчук, К.Левицький та Є.Левицький, В.Охримович. Програма: виховання почуття єдності з наддніпрянськими українцями, створення єдиної укр. національної провінції Австро-Угорщини з власним сеймом та адміністрацією, головна мета – соборність і незалежність України.

Укр. соціал-демократична партія (УСДП, 1899 р.) була створена внаслідок об’єднання лівих радикалів та соціалістів, які не увійшли до Польської соціал-демократичної партії. Не чисельна партія. Засновники: М.Ганкевич, С.Вітик, Ю.Бачинський. Програма: досягнення соціалізму шляхом реформ, захист інтересів робітників, парламентські методи боротьби, перспективна мета – незалежна Укр. республіка.

5.Суспільно-політичні та національні питання в програмах загальноросійських політичних партій.

В Україні активно діяли загальноросійські політичні партії. У 1898 р. було утворено марксистську Російську соціал-демократичну робітничу партію (РСДРП), яка 1903 р. розкололася на фракції меншовиків і більшовиків. На початку ХХ ст. з неонародницьких гуртків створюється Партія соціалістів-революціонерів (ПСР, есери). Після виходу царського Маніфесту від 17 жовтня 1905 р., який дозволяв політичну діяльність, були створені ліберальні партії Конституційно-демократична партія (КДП, кадети), Союз «17 жовтня» (октябристи). На противагу революційному рухові виникають праві монархічні організації «Союз руського народу» й «Союз Михаїла Архангела» (чорносотенці). В містах України загальноросійські політичні партії користувалися значно більшим впливом, ніж власне українські.

Першою оформилася партія пролетаріату — Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП). Створення РСДРП було проголошено на І з'їзді соціал-демократичних організацій у Мінську в 1898 р. Після І з'їзду РСДРП «Союзи боротьби за визволення робітничого класу», в тому числі Київський і Катеринославський, стали комітетами РСДРП. Виникли комітети РСДРП, що об'єднували всі соціал-демократичні гуртки і групи в межах даного міста, і в Одесі (восени 1898 p.), Харкові (весною 1899 р.), Миколаєві (восени 1899 р.) та в інших містах.

Наприкінці 1901 — на початку 1902 рр. у Росії внаслідок об'єднання різних народницьких гуртків і груп створилася партія соціалістів-революціонерів (есерів), яка вважала себе виразником інтересів трудового народу. У 1901—1905 рр. вона нелегально видавала газету «Революционная Россия» і журнал «Вестник русской революции». Керівниками есерів були В. Чернов, Н. Авксентьев, Г. Гершуні, К. Брешко-Брешковська та ін.. Есери ставили за мету повалення царського самодержавства, встановлення республіки, демократизації суспільного й державного ладу, соціалізації землі.