Тема № 9. Україна на передодні другої світової війни.

1.Економічне становище України на передодні другої світової війни.

2.Внутрішньополітичне становище України.

I. Економічне становище України на передодні другої світової війни..

Перша п'ятирічка (1928-1932 рр.):

• Форсований ривок у розвитку важкої промисловості.

• Розвиток сільськогосподарського машинобудування (будівництво Харківського тракторного заводу та випуск перших тракторів;

• Вироб­ництво харківським заводом «Серп і молот» складних молотарок,

• Випуск запорізьким заводом «Комунар» ком­байнів).

• Створення енергетичної бази.

• Розширення та реконструкція мета­лургійної бази (будівництво заводів «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь»,

• Реконструкція металур­гійних заводів у Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Макіївці, Комунарську);

• Ліквідація безробіття.

• Розгортання соціалістичного змаган­ня.

• Запровадження карткової системи.

Друга п'ятирічка (1933-1938 рр.):

• Подальше наростання індустріа­лізації (хоча темпи росту зниже­ні до 13—14 % на рік).

• Будівництво нових підприємств: Харківський турбінний завод, Новокраматорський завод важ­кого машинобудування, азотний завод у Горлівці та ін.

• Налагодження виробництва радіальних, свердлувальних, шліфувальних та інших верста­тів.

• Розвиток легкої та харчової промисловості при збереженні пріоритетного розвитку важкої промисловості.

• Відміна карткової системи (1935 р.).

• Поширення соціалістичного змаган­ня (стаханівський рух, ізотовський рух тощо).

Особливості промислового розвитку на передодні війни:

1. Збільшено асигну­вання на оборону.

2. Введено в дію в УРСР 600 нових промисло­вих підприємств (1938 р.— червень 1941 р.).

3. Збільшено видобут­ок вугілля,

4. Установлено надзвичайно жорстку трудо­ву дисципліну (постанова «Про заходи щодо впорядкування трудової дисципліни, поліп­шення практики державного соціального страхування та боротьби зі зловживаннями в цій справі» (грудень 1938 р.).

5. Перехід на 8-годинний робочий день.

6. Запроваджено 7-денний робочий тиж­день.

7. Заборонено самовільне залишення робітниками й службовцями підприємств та установ» (червень 1940 р.), згідно з яким порушення дис­ципліни дорівнювалося кримінальному злочину.

8. Відбувалось нарощу­вання потужностей машинобудівної про­мисловості, хімічних підприємств, електро­енергетики.

9. Одержавлення всіх форм власності.

10. Утвердження командно-адміністративної системи в управ­лінні.

11. Жорстка трудова дисципліна.

12. Безкоштовне використання праці політв'язнів.

Особливості внутрішньополітичної ситуації:

• Монополія ВКП(б) на владу (заборона діяльності в Україні лівих есерів, комуністів-боротьбистів, УКП;

• Установлення однопартійної системи;

• Повний контроль над усіма організа­ціями та громадськими об'єднаннями).

• Утворення унітарної держави, централізація управління.

• Формування культу вождя.

• Формування партійного й державного апарату за принципом особистої відданості (провідниками сталінської політики в Україні були Л. Каганович (1925—1928 рр.) та С. Косіор (1928—1938 рр.))

• Масові репресії, терор (знищення будь-якої опозиції, створення каральних органів — ДПУ, НКВС).

А) Шахтинська справа» (1928 р.) над 53 спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які нібито займа­лися шкідницькою діяльністю (5 осіб отримали смер­тний вирок, інші — різні строки ув'язнення).

Б) Сфабрикований процес над «Спілкою визволення України» (СВУ) у 1930 р. був спрямований проти «старої» національної еліти.

В) Звинувачення 45 осіб у підготовці збройного повстання, яке ставило за мету відновлення самостійної «буржуазної» України.

Г) Сфальсифікована справа «Українського національ­ного центру» (УІЩ) у 1931 р. — процес над коли­шніми провідними діячами УНР, серед яких були М. Грушевський, В. Голубович та ін.

Д) Боротьба з УАПЦ (із 34 єпископів заарештовано 24, ще вісім зникли без суду і слідства).

Е) Голодомор 1932—1933 рр..

Є) Самогубство М. Хвильового та наркома освіти М. Скрипника;

Ж) Арешт і смерть за нез'ясованих обста­вин О. Шумського.

З) Справи «Української військової організації» (УВО), «Блоку українських націоналістичних партій» тощо.

И) Прийняття закону про покарання членів сімей «ворогів народу» (виселення у віддалені райони, обмеження в правах).

І) Боротьба з українським націоналізмом (справи «на­ціоналістичної» групи професора М. Зерова, «Блоку українських терористичних груп» та ін.).

Ї) Боротьба з ухилами в партії (справи «Українського троцькістського центру», «Соціал-демократичної пар­тії України»).

К) Чистка партійної верхівки, репресії проти членів КП(б)У (Є. Клірінг, X. Чаковський, П. Постишев та ін.).

Л) Репресії в армії (серед репресованих були відомі радянські полководці Й. Якір — командуючий київ­ським військовим округом, І. Дубовий — команду­ючий Харківським військовим округом, Є. Ковтюх, І. Федько, Д. Шмідт, І. Уборевич та ін.).

М) Гоніння проти українських діячів культури — «роз­стріляне відродження»

Становище релігії в Україні

1. Офіційно релігію більшовики не заборонили але відокремили її від держави

2. Більшовики переслідували священників і пропагували атеїзм

3. Священників піддавали репресіям

4. Знищували храми або переобладнували їх під клуби

5. Радянський уряд підтримував сектантські угрупування

6. Всеукраїнська церковна рада стала ініціатором створення української автокефальної православної церкви.

7. У 1921 році всеукраїнська церковна рада обрала священика Лемківського митрополитом та створила автокефальну православну церкву. Для якої характерно :

а) не змогла створити свою незалежну матеріальну базу;

б) не була визнана московським патріархатом;

в) всередині церкви було багато суперечок;

г) 1926 року митрополита Лемківського було арештовано і звинувачено в націоналізмі

8) В 1926 році почали знищувати автокефальну церкву та її священників

9) Релігія стала ворогом радянської влади через, що руйнували церкви, спалювали ікони, знищували священників а церковні дзвіниці переплавляли на зброю.

10) Гоніння на Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ), у результаті яких у 1930 р. церква змушена була самоліквідуватися.

11) Масова ліквідація культових споруд, у результаті чого були знищені численні пам'ятки церковної архітектури.

12) Кривава розправа над священиками, церковним керівництвом (арешт близько 2 тис. священиків УАПЦ, у тому числі митро­политів В. Липківського, М. Борецького, І. Павловського).

13) Зростаючий державний тиск на діяльність православної церкви, яка не входила в рамки офіційної ідеології (запро­вадження в 1928 р. Адміністративного кодексу УСРР, який містив розділ «Про культи»).

14) Курс на формування атеїстичного світогляду