Вакцинація проти кашлюку

Кашлюк – гостра інфекційна хвороба з аерозольним механізмом передачі, провідним симптомом якого є нападоподібний спазматичний кашель. У дітей першого року життя кашлюк має тяжкий перебіг із розвитком апное та енцефалопатії. Найчастіше хворіють діти віком від 1 до 5-7 років. Вакцинація - єдиний ефективний заход зниження захворюваності на кашлюк.

Інактивована корпускулярна кашлюкова вакцина міститься в складі таких вакцин.

1.АКДП-вакцина - кашлюковий компонент представлений інактивованою культурою клітин Bordetella pertusis. 1 доза вакцини (0,5 мл) містить 4 МЗО кашлюкової вакцини, що відповідає 10 млрд. кашлюкових мікробних клітин.

2.”Тетракок”: містить дифтерійний і правцевий анатоксини, суспензію інактивованих кашлюкових мікробних клітин та ІПВ.

3.Безклітинні (ацелюлярні) вакцини мають значно нижчу реактогенність у порівнянні з цільноклітинними вакцинами, а тому нині знайшли широке застосування:

 "Інфанрикс” – містить кашлюковий анатоксин, гемаглютинін і білок зовнішньої мембрани бактерій Bordetella pertusis;

 "Тетравак” – (АаКДП+ІПВ);

 "Пентавак” ‑ (АаКДП+ІПВ+Хіб).

Схема вакцинації – в 3, 4 і 5 місяців, ревакцинація проводиться - у 18 місяців. Якщо дитина не отримала шеплень проти кашлюку згідно з календарем, то починати вакцинацію після 4-річного віку не рекомендується. Діти, які хворіли на кашлюк, імунізації проти нього не потребують, подальша вакцинація продовжується АДП-анатоксином.

Триразова вакцинація забезпечує формування захисного імунітету в 90% щеплених, однак через 1-3 роки титри антитіл суттєво знижуються, що потребує ревакцинації у 18 міс.

Поствакцинальні реакції й ускладнення. Кашлюковий компонент вважається найбільш реактогенним у складі вакцини АКДП.

Протягом перших 2-х діб після введення можливі підвищення температури тіла, біль, гіперемія й набряк у місці введення. До сильних загальних реакцій належить гіпертермія 40ºС і вище, до сильних місцевих – інфільтрати діаметром більше 2 см, значна гіперемія шкіри з набряком м’яких тканин на місці введення більше 8 см. У деяких випадках виникають ускладнення: судоми (пов’язані з підвищенням температури тіла), алергічні реакції (набряк Квінке, кропив’янка, поліморфна висипка), загострення хронічних хвороб.

Зважаючи на можливий розвиток анафілактичного шоку (як правило в перші 15 хв.), після щеплення забезпечують спостереження за дитиною протягом 30 хв. Місця проведення щеплень мають бути забезпечені засобами протишокової терапії.

Вакцинація проти кору

Кір – гостра вірусна інфекція з аерозольним механізмом передачі, що має перебіг з інтоксикацією, катаральним ураженням верхніх дихальних шляхів та плямисто-папульозною екзантемою. Найчастіше на кір хворіють діти, але на фоні масової вакцинації спостерігається «подорослішання» хвороби.

Європейське регіональне бюро ВООЗ поставило завдання досягти елімінації кору в регіоні, тобто унеможливлення місцевих випадків кору та розповсюдження завезених випадків хвороби.

Згідно з рекомендаціями ВООЗ в Україні проводиться стратегія ліквідації кору, яка потребує виконання основних завдань:

1. Охоплення дворазовим щепленням не менше 95% дітей;

2.Проведення додаткової ревакцинації серед дорослого населення у віці 15-30 років;

3. Упровадження дієвого епідеміологічного нагляду.

Характеристика вакцинних препаратів

1. Жива корова вакцина (ЖКВ) (Росія) – виготовлена з вакцинного штаму Л-16 вірусу кору. Форма випуску: ампули по 1, 2 і 5 щеплювальних доз.

2. “Рувакс” – жива корова вакцина.

3. “Пріорикс” – асоційована вакцина проти кору, краснухи і паротиту; ліофілізований комбінований препарат атенуйованих вакцинних штамів вірусів.

Усі вакцини зберігаються при температурі +2-8 ºС. Перед використанням вірусні вакцини розводять розчинником із розрахунку 0,5 мл на 1 дозу вакцини. Після розчинення протягом 3 хв. вакцина набуває вигляду прозорої рожевої рідини, яка не повинна містити сторонніх домішок, розчин не підлягає збереженню.

Схема вакцинації. Згідно з календарем щеплень вакцинацію проводять у 12 місяців і 6 років.

Вакцинацію проводять одноразово підшкірно під лопатку або внутрішньом’язово в ділянку плеча, вона може поєднуватися з уведенням інших вакцин. Формування стійкого імунітету спостерігається в 95-98% щеплених.

Післявакцинальні реакції та ускладнення. Корові вакцини низькореактогенні. Вакцинальні реакції (підвищення температури тіла, катаральні прояви, висипка) можуть спостерігатися протягом 2-3 днів. Можливий розвиток алергічних проявів (висипання, кропив’янка, набряк Квінке) на неоміцин або яєчний білок, які використовуються у виготовленні вакцини. Ускладнення на корову вакцину спостерігаються рідко – описані поодинокі випадки фебрильних судом, енцефаліту (1:1 000 000), тромбоцитопеніїї тощо.

Протипоказання до вакцинації:

• наявність уродженого або набутого імунодефіциту (щеплення проводять через 1-3 місяці після курсу лікування);

• вагітність або її планування;

• наявність у анамнезі тяжких алергічних реакцій на яєчний білок;

• уведення препаратів крові й імуноглобулінів (вакцинацію відкладають не менше ніж на 3 місяці).

Постконтактна профілактика. У випадку контакту з хворим на кір рекомендується введення ЖКВ у перші 3 дні (72 год.) після контакту особам, які не хворіли на кір і не були щеплені. Вакцинація показана дітям від 12 міс., а також підліткам і дорослим до 35 років. За наявності протипоказань до вакцинації або якщо від моменту контакту минуло більше 3 днів, а також дітям від 3 до 12 міс. показано введення людського імуноглобуліну (1,5-3,0 мл).