1.3. Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі

Структурні показники розвитку міжнародної торгівлі характеризують експортні та імпортні товарні потоки за такими ознаками як товарний склад і регіональна спрямованість.

Індекс диверсифікації експорту – це індекс відхилення товарної структури експорту країни від структури світового експорту. Використовується, як правило, для визначення розбіжностей у структурі зовнішньої торгівлі країн, експорт яких є достатньо різнобічним. Розраховується на базі абсолютного відхилення частки або іншого товару в експорті країни від його частки у світовому експорті. Для цього використовується формула:

(1.14)

де S_iJ – індекс диверсифікації експорту країни;

H_ij – частка i-го товару в загальному експорті країни j;

H_i – частка i-го товару в загальному світовому експорті.

Хоча індекс і характеризує кількісну відмінність товарної структури експорту країни від структури світового чи регіонального експорту, але на його підставі не можна засвідчувати, що структура експорту однієї країни краща або гірша за іншу.

Значення індексу розміщують у межах:

0	1
Позитивне значення	Негативне значення
структура експорту країни не відрізняється від світової або тією з якою порівнюється	структура експорту країни дуже відрізняється від світової або тією з якою порівнюється

Індекс диверсифікації для України в 1990 р. становив 0,75. В індустріально розвинутих країнах цей показник перебуває на межі 0,2–0,4 (Франція – 0,252; Великобританія – 0,268;), а в країнах, що розвиваються, перевищує рівень 0,8 - 0,9 (Уганда та Гвінея – 0,96, Нігерія – 0,91.

Недоліком даного показника є його значна залежність від конь'юктури світових товарних ринків і насамперед від коливань цін на сировину. Навіть незначна їх зміна на окремі товари може суттєво вплинути на рівень індексу диверсифікації експорту країни.

Індекс географічної концентрації експорту (або імпорту) товару характеризує стан світового ринку конкретного товару за такими ознаками, як кількість експортерів (імпортерів) та питома вага основного експортера (імпортера). Цей індекс, відомий економічній літературі як індекс Херфіндаля-Хіршмана, тим вищий, чим менша загальна кількість експортерів (імпортерів) та чим вищою є питома вага основного експортера (імпортера). Індекс географічної концентрації експорту (або імпорту) розраховується за формулою:

1.4. Показники інтенсивності міжнародної торгівлі

Обсяг експорту, імпорту або зовнішньоторговельного обігу на душу населення

(1.16) (1.17) (1.18)

де Е_д – експорт на душу населення

І_д – імпорт на душу населення;

ЗТО_д – зовнішньоторговельний обіг на душу населення;

Ех – вартість національного експорту за рік;

Іm – вартість національного імпорту за рік;

ЗТО – зовнішньоторговельний обіг країни за рік (Е + І);

Ч – чисельність населення країни на відповідний рік.

• Ці показники широко використовуються в міжнародних зіставлення.

Зовнішньоторгова квота визначається за формулою:

, (1.19)

де ВВП – валовий внутрішній продукт;

ЗТО – зовнішньоторговий оборот країни.

ЗТО = Ex+Im, (1.20)

де Ех – експорт країни (export);

Іm – імпорт країни (import).

Вважається, що країну можна віднести до країн з відкритою економікою, якщо рівень зовнішньоторговельного обороту складає близько 25% до ВВП.

Найчастіше ступень відкритості економіки країни, тобто ступень її участі у міжнародному поділі праці розраховується за допомогою експортної квоти.

Експортна квота країни визначається за формулою:

(1.21)

Прийнято вважати рівень відкритості економіки країни прийнятним, якщо розмір експортної квоти (Е_кв) більше 10%.

За допомогою імпортної квоти можна визначити імпортозалежність країни.

Імпортна квота визначається за формулою:

(1.22)

Зазначені показники дають уявлення про масштаби зв’язків окремих національних економік із світовим ринком. Однак, ці показники потрібно використовувати комплексно з іншими показниками економічного розвитку країни, оскільки інтенсивність зовнішньоекономічних зв’язків країни характеризується не тільки обсягами товарообігу, але й міжнародним рухом факторів виробництва, до яких належать робоча сила, капітал, технології тощо (що буде розглянуто у наступних розділах книги).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) (gross domestic product - GDP) – додана вартість, що виготовлена резидентами всередині країни.

Валовий внутрішній продукт визначається за формулою:

ВВП = (С+Іn)+(Ех-Ім) (1.23)

де : С – споживання (consumption) (домашніх господарств, підприємств та уряду);

Іn – внутрішні інвестиції (капіталовкладення) (investment);

Ех-Ім = NE (1.24)

де NE - чистий експорт (net export).

Валовий національний продукт (ВНП) (gross national product - GNP) – це сума доданої вартості, яка виготовлена всередині країни, і чистого факторного доходу з-за кордону.

ВНП = (С+Іn)+(Ех-Ім+NY), (1.25)

де NY – чистий факторний дохід з-за кордону (різниця доходів від зароблених за кордоном коштів (наприклад, доходи від прибутків на інвестиції, вкладені за рубежем) та виплатів прибутків нерезидентам, що переводяться за кордон).

Валовий національний дохід (ВНД) (gross national disposable product - GNDP) – це валовий національний продукт, який використовується на накопичення і споживання і включає чисті трансферти з-за кордону.

ВНД = (С+Іn)+(Ех-Ім+NY+NT), (1.26)

де NT - чисті трансферти (net transfer).

Абсолютні розміри ВВП чи ВНП в цілому характеризують економічну потужність країни, але недостатні для визначення рівня життя населення. Міжнародні організації, такі як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд чи Світова торгівельна організація, класифікуючи країни за рівнем економічного розвитку, головним критерієм вважають показник ВВП на душу населення. Чим вищий показник ВВП в розрахунку на душу населення, тим вищий рівень життя в країні.

Однак, аналізуючи рівень розвитку країни необхідно сполучати обидва показники, оскільки абсолютна величина ВВП характеризує, перш за все, обсяг виробленої продукції та послуг, а його відносний показник визначає рівень продуктивності праці, організацію й культуру виробництва.

Інтенсивність внутрішньогалузевого обміну в міжнародній торгівлі відображає паралельний експорт та імпорт виробів тієї самої галузі даної країни (або групи країн) за певний період (частіше за рік) До внутрішньогалузевого обміну належать такі його види:

• обмін диференційованими виробами, в т. ч.:

а) виробами, що задовольняють однакові або схожі потреби, але потребують різних факторів виробництва (наприклад вовняні тканини);

б) виробами, що потребують однакових факторів виробництва, але задовольняють різні потреби (наприклад, бензин і парафін);

в) виробами, що диференціюються за якістю, стилем, дизайном тощо (наприклад, різні марки автомобілів);

• обмін деталями, вузлами, напівфабрикатами, які, беручи участь у створенні того самого кінцевого продукту, належать до однієї галузі;

• обмін функціонально однорідними виробами, який здійснюється за специфічних умов:

а) реекспорт, тобто імпорт товару з метою його подальшого експорту (з безмитних зон, після відповідної доробки тощо);

б) прикордонна торгівля (наприклад, товари, що мають високі витрати на перевезення відносно ціни самого виробу);

в) експорт та імпорт субститутів (товарів-замінників) у різні сезони року (особливо це стосується сільгосппродуктів).

Показники внутрішньогалузевої торгівлі розраховуються за методикою Грубела-Ллойда. Рівень внутрішньогалузевої торгівлі визначається як різниця загального обігу даної галузі та обсягу міжгалузевої торгівлі цієї галузі:

Н_і =(Еx_і+Іm_і)-Еx_і-Іm_і, (1.27)

де Н_і – рівень внутрішньогалузевої торгівлі;

Еx_і Іm_і – відповідно експорт та імпорт галузі і;

(Еx_і + Іm_і) – вартість зовнішньоторговельного обігу галузі і;

Еx_і - Іm_і – абсолютна вартість різниці між експортом та імпортом виробів даної галузі, що дорівнює обсягу міжгалузевої торгівлі галузі і.

Інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами визначається за формулою:

де U_i – інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами;

Н_і – рівень внутрішньогалузевої торгівлі;

Еx_і та Іm_і – відповідно експорт та імпорт галузі.

Значення показника перебувають у межах:

0	100
Внутрішньогалузевий обмін відсутній	Обмін має виключно внутрішньогалузевий характер

Середній рівень інтенсивності внутрішньогалузевого обміну (індекс внутрішньогалузевої торгівлі) серед галузей даної країни або групи країн розраховується за формулою:

при збалансованій зовнішній торгівлі

(1.30)

або

(1.31)

при незбалансованій зовнішній торгівлі

, (1.32)

де I_iit - індекс внутрішньогалузевої торгівлі (index of intra-industry trade);

Ех_i та Im_i, - відповідно абсолютні величини експорту та імпорту і-го товару (або товарної категорії);

Ех та Im – весь експорт та імпорт відповідно.