Класифікація технологічних системи. Основні види технологій.

У загальному плані системи можна поділити на абстрактні та матеріальні.

Абстрактні системи – це продукт людського мислення, знання, теорії і теореми. Матеріальні системи – це сукупність матеріальних об’єктів.

За походженням усі матеріальні системи поділяють на природні та штучні. Природні системи створені природно, штучні – людиною для задоволення певних потреб. До штучних систем належать виробничі, технологічні, технічні, хімічні та інші. Виробничі системи створюють для виготовлення необхідної продукції. Технологічні системи є складовими частинами виробничих систем. Вони створені для переробки вихідних матеріалів у напівфабрикати або готову продукцію. Технічні системи – це машини, апарати, агрегати, печі, прилади, транспортні засоби та ін. Технічні системи можуть існувати окремо або бути складовою частиною технологічної системи.

Розрізняють також статичні і динамічні системи. Стан статичних систем, на відміну від динамічних, з плином часу не змінюється. Виробничі системи, наприклад, постійно змінюють свій стан під впливом таких чинників, як наукові винаходи, нові технологічні процеси, зміни форми організації виробництва.

Розвиток технології як науки. Еволюція технологій.

Споконвіків визначальними та закономірними стимулами розвитку технологій були життєві потреби людей.

Найдавнішими технологіями можна вважати:

• обробку каменю, дерева, шкіри та інших матеріалів кам’яними ножами та рубилами (біля 800 000 р. до н. е.);

• використання вогню для обробки харчових продуктів, обігріву житла (біля 500 000 р. до н. е.);

• виготовлення перших човнів та дерев’яних весел із суцільних шматків дерев (біля 10 000 р. до н. е.);

• прядіння ниток та виготовлення тканини з використанням найпростіших прялок і ткацьких верстатів (біля 6000 р. до н. е.);

• виготовлення суцільних коліс із дерева для возів, посуду із глини з використанням гончарного круга, металургія міді (біля 4000 р. до н. е.);

• виготовлення плугів (біля 3000 р. до н. е.);

• виробництво борошна із зерен за допомогою ручних млинів, металургія заліза (біля 1000 р. до н. е.);

• виробництво борошна за допомогою водяних млинів (біля 300 р. до н. е.);

• виробництво паперу (105 – 300 рр.);

• виробництво баштових годинників, пороху, штампування рисунків на тканинах, виготовлення компасів з плаваючою стрілкою (650 – 1000 рр.);

• книгодрукування з використанням друкарських верстатів, виготовлення чавунних гармат та ядер, рушниць з прямою нарізкою стволів (1400 – 1480 рр.);

• виробництво чавуну в доменних печах, кольорове книгодрукування, використання в гірничій справі транспорту на дерев’яних рейках, виготовлення мікроскопів, телескопів, механічних годинників з маятниками та балансирами (1500 – 1870 рр.);

• виготовлення та використання парових двигунів, арифмометрів, коксу (1690 – 1740 рр.);

• виробництво тканини з використанням прядильних машин (Ейлер), виробництво дроту з використанням верстатів (1690 – 1775 рр.);

• фабричне виготовлення парових машин та їх широке використання, виробництво фасонного залізного прокату, виготовлення та використання парових молотів, пароплавів (1776 – 1790 рр.).

Історичний розвиток людської цивілізації безпосередньо пов’язаний з технологічною еволюцією.

Таким чином, технології є продуктом і джерелом розвитку цивілізації.