§ 14. Різноманітність кишковопорожнинних

Тип Кишковопорожнинні об'єднує три класи зовні зовсім різних тва­рин: Гідроїдні медузи, Сцифоїдні медузи та Коралові поліпи (мал. 25).

Клас Гідроїдні медузи

До цього класу належать прості за будовою кишковопорожнинні тва­рини, поширені у прісній та морській воді. Разом із нитчастими водоро­стями ці тварини оселяються на підводних каменях, палях мостів і днищах кораблів. Проте, на відміну від водоростей, вони активно руха­ються і ловлять своїми щупальцями здобич. Життєвий цикл гідроїдних медуз — це період розвитку особин двох поколінь. Колоніальний ор­ганізм першого покоління — поліп — веде прикріплений спосіб життя і нагадує гіллястий кущик. На його гілках утворюються медузи, які по­ступово відбруньковуються від материнського організму.

Тіло медузи складається з напівпрозорої драглистої речовини, прони­заної сіткою еластичних волокон, і схоже на парасольку або дзвін. На нижньому боці «парасольки» на стебельці знаходиться ротовий отвір. Медуза вільно плаває в товщі води. Пересувається вона завдяки виштовхуванню води з-під «дзвона». (Пригадай, як називається цей тип пересування тварин.)

У медузи є органи зору — примітивні світлочутливі вічка і органи рівноваги, що допомагають їй відчувати розташування тіла у просторі. На відміну від поліпа, медуза має статеві органи, її розмноження відбу­вається статевим способом. Із заплідненого яйця виходить маленька, вкрита війками личинка, що певний час плаває, поступово втрачаючи війки. Згодом личинка прикріплюється до будь-якого субстрату і пере­творюється на поліп. Таким чином відбувається чергування двох поколінь: поліпи (нестатеве покоління) замінюються медузами (стате­вим поколінням).

Проте не всі представники цього класу відбруньковують медузок (при­гадай, як відбувається статевий процес у гідри прісноводної). У деяких видів вони залишаються прикріпленими до поліпа, нагадуючи ди­вовижні квіти, що ростуть під водою.

• Іноді в акваріумі несподівано з'являється велика кількість медузок зав­довжки до 2 см. За 2—3 дні вони зникають і можуть більше ніколи не з'яви­тися. Виявляється, ці медузки походять від медуз з Амазонки, яких свого часу разом з рибами й водними рослинами завезли до Європи любителі акваріумів. У першому поколінні ці таємничі тварини зовні нагадують крихітних гідр, а в другому — це медузки, які відбруньковуються від своїх батьків-«мікрогідр», розмножуються, а згодом гинуть.

Серед гідроїдних медуз трапляються дуже отруйні види. Так, небез­печна отруйна медуза хрестовичок, що живе в морях Далекого Сходу, присмоктується до тіла купальника своїми щупальцями і виділяє отруту великою кількістю жалких клітин. На місці ураження з'являється силь­ний опік. За ЗО хвилин людина відчуває загальну слабкість, іноді непри­томніє. У таких випадках потрібна термінова медична допомога.

Ще одна небезпечна для людини істота — фізалія— яскраво забарвле­на медуза, що плаває на поверхні океану (звідси її друга назва — «порту­гальський кораблик»). Хоча діаметр її «парасольки» близько 20 см, вона має щупальця завдовжки до 30 метрів. При необережному дотику до неї її жалкі клітини спричиняють у людини дуже сильний опік, біль, загаль­ну слабкість, навіть непритомність.