Аспіраційний механізм

Аспіраційний механізм передачі складається з фази виділення збудника в повітряний простір у процесі видиху (кашльовий поштовх, чхання, розмова) і подальшого його занесення у вхідні ворота інфекції з потоком руху повітря. Цей механізм може здійснюватися двома шляхами – повітряно-краплинним і повітряно-пиловим. Збудник виділяється від джерела інфекції з часточками слизу зі стінок дихальних шляхів. У стані рідкого аерозолю слиз зі струменем повітря виводиться в навколишнє середовище під час кашлю, мовлення. Чим менші часточки аерозолю, тим довше він знаходиться в повітрі та глибше проникає в дихальні шляхи сприйнятливої людини. Стійкість аерозолю в повітрі залежить від властивостей і концентрації збудника, температури, вологості, швидкості руху повітря. Найбільша кількість збудника в повітрі буває в зоні до 2,5 м навколо джерела інфекції. Подальше розповсюдження збудника залежить від розміру часточок аерозолю.

Високодисперсні аерозолі можуть тривалий час знаходитись у повітрі, пересуваються з його потоками в помешканні й за його межами (наприклад, збудник вітряної віспи може пересуватися в суміжні кімнати та на інші поверхи). Зараження людини відбувається при вдиханні аерозолю з подальшою локалізацією збудника в дихальних шляхах. Так формується повітряно-краплинний шлях передачі. Він реалізується при таких інфекціях як ГРВІ, грип, кір, вітряна віспа, збудники яких нестійкі в навколишньому середовищі. Аерозолі з великими часточками швидко осідають і висихають. Сухі часточки слизу й мокротиння можуть підніматися в повітря з пилом під час прибирання приміщень, пересування людей. Таким чином формується повітряно-пиловий шлях предачі, який притаманний лише стійким до висихання збудникам (наприклад, при дифтерії, туберкульозі). Накопичення збудника в пилу може відбуватися при деяких зоонозах під час обмолоту контамінованого зерна, обробки вовни, пір’я та ін. (при туляремії, лихоманці Ку, орнітозі тощо).

Аспіраційний механізм легко реалізується в популяції людей завдяки перебуванню в колективах, активному спілкуванню й скупченості населення в приміщеннях. Інфекції дихальних шляхів здатні швидко поширюватися серед значних контингентів населення, охоплювати країни та континенти (наприклад, пандемії грипу). Їм притаманна зимово-весняна сезонність, що обумовлено збільшенням часу перебування людей в закритих приміщеннях, зниженням температури повітря та рівня ультрафіолетового опромінення. Серед інфекцій дихальних шляхів окремо виділяють групу так званих “дитячих інфекцій”, до яких належать кір, краснуха, кашлюк, вітряна віспа, паротитна інфекція. Зараження такими інфекціями відбувається в перші роки життя, а після перенесеного захворювання формується стійкий імунітет, що майже унеможливлює повторне захворювання.

Основним напрямком профілактики для більшості інфекцій, що передаються аспіраційним механізмом, є підвищення специфічної несприйнятливості населення до збудника шляхом масової вакцинопрофілактики. Певну роль відіграє також неспецифічна профілактика, спрямована на загартування організму, формування раціонального режиму праці й відпочинку та ін.