1.4 Росинсько-Тікицький мегаблок
У сучасній структурі УЩ Росинсько-Тікицький мегаблок обмежений на заході - Брусилівським і Шпиковським, з півдня - Ободнівським глибинними розломами, на сході - Ядлово-Трахтемирівським розломом, на півночі - крайовим скидом. Вказані глибинні розломи відділяють мегаблок від суміжних Волинсь кого, Дністровсько-Бузького та Інгульського (рис. 1.1).
Росинсько-Тікицький мегаблок характеризується неоднорідною будовою земної кори: на півночі вона належить до перехідного типу і її потужність становить 40-45 км, на півдні - до фемічного типу з потужністю до 50-60 км. Така глибинна будова обумовлює відмінності в геологічній будові північної (Київсько-фастівської) та південної (Гайсинської) частин мегаблоку. Перша складена неоархейськими утвореннями росинсько-тікицької серії, тетіївського ультраметаморфічного та юрівського базит-ультрабазитового комплексів, друга - ео- та палеоархейською дністровсько-бузькою серією і палеоархейським гайсинським ультраметаморфічним комплексами (табл. 1.3).
Петрографічний склад дністровсько-бузької серії не відрізняється від сусідніх регіонів. Це гнейси та кристалосланці піроксенові, двопіроксенові, амфібол-піроксенові часто з гранатом, силіманітом, кордієритом, графітом. Зустрічаються амфіболіти й кальцифіри. Встановлено, що вони поширені в межах ізольованого Тетіївського тектонічного блоку. Вивчення циркону із амфіболітів цього блоку дозволило встановити, що вони утворились 2,7 і 2,58 млрд років тому.
Неоархейська росинсько-тікицька серія залягає у вигляді останців серед гранітоїдів Звенигородського та уманського комплексів. Інтенсивна гранітизація і недостатня відслоненість не дозволяють розділити цю серію на світи. Вона складена гнейсами та кристалосланцями амфіболовими, біотит-амфіболовими, амфіболітами. Розкрита потужність серії не перевищує 470 м. Стратиграфічне положення росинсько-тікицької серії точно не встановлено. На близький до архейського вік вказують датування 2580-2620 мли років, отримані калій-аргоновим методом по амфіболу.
На ділянках Володарської й Білоцерківської магнітних аномалій розкрита товща кварцитів залізистих і безрудних, кальцифірів, мармурів, кристалослан-ців амфібол-біотитових і амфіболітів, що названа володарсько-біло церківською. Контакти цієї товщі з дністровсько-бузькою, росинсько-тікицькою і бузькою серіями не встановлені. її походження та стратиграфічне положення також трактується по-різному. У діючій стратиграфічній схемі ця товща розміщується під росинсько-тікицькою серією. Залізисті кварцити володарсько-білоцерківської товщі утворюють невеликі родовища залізних руд.
Серед ультраметаморфічних комплексів виділяються неоархейський тетіївський та палеопротерозойські Звенигородський, ставищанський, гайсинський і уманський комплекси. В тетіївський об'єднуються аплітопегматоїдні граніти, плагіограиіти, гранодіорити, кварцові діорити, діорити віком 2487-2615 млн років [ЗО].
Звенигородський комплекс (2140-2065 млн років) складений близькими за складом породами: апліто-пегматоїдними гранітами, плагіограиітами, гранодіоритами, кварцовими діоритами, діоритами, а також мігматитами, що поширені на значних ділянках від м. Врусилів на півночі до р. Гірський Тікич на півдні. Він інтерпретується як комплекс синкінематичних гранітоїдів, що утворювались за рахунок палеопротерозойського субстрату. Граніти й мігматити піроксеи-амфіболові (собіти), діорити та гранодіорити - типові утворення, що об'єднуються у гайсинський комплекс. Ймовірно, що більша їх частина утворилась в результаті ультраметаморфіаму дністровсько-бузької серії. Ізотопний вік порід комплексу становить 2110 млн років. Субстратом для утворення анатек-тичних двопольовошпатових гранітів і мігматитів біотитових порфіробластичних уманського комплексу (2,05-1,99 млрд років) та гранітів і мігматитів двослюдяиих лейкократових ставищанського комплексу стали породи, що перед цим були метаморфізовані в амфіболітовій фації. Ізотопний вік кварцових діоритів і гранітів корнинського типу (уманський комплекс) становить 2055 млн років.
Серед інтрузивних утворень Росинсько-Тікицького району найчастіше зустрічаються перидотити, піроксеніти, горнблендити, амфіболіти, габронорити юрівського комплексу. Вони залягають у вигляді невеликих масивів серед гнейсово-мігматитових утворень архею, мають вік 2,58 млрд років і тому належать до неоархею (побужію). У палеопротерозої виникли синкінєматичні інтрузії габроїдів і сублужних гранітоїдів фастівського комплексу (2,08 млрд років). У кінці мезопротерозою сформувався дайковий комплекс (діабази та габро-діабази).