Менінгококова інфекція

Усі хворі на менінгококові назофарингіти та генералізовані форми інфекції підлягають госпіталізації. Виписування реконвалесцентів зі стаціонару відбувається після клінічного одужання й негативного бактеріологічного дослідження слизу з носоглотки, яке проводиться не раніше 3 днів після закінчення курсу лікування. За особами, які перенесли генералізовані форми менінгококової інфекції, спостерігає невролог протягом 2 років.

У осередку менінгококової інфекції проводиться клінічний нагляд за контактними протягом 10 днів (огляд рото- й носоглотки, шкірних покривів, щоденна термометрія, огляд оториноларинголога).

Бактеріологічне обстеження (досліджується слиз із рото- й носоглотки) проводиться серед таких контингентів для виявлення носіїв менінгококів у осередку: а) в дитячих дошкільних закладах – дітей, які спілкувалися з хворими (двічі), та обслуговуючий персонал закладу (одноразово); б) у школах – учнів та викладачів класу, в якому виявлено хворого; в) у школах-інтернатах – учнів та викладачів класу, а також учнів, викладачів та вихователів, які спілкувалися з хворим у спальній кімнаті; г) у сім’ях, квартирах – усіх осіб, які спілкувалися з хворим; д) у вищих, середніх навчальних закладах – викладачів і студентів усього курсу; на старших курсах – тільки тих, хто спілкувався з хворим у навчальній групі та кімнаті гуртожитку. При виявленні носіїв або хворих на назофарингіт проводиться їх госпіталізація для санації й лікування.

Особам, які спілкувалися з хворим на генералізовану форму менінгококової інфекції, з профілактичною метою вводять нормальний імуноглобулін дозами: дітям до 1 року – 1,5 мл; 2-7 років – 3,0 мл.

Завершальна дезінфекція в осередку не проводиться, що зумовлено низькою стійкістю збудника в навколишньому середовищі. У приміщеннях проводять щоденне вологе прибирання, провітрювання й опромінення бактерицидними лампами.

З метою екстреної профілактики в осередках інфекції в перші 5 днів після виявлення випадку захворювання на генералізовану форму менінгококової інфекції проводиться щеплення менінгококовою вакциною. Щепленню підлягають особи, які перебували з хворим у дитячому закладі, сім’ї, класі, квартирі, гуртожитку, в дружніх контактах.

Дифтерія

Хворі на дифтерію, а також виявлені бактеріоносії підлягають обов’язковій госпіталізації.

Виписування хворих зі стаціонару проводиться після клінічного одужання й отримання 3-кратного негативного результату бактеріологічного обстеження мазків зі слизової рото- та носоглотки на наявність Corynebacterium diphtheriae, які проводяться з інтервалом 2 дні, не раніше 3-го дня після закінчення курсу лікування. Виписку носіїв токсигенних штамів збудників дифтерії проводять також після отримання 2-кратного негативного бактеріологічного обстеження. Реконвалесценти дифтерії підлягають диспансерному нагляду в КІЗі поліклініки протягом 3 місяців після виписки зі стаціонару.

В епідемічному осередку виявляють, ізолюють та госпіталізують хворих і бактеріоносіїв. Госпіталізувати слід не лише хворих із клінічними ознаками дифтерії, а й підозрілих на цю хворобу. За контактними особами здійснюють медичний нагляд протягом 7 днів, який передбачає щоденний огляд, термометрію, огляд оториноларинголога та однократне бактеріологічне дослідження слизу носа і ротоглотки. До одержання результатів особи, які належать до декретованих груп, відсторонюються від роботи. Виявлених носіїв токсигенних та нетоксигенних дифтерійних бактерій ізолюють у інфекційні стаціонари, де проводять санацію.

У осередках дифтерії, враховуючи стійкість збудника в навколишньому середовищі й можливість його передачі через посуд, дитячі іграшки та інші предмети, проводиться завершальна дезінфекція силами дезінфекційної служби. Для знезараження посуду його кип’ятять у 2% розчині соди протягом 15 хв. або занурюють у розчин дезактину на 30 хв. Білизну та рушники дезінфікують також кип’ятінням або шляхом занурення в дезінфікуючий розчин. Для знезараження речей також використовують камерну дезінфекцію.

У осередку інфекції профілактичним щепленням підлягають особи, які не були щеплені, також діти й підлітки, в яких підійшов строк планової ревакцинації. Для профілактики дифтерії використовують такі препарати: адсорбовану кашлюково-дифтерійно-правцеву вакцину (АКДП), адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин (АДП), адсорбовані дифтерійно-правцевий та дифтерійний анатоксини зі зниженим умістом антигенів (АДП-М та АД-М).

Кір

Хворого госпіталізують за клінічними або епідеміологічними показаннями. Ізоляція триває до 4-го дня з моменту появи висипань, а в ускладнених випадках – до 10 днів.

Спостереженню протягом 17 днів (а при введенні з профілактичною метою імуноглобуліну – 21 день) підлягають особи, які не хворіли на кір. В осередку щоденно проводять профілактичний огляд і термометрію, всіх виявлених хворих терміново ізолюють. Відокремлюються від дитячих колективів діти, які не були щеплені й не хворіли на кір з 8 по 17 день після контакту (після введення імуноглобуліну з 8 по 21 день).

Зважаючи на низьку стійкість збудника в навколишньому седовищі, завершальна дезінфекція в осередку кору не проводиться. У приміщеннях виконують вологе прибирання, провітрювання й опромінення бактерицидними лампами.

З метою екстреної профілактики проводять щеплення коровою вакциною особам, які не хворіли на кір і не були щеплені. За наявності протипоказань для вакцинації проводять пасивну імунізацію контактних шляхом одноразового введення імуноглобуліну в перші 5 днів після контакту з хворим. Оптимальні дози введення імуноглобуліну дітям: з 3 міс. до 1 року – 3 мл, з 1 до 1,5 року – 1,5 мл. Постконтактне введення імуноглобуліну показано дітям до 3 років, вагітним і особам з явищами імунодефіциту.