3.2. Тест “Чи впевнені Ви в собі”

Чи впевнена ви людина? Щоб перевірити це, дайте відповідь «так» чи «ні» на поставлені запитання:

1. Чи часто ви відчуваєте раптову втому, хоча й не перевтомлюва­лися?

2. Чи буває, що ви раптом не можете згадати, чи зачинили за собою двері?

3. Чи часто ви засмучуєтесь без причини?

4. Чи лякаєтесь іноді, коли задзвонить телефон?

5. Чи часто вам сняться сни?

6. Чи швидко ви приймаєте рішення?

7. Чи любите ви знайомитися з новими людьми?

8. Чи прокидаєтеся вночі з відчуттям голоду?

9. Чи хочеться вам часом побути на самоті?

10. Чи керуєтесь ви в своїх вчинках здебільшого тим, чого очікують від вас інші?

Підрахуйте кількість набраних балів. За позитивні відповіді на 1, 2, З, 4, 8, 10 запитання і за негативні на 5, 6, 7, 9, запишіть собі по одно­му балу. Максимально можете отримати 10 балів.

• 7-10 балів — ви невпевнена в собі людина, і цю рису можна вва­жати великим недоліком, який приносить багато шкоди в повсякден­ному житті;

• 4-6 балів — у вас виражена потреба почувати себе упевнено. Іноді ви довго вагаєтеся перед прийняттям важливого рішення, але недо­ліком це назвати важко;

• 1-3 бали — ви досить впевнені в собі й вільні від необачних вчинків, характерних для невпевнених людей.

• 0 балів — ви занадто самовпевнені, а це вже дуже великий недолік.

Звичайно, це далеко не всі способи зниження хвилювання перед іспитами. Існують й інші досить ефективні способи зменшення страху перед іспитом, зокрема такі, як психологічний тренінг, аутотренінг, метод Вольпе, який поєднує уяву з аутотренінгом, але вони потребують спеціальної підготовки під керівництвом досвідченого психолога, тому ми на них зупинятися не будемо.

4. Технологія підготовки до іспиту

Окремо варто розглянути аспекти технології підготовки до іспиту. Цілком зрозуміло, що успіх на іспиті багато в чому зумовлений тим, наскільки систематично й глибоко ми працюємо впродовж семестру. Адже засвоїти зміст усього курсу певної навчальної дисципліни за кілька днів підготовки до іспиту просто неможливо. Крім того, добре відомо, що ті розділи, які швидко вивчають «напам'ять», дуже швидко забува­ють після складання іспиту.

До іспитів найкраще готуватись шляхом систематичного вивчення матеріалу під час його проходження впродовж семестру. На жаль, ми не завжди можемо цього досягти. Тому необхідна й спеціальна підготовка до іспитів: попереднє та остаточне повторення засвоєного раніше ма­теріалу.

4.1. Попереднє повторення варто починати приблизно за півтора-два місяці до іспиту і в основу такого повторення покласти метод відтворен­ня, тобто застосовувати активне повторення. Для цього ми намагаємо­ся дати відповідь на конкретне питання з програми, пригадати основ­ний його зміст, а потім (якщо потрібно) зупинитися на окремих нюан­сах. Якщо ж відповідь на питання пригадується погано, то у цьому ви­падку варто зупинитись на повторному сприйнятті (прочитати матері­ал кілька разів так, нібито він зовсім для нас незнайомий) і лише після цього — на повторному відтворенні.

4.2. Остаточне повторення здійснюється в ті дні, які спеціально призна­чені для підготовки до іспитів. І тепер засадовим стає не відтворення, а пригадування основних положень кожної конкретної теми. Як правило, на цьому етапі підготовки до іспитів у нас на руках є екзаменаційні біле­ти або хоча б список питань, винесених на іспит. Це допомагає зазда­легідь ознайомитися з формулюванням питань у білетах і зорієнтувати­ся, наскільки детально їх треба розкривати.

При підготовці відповідей на питання корисно структурувати мате­ріал, подібно до того, як ми це робимо під час роботи з навчальним тек­стом, — складати плани, схеми, графіки тощо. Причому робити це тре­ба не подумки, а письмово. Така фіксація на папері корисна тому, що під час пригадування, повторення «про себе» змішуються пізнавання мате­ріалу і його реальне знання. А пізнавати завжди легше, ніж пригадува­ти насправді, оскільки у нас виникає враження, що ми цей матеріал знає­мо — звичайно, ми його вже читали або чули. Проте коли виникає не­обхідність переказати цей матеріал іншим, висловити вголос, наше знан­ня кудись зникає. Саме з цим пов'язані випадки, коли здається, що ми все знаємо, все пам'ятаємо, а починаємо відповідати — і відповідь ви­ходить плутаною, уривчастою.

Письмові плани, схеми, таблиці корисні ще й тим, що їх можна лег­ко використовувати при швидкому повторенні матеріалу, а іноді навіть при безпосередній відповіді на іспиті. Варто письмово готуватись до іспитів ще й тому, що в цьому випадку ми стаємо в позицію людини, яка передає свої знання іншим, а саме це ми робимо під час складання іспитів.

При підготовці по білетах не варто повторювати їх по порядку, щоб потім не розгубитися на самому іспиті. Таке розгублення часто спосте­рігається у молодших школярів: вивчив напам'ять всю табличку мно­ження, а вчителька спитала її не в тому порядку. В результаті — двійка, сльози і зіпсований настрій. Тому краще написати номери білетів на листочках і витягувати їх як на іспиті. І кожного разу перед тим, як по­чати відповідати, — згадати і записати план відповіді.

В психології встановлено, що чим більші відмінності між станом лю­дини у ті моменти, коли вона отримує інформацію (в нашому випадку — готується до іспитів) та відтворює її (складає іспит), тим важче їй видо­бувати цю інформацію з пам'яті. Готуємося ми зазвичай вдома, за спо­кійних умов, розслабившися, сидячи в зручному кріслі, а іноді й лежа­чи. Коли ж ми відповідаємо на питання екзаменатора, то відчуваємо напруження та хвилювання. Тому бажано не тільки проводити підготов­ку в робочому положенні (за робочим столом, в бібліотеці тощо), а й роз­повідати вивчене вголос (собі, другові, записувати на магнітофон). Крім того, якщо ми хочемо добре складати іспити, то повинні навчитися за­пам'ятовувати матеріал для них в уявній екзаменаційній ситуації, беру­чи до уваги і поведінку екзаменатора. При цьому ми немовби зближує­мо стани отримання і відтворення інформації.

Важливо й те, що мова «про себе», подумки істотно відрізняється від мови вголос: вона коротка, стиснута, майже схематична. Для того, щоб її зрозуміли інші, ми повинні «здійснити переклад». І тоді виявляється, що не все можна перекласти: щось забули, щось в «перекладі» здається блідою копією того, що ми бачимо як образ, а словами передати не мо­жемо. Коли ж ми даємо відповідь на питання вголос, то спрацьовує механізм, про який ми вже говорили раніше: думка, сформульована влас­ними словами, сприймається як своя власна і запам'ятовується значно краще. Не даремно ж кажуть, що найкращий спосіб щось зрозуміти — пояснити це іншому.

4.3. Хотілося б звернути особливу увагу й на важливість передекзаме­наційних консультацій. Досить часто студенти ігнорують їх, намагаючись зекономити час для продовження повторення пройденого матері­алу. Але лише тут ми маємо повну можливість отримати відповідь на всі незрозумілі питання. Крім того, викладачі на консультаціях, як пра­вило, звертають увагу на ті розділи і питання, які викликали труднощі у студентів при відповідях на попередніх іспитах. Але навіть якщо нічого нового для себе ми на консультації не взнаємо — все одно варто її відвідати, оскільки, уважно слухаючи відповіді екзаменатора на запи­тання студентів, ми можемо з'ясувати, з яким рівнем складності треба їх розкривати і який необхідний рівень знань треба мати.

5