1.2 Сутність, цілі та зміст фінансового менеджменту

В системі управління різними аспектами діяльності будь-якого підприємства в сучасних умовах найбільш складною і відповідальною ланкою є управління фінансами. В країнах з ринковою економікою принципи і методи цього управління ще на межі 19–20 століть сформувались в спеціалізовану галузь знань з назвою «фінансовий менеджмент» [9, с.7].

В нашій країні практика ефективного фінансового менеджменту знаходиться поки що лише у стадії становлення, зштовхуючись з об'єктивно економічними труднощами перехідного періоду, невдосконаленістю нормативно-правової бази, недостатнім рівнем підготовки спеціалістів до роботи у кризових економічних умовах.

Вважається, що фінанси складаються з трьох взаємопов'язаних галузей застосування [10, с.26]:

• ділянка ринку грошей та капіталів, що пов'язана з ринком акцій та фінансовими інститутами;

• галузь інвестицій, мета яких вибір рішення різними інструментами і фізичними особами у формуванні портфеля цінних паперів;

• галузь фінансового менеджменту, або підприємницька діяльність у проведенні фінансових операцій з практичним управлінням фірмою включно.

Галузь фінансового менеджменту є найширшою з вищезазначених і важливою сферою діяльності у всіх видах бізнесу.

Фінансовий менеджмент займає важливе місце в операціях з державними установами, починаючи від міністерства освіти і закінчуючи охороною здоров'я та утримання автошляхів.

Працюючи у сфері фінансового менеджменту, доводиться зустрічатися з різними видами професійної діяльності, починаючи з прийняття рішень відносно розширення виробництва до вибору між варіантами використання цінних паперів для здійснення фінансової експансії. Фінансові менеджери також несуть відповідальність за прийняття рішень про умови кредитування клієнтів, про те, скільки зберігати товарно-матеріальних засобів, скільки зберігати готівки, чи слід придбати інші фірми (аналіз злиття фірм) і яку частину прибутку фірми доцільно вкласти в бізнес, порівняно з виплатою дивідендів.

Слід зазначити, що в умовах ринкової економіки незалежно від сфери діяльності і спеціальності найважливішими рішеннями є підприємницькі, які вимагають обліку витрат на маркетинг, виробництво, утримання штату співробітників, на фінансування і бухгалтерський апарат. Зокрема, програми по маркетингу завжди мають фінансові передумови, тому працівники у галузі маркетингу повинні взаємодіяти з фінансовим персоналом для обґрунтування якісних рішень.

Цінність фінансового менеджменту підтверджуються таким прикладом – більша частина генеральних виконавчих директорів (президентів) – 1000 провідних компаній США починали свою кар'єру у сфері фінансів, а це частіше ніж в інших професійних сферах діяльності. Важливість розуміння фінансової справи з боку працівників сфери маркетингу, бухгалтерського обліку, виробництва, підбору та розміщення кадрів і працівників інших професій також збільшується [10, с.30].

Що ж таке фінансовий менеджмент?

Менеджмент – від англійського слова «manage» – управляти. Але англійський термін «financial management» треба розглядати не буквально як «фінансове управління», а як «управління фінансами» [8, с.7].

Що стосується визначення «фінансовий менеджмент» по суті, то їх декілька. Так, І.Т. Балабанов вважає, що «це специфічна система управління грошовими потоками, рухом фінансових ресурсів і відповідно організацією фінансових відносин» [11, с.4]. Професор Г.Б. Поляк наводить таке визначення фінансового менеджменту – це «процес управління грошовим обігом ресурсів підприємств, формуванням та використанням фінансових ресурсів підприємств. Це така система форм, методів та прийомів, за допомогою яких здійснюється управління грошовим обігом та фінансовими ресурсами» [8, с.3].

Але на нашу думку визначення наведене І.А. Бланком більше відповідає суті фінансового менеджменту [9, с.9]. Він вважає, що «фінансовий менеджмент являє собою систему принципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів підприємства і організацією обігу його грошових коштів». Приблизно ж такої думки і Ван Хорн Дж. [12, с.6].

Визначення фінансового менеджменту щільно пов'язане з поняттям механізму управління фінансами, або фінансовим механізмом, як активної частини господарського механізму [8, с.8]. Останній можна визначити як комплекс економічних форм і методів управління процесом виробництва на всіх ієрархічних рівнях. А фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати виробництва [4, с.17]. Це система дії фінансових важелів, виявляючих себе в організації, плануванні та стимулюванні використання фінансових ресурсів. В структуру фінансового механізму входять такі взаємопов'язані елементи: фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення. [11, с.50]. Оптимальна взаємодія фінансових відносин досягається використанням усіх фінансових категорій (виручка, прибуток, амортизація, оборотні кошти, кредит, бюджет, податки), норматив, різного роду стимулів, пільг, санкцій та інших важелів. Тобто зміст фінансового менеджменту полягає в ефективному використанні фінансового механізму та досягнення стратегічних і тактичних цілей підприємства за допомогою рішень своїх задач (табл. 1.1) [4, с.18].

В поданих визначеннях відсутнє поняття ефективності – комплексної категорії, що складає цілі будь-якої утворювальної економічної, і особливо, фінансової діяльності, тобто ціль фінансового менеджменту [8, с.8].

Фінансовий менеджмент це багатоцільова діяльність. Так, В.В. Ковальов [13, с.22] пропонує такий, властивий йому перелік цілей:

• виживання фірми в умовах конкурентної боротьби;

• запобігання банкрутства і значних фінансових невдач;

• лідерство в боротьбі з конкурентами;

• максимізація ринкової вартості фірми;

• прийнятні темпи росту економічного потенціалу фірми;

• максимізація прибутку;

• мінімізація видатків;

• забезпечення рентабельної діяльності тощо.

І все ж таки із поданого переліку головною ціллю фінансового менеджменту є забезпечення максимізації ринкової вартості підприємства, яка виходить із змісту і принципів фінансового менеджменту. [9, с.11]. Такої ж думки інші спеціалісти, дослідники фінансів підприємств. [10, 12,14].

Тобто це означає, що максимізація прибутку є однією з основних, але не головною ціллю фінансового менеджменту. А справа в тому, що максимізація ринкової вартості підприємства не завжди автоматично досягається за максимізацією прибутку. Відтак отриманий сумарний прибуток може бути повністю витрачений на цілі поточного споживання, в результаті чого підприємство буде позбавлено основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку (а підприємство, що не розвивається, втрачає у перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що врешті-решт зводить до зниження його ринкової вартості). Крім того, високий рівень прибутку підприємства може досягатися за певним фінансовим ризиком і загрозою банкрутства у наступному періоді, що також може бути обумовлювати зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна із важливих задач фінансового менеджменту, але не як його головна ціль.

У процесі реалізації своєї головної цілі фінансовий менеджмент спрямований на рішення слідуючих задач [9, с.12]:

Таблиця 1.1 – Система основних задач, спрямованих на реалізацію головної мети фінансового менеджменту

Головна мета фінансового менеджменту	Основні задачі фінансового менеджменту, спрямовані на реалізацію його головної мети
Забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді	1.Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до задач розвитку підприємства в майбутньому періоді.
	2.Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків
	3.Оптимізація грошового обігу.
	4.Забезпечення максимізації прибутку підприємства при рівні фінансового ризику, що передбачається.
	5.Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при рівні прибутку, що передбачається.
	6.Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.

1) забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно з завданнями розвитку підприємства у наступному періоді шляхом визначення їх загальної потреби у наступному періоді, максимізації обсягу притягнутих коштів за рахунок внутрішніх джерел, визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління притягненням позикових фінансових коштів, оптимізації структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу;

2) забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства за рахунок встановлення необхідної пропорційності в їх використанні на цілі виробничого та соціального розвитку підприємства, виплачування необхідного рівня доходів на інвестований капітал власника підприємства з врахуванням стратегічних цілей його розвитку і можливого рівня віддачі укладених коштів;

3) оптимізація грошового обігу за рахунок ефективного управління грошовими потоками підприємства у процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечення синхронізації обсягів постачань та витрачань грошових коштів за окремими періодами, підтримання ліквідності його оборотних активів;

4) забезпечення максимізації чистого прибутку за передбаченим рівнем фінансового ризику за рахунок ефективного управління активами підприємства, залучення у господарський оборот позикових фінансових коштів, вибору найбільш ефективних напрямків оперативної та фінансової діяльності за умов допустимого фінансового ризику;

5) забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику за передбаченим рівнем прибутку за рахунок диверсифікації видів оперативної та фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій, профілактикою та уникненням окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього та зовнішнього страхування;

6) забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку, тобто високого рівня його фінансової усталеності та платоспроможності, на усіх етапах за рахунок формування оптимальної структури капіталу і активів, ефективних пропорцій в обсягах формування фінансових ресурсів із різних джерел, достатнього рівня самофінансування інвестиційних потреб.

Таким чином, об'єктом фінансового менеджменту є фінансові ресурси підприємства та його фінансова діяльність. Особливості формування капіталу і фінансових ресурсів, форми і методи їх розподілу, обсяги та інтенсивність грошових потоків та інші умови фінансової діяльності суттєво відрізняються на окремих підприємствах.

Свою головну ціль та основні задачі фінансовий менеджмент реалізує шляхом здійснення певних функцій, розподілених на дві основні групи [9, с.15]:

• функції фінансового менеджменту як керуючої системи;

• функції фінансового менеджменту як спеціальної галузі управління підприємством.

Склад цих функцій у розтині цих груп наведений на рис. 1.1. Як можна побачити із рисунку функціями, які для нас представляють інтерес, є такі:

• здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства (перша група);

• управління активами;

• управління капіталом;

• антикризове фінансове управління при загрозі банкрутства.

Рисунок 1.1 – Основні функції фінансового менеджменту

Стисло наведемо зміст вищеназваних функцій:

1. Здійснення аналізу різних аспектів фінансової діяльності підприємства. В процесі реалізації цієї функції проводяться експрес- та поглиблений аналіз окремих фінансових операцій, узагальнюючих результати фінансової діяльності підприємства в цілому і у розрізі окремих його напрямків. Тобто мова йдеться про фінансово-економічний аналіз, або просто фінансовий аналіз підприємства, однією із складових якого є аналіз фінансового стану підприємства.

2. Управління активами. Ця функція передбачає виявлення реальної потреби у окремих видах активів, виходячи із передбачаємих обсягів операційної діяльності підприємства і визначення їх суми в цілому, оптимізація складу активів з позицій ефективності комплексного їх використання, забезпечення ліквідності окремих видів оборотних активів і прискорення циклу їх обігу, вибір ефективних форм і джерел їх фінансування.

3. Управління капіталом. В процесі реалізації цієї функції визначається загальна потреба у капіталі для фінансування формуємих активів підприємства; оптимізується структура капіталу згідно з цілями забезпечення найбільш ефективного його використання; розробляється система заходів з рефінансування капіталу у найбільш ефективні види активів.

4. Антикризове фінансове управління при загрозі банкрутства. Реалізація цієї функції відбувається на засаді постійного моніторингу фінансового стану підприємства, коли діагностується можливість загрози його банкрутства; оцінюється рівень цієї загрози; використовуються внутрішні механізми фінансової стабілізації підприємства, а у необхідних випадках – обґрунтовуються напрямки і форми його санації.

Вищенаведені міркування з приводу фінансів підприємств (фірм) та їх дієвої організації дозволяють перейти до організаційної структури фірми взагалі, і зокрема до місця фінансів у цій структурі.

Організаційна структура фірми має різноманітний характер, але на рис. 1.2 зображена схема, яка дає досить типову картину тієї ролі яку відіграють фінанси у внутрішній структурі фірми [10, с.36].

Рисунок 1.2 – Місце фінансів у структурі ділового підприємства (фірми)

Головна посадова особа у фінансових справах, яка може носити титул віце-президента з фінансів (або фінансовий директор), підпорядкована президенту (директору компанії). Основними його підлеглими з фінансів є: завідуючий фінансовим відділом (управляючий фінансами) і голова облікового апарату (заступник з обліково-фінансових та економічних питань).

У більшості фірм завідуючий фінансовим відділом розпоряджається готівкою і біржовими цінними паперами. Він несе відповідальність за планування структури капіталу компанії, продаж акцій та облігацій з метою отримання капіталу, наглядає за пенсійним фондом корпорації. Він також контролює роботу начальника відділу кредитування, начальника служби матеріально-технічного забезпечення, начальника відділу складання кошторису капіталовкладень (який аналізує рішення, що відносяться до інвестицій в основні фонди). Керівник облікового апарату відповідає за роботу бухгалтерського та податкового відділів.

Таким чином, можна говорити, що завідуючий фінансовим відділом (його ж можна назвати і фінансовим менеджером) відповідає за фінансовий стан підприємства разом із фінансовим директором і під його керівництвом.

Фінансовий стан підприємства трактується по-різному. Але Д.С. Моляков [3, с.72], провівши огляд різних поглядів з цього приводу, вважає, що фінансову стійкість характеризують не лише платоспроможність і ліквідність балансу. Фінансовий стан може характеризуватися не лише наявністю і використанням обігових коштів, рівнем ступеню наявності та використанням лише фінансових ресурсів. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке відображає результат взаємодії елементів фінансових і кредитних відносин, виникаючих у підприємства у процесі його господарської і комерційної діяльності. І тут треба вибрати таку систему показників, характеризуючих фінансовий стан підприємства, аналіз результатів розрахунку яких дозволив би отримати найбільш достовірну оцінку його до подальшої розробки управлінських рішень.

Для здійснення такого вибору треба розглянути існуючі методи і прийоми фінансового аналізу і обрати найбільш сприятливі для нашого випадку методи і їх послідовність, тобто методику фінансового аналізу.