- •Тема 1: Епідемічний процес та його рушійні сили. Класифікація інфекційних хвороб. Напрямки боротьби з інфекційними хворобами та їх профілактика.
- •1.Актуальність теми.
- •1.1. Епідемічний процес
- •У формуванні епідемічного процесу є певні закономірності. Вони були обґрунтовані л.В.Громашевським як основний закон епідеміології:
- •1.2. Джерело збудника інфекції
- •1.3. Механізм, фактори та шляхи передачі інфекції
- •Аспіраційний механізм
- •Фекально-оральний механізм
- •Трансмісивний механізм
- •Контактний механізм
- •Парентеральний механізм
- •Вертикальний механізм
- •1.4.Сприйнятливе населення – третя ланка епідемічного процесу
- •1.5. Рушійні сили епідемічного процесу
- •1.6. Прояви епідемічного процесу
- •Рекомендована література:
- •3.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
- •3.5. Матеріали для самоконтролю :
- •Тема 2: Людина та тварини як джерело збудників інфекцій і заходи щодо їх знешкодження.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •2.1. Облік і реєстрація інфекційних хвороб
- •2.2. Ізоляція хворих і носіїв
- •2.3. Носійство та протиепідемічні заходи щодо носіїв
- •Тема 3: Дезінфекція та стерилізація. Режими обробки медичного інструментарію.
- •1.Актуальність теми.
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •3.1. Види і методи дезінфекції
- •Осередкова дезінфекція
- •Профілактична дезінфекція
- •Методи дезінфекції
- •3.2. Характеристика основних груп дезінфікуючих засобів (за діючою речовиною)
- •3.3. Режими обробки медичного інструментарію
- •Контроль якості стерилізації
- •3.4. Особливості обробки стоматологічного інструментарію Обробка індивідуальних стоматологічних наборів та іншого інструментарію й обладнання загального призначення
- •Рекомендована література
- •Тема 4: Забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в приміщеннях стоматологічної клініки.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •Забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в приміщеннях стоматологічної клініки
- •Тема 5: Імунопрофілактика
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •1. Загальні основи вакцинопрофілактики
- •2. Класифікація й характеристика основних вакцин Класифікація вакцинних препаратів
- •Характеристика живих вакцин
- •Характеристика інактивованих вакцин
- •Вакцинація проти туберкульозу
- •Вакцинація проти гепатиту в
- •Вакцинація проти поліомієліту
- •Вакцинація проти дифтерії
- •Вакцинація проти кашлюку
- •Вакцинація проти кору
- •Вакцинація проти епідемічного паротиту
- •Вакцинація проти краснухи
- •Вакцинація проти гемофільної інфекції
- •3. Порядок проведення профілактичних щеплень в Україні
- •Календар профілактичних щеплень в Україні Щеплення за віком
- •Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень
- •4. Організація і проведення профілактичних щеплень
- •Рекомендована література
- •Тема 6: Осередок інфекційної хвороби і заходи щодо його ліквідації.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •5.1. Епідеміологічне обстеження осередку інфекційної хвороби
- •5.2. Профілактична та протиепідемічна робота поліклініки
- •5.3. Протиепідемічні заходи в осередку
- •5.4. Протиепідемічні заходи в осередках окремих інфекцій Холера
- •Вірусний гепатит а
- •Черевний тиф
- •Шигельоз
- •Менінгококова інфекція
- •Дифтерія
- •Краснуха
- •Вірусна паротитна хвороба
- •Вітряна віспа
- •Скарлатина
- •Грип та інші грві
- •Рекомендована література
- •Тема 7: Внутрішньолікарняні інфекції та їх профілактика.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •Журнал обліку виробничого травматизму, пов’язаного з ризиком інфікування
- •Форма журналу аварій
- •Тести для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8: Епідеміологія і профілактика гепатитів в і с та віл-інфекції.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •8.1. Характеристика віл-інфекції
- •8.2.Заходи в осередку віл-інфекції
- •Постконтактна профілактика віл-інфекції (витяг із наказу №580 від 12.12.2003 р.
- •Основні положення
- •Універсальні запобіжні заходи
- •Постконтактна профілактика
- •9.1. Гепатит в
- •Інтерпретація результатів виявлення серологічних і молекулярно-біологічних маркерів при різних формах вгв
- •9.2. Гепатит с
- •Інтерпретація результатів виявлення серологічних і молекулярно-біологічних маркерів при різних формах вгс
- •9.3. Заходи в осередку вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передачі
- •9.4. Профілактика вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передачі
- •Тема 9: Організація протиепідемічних заходів серед військ і населення при надзвичайних ситуаціях та особливо небезпечних інфекціях.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •1.1. Бактеріологічна розвідка
- •1.2. Специфічна індикація
- •1.2.1. Методи відбору проб із метою індикації бз
- •1.2.2. Транспортування проб. Супровідна документація
- •1.3. Індикація біологічних засобів бз у скороченому обсязі
- •Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:
1.1. Епідемічний процес
“Епідемічний процес – це безперервний процес взаємодії мікро- та макроорганізмів на популяційному рівні, який проявляється поширенням специфічних інфекційних станів серед людей (хвороба й носійство) і забезпечує збереження збудника в природі як біологічного виду” (за Громашевським Л.В.). Іншими словами, епідемічним процесом називають процес виникнення та розповсюдження серед населення інфекційних хвороб.
У формуванні епідемічного процесу є певні закономірності. Вони були обґрунтовані л.В.Громашевським як основний закон епідеміології:
“Епідемічний процес виникає і підтримується тільки за умов постійної взаємодії трьох основних рушійних сил (або ланок) – джерела збудника інфекції, механізму передачі та сприйнятливого до даної інфекції організму” (схема 1).
Джерело
збудника інфекції
Механізм
передачі збудника
Сприйнятливий
організм
С
Схема 1. Ланки епідемічного процесу
Ці елементи тісно пов’язані між собою і забезпечують безперервність епідемічного процесу. При усуненні хоча б однієї з ланок епідемічний процес припиняється. Цей закон став основною методологічною базою для розробки сучасної системи профілактики інфекційних хвороб.
1.2. Джерело збудника інфекції
Джерело збудника інфекції – це живий заражений організм (інколи природне середовище), в якому збудник має оптимальні умови для свого розмноження, накопичення та виділення в навколишнє середовище. Оптимальними умовами для існування патогенних мікроорганізмів є заражений організм людини або теплокровної тварини, що зумовлено наявністю постійної температури тіла, рН і живильного середовища, необхідного для існування мікроорганізмів-паразитів. Останніми роками була виділена невелика група мікроорганізмів-сапрофітів, які вільно живуть у воді, ґрунті й не потребують обов’язкового існування в живій істоті. Однак, потрапляючи в організм теплокровного хазяїна, вони набувають патогенних властивостей і призводять до виникнення захворювань (лістеріоз, легіонельоз, газова гангрена та ін.).
Залежно від типу джерела збудника інфекційні хвороби поділяють на антропонози, зоонози, антропозоонози та сапронози.
При антропонозах джерелом збудників інфекцій є лише заражена людина (хворий або носій). До антропонозів належать більшість інфекцій з аспіраційним механізмом передачі (кір, вітряна віспа, менінгококова інфекція та ін.). При антропонозах відбувається послідовна передача збудників з організму джерела інфекції до сприйнятливого організму іншої людини-реципієнта, який у свою чергу також стає джерелом збудника інфекції для інших людей. Епідемічний процес - це єдиний спосіб існування цих мікроорганізмів-облігатних паразитів. Безперервність епідемічного процесу забезпечує їх існування в природі. Отже, повсюдне припинення епідемічного процесу антропонозної інфекції припинить циркуляцію збудника в природі, приведе до загибелі його як біологічного виду а також до ліквідації інфекції. Так завдяки масовій вакцинації була ліквідована натуральна віспа.
Джерелами збудників інфекції при зоонозах можуть бути тільки теплокровні тварини. Способом існування збудників зоонозів у природі є епізоотичний процес, тобто процес розповсюдження інфекційних хвороб у популяції тварин. При більшості зоонозів захворювання людей є випадковими в ланцюзі епізоотичного процесу, вони не пов’язані між собою. Хвора людина не становить собою небезпеки для інших людей і є “тупиковою гілкою” в ланцюзі епізоотичного процесу (наприклад, при бруцельозі, лептоспірозі та кліщовому енцефаліті хворі люди не заразні для оточення).
Джерелом збудників зоонозних інфекцій для людей є багато видів тварин. Так, серед свійських тварин – це велика та мала рогата худоба (сибіркова виразка, бруцельоз, лептоспіроз, ящур та ін.), свині (лептоспіроз, трихінельоз, теніоз, бруцельоз, єрсиніоз), коні, віслюки (сап, короста, лептоспіроз), собаки та кішки (сказ, токсоплазмоз, токсокароз, філяріатози), птахи (орнітоз, сальмонельоз). Дикі тварини також можуть бути джерелами цих інфекцій, однак мають менше значення для зараження людини в зв’язку з рідкими контактами.
Збудниками сапронозів є мікроорганізми-сапрофіти, які вільно живуть на об’єктах навколишнього середовища, для них епідемічний і епізоотичний процеси не є способом існування. Зараження людей сапронозами - це приклад “помилкового паразитизму” сапрофітів, які набули патогенних властивостей лише в організмі хазяїна. Захворювання людини на сапронози зазвичай не призводить до зараження інших людей і є “біологічним тупиком” для мікроорганізмів. До сапронозів належать такі хвороби як легіонельоз, єрсиніоз, правець та ін. Джерелом інфекції для таких збудників можуть бути ґрунт, вода, тобто ті об’єкти навколишнього середовища, які є місцем їх природного існування.
