- •1.1. Аудит, його мета та завдання
- •1.2. Міжнародні стандарти аудиту
- •1.3. Види аудиту
- •1.4. Предмет, об'єкти і метод аудиту
- •Тема 2 організація аудиту та його нормативно-правове забезпечення
- •2.1. Управління аудитом в Україні
- •2.2. Сертифікація аудиторської діяльності
- •2.3. Реєстр суб'єктів аудиторської діяльності
- •2.4. Професійна етика та правовий статус аудиторів і аудиторських фірм
- •Тема 3. Планування, стадії і процедури аудиту
- •3.1. Порядок розробки планів та програм аудиту
- •3.2. Стадії, етапи і процедури аудиту
- •3.4.Процедури аудиту
- •Тема 4 методика проведення аудиту
- •4.1. Порядок проведення аудиторської перевірки
- •4.2. Узагальнення результатів аудиту
- •Тема 5 аудиторський ризик
- •5.1. Поняття ризику і правила його оцінювання
- •5.2. Ризик аудиту або загальний ризик
- •5.3. Ризик невідповідності внутрішнього контролю підприємства
- •5.4. Ризик невиявлення
- •Тема 6 помилки і процеси обману
- •6.1. Поняття помилок, їх різновиди та причини виникнення
- •6.2. Помилки та шахрайство
- •Тема 7 аудиторські докази
- •7.1. Поняття аудиторських доказів та їх види
- •7.2. Джерела і процедури отримання аудиторських доказів та вимоги, що до них висуваються
- •Тема 8 аудиторські робочі документи
- •8.1. Поняття та класифікація робочої документації
- •8.2. Зміст і форма робочих документів
- •Тема 9 узагальнення результатів аудиту
- •9.1. Поняття аудиторського звіту і аудиторського висновку
- •9.2. Основні елементи аудиторського висновку
- •9.3. Види аудиторських висновків та їх зміст
- •Тема 10 оцінювання фінансової звітності
- •10.1. Характеристика фінансової звітності та загальні вимоги до неї
- •10.2. Склад і призначення фінансової звітності та основні принципи її підготовки
- •10.3. Оцінювання фінансової звітності підприємства
- •10.4. Аудит фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності
- •10.5. Фінансовий аналіз звітності
- •Список використаної літератури Нормативно – правова
- •Основна
- •Додаткова
Тема 7 аудиторські докази
7.1. Поняття аудиторських доказів та їх види
Аудиторські докази —- це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський висновок.
Аудиторські докази одержують шляхом належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Вони складаються з первинних документів та облікових записів, покладених в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.
Критерії достатності та належності взаємопов'язані й стосуються аудиторських доказів, отриманих як при тестуванні систем контролю, так і під час здійснення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність є виміром їхньої якості й надійності та їх відповідності конкретному твердженню.
Аудитор спирається на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Крім того, аудитор вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації і різного характеру для підтвердження одного і того ж твердження.
Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не досліджує всієї інформації, наявної в його розпорядженні, й не здійснює суцільної перевірки її, а визначає тільки основні елементи, які в цілому характеризують стан суб'єкта підприємницької діяльності.
На достатність аудиторських доказів впливає ряд факторів:
• оцінка аудитором характеру та величини ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні залишків на рахунку чи за класом операцій;
• характер систем обліку та внутрішнього контролю й оцінка ризиків контролю;
• досвід, набутий у процесі попередніх аудиторських перевірок;
• результати аудиторських процедур із можливими виявленими фактами помилок чи шахрайства;
• джерело та надійність наявної інформації.
Аспектами систем обліку і внутрішнього контролю, щодо яких аудитор одержує аудиторські докази, є:
• структура — системи обліку та внутрішнього контролю, розроблені так, щоб попереджати і виявляти та виправляти суттєві перекручення;
• функціонування — наявні системи, які ефективно працювали протягом певного періоду.
Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання — внутрішнього чи зовнішнього, а також від характеру їх.
За характером розрізняють візуальні, документальні та усні докази.
Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, отримані від третьої особи) більш надійні, ніж отримані з внутрішніх джерел. Аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші у разі наявності ефективних систем обліку і внутрішнього контролю. Аудиторські докази, отримані за допомогою проведених тестів, надійніші за ті, що отримані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання. Якщо аудиторські докази одержані з різних джерел, різного характеру і відповідають один одному, то вони більш переконливі.
У разі неможливості одержати достатні належні аудиторські докази аудитор має дати позитивний висновок із застереженнями або негативний висновок.
Види аудиторських доказів: прямі, другорядні, усні, візуальні, документальні.