Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методички 4 стом епідеміологія.doc
Скачиваний:
227
Добавлен:
03.11.2018
Размер:
1.13 Mб
Скачать

Профілактична дезінфекція

Проводиться за відсутності виявленого джерела інфекції, але коли передбачається його наявність.

Поточна дезінфекція постійно виконується на об'єктах водопостачання, каналізації, громадського харчування, підприємствах, що переробляють і реалізують харчові продукти й сировину тваринного походження, в лікарняно-профілактичних закладах, у тому числі в клініках стоматологічного профілю. Поточну дезінфекцію здійснюють також у місцях масового скупчення людей (вокзали, магазини, перукарні, транспорт, туалети, басейни та ін.), де передбачається ймовірність наявності джерел інфекції серед населення.

Методи дезінфекції

Розрізняють такі методи дезінфекції: механічний, фізичний і хімічний.

Механічний метод дезінфекції передбачає вологе прибирання приміщень, миття, прання, витрушування й вибивання. Сюди ж належать фільтрація повітря і води, які полягають у очищенні від сторонніх часток, у тому числі й мікробів. Механічний метод не приводить до повного звільнення від мікроорганізмів, тому його зазвичай поєднують із фізичним і хімічним.

Фізичний метод дезінфекції — це знезаражування об’єктів шляхом дії фізичних агентів: ультрафіолетового опромінення, сухого гарячого повітря, водяної пари, кип'ятіння та ін.

Кип'ятіння при 100°С протягом 15 - 45 хв. використовують для обробки білизни й посуду, залишків їжі. Антимікробну дію кип'ятіння підсилюють додаванням у воду 2% натрію гідрокарбонату або мила.

Радіоактивне випромінювання знищує всі вегетативні форми мікроорганізмів та їхні спори. Його широко застосовують для стерилізації одноразового медичного інструментарію, шовного матеріалу тощо.

Сухе гаряче повітря (сухий жар) має бактерицидну, віруліцидну, інсектицидну та спороцидну дії. При температурі 160-1800С сухе повітря застосовують у повітряних стерилізаторах для знезаражування лабораторного посуду, інструментів, стерилізації виробів із металу, скла та силіконової гуми, в камерах - для дезінсекції одягу, матраців, подушок, ковдр. При сухожаровій обробці при температурі вище 100°С змінюється структура рослинних і тваринних волокон, при температурі 170°С вони обвуглюються.

Гарячу пару використовують у спеціальних камерах - парових, пароповітряних і пароформалінових. Насичена водяна пара має бактерицидну, вірулоцидну й спороцидну дії. ЇЇ властивості підсилюються при підвищеному тиску, що застосовується в автоклавах для стерилізації медичного інструментарію. Пароповітряну суміш використовують у пароформаліновій дезінфекційній камері для обробки речей хворого й постільної білизни. Камерний спосіб дезінфекції застосовують при чумі, холері, поворотному тифі, епідемічному сипному тифі, хворобі Бриля, Ку-лихоманці, сибірковій виразці, геморагічних лихоманках, черевному тифі й паратифах, туберкульозі, дифтерії, мікозах шкіри й нігтів, корості, платяному педикульозі. Для знезараження хутряних і шкіряних виробів та інших нестійких матеріалів призначені пароформалінові камери, в яких використовують пари формаліну при температурі 50-60°С.

УФО широко застосовується для знезараження повітря приміщень у лікарняно-профілактичних закладах, стоматологічних клініках тощо.

Хімічний метод дезінфекції найбільш поширений та загальноприйнятий у лікарняно-профілактичних закладах. Він передбачає використання хімічних засобів, які згубно діють на збудників інфекційних хвороб.

Сучасний дезінфікуючий засіб, як правило, становить собою композицію кількох активно діючих речовин у співвідношеннях, що дозволяють досягнути максимального синергізму щодо найбільш стійких мікроорганізмів, а також містять функціональні добавки, що полегшують процеси миття й дезінфекції.

Сучасні дезінфектанти мають відповідати кільком основним вимогам, без яких жоден препарат не може бути рекомендований до застосування:

  • мікробіологічна ефективність;

  • високий ступінь стійкості до органічних домішок (наприклад, крові);

  • агресивність щодо конструкційних матеріалів, призначених для виготовлення медичних інструментів;

  • стабільність при зберіганні та транспортуванні;

  • безпечність для медичного персоналу і хворих;

  • зручна форма випуску;

  • економічність.