- •Тема 1: Епідемічний процес та його рушійні сили. Класифікація інфекційних хвороб. Напрямки боротьби з інфекційними хворобами та їх профілактика.
- •1.Актуальність теми.
- •1.1. Епідемічний процес
- •У формуванні епідемічного процесу є певні закономірності. Вони були обґрунтовані л.В.Громашевським як основний закон епідеміології:
- •1.2. Джерело збудника інфекції
- •1.3. Механізм, фактори та шляхи передачі інфекції
- •Аспіраційний механізм
- •Фекально-оральний механізм
- •Трансмісивний механізм
- •Контактний механізм
- •Парентеральний механізм
- •Вертикальний механізм
- •1.4.Сприйнятливе населення – третя ланка епідемічного процесу
- •1.5. Рушійні сили епідемічного процесу
- •1.6. Прояви епідемічного процесу
- •Рекомендована література:
- •3.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою
- •3.5. Матеріали для самоконтролю :
- •Тема 2: Людина та тварини як джерело збудників інфекцій і заходи щодо їх знешкодження.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •2.1. Облік і реєстрація інфекційних хвороб
- •2.2. Ізоляція хворих і носіїв
- •2.3. Носійство та протиепідемічні заходи щодо носіїв
- •Тема 3: Дезінфекція та стерилізація. Режими обробки медичного інструментарію.
- •1.Актуальність теми.
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •3.1. Види і методи дезінфекції
- •Осередкова дезінфекція
- •Профілактична дезінфекція
- •Методи дезінфекції
- •3.2. Характеристика основних груп дезінфікуючих засобів (за діючою речовиною)
- •3.3. Режими обробки медичного інструментарію
- •Контроль якості стерилізації
- •3.4. Особливості обробки стоматологічного інструментарію Обробка індивідуальних стоматологічних наборів та іншого інструментарію й обладнання загального призначення
- •Рекомендована література
- •Тема 4: Забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в приміщеннях стоматологічної клініки.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •Забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в приміщеннях стоматологічної клініки
- •Тема 5: Імунопрофілактика
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •1. Загальні основи вакцинопрофілактики
- •2. Класифікація й характеристика основних вакцин Класифікація вакцинних препаратів
- •Характеристика живих вакцин
- •Характеристика інактивованих вакцин
- •Вакцинація проти туберкульозу
- •Вакцинація проти гепатиту в
- •Вакцинація проти поліомієліту
- •Вакцинація проти дифтерії
- •Вакцинація проти кашлюку
- •Вакцинація проти кору
- •Вакцинація проти епідемічного паротиту
- •Вакцинація проти краснухи
- •Вакцинація проти гемофільної інфекції
- •3. Порядок проведення профілактичних щеплень в Україні
- •Календар профілактичних щеплень в Україні Щеплення за віком
- •Перелік медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень
- •4. Організація і проведення профілактичних щеплень
- •Рекомендована література
- •Тема 6: Осередок інфекційної хвороби і заходи щодо його ліквідації.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •5.1. Епідеміологічне обстеження осередку інфекційної хвороби
- •5.2. Профілактична та протиепідемічна робота поліклініки
- •5.3. Протиепідемічні заходи в осередку
- •5.4. Протиепідемічні заходи в осередках окремих інфекцій Холера
- •Вірусний гепатит а
- •Черевний тиф
- •Шигельоз
- •Менінгококова інфекція
- •Дифтерія
- •Краснуха
- •Вірусна паротитна хвороба
- •Вітряна віспа
- •Скарлатина
- •Грип та інші грві
- •Рекомендована література
- •Тема 7: Внутрішньолікарняні інфекції та їх профілактика.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •Журнал обліку виробничого травматизму, пов’язаного з ризиком інфікування
- •Форма журналу аварій
- •Тести для самоконтролю
- •Рекомендована література
- •Тема 8: Епідеміологія і профілактика гепатитів в і с та віл-інфекції.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •8.1. Характеристика віл-інфекції
- •8.2.Заходи в осередку віл-інфекції
- •Постконтактна профілактика віл-інфекції (витяг із наказу №580 від 12.12.2003 р.
- •Основні положення
- •Універсальні запобіжні заходи
- •Постконтактна профілактика
- •9.1. Гепатит в
- •Інтерпретація результатів виявлення серологічних і молекулярно-біологічних маркерів при різних формах вгв
- •9.2. Гепатит с
- •Інтерпретація результатів виявлення серологічних і молекулярно-біологічних маркерів при різних формах вгс
- •9.3. Заходи в осередку вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передачі
- •9.4. Профілактика вірусних гепатитів із парентеральним механізмом передачі
- •Тема 9: Організація протиепідемічних заходів серед військ і населення при надзвичайних ситуаціях та особливо небезпечних інфекціях.
- •1.Актуальність теми.
- •2.Навчальні цілі заняття:
- •4.Міждисциплінарна інтеграція.
- •1.1. Бактеріологічна розвідка
- •1.2. Специфічна індикація
- •1.2.1. Методи відбору проб із метою індикації бз
- •1.2.2. Транспортування проб. Супровідна документація
- •1.3. Індикація біологічних засобів бз у скороченому обсязі
- •Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:
Профілактична дезінфекція
Проводиться за відсутності виявленого джерела інфекції, але коли передбачається його наявність.
Поточна дезінфекція постійно виконується на об'єктах водопостачання, каналізації, громадського харчування, підприємствах, що переробляють і реалізують харчові продукти й сировину тваринного походження, в лікарняно-профілактичних закладах, у тому числі в клініках стоматологічного профілю. Поточну дезінфекцію здійснюють також у місцях масового скупчення людей (вокзали, магазини, перукарні, транспорт, туалети, басейни та ін.), де передбачається ймовірність наявності джерел інфекції серед населення.
Методи дезінфекції
Розрізняють такі методи дезінфекції: механічний, фізичний і хімічний.
Механічний метод дезінфекції передбачає вологе прибирання приміщень, миття, прання, витрушування й вибивання. Сюди ж належать фільтрація повітря і води, які полягають у очищенні від сторонніх часток, у тому числі й мікробів. Механічний метод не приводить до повного звільнення від мікроорганізмів, тому його зазвичай поєднують із фізичним і хімічним.
Фізичний метод дезінфекції — це знезаражування об’єктів шляхом дії фізичних агентів: ультрафіолетового опромінення, сухого гарячого повітря, водяної пари, кип'ятіння та ін.
Кип'ятіння при 100°С протягом 15 - 45 хв. використовують для обробки білизни й посуду, залишків їжі. Антимікробну дію кип'ятіння підсилюють додаванням у воду 2% натрію гідрокарбонату або мила.
Радіоактивне випромінювання знищує всі вегетативні форми мікроорганізмів та їхні спори. Його широко застосовують для стерилізації одноразового медичного інструментарію, шовного матеріалу тощо.
Сухе гаряче повітря (сухий жар) має бактерицидну, віруліцидну, інсектицидну та спороцидну дії. При температурі 160-1800С сухе повітря застосовують у повітряних стерилізаторах для знезаражування лабораторного посуду, інструментів, стерилізації виробів із металу, скла та силіконової гуми, в камерах - для дезінсекції одягу, матраців, подушок, ковдр. При сухожаровій обробці при температурі вище 100°С змінюється структура рослинних і тваринних волокон, при температурі 170°С вони обвуглюються.
Гарячу пару використовують у спеціальних камерах - парових, пароповітряних і пароформалінових. Насичена водяна пара має бактерицидну, вірулоцидну й спороцидну дії. ЇЇ властивості підсилюються при підвищеному тиску, що застосовується в автоклавах для стерилізації медичного інструментарію. Пароповітряну суміш використовують у пароформаліновій дезінфекційній камері для обробки речей хворого й постільної білизни. Камерний спосіб дезінфекції застосовують при чумі, холері, поворотному тифі, епідемічному сипному тифі, хворобі Бриля, Ку-лихоманці, сибірковій виразці, геморагічних лихоманках, черевному тифі й паратифах, туберкульозі, дифтерії, мікозах шкіри й нігтів, корості, платяному педикульозі. Для знезараження хутряних і шкіряних виробів та інших нестійких матеріалів призначені пароформалінові камери, в яких використовують пари формаліну при температурі 50-60°С.
УФО широко застосовується для знезараження повітря приміщень у лікарняно-профілактичних закладах, стоматологічних клініках тощо.
Хімічний метод дезінфекції найбільш поширений та загальноприйнятий у лікарняно-профілактичних закладах. Він передбачає використання хімічних засобів, які згубно діють на збудників інфекційних хвороб.
Сучасний дезінфікуючий засіб, як правило, становить собою композицію кількох активно діючих речовин у співвідношеннях, що дозволяють досягнути максимального синергізму щодо найбільш стійких мікроорганізмів, а також містять функціональні добавки, що полегшують процеси миття й дезінфекції.
Сучасні дезінфектанти мають відповідати кільком основним вимогам, без яких жоден препарат не може бути рекомендований до застосування:
-
мікробіологічна ефективність;
-
високий ступінь стійкості до органічних домішок (наприклад, крові);
-
агресивність щодо конструкційних матеріалів, призначених для виготовлення медичних інструментів;
-
стабільність при зберіганні та транспортуванні;
-
безпечність для медичного персоналу і хворих;
-
зручна форма випуску;
-
економічність.
