Тема 7. Грошові реформи Теоретична частина План

7.1 Поняття і типи грошових реформ.

7.2. Методи проведення грошових реформ.

7.3. Грошова реформа в Україні.

7.1 Поняття і типи грошових реформ

Грошова реформа – це повна або часткова структурна перебудова наявної грошової системи країни з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту. Актуальність проведення грошових реформ посилюється інфляційним нагромадженням протиріч у монетарній сфері. Вичерпавши консервативні засоби оздоровлення економіки і грошово-кредитної сфери, держави вимушені здійснювати комплекси заходів проведення грошових реформ з метою подолання хворобливого стану грошей і повної чи часткової перебудови грошової системи відносно нових соціально-економічних умов.

Основною метою грошових реформ є або створення національної грошової системи держави, або стабілізація наявної національної грошової одиниці. Проте до такого засоби стабілізації національних грошей як грошова реформа, уряди вимушені застосовувати у тих випадках, коли всі методами грошово-кредитного регулювання були безсилі.

Таблиця 12.

Типи грошових реформ

За глибиною перетворень і вдосконалення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов	Радикальні (повні) грошові реформи; Реформи часткового типу; Грошові реформи для проведення спеціальних стабілізаційних заходів
За критеріями моделювання грошових реформ	Грошові реформи формального типу; Грошові реформи з деномінацією грошового обігу
За характером обміну старих грошей на нові	Грошові реформи конфіскаційного типу; Грошові реформи неконфіскаційного типу
За метою проведення й глибиною перебудови грошової системи	Грошова реформа у вузькому розумінні Грошова реформа в широкому розумінні
За часовим періодом реформування	Одномоментні реформи Грошові реформи паралельного типу

Будь-яка грошова реформа проводиться за для досягнення певної мети. Кардинальною метою є створення національної грошової системи нового типу, що передбачає також й створення нового типу політико-економічної структури суспільства. Вузькі цілі проведення грошових реформ передбачають тільки стабілізацію національних грошей, що може, в свою чергу, відбуватися з метою вилучення з обігу фальшивих грошей, старих грошових білетів (неконфіскаційні грошові реформи) або з метою перебудови декількох елементів грошової системи та вилучення зайвої грошової маси з обігу (конфіскаційні грошові реформи).

7.2. Методи проведення грошових реформ

При виборі комплексу методів і заходів проведення грошових реформ, необхідно пам’ятати, що оздоровлення економіки та грошово-кредитної сфери знаходяться у взаємодії та залежать від забезпечення стабільності курсу національної валюти, цін та подолання інфляції. Тому для досягнення успіху при реформуванні важливо вірно оцінити провідні чинники інфляційного процесу і методи проведення грошових реформ.

Світовий досвід знає два основних методи проведення грошових реформ:

• Метод блокування банківських рахунків на заздалегідь визначений строк або навіть на невизначений термін;

• Метод списання готівки і коштів населення на банківських рахунках.

Перший метод надає необхідний оперативно-економічний простір урядові країни для збалансування грошової і товарної маси, а заморожені кошти повертаються власникам після нормалізації економіки і зростання суспільного виробництва. Цивілізованість методу блокування банківських рахунків полягає в тому, що заблоковані кошти можна конвертувати у цінні папери, що не будуть знецінюватися і одночасно приноситимуть їх власникам дохід. Впровадження цього методу гарантує захист грошових нагромаджень населення і підприємців та одночасно надає свободу дії ініціаторам реформи для стабілізації товарного ринку і розбудови стабільної грошової системи.

Другий метод полягає водночас із списанням заміну старих грошей на нову грошову одиницю за єдиним або диференційованим співвідношенням. Такий метод переважно використовується в процесі проведення одномоментних грошових реформ. В ньому доцільність застосування диференційованого співвідношення може обґрунтовуватися різними причинами. Але внаслідок цього впроваджується зрівнялівка, яка інколи здатна приносити більше шкоди, ніж очікувані доходи чи соціальна справедливість.

Також важливими методами стабілізації грошей та грошового обігу взагалі є:

• Нуліфікація;

• Ревалоризація;

• Реставрація;

• Девальвація;

• Ревальвація.

Реформатори можуть застосовувати різні варіанти цих методів, інших важелів та інструментів. Але вони дадуть бажаний результат тільки за умов одночасного і узгодженого реформування відносин економіки, кредиту, фінансів і грошового обігу; формування ефективної нормативно-економічної бази; впровадження єдиних паритетів відносно іноземних валют; встановлення обґрунтованого курсу національної валюти.

Найскладнішим за технікою проведення є метод реформи паралельного обігу, але система паралельного обігу валют є найменш ризиковою грошовою реформою, успіх в якій досягається без конфіскаційних заходів.

Спосіб впорядкування грошової системи за допомогою будь-якого типу і методу грошових реформ застосовується вимушено, коли вже вичерпані інші (консервативні) способи стабілізації грошей. Найважливішою метою грошової реформи є відновлення дієздатності функцій грошової одиниці, надання національній валюті характеру єдиного законного платіжного засобу й суттєве підвищення її купівельної сили.