1.2. Специфічна індикація

Найбільшу цінність представляють методи специфічної індикації, що дозволяють у короткий термін визначити видову приналежність виявленого мікроорганізму. Специфічна індикація передбачає відбір і транспортування проб у лабораторію, первинну обробку проб і накопичення (збагачення) вихідного матеріалу і, нарешті, виявлення й ідентифікацію збудників за допомогою методів експрес-аналізу.

1.2.1. Методи відбору проб із метою індикації бз

Кваліфікований відбір і транспортування проб багато в чому визначають успішність проведення специфічної індикації в об'єктах зовнішнього середовища та у матеріалах від людей і тварин. Проби відбирають при позитивному результаті неспецифічної індикації або при раптовій появі серед людей і тварин гострих інфекційних захворювань.

Відбір матеріалів, найбільше підозрілих на вміст патогенних мікроорганізмів, проводять в осередках ураження і на етапах медичної евакуації особи, одягнені в захисний одяг або повний протичумний костюм, за допомогою спеціального медичного набору для відбору проб (МНВП), комплексного пробовідбірника (КПВ-1) і приладу хімічної розвідки (ПХР-МВ)

Матеріалами для відбору проб служать: повітря приземного шару;

• уламки і вміст боєприпасів;

• підозрілі краплі рідини і порошкоподібні речовини;

• вода і сніг;

• змиви з відкритих поверхонь;

• переносники і гризуни;

• матеріали від уражених людей (тварин ) і їхніх трупів.

Проби з харчових продуктів з фуражу беруть тільки при прямій підозрі на зараження. Грунт мало придатний як об'єкт дослідження у зв'язку з значним забрудненням його сторонньою мікрофлорою.

Повітря. При специфічній індикації в навколишньому середовищі воно є найімовірнішим об'єктом дослідження. Проби повітря відбирають за допомогою спеціального повітрозабірника, а при його відсутності - за допомогою ПХР-МВ на піножелатинові фільтри.

Уламки і вміст боєприпасів. Боєприпаси, що не розірвалися, і їхні оболонки (уламки) служать цінним матеріалом для дослідження. Знайдені боєприпаси пересилають у лабораторію повністю, а їхні уламки й оболонки, попередньо зібрані пінцетом, - у поліетиленових пакетах (мішечках).

Підозрілі краплі рідини і порошкоподібні речовини збирають віджатим ватним тампоном і поміщають у пакет.

Вода. Велику увагу при специфічній індикації в навколишньому середовищі приділяють дослідженню води. Способи відбору проб залежать від характеру джерела.

У відкритих водоймах проби беруть із ділянок поверхні, забруднених порошкоподібними речовинами і, по можливості, поблизу відвідних труб; у шахтних колодязях - після ретельного перемішування води; у водогінній мережі — із головної магістралі, з найбільш віддалених колонок у місцях інтенсивного водорозбору, а також із кранів водопроводу.

Для відбору води використовують стерильні поліетиленові пакети ємністю 500 мл. Паралельно досліджувану воду в обсязі 500 мл фільтрують через мембранні фільтри і трубки з активованим вугіллям, наявні в наборі. Фільтри і вугілля підлягають надалі мікробіологічному дослідженню, а фільтрат - дослідженню на віруси.

Правила відбору проби води з водопроводу. Відкривши кран, набирають у стерильний поліетиленові пакет 500 мл води, а потім спускають застояну у водопроводі воду протягом 5-10 хв., після цього кран обпалюють, пускають струменем воду і набирають в інший пакет ще 500 мл.

Змиви з поверхонь. Відбір проб із поверхонь предметів в осередку ймовірного бактеріального зараження є обов'язковим і дуже цінним прийомом для індикащї. По можливості вибирають гладкі поверхні, розташовані перпендикулярно до напрямку руху повітря. У помешканнях при наявності вентиляції змиви беруть із поверхонь біля вхідного і вихідного отворів. Вологим тампоном протирають підозрілі поверхні. Досліджуваний матеріал збирають у пакети і заклеюють.

Рослинність. Підозрілі на зараження дрібні квітки, листя, траву зрізають ножицями і поміщають у поліетиленовий пакет, який заклеюють.

Переносники і гризуни. Збір переносників у місцях падіння контейнерів проводять за допомогою марлевого сачка, прапорця-рушника, пінцета. Контейнери, які не розкрилися, пересилають у лабораторію нерозпечатаними. Переносників, які з'явилися на місцевості, збирають з об'єктів навколишнього середовища. Літаючих комах виловлюють марлевим сачком або за допомогою липкого паперу. Ґедзів збирають також з водойм і з тварин. Сидячого на тілі людини комара виловлюють сачком і поміщають в пробірку.

Бліх виловлюють на відкритій місцевості ентомологічним сачком; у жилих помешканнях збирають на липкий папір або в кювети з водою, поставлені під яскравий пучок світла, із нір добувають за допомогою гумового шлангу, обшитого фланеллю.

З трупів гризунів комах вичісують, попередньо витримуючи їх у парах хлороформу для наркотизації комах.

З шкірних покривів людини і тварин кліщів знімають пінцетом із гумовими кільцями на кінцях. Попередньо кліщів змащують олією для закриття дихалець. З рослинного покриву їх збирають, протягуючи марлевий прапорець.

Зібраних переносників поміщають у поліетиленові пробірки зі зволоженими смужками фільтрувального паперу.

Для вилову гризунів використовують табельні і підручні засоби (капкани, пастки та ін.), а пійманих тварин забивають шляхом стискування тіл. Зібрані трупи гризунів упаковують у поліетиленові мішки

Харчові продукти. Продукти харчування (фураж) підлягають дослідженню тільки при прямій підозрі на їхню бактеріальну зараженість. При відборі проб звертають увагу на наявність порошкоподібних речовин, крапель рідини, а також на цілість упаковки, для дослідження консервованих продуктів роблять тільки змиви з поверхні банок. При відборі проб продуктів, що зберігаються в тарі, проводять змиви з зовнішніх поверхонь тари, а потім беруть 50-100 г поверхневого шару продуктів. Подібним способом відбирають проби як сипучих, так і щільних продуктів. З рідких продуктів складають середні проби. Особливу увагу слід звертати на дослідження зразків у несправній тарі (упаковці). Матеріал направляють у лабораторію в поліетиленових пакетах (мішечках).

Матеріали від уражених людей (тварин) і їхніх трупів. Для дослідження беруть змиви зі слизових оболонок і шкірних покривів, кров, вміст лімфатичних вузлів (бубонів), виділення з язв, харкотиння, випорожнення, блювотні маси, промивні води і т.д. Матеріали відбирає у стерильний посуд лікар або середній медичний персонал.

Мазки від людей, що знаходяться в зоні дії біологічного аерозолю, беруть вологим тампоном із носа, носоглотки, вух, зі слизових очей, зі шкірних покривів. Одночасно фізіологічним розчином старанно полощуть носоглотку. Кров беруть шприцом із ліктьової вени (10 мл) у стерильну пробірку. Для попередження згортання крові добавляють гепарин із розрахунку і 0,01 мг на 1 мл крові. Безпосередньо біля ліжка хворого готують 3-4 мазки крові на предметних скельцях. Вміст бубону також беруть шприцом. Якщо він розкрився, то беруть виділення з виразки і пунктат зі щільної частини на її периферії. Одночасно з виділень з виразки готують мазки.

Блювотні маси, харкотиння, сечу збирають у стерильний посуд, дотримуючись правил упаковки. Попередньо сечовипускальний отвір обмивають стерильною водою, для дослідження беруть не першу, а останню порцію сечі.

Випорожнення збирають у свіжовимиті окропом підкладні судна або на чистий щільний папір. Матеріал ложечкою вносять у пробірку (патрон) з 5-10 мл консерванту, після чого в упакованому вигляді посилають у лабораторію.

В якості трупного матеріалу вибирають для дослідження ділянки органів з ознаками ураження (кров, шматочки мозку, легень, печінки, селезінки, лімфатичних вузлів). Аналогічні матеріали беруть від уражених тварин і їхніх трупів.