2.4.3.3.2. Верзшій відділ

У межах УЩ та його схилів нижня границя верхньої крейди умовна. Перехідна альб-сеноманська піщано-глиниста товща утворювалась у схожих умовах і розмежувати нижній та верхній відділи крейдової системи вдається тільки за допомогою біостратиграфічних методів. На відміну від нижнього відділу у складі верх­нього різко переважають морські фації, що поширені на значних територіях. Кіль­кість структурно-фаціальних районів (підрайонів) збільшується. Додатково виді­ляються райони Волино-Подільської плити (Волинський, Тернопільський, Хмель­ницький і Могилів-Подільський), Житомирський район УЩ, Конксько-Ялинська западина і Білозерсько-Токмацький район південного схилу УЩ (рис. 2.4).

У північно-західному районі ДДЗ низи верхньої крейди складає верхня частина буромської світи. Це піски, пісковики вапнисті з фосфоритами та фауною молюс­ків Chlamys aspera та форамініфер Gavelinella cenomanica та ін. Потужність – до 40 м. Буромська світа перекривається товщею писальної крейди і мергелів крейдоподібних з фосфоритами і стягненнями кременю. Потужність - до 10—13 м. Па­чка охарактеризована комплексом форамініфер. На ній згідно залягає козелецька світа. Це потужна (до 320 м) товща мергелів алевритистих і писальної крейди.

Світа охарактеризована фауною белемнітів (Belemnitella praecursor), іноцерамів (Inoceramus involutus), форамініфер (Pseudovalvulineria infrasantonica).

На північно-східному схилі УЩ (Придніпровський район) верхня частина буромської світи має скорочену (близько 4 м) потужність, але близьку літологічну і фауністичну характеристику до більш повних розрізів, що описані вище. Це ж стосується і товщі писальної крейди та крейдоподібних мергелів, які тут мають потужність 5-7 м. Трансгресивно вони перекриваються пісківською світою. Це крейда, піщаниста крейда з фосфоритами і стягненнями кременю. Потужність світи змінюється від 15 до 63 м. Вона охарактеризована форамініферами Gavelinella ammonoides та іншою фауною.

Досить повні розрізи верхньої крейди вивчені на південних околицях Донбасу. Тут трансгресивно нижньокрейдові, нижньокам'яновугільні та докембрійські утворення перекриває слов'яногірська світа, що ділиться на дві підсвіти, які залягають незгідно одна на одній. У складі слов'яногірської світи переважають піски і пісковики глауконїтово-кварцові, мергелі піскуваті з молюсками Chlamys aspera та ін. У верхах світи знаходиться піщано-конгломератова пачка. Потужність світи досягає 40 м. Незгідно на слов'яногірській світі залягає райгородська серія, яка ділиться на дві світи - широківську та єланчицьку. Широківська світа складена крейдою, крейдою піщанистою, мергелями крейдоподібними з кременями. Світа охарактеризована комплексом іноцерамів (Inoceramus larnarcki та ін.) і має потужність до 50 м. На ній незгідно залягає єланчицька світа, у складі якої переважа­ють мергелі кремнисті, глинисті, піски глауконітово-кварцові потужністю до 170 м. Світа вміщує форамініфери Pseudovalvulineria infrasantonica, іноцерами Inoceramus cardissoides, белемніти Belemnitella praecursor.

Трансгресивно райгородська серія перекрита криволуцькою світою, що ділиться на три підсвіти (знизу-вгору): маяцьку, талівську і нижнянську, які залягають не­згідно одна на одній. У складі світ переважають мергелі глинисті з базальною галь­кою, ходами мулоїдів та фауною белемнітів (Actinocamax laevigatus, Gonioteuthes quadrata gracilis та ін.). Потужність криволуцької світи - 65-100 м.

Криволуцьку незгідно перекриває сидорівська світа, що складається з п'яти пачок мергелів кремнеземистих, глинистих з ходами мулоїдів. Світа охарактеризована фауною белемнітів і іноцерам. Серед них найбільш характерні Belemnitella mucronata senior, В. langei najdini, Inoceramus balticus. Потужність кожної з пачок, що незгідно залягають одна на одній від ЗО до 70 м. Загальна потужність сидорівської світи - 270-290 м. Незгідно на ній розміщуються мер­гелі сірі глинисті, тонкопіщанисті з фауною белемнітів Belemnella lanceolata коноплянівської світи, потужність якої досягає 70 м.

Завершується розріз крейди південних околиць Донбасу кам'янобродською світою, що складена пісками глауконітово-кварцовими, які вміщують белемніти. Потужність цієї світи - 100 м.

На УЩ (Житомирський район) на докембрії залягає товща (до 10 м) пісків і пісковиків кварцових і кварцово-глауконітових, у верхній частині піщанистих мергелів і крейди. Виявлені форамініфери (Gavelinella cenomanica та ін. Товща незгідно перекривається пісковиками кварцитовидними, пісками з кремнистими конкреціями, що мають потужність до 20 м і належать до мошно-руднянської світи. Знайдені молюски Inoceramus labiatus та морські їжаки Micraster leskei.

На західному схилі УЩ найбільш повні розрізи верхнього відділу вивчені у межах Волинського району. До верхньої крейди тут віднесена верхня частина володимирецької світи. Це пісковики кремнисті, піски глауконітово кварцові, спонголіти з молюсками Aucellina gryphaeoides. Потужність -до 190 м. Вище з перервою залягають верстви вапняків з іноцерамами. Вони включають глауконіт та фосфорити, а також багату фауну амонітів Acanthoceras rhotomagense, молюсків Turrilites acutus, Inocrtamus pictus форамініфер Brotzenella berthelini та ін. Потужність верств - до 20 м. Вони згідно перекриваються потужною (до 110 м) товщею писальної крейди, що віднесена до здолбунівської світи. Породи насичені різноманітною фауною. Характерні Inoceramus labiatus, I. lamarcki, I. woodsi, I. schloenbachi, I. involutis, що є видами-індексами іноцерамових зон, морські їжаки Micrasyer cortestudinarium, форамініфери роду Gavelinella (G. moniloformis, G. ammonoides). На здолбунівськім без перерви залягає березнинська світа, що складається з двох підсвіт. Нижньоберезнинська підсвіта (біля 100 м) складена крейдою і вапняками пелітоморфними світло-сірими. Ці породи вміщують белемніти Gonioteuthis granulata, іноцерами Inoceramus cardissoides - види-іидекси біозон, та комплекс форамініфер. Верхньоберєзнинська підсвіта (близько 150 м) складена вапняками жовтувато-білими і світло-коричневими, місцями піщанис­тими з белемнітами Gonioteuthis quadrata, Belimnitella mucronata, Belimnitella lanceolata та форамініферами Pseudovalvulineria clementiana.

Південніше, у Тернопольському районі загальна потужність верхньої крейди скорочується за рахунок зменшення потужності і повного виклинювания деяких з описаних вище світ. Найбільш повні розрізи включають верхню частину володимирецької світи, верстви вапняків з іноцерамами, здолбунівську та низи березнинської світ.

У Хмельницькому районі потужність верхньої крейди найменша. Тут на нижньому девоні залягає пилипчанська світа - спонголіти і тези, піски глауконітовокварцові з фауною.

У Могилів-Подільському районі розрізи верхньої крейди більш повні. До неї віднесені піски глауконітово-кварцові з фосфоритами верхньої частини незви-ської світи, що вміщують белемніти Neohibolites ultimus, форамініфери Gavelinela cenomanica. Потужність - до 20 м. Піски незгідно перекриваються вапняками білими крейдоподібними з кременями та головоногими молюсками Schloenbachia variatus. Ці породи віднесені до русавської світи та мають потуж­ність до 17 м. Русавська світа змінюється верствами вапняків з іноцерамами (до 20 м) і іншою типовою для цих шарів фауною. Завершується розріз верх­ньої крейди вапняками, трепелами, халцедонолітами озаринецької світи, яка має потужність до 22 м. Типові іноцерами Inoceramus labiatus та амоніти Collignoniceras voolgari.

Дещо інші розрізи верхньої крейди описані на південному схилі УЩ. Тут трансгресивно на різних горизонтах нижньої крейди залягає генічеська світа. Це мергелі сірі, глинисті, піщанисті, ділянками вапняки, пісковики, кремнисті породи, а в низах - кварцово-глауконітові піски, алевроліти, глини. Характерні форамініфери Gavelinella cenomanica та молюски. Потужність світи - до 70 м. Вона поширена у межах всього південного схилу і лише у Коиксько-Ялинській западині відсутня її нижня частина. Вище розріз верхньої крейди відмінний у різних структурно-фаціальних районах. Найбільш повний він у Приазовському районі, де згідно на генічеській залягає бердянська світа, що складена вапня­ками світло-сірими органогенно-детрітусовими, місцями писальною крейдою з форамініферами Brotzenella berthelini і Stensioenia granulata. Потужність світи -до 70 м. Вона згідно перекривається приморською світою. Останню складають схожі вапняки, що вміщують форамініфери Pseudovalvulineria infrasantonica та Gavelinella stelligera. Потужність цієї світи - до 80 м.

На приморській світі залягає пачка (до 25 м) сірих пелітоморфних, органогенно-детрітусових вапняків з прошарками пісковиків. Характерний вид фора­мініфер Cibicidoides temirensis. Пачка перекривається потужною (до 270 м) олександрівською світою. Це також вапняки сірі пелітоморфні, мергелі, алев­роліти, піски з форамініферами Brotzenella monterelensis та Cibicidoides bembix.

У Конксько-Ялинській западині на генічеській світі розміщується пачка писаль­ної крейди з характерними форамініферами роду Gavelinella. Потужність - до 9 м. Вона з перервою перекривається старомлинівською світою, що складена мергелями крейдоподібними з глауконітом, крейдою писальною з форамініферами. По­тужність світи - до 230 м. Вище мергелі та крейда поступово заміщуються вапняками й мергелями олександровської світи, потужність якої сягає 150 м.

У межиріччі Дністер-Дніпро, як і у Конксько-Ялинській западині, на генічеській світі залягає писальна крейда з кременями та характерним комплексом фораміні­фер. Але потужність цієї товщі тут становить 70 м і вона дістала назву олександро-волковська світа. Вона і завершує розріз нижньої крейди у цьому районі.

У Білозерсько-Токмацькому районі на генічеській світі з великою стратиграфіч­ною перервою залягають білозерська та великотокмацька світи, що за фауною форамініфер утворились приблизно одночасно. Нижні частини цих світ (підсвіти) складені мергелями, верхні - вапняками піщанистими, мергелями, пісками, опока­ми. Потужність білозерської світи -до 140 м, великотокмацької - до 180 м.

Місцеві стратиграфічні підрозділи верхньої крейди, як видно з наведеного опису, охарактеризовані комплексами різноманітної морської фауни. її вивчен­ня дозволило виділити біозони, що базуються на еволюційних рядах видів окремих палеонтологічних груп, серед яких найважливіші амоніти, белемніти, іноцерами та форамініфери. На біозональній основі світи об'єднуються в регіо­нальні горизонти, а останні корелюються з ярусами Міжнародної стратиграфіч­ної шкали (табл. 2.11). До генічеського горизонту, що відповідає сеномансько-му ярусу, віднесені генічеська світа південного схилу УЩ, верхня частина бу-ромської світи та товща писальної крейди, що безпосередньо на ній залягає, північно-східного схилу УЩ і південно-східного району ДДЗ, верхні частини не-звиської та володимирецької світ, пилипчанська і русавська світи та вапняки з іноцерамами західного схилу УЩ, а також товща пісків і пісковиків Житомирсь­кого району. Гнатівський горизонт, що корелюється з туронським і коньякським ярусами, об'єднує здолбунівську, озаринецьку та мошно-руднянську світи за­хідного схилу УЩ, пісківську світу північно-східного схилу УЩ, нижню частину козелецької північно-західного району ДДЗ та олександро-волковську і бердян­ську світи південного схилу УЩ.

Березнинський горизонт відповідає сантонському, кампанському і маастрихтському ярусам загальної шкали. До нього віднесені березнинська світа захід­ного схилу УЩ, верхня частина козелецької світи північно-західного району ДДЗ та приморська, Олександрівська, старомлинівська, білозерська і великотокмацька світи південного схилу УЩ.

Із сеноманським ярусом західного схилу пов'язана глауконіто-фосфоритова рудна формація. Карбонатні породи крейди широко використовуються у будівництві (пиляльні вапняки).