Парентеральний механізм

Реалізація парентерального механізму передачі відбувається в разі проникнення збудника в кров людини за допомогою шприців та інших інструментів, які порушують цілість шкіри та слизових оболонок. Цей механізм ще називають штучним, ятрогенним, артифіційним. Розвиток медицини, численні оперативні та інші парентеральні втручання, трансплантація органів, трансфузія крові призвели до появи і розповсюдження нових інфекцій – вірусних гепатитів В, С, Д, ВІЛ-інфекції та ін. Їх поширенню сприяли також поширення в суспільстві наркоманії та побутових парентеральних втручань, таких як татуаж, пірсінг, манікюр та ін.

Парентеральний механізм передачі активно реалізується в лікарняно-профілактичних закладах при порушенні правил обробки медичного інструментарію, недостатньому обстеженні донорської крові, що призводить до виникнення внутрішньолікарняних інфекцій. Крім того, активному поширенню збудників сприяють особливості перебігу цих інфекцій - наявність невиявлених джерел інфекції, хронічних форм гепатитів В і С, тривалий безсимптомний перебіг ВІЛ-інфекції тощо.

Основним напрямком боротьби з інфекціями, що передаються парентеральним механізмом, є розрив самого механізму шляхом активного використання одноразового інструментарію, дотримання дезінфекційно-стерилізаційного режиму в ЛПЗ, ретельного обстеження донорів крові, виявлення прихованих джерел інфекції та ін.

Вертикальний механізм

Вертикальною трансмісією збудників називають передачу від матері до дитини в пренатальний та інтранатальний періоди (під час вагітності та пологів) та при вигодовуванні дитини материнським молоком. Цей механізм передачі забезпечує перехід збудників від одного покоління до другого, що і зумовило виникнення назви механізму. Імовірність вертикальної передачі є при вірусних інфекціях, що мають гострий і хронічний перебіг (вірусні гепатити В, С, Д, ВІЛ-інфекція, герпетична інфекція, краснуха), а також при бактеріальних і протозойних інфекціях (стафілококова інфекція, токсоплазмоз, пневмоцистоз та ін.).

Вертикальний механізм завжди є другорядним, оскільки немає захворювання, передача якого відбувається тільки від матері до дитини. Найчастіше вертикальна трансмісія реалізується при антропонозах з аспіраційним механізмом (герпетичні інфекції, поліомієлит, краснуха, пневмоцистоз, мікоплазмоз, інфекційна еритема та ін.), а також при зоонозах із фекально-оральним механізмом передачі (бруцельоз, кампілобактеріоз, токсоплазмоз, лімфоцитарний хоріоменінгіт).

Натепер інфекційні хвороби, що здатні передаватися вертикальним шляхом, об’єднані в групу TORCH-інфекцій ( Т – токсоплазмоз; О - інші (others) інфекції: абсолютні (сифіліс, туберкульоз, хламідіоз, ентеровірусні інфекції, гонорея, лістеріоз, уреа- та мікоплазмоз, хвороби, що викликаються стрептококами групи В, вірусний гепатит В); вірогідні (кір, епідемічний паротит, вітряна віспа, вірусний гепатит А, вірус імунодефіциту); гіпотетичні (грип А, парвовірус, лімфоцитарний хоріоменінгіт, папіломавірусна інфекція), R – краснуха, С - цитомегаловірусна інфекція; Н - герпесвірусні інфекції).