3. Психологічна підготовка

Звичайно, добре знання предмета дуже важливе для успіху, але свої знання треба ще вміти продемонструвати екзаменатору, причому саме тоді, коли це потрібно. Адже не так вже й рідко трапляються випадки, коли ми даємо чітку і правильну відповідь на поставлене питання, але — на жаль — вже після іспиту і отримання не дуже високої оцінки. І при­чини цього — як неправильна мнемонічна спрямованість, так і надмірне хвилювання до і під час складання іспиту, а іноді і так званий «екзаме­наційний ступор».

Чи можна запобігти цьому? Чи можна справитися з власним хвилю­ванням, з власними емоціями? На ці питання можна дати позитивну відповідь. Звичайно, зовсім не хвилюватися на іспиті неможливо. Адже іспити — це завжди стресова ситуація. Проте хвилювання бувають різні. Якщо одних вони мобілізують, ефективність діяльності при цьому зро­стає (своєрідний «стрес лева»), то інших доводять до стану панічного заціпеніння («стрес кроля»). Але будь-яка дія завжди краща за пригніче­ну пасивність, оскільки активна позиція зменшує хвилювання й почут­тя небезпеки. Не даремно ж кажуть, що для того, щоб перестати бояти­ся ворога, треба піти в атаку, а маленьке цуценя найголосніше гавкає тоді, коли боїться — щоб не було так страшно.

Що ж таке хвилювання? В чому виявляється його негативний вплив і як його подужати? З точки зору психології, хвилювання — це психіч­ний стан людини, зумовлений підвищеним збудженням нервової систе­ми, перевантаженням її позитивними або негативними переживаннями. Проте його можна визначити і як стан, що характеризується синдромом підвищеного збудження, напруження та страху, пов'язаного з негатив­ними передчуттями суб'єктом наслідків своєї діяльності у виняткових для нього і складних з погляду виконавської майстерності ситуаціях. Тобто хвилювання — це різновид ситуаційного страху, за якого наше чуттєве напруження підвищується настільки, що заважає нормальній діяльності.

Головними ситуаційними причинами хвилювання є іспити та пуб­лічні виступи. Як показують дослідження, третина всіх випадків хвилю­вання у студентів пов'язані з перевіркою знань, а понад 80% студентів вважає хвилювання фактором, який принаймні частково погіршує їхню виконавську діяльність під час іспиту. На недостатню підготовленість до нього вказує найменша кількість опитуваних. Так, з 179 чоловік цей пункт згадали лише шестеро, а ще дев'ятеро сказали, що вони не впев­нені у своїх знаннях. Найчастіше ж зазначають, що хвилювання поси­люють такі обставини, як загроза неуспіху, усвідомлення можливої не­вдачі, розуміння важливості ситуації або своєї відповідальності за ус­пішне її опанування, невдачі однокурсників, власні минулі невдачі тощо.

Страх перед іспитами призводить до багатьох негативних явищ. Зо­крема, хвилювання негативно впливає на мислення, на форму і здатність висловлюватися, на судження, порушує увагу, тим самим спричиняючи збільшення помилок під час відповіді. Крім того, відповідь погіршується і внаслідок того, що увага зосереджується на зовнішніх ознаках хвилю­вання, на думках про саме хвилювання. Як часто можна почути перед дверима кабінету, в якому відбувається іспит, фрази типу: «Я так хви­лююся, що все вилетіло з голови!» або «Я нічого не можу згадати від страху». Такі думки тільки збільшують наш страх. А при надмірному хвилюванні можливі навіть помилки у правильному розумінні самого питання, на яке необхідно давати відповідь.

Усвідомлення людиною факту, що вона не досягає того рівня, на який здатна, також є важливою психологічною причиною зростання стану хвилювання. Якби студентові вдалося вибратися з цього зачарованого кола, на якому утримується хвилювання, і зосередитися на власних про­блемах та їх розв'язанні за допомогою свого мислення, то це допомог­ло б йому в зменшенні хвилювання.