- •Тема 1: Епідемічний процес та його рушійні сили. Класифікація інфекційних хвороб. Напрямки боротьби з інфекційними хворобами та їх профілактика.
- •1.Актуальність теми.
- •1.1. Епідемічний процес
- •У формуванні епідемічного процесу є певні закономірності. Вони були обґрунтовані л.В.Громашевським як основний закон епідеміології:
- •1.2. Джерело збудника інфекції
- •1.3. Механізм, фактори та шляхи передачі інфекції
- •Аспіраційний механізм
- •Фекально-оральний механізм
- •Трансмісивний механізм
- •Контактний механізм
- •Парентеральний механізм
- •Вертикальний механізм
- •1.4.Сприйнятливе населення – третя ланка епідемічного процесу
- •1.5. Рушійні сили епідемічного процесу
- •1.6. Прояви епідемічного процесу
- •Рекомендована література:
- •3.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
- •3.5. Матеріали для самоконтролю :
- •Тема 2: Людина та тварини як джерело збудників інфекцій і заходи щодо їх знешкодження.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •2.1. Облік і реєстрація інфекційних хвороб
- •2.2. Ізоляція хворих і носіїв
- •2.3. Носійство та протиепідемічні заходи щодо носіїв
- •Тема 3: Дезінфекція та стерилізація. Режими обробки медичного інструментарію.
- •1.Актуальність теми.
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •3.1. Види і методи дезінфекції
- •Осередкова дезінфекція
- •Профілактична дезінфекція
- •Методи дезінфекції
- •3.2. Характеристика основних груп дезінфікуючих засобів (за діючою речовиною)
- •3.3. Режими обробки медичного інструментарію
- •Контроль якості стерилізації
- •3.4. Особливості обробки стоматологічного інструментарію Обробка індивідуальних стоматологічних наборів та іншого інструментарію й обладнання загального призначення
- •Рекомендована література
- •Тема 4: Забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в приміщеннях стоматологічної клініки.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •Забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в приміщеннях стоматологічної клініки
- •Тема 5: Імунопрофілактика
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •1. Загальні основи вакцинопрофілактики
- •2. Класифікація й характеристика основних вакцин Класифікація вакцинних препаратів
- •Характеристика живих вакцин
- •Характеристика інактивованих вакцин
- •Вакцинація проти туберкульозу
- •Вакцинація проти гепатиту в
- •Вакцинація проти поліомієліту
- •Вакцинація проти дифтерії
- •Вакцинація проти кашлюку
- •Вакцинація проти кору
- •Вакцинація проти епідемічного паротиту
- •Вакцинація проти краснухи
- •Вакцинація проти гемофільної інфекції
- •3. Порядок проведення профілактичних щеплень в Україні
- •Календар профілактичних щеплень в Україні Щеплення за віком
- •Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень
- •4. Організація і проведення профілактичних щеплень
- •Рекомендована література
- •Тема 6: Осередок інфекційної хвороби і заходи щодо його ліквідації.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •5.1. Епідеміологічне обстеження осередку інфекційної хвороби
- •5.2. Профілактична та протиепідемічна робота поліклініки
- •5.3. Протиепідемічні заходи в осередку
- •5.4. Протиепідемічні заходи в осередках окремих інфекцій Холера
- •Вірусний гепатит а
- •Черевний тиф
- •Шигельоз
- •Менінгококова інфекція
- •Дифтерія
- •Краснуха
- •Вірусна паротитна хвороба
- •Вітряна віспа
- •Скарлатина
- •Грип та інші грві
- •Рекомендована література
- •Тема 7: Внутрішньолікарняні інфекції та їх профілактика.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •Журнал обліку виробничого травматизму, пов’язаного з ризиком інфікування
- •Форма журналу аварій
- •Тести для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8: Епідеміологія і профілактика гепатитів в і с та віл-інфекції.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •8.1. Характеристика віл-інфекції
- •8.2.Заходи в осередку віл-інфекції
- •Постконтактна профілактика віл-інфекції (витяг із наказу №580 від 12.12.2003 р.
- •Основні положення
- •Універсальні запобіжні заходи
- •Постконтактна профілактика
- •9.1. Гепатит в
- •Інтерпретація результатів виявлення серологічних і молекулярно-біологічних маркерів при різних формах вгв
- •9.2. Гепатит с
- •Інтерпретація результатів виявлення серологічних і молекулярно-біологічних маркерів при різних формах вгс
- •9.3. Заходи в осередку вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передачі
- •9.4. Профілактика вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передачі
- •Тема 9: Організація протиепідемічних заходів серед військ і населення при надзвичайних ситуаціях та особливо небезпечних інфекціях.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •1.1. Бактеріологічна розвідка
- •1.2. Специфічна індикація
- •1.2.1. Методи відбору проб із метою індикації бз
- •1.2.2. Транспортування проб. Супровідна документація
- •1.3. Індикація біологічних засобів бз у скороченому обсязі
- •Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:
Інтерпретація результатів виявлення серологічних і молекулярно-біологічних маркерів при різних формах вгв
|
Маркери |
Інтерпретація результатів |
||||||
|
HBsAg |
HBeAg |
анти-HBcIgM |
анти-HBcIgG |
анти- HBe |
анти- HBs |
ДНК ВГВ |
|
|
Гострий гепатит В |
|||||||
|
+ |
+ |
+ |
- |
- |
- |
+ |
Кінець інкубаційного періоду, початок захворювання |
|
+/- |
+/- |
+ |
+ |
- |
- |
+ |
Розпал захворювання |
|
-/+ |
+/- |
+ |
+ |
+/- |
- |
+/- |
Розпал захворювання, Початок одужання |
|
- |
- |
-/+ |
+ |
+ |
+/- |
- |
Одужання |
|
Хронічний гепатит В |
|||||||
|
+/- |
- |
- |
+ |
-/+ |
- |
- |
Інтегративна фаза |
|
+ |
+ |
-/+ |
+ |
- |
- |
+ |
Реплікативна фаза |
|
- |
- |
- |
+ |
- |
+/- |
- |
Інфекція, що перенесена в минулому |
|
- |
- |
- |
- |
- |
+ |
- |
Післявакцинальний імунітет |
9.2. Гепатит с
Етіологія. ВГС належить до родини флавівірусів (Flaviviridae) роду Hepacivirus. Це невеликий (діаметром 30–60 нм) вірус, геном якого представлений молекулою РНК. Згідно з різними класифікаціями натепер ідентифіковано понад 30 генотипів цього вірусу, найпоширеніші генотипи ВГС – 1а, 1б, 2а, 2б, 2с і 3а, на частку яких припадає понад 80 % усіх ізолятів вірусу. В Україні найчастіше реєструється 1b. Частота виявлення того чи іншого генотипу ВГС залежить від шляхів його передачі. Так, у європейських країнах генотип 1b частіше виявляється в інфікованих унаслідок переливання крові та її компонентів, генотипи 1а і 3а – при ін’єкційному введенні наркотиків, із генотипами 2 і 3 пов’язують зараження у відділеннях гемодіалізу.
У порівнянні з ВГВ ВГС менш стійкий до фізико-хімічних впливів: інактивується при температурі 60оС протягом 30 хв., при 100º С - за 2 хв.; інактивується розчин формаліну (1:1000) протягом 96 год. при температурі 7 оС. ВГС чутливий до дії ультрафіолетового випромінювання.
Епідеміологія. ГС - антропоноз, що належить до кров’яних інфекцій із парентеральним механізмом передачі збудника.
Джерелом інфекції є хворі на всі форми ГС. Найнебезпечнішими з епідеміологічної точки зору є хворі з безжовтяничними і субклінічними формами хвороби, виявлення яких є вкрай складним. За даними літератури, на одного хворого на ГГС із жовтяницею припадають 5–6 із безжовтяничною формою гепатиту.
Групи ризику - див. ГВ.
Фактори передачі. ВГС виявляється в крові й практично в усіх біологічних рідинах організму: сечі, жовчі, слині, спермі, грудному молоці та ін. Найнебезпечнішим чинником передачі ГС-інфекції є кров та її компоненти. У інфікованих ВГС у 1 мл крові в середньому міститься 10–3 – 10–4 вірусних часточок, тобто доза вірусу, достатня для зараження, може знаходитись у 0,001–0,0001 мл крові. Виявлено безпосередній взаємозв’язок між інтенсивністю медичних парентеральних втручань і частотою виявлення серологічних маркерів інфікування ВГС.
Механізми передачі - парентеральний, що реалізується природними шляхами - статевим і горизонтальним (зараження внаслідок побутових гемоперкутанних контактів) та штучними – під час медичних і парамедичних маніпуляцій. Також доведена передача вертикальним механізмом. У сучасних умовах відмічається збільшення частки ГС, що передається штучним парентеральним шляхом інфікування (внутрішньовенне введення наркотичних речовин, гемотрансфузії, медичні маніпуляції тощо).
Специфічна діагностика ГС. Визначення серологічних маркерів ГС є однією з найважливіших складових частин комплексного діагностичного процесу. Специфічні антитіла до ВГС – анти-ВГС можуть бути визначені методом ІФА в 50-70 % пацієнтів на початку захворювання. У середньому сероконверсія відбувається від 3 до 6 тижнів від моменту інфікування. Першими у сироватці крові з'являються антитіла класу IgM до core-білка ВГС (анти-ВГСc IgM). Ці антитіла є серологічним маркером гострого інфекційного процесу і додатковим маркером вірусної реплікації, оскільки наявність анти-ВГСc IgM, як правило, збігається з віремією і підвищенням активності АлАТ. Надалі визначаються анти–NS3 (можлива наявність водночас анти-NS3, анти-NS4 і анти-NS5) із подальшою появою анти-ВГСc IgG. Далі динаміка антитіл характеризується зникненням анти-ВГСc IgM, термін циркуляції яких становить приблизно 6 тижнів, і появою анти-NS4.
Реєструються випадки, коли при обстеженні в динаміці виявляється лише РНК ВГС у сироватці крові, а серологічні маркери вірусу не визначаються. Такі показники лабораторних тестів можуть свідчити про ГГС, коли серологічні маркери ВГС не виявляються, тобто в так званий період серонегативного “вікна”, а також про ХГС, який має перебіг на фоні імунодефіциту, внаслідок якого антитіла не синтезуються або визначаються в низькій концентрації, що не визначається даною тест-системою.
Таблиця 11
