Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Московский государственный университет им. М.В. Ломоносова

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

Комментарий к Дисциплинарному Уставу.doc

Скачиваний:

Добавлен:

29.10.2018

Размер:

621.57 Кб

Скачать

☆

<<< < Предыдущая 1 23 / 33

Розділ ііі заохочення

Стаття 9. Види заохочень

За мужність, відвагу, героїзм, розумну ініціативу, старанність, сумлінне та бездоганне виконання службових обов'язків до осіб рядового і начальницького складу можуть бути застосовані такі види заохочень:

1) дострокове зняття дисциплінарного стягнення;

2) оголошення подяки;

3) нагородження грошовою винагородою;

4) нагородження цінним подарунком;

5) нагородження Почесною грамотою Міністерства внутрішніх справ України;

6) занесення на "Дошку пошани";

7) нагородження відзнаками Міністерства внутрішніх справ України;

8) дострокове присвоєння чергового спеціального звання;

9) присвоєння спеціального звання, вищого на один ступінь від звання, передбаченого займаною штатною посадою;

10) нагородження відзнакою Міністерства внутрішніх справ "Вогнепальна зброя".

Відзнакою Міністерства внутрішніх справ "Вогнепальна зброя" має право нагороджувати міністр внутрішніх справ України за сумлінну службу, особливі заслуги в боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку осіб начальницького складу.

За мужність, відвагу, героїзм, особливі заслуги перед державою в боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку особи рядового і начальницького складу можуть бути подані до присвоєння почесних звань та нагородження державними нагородами і відзнаками Президента України.

До курсантів навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, крім заохочень, передбачених частиною першою цієї статті, можуть також застосовуватися:

нагородження особистою фотокарткою курсанта або слухача, сфотографованого біля розгорнутого прапора навчального закладу;

направлення батькам курсанта листа з подякою;

надання дозволу на позачергове звільнення з розташування навчального закладу;

надання короткострокової відпустки тривалістю до 5 діб.

Заохочення - цей метод застосовується тоді, коли особа сумлінно ставиться до виконання своїх обов'язків і, тим самим, власним прикладом демонструє стандарт поведінки решті. Чинна система заохочень і стягнень спрямована на формування в працівника міліції уявлень про необхідність підвищення ефективності роботи, рівня загальної та правової культури, дисциплінованості, відповідальності. Усе це сприятиме, досконалішому захисту прав та свобод громадян.

Заохочення є важливим засобом виховання осіб рядового та начальницького складу і зміцнення дисципліни.

Кожний начальник у межах прав, наданих йому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, зобов'язаний заохочувати підлеглих по службі за старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов'язків.

У разі, коли начальник уважає, що наданих йому прав недостатньо для заохочення підлеглих, які відзначилися, він може клопотати про заохочення перед старшим начальником.

Заохочення має бути заслуженим. При визначенні виду заохочення враховуються характер заслуг працівника міліції та його ставлення до служби за попередній час.

Заохочення оформляється наказом, оголошується на нарадах, зборах, перед особовим складом або особисто. Усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, оголошені рядовому або начальницькому складу, заносяться в тижневий строк до службової картки (справи).

Висунення кандидатур для застосування всіх видів заохочень, згідно зі ст.12 Статуту, осіб рядового та начальницького складу повинно здійснюватися відкрито, як правило, в органі або підрозділі (службі), в якому працює особа, яку представляють до заохочення.

Працівник міліції, що має дисциплінарне стягнення, заохочується шляхом зняття накладеного стягнення, але не раніше ніж через три місяці з дня видання наказу.

Дострокове зняття дисциплінарного стягнення застосовується в разі, якщо працівник міліції ставленням до служби і поведінкою довів своє виправлення.

При особливих службових заслугах, зняття дисциплінарного стягнення може застосовуватися у вигляді додаткового засобу заохочення.

Нагородження грошовою винагородою може бути застосоване в межах коштів підрозділу, які виділяються на такий вид заохочення. Розмір грошової винагороди встановлюється начальником підрозділу відповідно до досягнень осіб рядового і начальницького складу в бойовій підготовці та при зразковому виконанні службових обов'язків.

Пропозиції" щодо заохочення грошовою винагородою можуть подаватися безпосереднім начальником підлеглого до відділу кадрів, який готує списки та проект наказу по особовому складу, і подає керівнику. Нагородження цінним подарунком є одним Із видів заохочення, але окремого порядку (інструкції) на даний момент не існує, тому застосовується на загальних підставах.

Інструкція, яка затверджена наказом МВС України від 5 червня 2007 року № 180 "Про систему заохочень у МВС України", визначає єдиний порядок застосування відомчих заохочувальних відзнак до осіб рядового і начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ, цивільних працівників системи МВС України, громадян України та Іноземних громадян, положення про них та їх описи.

Зазначеною Інструкцією визначено види основних відзнак Міністерства внутрішніх справ України:

"Почесний працівник МВС України";

"Лицар Закону";

"Хрест Слави";

"За безпеку народу" І та II ступенів; "Закон і честь";

"Почесний знак МВС України";

"За відзнаку в службі" І та II ступенів;

"За міжнародне співробітництво у правоохоронній діяльності";

"За сприяння органам внутрішніх справ України";

"За розвиток науки, техніки та освіти" І та II ступенів;

"За миротворчу діяльність";

"За сумлінну службу" І, II та ІІІ ступенів;

"Вогнепальна зброя";

"Почесна грамота МВС України"

Види відзнак структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України:

"Почесна відзнака ГУБОЗ МВС України" І та II ступенів;

нагрудний знак "ГУБОЗ МВС України";

"За доблесть і відвагу в службі карного розшуку" І та ІІ ступенів;

"За заслуги в боротьбі з економічною злочинністю" І та II ступенів;

"За зразкове виконання завдань з охорони громадського порядку" І та II ступенів;

"Зразковий дільничний інспектор";

"За сприяння в охороні громадського порядку";

"За протидію наркозлочинності" І та II ступенів:

"За сприяння протидії наркозлочинності";

"За протидію дитячій злочинності" І та П ступенів;

"За сприяння протидії правопорушенням у дитячому середовищі";

"За бездоганну службу" І та П ступенів (відзнака Державтоінспекції МВС України);

"За відданість службі" І та II ступенів (відзнака Департаменту оперативної служби);

відзнака Центрального бюро Інтерполу "За заслуги" І та II ступенів;

відзнака Департаменту Державної служби охорони "За відзнаку";

відзнака експертної служби МВС України "За бездоганну службу".

Нагородження відомчими відзнаками здійснюється, як правило, послідовно, відповідно до їх значущості, у наступному порядку:

Почесна грамота МВС України;

"За відзнаку в службі" П ступеня;

"За відзнаку в службі" І ступеня;

"Почесний знак МВС України";

"Закон і честь";

"За безпеку народу" II ступеня;

"За безпеку народу" І ступеня;

"Хрест Слави";

"Лицар Закону";

"Почесний працівник МВС України".

Дострокове присвоєння чергового спеціального звання передбачено п. 35 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114.

Дострокове спеціальне звання присвоюється після закінчення не менше половини встановленого строку вислуги в спеціальному званні та при відповідності спеціального звання, що присвоюється, званню, передбаченому займаною штатною посадою.

Чергове спеціальне звання на один ступінь вище спеціального звання, передбаченого штатною посадою, присвоюється:

після закінчення встановленого строку вислуги у спеціальному званні особам начальницького складу, які мають вчений ступінь;

після закінчення не менше як півтора строку вислуги в попередньому спеціальному званні.

Дострокові та чергові спеціальні звання як вид заохочення застосовуються начальниками підрозділів згідно з повноваженнями.

Дані заохочення оформляються на підставі подання наказом.

Нагородження відзнакою Міністерства внутрішніх справ "Вогнепальна зброя" передбачене для нагородження працівників міліції за особисті заслуги в забезпеченні національної безпеки, бездоганну багаторічну службу, зразкове виконання військового та службового обов'язку, виявлені при цьому честь і доблесть.

Висунення кандидатур для нагородження здійснюється за ініціативи керівників підрозділів.

Для заохочення до кадрового підрозділу складаються подання до нагородження відомчою відзнакою, у якому зазначаються заслуги особи, що стали підставою для її нагородження, та оформляється наказом.

Разом з відомчою відзнакою нагородженому вручається завірена копія наказу, яка є підставою для реєстрації вказаної зброї в органах Міністерства внутрішніх справ України.

Зброя, що є відзнакою "Вогнепальна зброя", мають право зберігати, носити і застосовувати її відповідно до вимог чинного законодавства України.

Передача зброї іншим особам або її відчуження забороняється.

Стаття 10. Права начальників щодо застосування заохочень.

Міністрові внутрішніх справ України належить право застосування заохочення, передбачені цим Статутом, до всіх осіб рядового і начальницького складу.

Інші начальники застосовують заохочення до підлеглих у межах прав, наданих їм міністром внутрішніх справ України.

Начальник, який не наділений правами застосування заохочень, має право внести подання чи порушити клопотання про заохочення підлеглого перед старшим прямим начальником.

Найменування посад начальників, їх права щодо застосування заохочень:

Перший заступник Міністра внутрішніх справ України:

дострокове зняття дисциплінарного стягнення (крім накладеного Міністром);

оголошення подяки;

нагородження грошовою винагородою;

нагородження цінним подарунком;

нагородження відзнаками МВС України (відповідно до прав, наданих Міністрові внутрішніх справ України);

дострокове присвоєння чергового спеціального звання (рядовому, молодшому начальницькому складу);

присвоєння спеціального звання вищого на один ступінь від звання, передбаченого займаною штатною посадою (рядовому, молодшому начальницькому складу).

Заступник Міністра внутрішніх справ України:

дострокове зняття дисциплінарного стягнення (крім накладених Міністром та першим заступником Міністра внутрішніх справ України);

оголошення подяки;

нагородження грошовою винагородою;

нагородження цінним подарунком;

нагородження відзнаками МВС України (відповідно до прав наданих Міністрові внутрішніх справ України);

дострокове присвоєння чергового спеціального звання (рядовому, молодшому начальницькому складу);

присвоєння спеціального звання, вищого на один ступінь від звання, передбаченого займаною посадою (рядовому, молодшому начальницькому складу).

Директор Державного департаменту, начальник Департаменту, Державного науково-дослідного експертного-криміналістичного центру, головного управління, самостійного управління:

дострокове зняття дисциплінарного стягнення (накладеного ним);

оголошення подяки;

нагородження грошовою винагородою (стосується підрозділів, які є розпорядниками бюджетних коштів);

нагородження цінним подарунком (стосується підрозділів, які є розпорядниками бюджетних коштів);

нагородження почесною грамотою (підпорядкованого органу, підрозділу);

занесення на "Дошку пошани" (підпорядкованого органу, підрозділу)

нагородження відомчими відзнаками (відповідно до орав, наданих Міністром внутрішніх справ України).

Начальник ГУМВС, УМВС, УМВСТ, ДДСО при МВС України, Державного науково-дослідного Інституту:

дострокове зняття дисциплінарного стягнення (накладеного ним або керівником структурного підрозділу за підпорядкованістю);

оголошення подяки;

нагородження грошовою винагородою;

нагородження цінним подарунком;

нагородження почесною грамотою (підпорядкованого органу, підрозділу);

занесення на "Дошку пошани" (підпорядкованого органу, підрозділу);

нагородження відзнаками МВС України (відповідно до прав, наданих Міністром внутрішніх справ України);

дострокове присвоєння чергового спеціального звання (рядовому, молодшому начальницькому складу);

присвоєння спеціального звання, вищого на одну ступінь від звання передбаченого займаною штатною посадою (рядовому, молодшому начальницькому складу).

Перший заступник, заступник начальника ГУМВС, УМВС, УМВСТ:

оголошення подяки.

Ректор університету, ректор академії, начальник юридичного інституту:

оголошення подяки;

надання дозволу на позачергове звільнення з розташування навчального закладу;

надання короткострокової відпустки до 5 діб;

нагородження грошовою винагородою;

нагородження цінним подарунком;

направлення батькам курсанта листа з подякою;

нагородження почесною грамотою (підпорядкованого органу, підрозділу);

занесення на "Дошку пошани" (підпорядкованого органу, підрозділу);

нагородження відзнаками МВС України (відповідно до прав, наданих Міністром внутрішніх справ України);

дострокове присвоєння чергового спеціального звання (рядовому, молодшому начальницькому складу);

присвоєння спеціального звання, вищого на одну ступінь від звання, передбаченого займаною штатною посадою (рядовому, молодшому начальницькому складу).

Перший проректор, проректор університету (академії) перший заступник, заступник начальника юридичного інституту:

оголошення подяки;

надання дозволу на позачергове звільнення з розташування навчального закладу;

надання короткострокової відпустки до 5 діб.

Командир полку, начальник міського, районного, міського, районного управління, відділу, начальник лінійного управління, відділу, управління (відділу) Державної служби охорони при ГМВС, УМВС, начальник Казенного науково-виробничого об'єднання "Форт" МВС України, Центральної бази ресурсного забезпечення, Центру безпеки дорожнього руху:

дострокове зняття дисциплінарного стягнення (накладеного ним);

оголошення подяки;

нагородження грошовою винагородою;

нагородження цінним подарунком;

нагородження почесною грамотою (підпорядкованого органу, підрозділу);

занесення на "Дошку пошани" (підпорядкованого органу, підрозділу).

Начальник навчально-наукового Інституту, факультету, курсу, вищого училища, училища професійної підготовки працівників ОВС:

оголошення подяки.

(Наказ МВС України від 19.01.2007 № 16 "Про дисциплінарний статут ОВС").

Стаття 11. Порядок застосування заохочень.

Заохочення оформляється наказом. Зміст наказу оголошується особовому складу органу внутрішніх справ, а до відома особи рядового або начальницького складу, яку заохочено, доводиться персонально.

Особа рядового або начальницького складу, яка має дисциплінарне стягнення, може заохочуватися лише після дострокового зняття цього стягнення, але не раніше ніж через три місяці з дня видання наказу.

Дострокове зняття дисциплінарного стягнення застосовується у разі, якщо особа рядового або начальницького складу ставленням до служби І поведінкою доведе своє виправлення.

За мужність, відвагу, героїзм, особливі заслуги в боротьбі зі злочинністю, охороні громадського порядку, тривалу бездоганну службу особи рядового і начальницького складу можуть подаватися до нагородження державними нагородами та відзнаками Президента України незалежно від наявності дисциплінарного стягнення.

Подання про присвоєння почесних звань, нагородження цінним подарунком, грошовою винагородою, Почесною грамотою, відзнаками Міністерства внутрішніх справ України, у тому числі відзнакою "Вогнепальна зброя", занесення на "Дошку пошани" встановлює Міністр внутрішніх справ України;

Порядок дострокового присвоєння спеціального звання, вищого на ступінь від звання, передбаченого займаною штатною посадою, встановлюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом.

Загальний порядок представлення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до відзначення державними нагородами України, відомчими заохочувальними відзнаками та присвоєння спеціальних звань у порядку заохочень полягає у наступному.

Заохочення працівників органів внутрішніх справ або присвоєння їм чергових спеціальних звань, як вид заохочень, має застосовуватись лише за конкретні заслуги в боротьбі зі злочинністю, персональну участь у розкритті резонансних злочинів, охорону громадського порядку, вагомий особистий внесок у роботу правоохоронних органів і, у виключних випадках, - за зразкове виконання своїх службових обов'язків.

Висунення кандидатур (має розглядатись не менше трьох кандидатів) має здійснюватись відкрито, як правило, в органі або підрозділі (службі), в якому проходять службу особи, які подаються до заохочення, з безумовним дотриманням вимог відповідних статутів державних нагород, почесних звань України, положень про відомчі заохочувальні відзнаки, нормативно-правових актів щодо дотримання термінів перебування у наявному званні та займаній посаді.

При розгляді кандидатів на заохочення має враховуватися думка рад зборів рядового, молодшого, середнього і старшого начальницького складу, колегій і кадрових комісій головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, Головного управління внутрішніх військ (далі - ГУМВС, УМВС, УМВСТ, ГУВВ), учених рад вищих навчальних закладів із зазначених питань, а в разі потреби - місцевих органів влади та управління. На зборах обов'язковою с присутність керівника ГУМВС, УМВС, УМВСТ, ГУВВ - куратора цих органів (підрозділів, служб) та

представників служби роботи з персоналом і внутрішньої безпеки. З метою дотримання об'єктивності при доборі кандидатур на заохочення голосування проводиться таємно.

На осіб, гідних нагородження відзнакою, складаються нагородні листи або подання встановленого зразка. Витяги з відповідних рішень колегії та протоколів рад зборів за підписами голови та секретаря колегії (Ради зборів), а також керівника підрозділу внутрішньої безпеки, завірені відповідними печатками, подаються до МВС України разом з нагородними листами.

Інформація про прийняте рішення щодо направлення кандидатів до відзначення державними нагородами України, відомчими заохочувальними відзнаками, присвоєння спеціальних звань у порядку заохочення має доводитися до відома особового складу органу (підрозділу, служби) внутрішніх справ, а за потреби - висвітлюватися в засобах масової інформації.

На осіб, гідних нагородження державною нагородою України, складається нагородний лист згідно зі зразком, затвердженим Комісією державних нагород та геральдики при Президентові України від 17 березня 2003 року.

На осіб рядового і начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ та цивільних працівників системи МВС України, які подаються до нагородження відзнаками Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, готуються нагородні матеріали згідно з вимогами Положення про Почесну грамоту та Грамоту Верховної Ради України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 15 грудня 2005 року Х° 3216-ІУ, та Положення про Почесну грамоту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2021, відповідно.

На осіб, гідних нагородження відомчими заохочувальними відзнаками, складаються нагородні листи встановленого зразка згідно з вимогами наказу МВС України від 5 червня 2007 року № 180 "Про систему заохочень у МВС України".

При підготовці нагородних листів слід відзначати особисту участь працівника в розкритті резонансних, тяжких, групових та інших злочинів, звільненні заручників та знешкодженні злочинців, охороні громадського порядку, його сміливі та рішучі дії при затриманні правопорушників, членів злочинних угруповань, кількість розслідуваних та завершених особливо важливих і резонансних кримінальних справ, інші результати службової діяльності, досягнення яких є підставою для нагородження відомчою відзнакою.

При підготовці матеріалів на керівників органів і підрозділів внутрішніх, справ від начальника відділення й вище в обов'язковому порядку надаються відомості про стан дисципліни та законності серед підлеглих, їх роль у співпраці з місцевими органами виконавчої влади, взаємодію із засобами масової інформації, ступінь довіри та поваги населення до них особисто і керівництва підрозділів у цілому, рівень їх авторитету як керівників служб серед підлеглих.

Підрозділом внутрішньої безпеки за письмовим запитом підрозділу роботи з персоналом протягом трьох діб (а за потреби — невідкладно) надаються та долучаються до нагородних матеріалів довідки про відсутність або наявність відомостей, що перешкоджають заохоченню чи присвоєнню чергового спеціального звання в порядку заохочення.

На осіб рядового і начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ та цивільних працівників системи МВС України, які подаються до МВС України для заохочення, надаються такі матеріали: нагородні листи (подання);

витяги з відповідних рішень колегії і протоколів рад зборів за підписами голови та секретаря колегії (Ради зборів), завірені відповідними печатками;

витяги з послужного списку кандидата про наявні заохочення із зазначенням виду заохочення, номера і дати видання наказу відповідним структурним підрозділом системи МВС України;

довідки про відсутність чинних дисциплінарних стягнень;

довідки підрозділу внутрішньої безпеки про відсутність або наявність відомостей, що перешкоджають заохоченню чи присвоєнню чергового спеціального звання в порядку заохочення.

Подання про присвоєння чергових спеціальних і військових звань у порядку заохочення розглядаються лише після отримання кандидатами позитивних результатів тестування зі службової підготовки, про що робиться відмітка на поданні про присвоєння звання, або надається відповідна довідка, яка також долучається до нагородних матеріалів.

Нагородні матеріали, супровідні листи до них, що надсилаються до МВС України, підписуються виключно начальником ГУМВС, УМВС, УМВСТ, ГУВВ, ректором вищого навчального закладу або особою, яка виконує його обов'язки, мають пройти реєстрацію в підрозділах документального забезпечення (секретаріаті, канцелярії).

Інформація про прийняте рішення щодо направлення списку кандидатів на відзначення державними нагородами України, відзнаками Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, відомчими заохочувальними відзнаками, ? присвоєння спеціальних і військових звань у порядку заохочення має доводитись до відома особового складу органу (підрозділу, служби) системи МВС України.

Нагородні матеріали на відзначення державними нагородами України, відзнаками Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, відомчими заохочувальними відзнаками, присвоєння спеціальних І військових звань у порядку заохочення надсилаються до МВС України, погоджуються у зацікавлених структурних підрозділах та виносяться на розгляд Нагороджувальної комісії Міністерства, яка приймає рішення про доцільність нагородження кандидата. У разі необхідності зазначені матеріали виносяться на розгляд колегії МВС, яка приймає ним остаточне рішення.

При підготовці матеріалів на громадян України та іноземних громадян, які подаються до заохочення МВС України за активну участь у забезпеченні охорони громадського порядку, дієву допомогу органам внутрішніх справ у виконанні покладених на них завдань, керівником відповідного органу (підрозділу, служби)

внутрішніх справ складається мотивоване клопотання із зазначенням конкретних заслуг кандидата. Після розгляду колегією ГУМВС, УМВС, УМВСТ, ГУВВ, ученою радою вищого навчального закладу та прийняття позитивного рішення клопотання надсилається до МВС України.

Пропозиції до наказів МВС України про заохочення працівників органів і підрозділів внутрішніх справ військовослужбовців внутрішніх військ, цивільних працівників системи МВС України, які брали безпосередню участь у розкритті тяжких і резонансних злочинів або мають високі результати в боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку, подаються уповноваженими на те керівниками Міністрові внутрішніх справ до встановленої дати, а саме:

до 15 лютого кожного року - стосовно осіб рядового І начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ, цивільних працівників системи МВС України, які брали участь у бойових діях на території інших держав;

до 8 березня кожного року - стосовно жінок - осіб рядового і начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ, цивільних працівників системи МВС України;

до 26 квітня кожного року - стосовно осіб рядового І начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ, цивільних працівників системи МВС України, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

до 28 червня кожного року - стосовно всіх категорій осіб рядового і начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ, цивільних працівників системи МВС України;

до 24 серпня кожного року - стосовно всіх категорій осіб рядового і начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ, цивільних працівників системи МВС України;

до 20 грудня кожного року - стосовно всіх категорій осіб рядового І начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ, цивільних працівників системи МВС України;

незалежно від терміну за вказівкою Міністра внутрішніх справ або особи, яка виконує його обов'язки, стосовно всіх категорій осіб рядового і начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ, цивільних працівників системи МВС України.

Особи рядового і начальницького складу, військовослужбовці внутрішніх військ та цивільні працівники системи МВС України протягом останнього року можуть бути заохочені, як правило, не більше двох разів, у тому числі один раз - відомчою відзнакою (без урахування нагородження відзнакою МВС - медаллю "За сумлінну службу").

Позатермінові подання начальниками структурних підрозділів центрального апарату Міністерства, начальниками головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, Головного управління внутрішніх військ, ректорами вищих навчальних закладів подаються Міністрові виключно на осіб, які брали безпосередню участь у розкритті злочинів, виявили мужність, сміливість під час затримання небезпечних злочинців, самовіддано працювали з ризиком для життя.

Підготовка матеріалів щодо присвоєння спеціального або військового звання

в порядку заохочення здійснюється за письмовою вказівкою Міністра внутрішніх справ або особи, яка виконує його обов'язки, виключно за вагомі заслуги у справі боротьби зі злочинністю - до свят, зазначених у наказі МВС України від 5 червня 2007 року № 180 "Про систему заохочень у МВС України", а також працівникам органів внутрішніх справ і військовослужбовцям внутрішніх військ, які при виконанні службових обов'язків ризикували життям.

Згідно з вимогами Указу Президента України від 2 грудня 1995 року № 1116 "Про впорядкування відзначення пам'ятних дат і ювілеїв" забороняється видання наказів про заохочення працівників за результатами підведення підсумків роботи за певний період, разових оперативних та громадських заходів, відпрацювань та операцій, проведення спортивних змагань і розважальних та культурно-масових заходів.

Керівники структурних підрозділів центрального апарату Міністерства не мають права самочинно готувати проекти наказів про заохочення у своїх підрозділах. Погоджені з керівництвом МВС пропозиції щодо заохочення працівників органів та підрозділів внутрішніх справ направляються до Департаменту роботи з персоналом МВС України для підготовки до їх розгляду Нагороджувальною комісією Міністерства і прийняття рішення в установленому порядку.

Керівникам структурних підрозділів з нагоди професійних свят, визначених законодавством України, дозволяється заохочувати лише цивільних працівників системи МВС України.

Начальникам структурних підрозділів центрального апарату Міністерства, головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті, Головного управління внутрішніх військ, ректорам вищих навчальних закладів системи МВС слід суворо дотримуватися вимог рознарядки щодо кількості осіб рядового і начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ та цивільних працівників системи МВС України, пропозиції щодо заохочення яких подаються відповідно до наказу МВС України від 5 червня 2007 року № 180 "Про систему заохочень у МВС України".

Інструкція, затверджена наказом МВС України від 5 червня 2007 року № 180 "Про систему заохочень у МВС України", визначає єдиний порядок застосування відомчих заохочувальних відзнак до осіб рядового і начальницького складу, військовослужбовців внутрішніх військ, цивільних працівників системи МВС України, громадян України та іноземних громадян, положення про них та їх описання (див. коментар до ст. 9).

У регіональних, транспортних органах, вищих навчальних закладах системи МВС, а також Головному управлінні внутрішніх військ МВС України, нагородні листи про нагородження Почесною грамотою, відзнаками "За відзнаку в службі" І або II ступеня, "За сприяння органам внутрішніх справ України" готуються у відповідних органах або підрозділах внутрішніх справ, територіальних командуваннях внутрішніх військ і виносяться на розгляд відповідної колегії головного управління, управління МВС України чи вченої ради навчального закладу для прийняття рішення.

У разі позитивного вирішення питання відповідним керівником видається наказ про нагородження. До наказів вносяться лише нетаємні дані та відкрита інформація. Накази на працівників спеціальних підрозділів оформлюються в порядку, встановленому для ведення таємного діловодства, і подаються окремо.

Відомчі заохочувальні відзнаки нагородженим особам вручаються відповідними керівниками, яким надано таке право, або за їх дорученням іншими посадовими особами. Нагородженому разом з відзнакою вручається відповідне посвідчення.

Про факт нагородження відзнакою робиться відповідний запис в особовій справі.

Усі відомчі заохочувальні відзнаки, крім виготовлених у формі медалей, носяться з правого боку на грудях і розміщуються нижче знаків до почесних звань України у два-три рядки за значущістю.

Відомчі заохочувальні відзнаки, виготовлені у формі медалей, носяться з лівого боку на грудях і розміщуються після орденів і медалей України, державних нагород колишнього СРСР та державних нагород інших країн (у разі наявності таких). На повсякденній формі одягу відзнаку може замінити відповідна колодка.

Повторне нагородження відзнаками не проводиться, крім нагородження Почесною грамотою МВС України.

Відповідальність за виконання вимог положень про відзнаки та достовірність усіх даних, зазначених у нагородних листах, інших документах, покладається на начальників, які їх підписали, та керівників апаратів роботи з персоналом.

У разі втрати відомчої заохочувальної відзнаки або посвідчення до неї дублікати, як правило, не видаються.

Нагородженому можуть бути видані дублікати відзнаки або посвідчення до неї, якщо буде визнано, що втрата відзнаки або посвідчення сталася внаслідок стихійного лиха, бойових дій або з інших причин, що не залежать від нагородженого.

Про вручення відзнак складається протокол із зазначенням кількості вручених відзнак, посвідчень до них і дати вручення згідно із встановленою формою, який у тижневий термін надсилається до служби, яка видала нагороду.

Відомчі заохочувальні відзнаки і посвідчення до них після смерті нагородженого залишаються в його родині.

Позбавлення відзнаки проводиться згідно з наказом керівника, який має право нагороджувати цією відзнакою, у разі засудження нагородженого за вчинення злочину згідно з вироком суду, який вступив у законну силу за відповідним поданням.

У разі невиконання вищезазначених вимог матеріали щодо відзначення державними нагородами України, відзнаками Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, відомчими заохочувальними відзнаками, присвоєння спеціальних і військових звань у порядку заохочення Міністерством не розглядаються. З метою виховання особового складу, зміцнення авторитету МВС України в засобах масової інформації широко висвітлюються акції вшанування кращих

працівників органів внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ, які виявили особисту мужність і відвагу в боротьбі зі злочинністю, відданість Присязі працівника органів внутрішніх справ, високий професіоналізм, ініціативу й наполегливість у розкритті тяжких резонансних злочинів або отримали поранення при охороні громадського порядку чи затриманні небезпечних злочинців.

Представлення працівників ОВС до відзначення державними нагородами, крім зазначеного порядку, мають свої особливості.

Клопотання про відзначення державними нагородами порушується перед відповідними органами внутрішніх справ вищого рівня.

Подання про відзначення державними нагородами, що вноситься Міністром внутрішніх справ України, попередньо письмово погоджується з Радого Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Особу, яку відзначено державною нагородою, може бути представлено до наступного нагородження не раніше ніж через три роки після попереднього нагородження, за винятком представлення до нагороди за виявлену особисту мужність і героїзм.

Особі, удостоєній державної нагороди, вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження.

Вручення державних нагород та документів про нагородження відбувається гласно в урочистій обстановці. Перед врученням оголошується Указ Президента України про нагородження.

Вручення державних нагород та документів про нагородження має бути проведено протягом двох місяців з дня набрання чинності Указом Президента України про нагородження.

Про вручення державних нагород та документів про нагородження складається протокол вручення державних нагород України за встановленою формою, підписується особою, яка їх вручала, та скріплюється печаткою органу, який проводив вручення.

Протокол надсилається до управління державних нагород та геральдики не пізніше як через тиждень після вручення державних нагород1.

Є певні особливості при представленні працівників ОВС до відзнаки почесна грамота Кабінету Міністрів України.

Подання про нагородження почесною грамотою Кабінету Міністрів України вноситься Міністерством внутрішніх справ до Кабінету Міністрів України.

Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, як правило, нагороджуються особи, які раніше заохочувались почесною грамотою МВС України.

______________________________________

Див. Указ Президента України "Про порядок представлення до нагородження та вручення нагород України" від 19 лютого 2003 року № 136/2003. У рилі прийняття постанови Кабінету Міністрів України Департамент кадрового забезпечення та персоналу секретаріату забезпечує належне оформлення бланка почесної грамоти .Вручення почесної грамоти і пам'ятного знака відбувається в урочистій обстановці.

До подання додаються такі документи:

витяг із рішення колеги МВС України;

інформація про результати оперативно-службової діяльності працівника, який представляється до нагородження;

довідка про стан справ в органі, якщо до нагородження представляються їх керівники, яка погоджується з відповідними підрозділами;

біографічна довідка (статистика) встановленого зразка, засвідчена підписом керівника підрозділу по роботі з персоналом та скріплена печаткою, в якій зазначаються відомості про державні нагороди кандидата за останні три роки.

Подання про нагородження почесною грамотою та додані до нього ' документи розглядаються Міністром Кабінету Міністрів України і надсилаються до комісії з попереднього розгляду питань нагородження почесною грамотою Кабінету Міністрів України та структурного підрозділу секретаріату Кабінету Міністрів України, який опрацьовує матеріали та інформує про свій висновок на засіданні комісії.

У разі прийняття Комісією позитивного рішення структурний підрозділ секретаріату готує проект постанови Кабінету Міністрів України, який голова комісії вносить на засідання Кабінету Міністрів України. У разі прийняття постанови Кабінету Міністрів України Департамент кадрового забезпечення та персоналу секретаріату забезпечує належне оформлення бланка почесної грамоти.

Вручення почесної грамоти і пам'ятного знака відбувається в урочистій обстановці.

Розділ IV

ДИСЦИПЛІНАРНІ СТЯГНЕННЯ

Стаття 12. Види дисциплінарних стягнень

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1. усне зауваження;

2. зауваження;

3. догана;

4. сувора догана;

5. попередження про неповну посадову відповідність;

6. звільнення з посади;

7. пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8. звільнення з органів внутрішніх справ.

Норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) зобов'язують усіх робітників і службовців працювати сумлінно, своєчасно і точно виконувати

_________________________________________

1 Див. постанову Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення порядку нагородження почесною грамотою Кабінету Міністрів України" від 25 грудні 2003 року 2021.

розпорядження начальників, додержуватись службової дисципліни та типових правил внутрішнього трудового розпорядку. Але в них надається далеко не повний перелік трудових обов'язків працівників.

Вказівка на обов'язок додержання трудової дисципліни охоплює собою всі інші обов'язки працівників, усуваючи всі прогалини в переліку обов'язків, допущені в ст. 139 КЗпП і Типових правилах.

До трудових обов'язків працівників, зокрема, належать такі:

виконувати роботу, обумовлену трудовим договором. Зміст цього обов'язку включає не лише виконання працівником трудової функції, але і додержання технологічної дисципліни, забезпечення відповідності якості праці та її результатІв встановленим вимогам, виконання встановлених норм праці, виконання розпоряджень осіб, які здійснюють керівництво процесом праці;

додержуватись встановлений режим роботи, робочий час використовувати для продуктивної праці, вживати заходів до усунення причин, що перешкоджають нормальному виконанню роботи, або утруднюють її перебіг;

додержуватись правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці, працювати у виданому спецодязі, спецвзутті, користуватися необхідними засобами індивідуального захисту;

утримувати своє робоче місце, устаткування та пристосування в порядку, чистоті та справному стані, а також додержуватися чистоти в цеху (відділі) та на території підприємства;

дбайливо ставитися до майна власника, використовувати відповідно до встановлених правил машини та інші предмети, видані працівникові в користування; ощадливо і раціонально використовувати сировину, матеріали, енергію, паливо та інші матеріальні ресурси, додержуватися встановленого порядку зберігання матеріальних цінностей та документів;

утримуватися від дій, які заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов'язки.

Є підстави стверджувати, що обов'язок працівника додержуватися трудової дисципліни в місцевих правилах внутрішнього трудового розпорядку може бути розширено за рахунок обов'язків, які виходять за межі робочого часу. Такими є обов'язки не розголошувати комерційну таємницю і додержуватися встановлених трудовим або колективним договорами заборон або обмежень на роботу за сумісництвом. Відсутність зазначення в місцевих правилах внутрішнього трудового розпорядку цих обов'язків працівників ускладнює чи практично позбавляє власника можливості застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності до працівників, які розголошують комерційну таємницю або порушують зазначені обмеження.

КЗпП визначає, що трудова дисципліна на підприємствах, а установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методам» переконання, виховання, а також заохочення за сумлінну працю.

У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які

несумлінно виконують трудові обов'язки. Стосовно окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Стаття визначає основи забезпечення дисципліни праці на підприємстві і, зрештою, впливає на трудові відносини. Ігнорування власником цих основ може призвести до того, що трудовий спір з приводу застосування до працівника дисциплінарного стягнення буде вирішений на користь працівника саме внаслідок недодержання власником правил цієї статті.

На перше місце серед засобів забезпечення трудової дисципліни ст. 140 КЗпП ставить створення необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи. Якщо власник таких умов не створив, йому буде важко пред'явити до працівників вимогу суворо додержуватися трудової дисципліни, а в конкретній ситуації працівник може довести, що порушення, яке ставиться йому за вину, викликане тим, що власник не створив організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи.

Підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудової дисципліни. Закон не вимагає, щоб таке порушення обов'язково призводило до будь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення. Водночас наслідки порушення враховуються при визначенні тяжкості дисциплінарного проступку та виборі дисциплінарного стягнення.

Порушення трудової дисципліни визначається в п. 24 Типових правил як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Це визначення в підзаконному акті Союзу РСР підлягає коригуванню з урахуванням змісту ч. 1 ст. 147 КЗпП, в якій йдеться про порушення саме трудової дисципліни, а не тільки трудових обов'язків. До трудових обов'язків працівника дуже важко віднести додержання обов'язків не розголошувати комерційну таємницю і не працювати за сумісництвом. Але додержання цих обов'язків належать до категорії трудової дисципліни, якщо тільки вони внесені до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку, колективного чи трудового договору.

Водночас, вина як одна з ознак порушення трудової дисципліни, є необхідною для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. У законодавстві про працю не розкривається зміст категорії вини, не визначаються її види. У відповідних випадках орган, який розглядає трудовий спір, може застосовувати за аналогією норми інших галузей вітчизняного права. Це стосується і випадків, коли в діях працівника міститься ознака крайньої необхідності. Якщо працівник не вийшов на роботу у зв'язку з аварією системи центрального опалення в квартирі, в якій він мешкає, і необхідністю його особистої участі в ліквідації наслідків аварії, порушення трудових обов'язків має місце, але вини (навіть у вигляді недбалості) у діях працівника немає. Не буде вини в його діях у разі потреби негайного звернення по медичну допомогу, хоча лікарняний листок працівникові не буде виданий.

Власник, як правило, не бере на себе обов'язок доставляти працівників на роботу власним транспортом. Проблема транспорту повинна вирішуватися працівником без допомоги власника. Тому посилання працівника на погану роботу міського транспорту, за загальним правилом, не виключає вини працівника, наприклад, при запізненні на роботу. Лише припинення роботи транспорту через стихійне лихо, аварії, та інші надзвичайні обставини виключають вину працівника в запізненні на роботу.

Ураховуючи вищезазначене, ст. 12 Дисциплінарного статуту, що коментується, передбачає застосування до осіб рядового і начальницького складу ОВС за порушення службових обов'язків та дисципліни таких стягнень, як усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідальність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ. Пункт 22 ст. 92 Конституції України не допускає визначення іншими нормативними актами, крім Закону, діянь, які є дисциплінарними порушеннями, та відповідальності за їх вчинення. Тому зазначений перелік дисциплінарних стягнень у системі ОВС є вичерпним.

Найбільш тяжким стягненням € звільнення з органів внутрішніх справ. Таке звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби проводиться через порушення дисципліни та службову невідповідність1.

Зазначені особи звільняються зі служби також за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу ОВС.

Підстави, встановлені Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС для звільнення з ОВС, не є вичерпними. Статтями 40 і 41 КЗпП України не тільки конкретизуються ці підстави, але й передбачається низка інших підстав для розірвання контракту (трудового договору) і звільнення з органів внутрішніх справ.

У разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу ОВС підлягають поновленню на попередній роботі (посаді)2.

Зниження в спеціальному званні на одну ступінь осіб молодшого, середнього І старшого начальницького складу проводиться в порядку, визначеному цим статутом та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Особи молодшого, середнього і старшого начальницького складу, понижені в спеціальному званні, поновлюються в попередньому званні не раніше ніж через рік після пониження звання при позитивній атестації,

незалежно від займаної ними штатної посади наказами начальників, які прийняли рішення про пониження в званні, прирівняних до них начальників і вищих начальників. До поновлення особи, молодшого, середнього, старшого начальницького складу в попередньому спеціальному званні і присвоєння їй чергового спеціального звання повторне пониження в спеціальному званні не допускається .

_____________________________

Див. п. 62 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Див. п. 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Див. п. 37 Положенні про проходження служби рядовим і качальниць ким складом ОВС.

Особи начальницького складу можуть бути позбавлені спеціальних звань:

молодшого начальницького складу за вироком суду, що набрав законної сили, а також у порядку, встановленому Міністром внутрішніх справ України;

середнього і старшого начальницького складу - за вироком суду, що набрав законної сили, або за рішенням Кабінету Міністрів України;

вищого начальницького складу — згідно із законодавством.

Звільнення з посади відбувається у випадках і в порядку, встановлених трудовим законодавством та Дисциплінарним статутом ОВС.

Звільнення з посади допускається в разі невідповідності працівника займаній посаді, або виконання роботи внаслідок недостатньої кваліфікації. У таких випадках відповідно до результатів атестації працівник переводиться на іншу роботу.

Попередження про неповну посадову відповідальність застосовується за грубі порушення службової дисципліни та недобросовісне виконання своїх функціональних обов'язків.

Сувора догана, догана, зауваження та усне зауваження застосовується до осіб рядового і начальницького складу ОВС за менш суттєві та незначні порушення службової дисципліни.

Стаття 13. Права начальників щодо накладення дисциплінарних стягнень Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.

Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм Міністром внутрішніх справ України (наказ МВС України від 19.01.2007 №16).

Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі

начальники.

Начальник, який перевищив надане йому право накладати дисциплінарні стягнення, несе відповідальність за цим Статутом. Дисциплінарне стягнення, накладене з порушенням вимог цього Статуту, скасовується начальником, який його наклав, або старшим прямим начальником.

Старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим Йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь,

накладаються начальником, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Найменування посад начальників, їх права щодо накладення дисциплінарних стягнень:

Перший заступник Міністра внутрішніх справ України:

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідність;

звільнення з посади (стосовно осіб, право прийняття на службу в ОВС і призначення на посаду яких надано йому Міністром внутрішніх справ України);

пониження в спеціальному званні на один ступінь осіб молодшого начальницького складу;

звільнення з органів внутрішніх справ (стосовно осіб, право прийняття на службу в ОВС, призначення на посаду яких йому надано Міністром внутрішніх справ України).

Заступник Міністра внутрішніх справ України:

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідальність;

звільнення з посади та звільнення з ОВС (застосовується стосовно осіб, право прийняття на службу в ОВС і призначення на посаду яких надано йому Міністром внутрішніх справ України).

Директор Державного департаменту, начальник Департаменту, Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, головного управління, самостійного управління:

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана.

Начальник ГУМВС, УМВС, УМВСТ, ДДСО при МВС України, Державного науково-дослідного інституту:

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідність;

звільнення з посади (тільки стосовно осіб, право прийняття на службу в ОВС і призначення на посаду яких надано йому Міністром внутрішніх справ України);

пониження в спеціальному званні на один ступінь осіб молодшого начальницького складу;

звільнення з органів внутрішніх справ (стосовно осіб право прийняття на службу в ОВС і призначення на посаду яких надано йому Міністром внутрішніх справ України).

Перший заступник, заступник начальника ГУМВС, УМВС, УМВСТ:

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідність;

звільнення з посади (тільки стосовно осіб, право прийняття на службу в ОВС і призначення на посаду яких надано йому Міністром внутрішніх справ України).

Ректор університету, ректор академії, начальник юридичного інституту:

усне зауваження;

зауваження; догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідність;

пониження в спеціальному званні на один ступінь осіб молодшого начальницького складу;

звільнення з органів внутрішніх справ (стосовно осіб, право прийняття на службу в ОВС і призначення на посаду яких надано йому Міністром внутрішніх справ України).

Перший проректор, проректор університету (академії), перший заступник, заступник начальника юридичного інституту:

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана.

Командир полку, начальник міського, районного, міського районного управління, відділу, начальник лінійного управління, відділу, управління (відділу)

Державної служби охорони при ГУМВС, УМВС, начальник Казенного науково-виробничого об'єднання "Форт" МВС України, Центральної бази ресурсного забезпечення, Центру безпеки дорожнього руху:

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідність;

пониження в спеціальному званні на один ступінь осіб молодшого начальницького складу;

Перший заступник, заступник начальника ГУМВС, УМВС, УМВСТ:

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідність;

Ректор університету, ректор академії, начальник юридичного інституту:

усне зауваження;

зауваження; догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідність;

пониження в спеціальному званні на один ступінь осіб молодшого начальницького складу;

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана.

усне зауваження;

зауваження;

догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідність;

Начальник навчально-наукового Інституту, факультету, курсу, вищого училища, училища професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ:

усне зауваження;

зауваження;

догана.

Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах прав, наданих їм Міністром внутрішніх справ України та закріплених у посадових обов'язках.

Начальник, який не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальником клопотання про притягнення особи рядового або начальницького складу до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, зазначений начальник має письмово доповісти старшому прямому начальнику про обставини порушення дисципліни та навести факти, які це підтверджують. На підставі цього старший прямий начальник приймає самостійно рішення щодо перевірки зазначених матеріалів та можливість притягнення працівника до відповідальності та виду дисциплінарного стягнення.

Коментованою статтею визначено, що правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники. Начальники Інших структурних підрозділів, котрі не є прямими начальниками для осіб, які вчинили дисциплінарне правопорушення, не мають права безпосередньо накладати дисциплінарні стягнення. Вони мають право лише повідомити прямих начальників про вчинений дисциплінарний проступок.

Начальник, який перевищив надане йому право накладати дисциплінарні стягнення, несе відповідальність за цим Статутом. Це означає, що після того, як було встановлено перевищення начальником наданих Йому прав, проводиться службова перевірка з метою виявлення всіх обставин. У разі, накладення дисциплінарного стягнення, накладене з порушенням вимог цього Статуту, воно, як правило, скасовується прямим начальником, який його наклав, або ж старшим прямим начальником. Крім цього, коментованим Законом передбачено, що під час службової перевірки можливо будуть виявлені факти неправильного визначення прямим начальником виду дисциплінарного стягнення. У цьому випадку коментована норма передбачає, що старший прямий начальник має право протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького складу наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити його, або протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнення, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, шо воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку.

Законодавством обмежене коло посадових осіб, які застосовують стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь.

Стаття 14. Порядок накладання дисциплінарних стягнень З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.

Перед накладанням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні отримати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладанню дисциплінарного стягнення.

Про накладання дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності Його підлеглих заборонено.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дисципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися

тяжкість проступку, обставини, за яких його вчинено, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

У разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку з урахуванням сумлінного ставлення цієї особи до виконання службових обов'язків, нетривалого перебування на посаді (до шести місяців) та інших поважних причин начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

Дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найнижчого рівня, не накладаються.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

1. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які допустили порушення службової дисципліни, може бути накладено лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають дисциплінарній владі начальника, який вирішив притягнути винну особу до дисциплінарної відповідальності. Прийняттю рішення начальником про накладання на підлеглого дисциплінарного стягнення має передувати службове розслідування.

Наказом МВС України від 6 грудня 1991 року № 552 (додаток 2) затверджена Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).

Цією Інструкцією визначається порядок проведення службових розслідувань, що проводяться інспекцією з особового складу, іншими підрозділами і посадовими особами органів внутрішніх справ щодо випадків надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, учинених особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Завданнями службового розслідування є повне, об'єктивне та всебічне

дослідження обставин порушень, учинених особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин та умов, що сприяли їх учиненню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів з тим, щоб кожен, хто вчинив порушення, був притягнутий до справедливої відповідальності і ні один невинний не був притягнутий до відповідальності.

Службове розслідування має сприяти дотриманню законності, викоріненню випадків її порушення, вихованню особового складу органів внутрішніх справ у дусі точного і безумовного дотримання чинного законодавства.

Проведення службового розслідування інспекції з особового складу можуть доручити виключно керівник органу (міністр, начальник), його заступник по роботі з персоналом.

До компетенції інспекції з особового складу не відноситься проведення службових розслідувань стосовно робітників та службовців, військовослужбовців внутрішніх військ, інших частин і підрозділів, що комплектуються призваними на дійсну військову службу особами, а також стосовно працівників слідства та дізнання у зв'язку з їх процесуальною діяльністю.

Проведення службових розслідувань працівниками Інших служб можуть доручати керівник органу внутрішніх справ та його заступник.

Інспекції з особового складу залучаються до проведення службових розслідувань у випадках:

порушень законності керівниками органів внутрішніх справ та служб ГУМВС, УМВС, УМВСТ, ВНЗ;

дорожньо-транспортних подій, учинених працівниками органів внутрішніх справ;

застосування працівниками органів внутрішніх справ вогнепальної зброї та спецзасобів, якщо при цьому с поранені або загиблі;

учинення злочину працівниками органів внутрішніх справ, корупції;

самогубств та загибелі працівників;

поранення працівників.

В усіх інших випадках порушень службові розслідування проводяться посадовими особами відповідних служб органів внутрішніх справ, працівниками яких допущено порушення.

Підставами для проведення службового розслідування є:

заяви, скарги та листи громадян;

повідомлення державних органів, громадських організацій, телебачення, радіо та інших засобів масової інформації;

повідомлення органів дізнання, попереднього слідства, прокурора, суду;

повідомлення працівників органів внутрішніх справ про допущені або виявлені порушення.

Щодо анонімних повідомлень, заяв та скарг службові розслідування не проводяться.

При проведенні службового розслідування повному, об'єктивному І всебічному дослідженню підлягають:

факт порушення (час, місце, спосіб та інші обставини);

наявність вини працівника органів внутрішніх справ у вчиненні правопорушення, мета та мотиви порушення;

обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності порушника (як пом'якшуючі, так і обтяжуючі його відповідальність);

характеристика особи, що вчинила правопорушення (відношення до

служби, поведінка до вчинення правопорушення);

причини та умови, що сприяли скоєнню порушення; характер та розмір нанесених порушенням збитків.

Проведенню службового розслідування, як правило, має передувати

підготовка, під час якої працівник, якому воно доручене, розробляє план, визначає форми та методи розслідування, вивчає законодавство та інші нормативні акти, аналізує матеріали попередніх перевірок, а також збирає іншу потрібну інформацію для забезпечення всебічності, повноти та об'єктивності розслідування.

Керівники, які призначили службове розслідування, або за їх дорученням начальник інспекції з особового складу визначають готовність працівників до виконання завдання, затверджують план розроблених заходів та контролюють своєчасність та правильність дій, які проводяться, а також мають право давати вказівки про напрям і обсяг розслідування, доручати його кільком особам, передавати матеріали від однієї особи іншій і особисто брати участь у проведенні службового розслідування.

Вказівки керівника працівникам, які проводять службову перевірку, з найважливіших питань, які визначають напрям І впливають на висновок перевірки, подаються письмово.

Персональну відповідальність за повноту, всебічність та об'єктивність службового розслідування несуть працівники, які безпосередньо його проводили.

2. Службове розслідування проводиться в місячний термін з дня надходження до органу внутрішніх справ заяв, скарги, інформації чи повідомлення про порушення. У випадку закінчення місячного терміну припадає на вихідні або святкові дні, службове розслідування має бути закінчено в перший день після вихідного або святкового дня.

За наявності поважних причин строк проведення розслідування може бути продовжено керівництвом органу внутрішніх справ, але не більше ніж на один місяць.

3. Посадові особи органів внутрішніх справ не можуть брати участь у проведенні службового розслідування, якщо:

вони є потерпілими або очевидцями даного порушення;

вони є родичами потерпілого, його представника або працівника органів внутрішніх справ, який вчинив порушення;

вони є підлеглими по службі працівнику, який вчинив порушення;

вони перебувають у товариських або ворожих відносинах з працівниками, які вчинили порушення;

є інші обставини, які можуть викликати особисту зацікавленість в результатах перевірки посадових осіб, яким вона доручена.

За наявності зазначених підстав працівник зобов'язаний звернутись до керівника органів внутрішніх справ, який призначив службове розслідування, з рапортом про звільнення від участі в розслідуванні. До прийняття рішення керівником проведення службового розслідування не припиняється. У такому ж порядку посадовій особі, яка проводить службове розслідування, може бути заявлено відвід працівником органів внутрішніх справ, стосовно якого проводиться службове розслідування, чи потерпілим.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 14 Статуту).

Перед накладанням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні отримати від порушника надання письмове пояснення. Відсутність такого пояснення не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо начальник або особа, яка проводить службове розслідування зможе довести, що пояснення від працівника він зажадав, але працівник його не надав. Як правило, таким доказом є акт, складений за підписом кількох осіб на підтвердження відмови працівника дати письмове пояснення по суті порушення.

Даючи письмове пояснення, працівник має відповісти на такі запитання:

чи мав місце факт порушення;

в якій формі вини проявилось порушення;

причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок, й обставини, за яких його вчинено.

6. Керівник, який призначив службове розслідування, застосовуючи міру дисциплінарного стягнення, видає наказ, в якому в обов'язковому порядку вказує мотиви застосування стягнення. Зміст наказу оголошується особовому складу органів внутрішніх справ.

7. Забороняється оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома осіб рядового і начальницького складу доводять причину накладання стягнення і в чому полягає порушення службової дисципліни.

8 Стягнення оголошується в наказі і повідомляється працівнику під підпис. Відмова працівника від ознайомлення з наказом про оголошення стягнення або посвідчення цього факту своїм підписом не ставить під сумнів чинність стягнення, але відмова в разі спору повинна бути доведена в суді. Зазвичай, на практиці відмова засвідчується актом, складеним за участю очевидців цього факту.

9. За кожне порушення службової дисципліни може бути застосоване тільки одне дисциплінарне стягнення. Це відповідає правилу ч. 1 ст. 61 Конституції України та ч. 2 ст. 149 КЗпП України, які забороняють за одне Й те саме порушення двічі притягати до юридичної відповідальності одного і того ж виду. Але якщо невиконання або неналежне виконання з вини співробітника покладених на нього службових обов'язків продовжувалось, незважаючи на дисциплінарне стягнення, до нього можливе застосування нового дисциплінарного стягнення. У той же час відповідає закону застосування санкцій за той самий проступок, які відносяться до різних видів відповідальності. Так, притягнення до дисциплінарної відповідальності (оголошення догани) за порушення правил пожежної безпеки цілком сумісне з матеріальною відповідальністю. За той же проступок працівник може бути позбавлений премії, оскільки позбавлення премії не може бути кваліфіковане як дисциплінарне стягнення.

Заборонено накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість

покарання безпосередньо винних осіб. При вчиненні проступку спільно кількома особами дисциплінарні стягнення накладаються на кожного винного окремо.

10. Дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого проступку. При визначенні виду стягнення коментована стаття надає це право відповідному керівнику, але зобов'язує його враховувати при цьому низку чинників:

ступінь тяжкості вчиненого проступку;

обставини, за яких учинено проступок;

заподіяну порушенням шкоду;

попередню поведінку працівника;

визнання ним своєї вини;

ставлення до виконання службових обов'язків;

рівень кваліфікації тощо.

Працівник має право оскаржити в суді застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, посилаючись на те, що керівник не врахував перелічені чинники.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. Висловлені начальником попередження чи вказівка на недоліки по службі не є дисциплінарним стягненням.

Суворість дисциплінарного стягнення збільшують, коли співробітник має дисциплінарне стягнення і знову допустив порушення службової дисципліни.

При виборі виду дисциплінарного стягнення враховується і попередня робота співробітника, його відношення до служби, наприклад, добросовісна робота або систематичні порушення, і т.п. Ураховується також і поведінка працівника - чи визнає він себе винним у здійсненні проступку, як збирається надалі працювати і т.п.

Обставинами, що обтяжують відповідальність, можна вважати:

вчинення проступку не вперше;

умисні дії порушника;

порушення правил несення вартової чи патрульно-постової служби;

стан алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;

порушення правил безпеки, яке привело до втрати працездатності;

настання негативних наслідків для органу чи підрозділу, й якому працює співробітник;

втягнений до вчинення порушення інших співробітників;

спроба приховати факт порушення;

відмова від надання пояснень з приводу вчиненого порушення службової дисципліни тощо.

13. Законодавець вказує на пом'якшувальні обставини покарання, у разі повторного вчинення особою рядового або начальницького складу незначного проступку.

До таких обставин відносять:

нетяжкість вчиненого проступку;

сумлінне ставлення особи до виконання службових обов'язків;

нетривале перебування на посаді (до шести місяців).

У цьому випадку начальник може обмежитися раніше накладеним на цю особу дисциплінарним стягненням.

До інших поважних причин можна віднести вчинення проступку з необережності; малозначність заподіяної шкоди; надання доказів по суті досліджуваних обставин та щиросердне каяття порушника.

Крім того, можна вважати пом'якшувальною обставиною вчинення, скоєння порушення вагітною жінкою.

14. Дисциплінарне стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь і звільнення з посади може бути накладено, як правило, у тих випадках, коли інші дисциплінарні стягнення не мали на винного належного впливу.

Забороняється накладати дисциплінарні стягнення у вигляді пониження в спеціальному званні на один ступінь на осіб, які мають перші спеціальні звання, і звільняти з посади осіб, які обіймають посади найнижчого рівня.

15. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу і може накладатися за систематичне порушення службової дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням в органах внутрішніх справ.

Стаття 15. Порядок накладання дисциплінарних стягнень в особливих випадках

У разі порушення дисципліни особами рядового і начальницького складу в період перебування у відрядженні, відпустці, на відпочинку або в період тимчасової непрацездатності начальник органу чи підрозділу, у межах відповідної території, де вчинено дисциплінарний проступок, уживає заходів щодо його припинення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника.

Накладання дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу за проступки, вчинені під час чергування, несення вартової чи патрульно-постової служби, здійснюється тільки після закінчення чергування, варти або після заміни їх іншими особами та здачі зброї.

Накладання дисциплінарного стягнення на особу, яка перебуває у стані сп'яніння, а також одержання від неї пояснень мають бути відкладені до її протверезіння.

Дисциплінарні стягнення за порушення кримінально-процесуального законодавства на осіб рядового і начальницького складу можуть накладати лише начальники,<яким надано право призначати цих працівників на посаду, та їх заступники.

1. Частина перша коментованої статті передбачає порядок накладання дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу в таких випадках:

1)у разі порушення дисципліни в період перебування у відрядженні. Службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу внутрішніх справ на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Слід ураховувати, що днем вибуття у відрядження вважається день відправлення потягу, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з нульової години і пізніше -наступна доба. Однак у випадках, коли станція (пристань, аеропорт) розташовані за межами населеного пункту, в якому працює відряджений, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції (пристані, аеропорту).

Так само визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи.

Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками в посвідченні про відрядження щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи. Якщо працівника відряджено до різних населених пунктів, то відмітки про день прибуття і день вибуття проставляються в кожному пункті.

Певні особливості має встановлення строку відрядження працівника за кордон. Виїзд у відрядження за кордон і повернення в Україну в один і той самий день вважається одним днем відрядження. Фактичний час перебування у відрядженні за кордоном визначається:

а) у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний контроль, - за відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних військ України в закордонному паспорті або документі, що його замінює;

б) у разі відрядження до країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль, згідно з відмітками сторони, яка відряджає, та сторони,яка приймає, у посвідченні про відрядження.

Відмітки в посвідченні про відрядження щодо прибуття і вибуття працівника завіряються тією печаткою, якою користується у своїй господарській діяльності підприємство для засвідчення підпису відповідної службової особи, на яку наказом (розпорядженням) керівника органу покладено обов'язки здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього. З дозволу керівника може братися до уваги затримка у відрядженні (у разі захворювання або з інших причин, не залежних від працівника) тривалістю понад добу, але не більш як 60 календарних днів. Потреба у затримці має бути підтверджена довідкою дипломатичної або консульської установи України за кордоном;

2) у разі порушення дисципліни в період перебування у відпустці.

До відпусток, що надаються особам рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ, відносяться:

чергові;

короткострокові;

через хворобу;

канікулярні;

у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ України;

додаткові та соціальні (по вагітності, пологах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням (постанова Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 ро,ку № 114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ");

3) у разі порушення дисципліни в період перебування на відпочинку.

Під час відпочинку розуміють час, протягом якого працівник звільняється від виконання службових обов'язків і який він має право використовувати на свій розсуд (наприклад, для заняття спортом І відновлення фізичних сил, виконання домашніх справ, навчання, розваг тощо). Надання працівникові часу відпочинку

не означає, що в цей період він не може займатися працею, тобто виконувати ту або іншу роботу. Чим йому займатися в цей час, працівник вирішує самостійно;

4) у разі порушення дисципліни в період тимчасової непрацездатності.

Під періодом тимчасової непрацездатності слід розуміти час перебування співробітника на лікуванні (в госпіталі, лікарні, стаціонарі та Інших лікувальних закладах), а також звільнення від служби через хворобу. Документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність, є листок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність, а документом, що підтверджує звільнення від служби - листок звільнення від службових обов'язків через тимчасову непрацездатність у зв'язку з доглядом за хворим членом сім'ї, а в окремих випадках - довідки встановленої форми, що видаються громадянам при захворюваннях і травмах, на період медичної реабілітації за потреби догляду за хворим членом сім'ї, на період карантину, при протезуванні в умовах протезно-ортопедичного стаціонару.

Право на видачу листків непрацездатності (довідок) мають лікарі державної і приватної систем охорони здоров'я, які лікують на підставі ліцензії на проведення експертизи тимчасової непрацездатності. Право видачі листків непрацездатності (довідок) мають також лікуючі лікарі туберкульозних санаторіїв та клінік науково-дослідних інститутів, медично-соціальної експертизи, Центрів реабілітації, які здійснюють протезування опорно-рухового апарату, і стаціонарів протезно-ортопедичних організацій на підставі ліцензії на проведення експертизи тимчасової непрацездатності.

В окремих випадках, за рішенням місцевих органів управління охороною здоров'я, видача листків непрацездатності (довідок) громадянам може бути дозволена медичному працівникові із середньою медичною освітою.

Не мають права на видачу документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, медичні працівники станцій (відділень) швидкої медичної допомоги, переливання крові, установ судово-медичної експертизи, грязелікарень і міських курортних водогрязелікарень, будинків відпочинку, туристичних баз, установ санепідемнагляду.

2. У разі вчинення дисциплінарного проступку особами рядового та начальницького складу при перебуванні у відпустці, відрядженні або на лікуванні, а також при пересуванні залізничним, повітряним, водним та іншим шляхом сполучення начальник місцевого органу чи підрозділу внутрішніх справ, якому стало відомо про проступок, вживає заходів до припинення порушення, збирає первинні матеріали та надсилає їх для розгляду за місцем проходження служби порушника.

У виняткових випадках, коли мало місце порушення суспільного порядку, начальник місцевого органу чи підрозділу внутрішніх справ може накласти на винного дисциплінарне стягнення в межах наданих йому прав, про що повідомляє начальникові органу внутрішніх справ, в якому служить працівник, який допустив порушення дисципліни й робить відповідну відмітку у відпускному посвідченні або посвідченні про відрядження.

Після прибуття на місце постійної служби працівник має доповісти своєму безпосередньому начальникові про накладене на нього дисциплінарне стягнення.

Працівник, який не доповів про накладене на нього дисциплінарне стягнення, несе дисциплінарну відповідальність,

3. Частина друга коментованої статті передбачає право накладати дисциплінарні стягнення на осіб рядового і начальницького складу за проступки, учинені під час:

чергування;

несення вартової служби;

несення патрульно-постової служби.

Законодавець чітко визначив, що керівники різних рівнів можуть накладати дисциплінарні стягнення на осіб рядового і начальницького складу за проступки, учинені під час чергування, несення вартової чи патрульно-постової служби тільки після закінчення чергування, варти або після заміни їх іншими особами та здачі зброї.

Не рекомендується також вимагати письмові пояснення по суті порушення від співробітників під час перебування в чергуванні, несення вартової чи патрульно-постової служби, виконання інших службових обов'язків.

У крайніх випадках, коли не можна зволікати особи рядового і начальницького складу, які вчинили проступок можуть бути відсторонені від виконання службових обов'язків начальником, якому вони підлеглі по службі.

Висловлені начальником підлеглому попередження чи вказівка на недоліки під час чергування, несення вартової чи патрульно-постової служби не є дисциплінарним стягненням.

Заборонено накладати дисциплінарні стягнення на осіб рядового і начальницького складу до моменту здачі табельної вогнепальної зброї та боєприпасів до чергової частини органу внутрішніх справ після чергування, несення вартової чи патрульно-постової служби. На думку авторів, доцільно заборонити накладати дисциплінарні стягнення на співробітників під час виконання навчально-тренувальних, спортивних стрільб та до моменту здачі табельної вогнепальної зброї і боєприпасів до чергової частини підрозділу.

4. Частина третя коментованої статті допускає можливість накладання дисциплінарного стягнення на особу, яка перебуває в стані сп'яніння, а також одержання від неї пояснень тільки після її протверезіння. Законодавець чітко не визначив, у стані якого сп'яніння має перебувати особа. Тому припускаємо, що мається на увазі алкогольне, токсичне або наркотичне сп’яніння.

Ознаками перебування особи у стані сп'яніння є такі:

наявність ознак алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з рота, нестійкість пози, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна кольору шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці;

наявність ознак токсичного або наркотичного сп'яніння: наведені вище ознаки алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з рота), а також звужені чи дуже розширені зіниці, які майже не реагують на світло, сповільненість рухів чи відповідей на запитання. Специфічною ознакою можуть бути численні сліди ін'єкцій на руках чи тілі.

Особа рядового або начальницького складу в разі ЇЇ появи на службі в стані сп'яніння має бути відсторонена від виконання службових обов'язків, оскільки

такий вчинок ганьбить його як працівника органів внутрішніх справ і дискредитує орган, в якому він працює.

5. Накладання дисциплінарних стягнень за порушення кримінально-процесуального законодавства на осіб рядового і начальницького складу регламентується в Положенні про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженому наказом МВС України від 20 лютого 2006 року № 160.

Під поняттям "слідчий", яке застосовується в Положенні, слід розуміти керівників органів досудового слідства, їх заступників, керівників структурних підрозділів органів досудового слідства та їх заступників і старших слідчих в особливо важливих справах, слідчих в особливо важливих справах, старших

СЛІДЧИХ, СЛІДЧИХ.

, Слідчим може бути громадянин України, який має вишу юридичну освіту, необхідний рівень знань, достатній для здійснення досудового слідства, і прийняв Присягу працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до цього Положення за неналежне виконання службових обов'язків слідчий несе відповідальність у межах установлених стягнень.

Дисциплінарними стягненнями є (п. 10.2 Положення):

зауваження;

догана;

сувора догана;

попередження про неповну посадову відповідність;

пониження в посаді;

пониження в спеціальному званні на одну ступінь;

призупинення подання про присвоєння чергового спеціального звання на строк до одного року;

звільнення за службовою невідповідністю;

звільнення за порушення дисципліни.

Винесення виправдувального вироку в справі, яку розслідував слідчий, необґрунтоване притягнення особи до кримінальної відповідальності, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за собою дисциплінарну відповідальність слідчого за умови, якщо в процесі слідства ним було порушено норми чинного законодавства або допущено особисту недбалість чи несумлінне ставлення до виконання службових обов'язків.

Притягнути слідчого до дисциплінарної відповідальності можуть тільки начальники органів внутрішніх справ, які мають право призначати їх на посаду, а також керівники вищих слідчих органів.

Стаття 16. Строки накладання дисциплінарних стягнень Дисциплінарне стягнення накладається на строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження у кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення осіб рядового і начальницького складу

дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження у кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження у кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

1. Коментована стаття встановлює два строки, протягом яких до працівника може бути застосовано дисциплінарне стягнення:

до одного місяця; до шести місяців.

2. Дисциплінарне стягнення може бути застосовано не пізніше одного місяця з дня його виявлення. При цьому слід мати на увазі, що:

а) місячний строк для накладання дисциплінарного стягнення слід відраховувати з дня виявлення проступку. Виявлення проступку означає не тільки виявлення факту (дії), а й встановлення працівника, який вчинив порушення, характеру та шкідливих наслідків порушення, причинного зв'язку між порушенням та шкідливими наслідками, вини працівника;

б) днем виявлення проступку, з якого починає спливати місячний строк, вважається день, коли безпосередньому начальникові працівника стало відомо про вчинений проступок. При цьому не має значення, чи наділений він правом накладати дисциплінарні стягнення. При тривалому прогулі місячний термін з дня виявлення проступку обчислюється не з першого дня прогулу, а з останнього, оскільки тільки після появи на роботі особи, яка допустила прогул, стануть відомі його причини і чи може бути застосоване дисциплінарне стягнення;

в) у місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення не зараховується період тимчасової непрацездатності працівника або перебування його у відпустці, відсутність на роботі з інших причин, у тому числі - у зв'язку з використанням днів відпочинку (відгулів), незалежно від їх тривалості (наприклад, при вахтовому методі організації робіт), не перериває спливання зазначеного терміну;

г) до відпустки, що перериває спливання місячного строку, слід віднести всі відпустки, що надаються особам рядового або начальницького-складу органів внутрішніх справ згідно з розділом VI Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;

д) у статті прямо передбачено подовження граничного терміну до одного місяця для застосування дисциплінарного стягнення, що обчислюється з дня закінчення проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження у кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення.

3. Наступний строк, який встановлює коментована стаття, - шість місяців з дня порушення службової дисципліни. Інститут дисципліни праці не допускає можливості застосування дисциплінарного стягнення, якщо з дня вчинення

проступку пройшло більше півроку. До цього терміну не зараховується строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

Стаття 17. Відсторонення від виконання службових обов'язків

Особа рядового або начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від посади із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок.

Рішення про відсторонення особи рядового або начальницького складу від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу.

Тривалість відсторонення від виконання службових обов'язків за посадою не повинна перевищувати часу, передбаченого для проведення службового розслідування.

Відсторонення від виконання службових обов'язків особи рядового або начальницького складу в разі її появи на службі в стані сп'яніння, відмови або ухилення від обов'язкових" медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та. протипожежної охорони може здійснювати також безпосередній або старший прямий начальник без видання письмового наказу на строк до однієї доби.

1. Коментована стаття надає право відповідному керівнику проводити службове розслідування з відстороненням працівника органів внутрішніх справ, стосовно якого проводиться розслідування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення.

При відстороненні трудові відносини не припиняються, також не припиняється і дія трудового договору, але працівник тимчасово не допускається до виконання службових обов'язків. Такий співробітник зобов'язаний прибувати до місця постійної служби та виконувати функціональні обов'язки і завдання, крім тих, які стали предметом порушення.

Якшо стосовно особи рядового або начальницького складу проводиться службове розслідування і вона була відсторонена від виконання службових обов'язків за посадою, наприклад, у зв'язку з порушенням заходів безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю або порушенням вимог режиму таємності, то їй у першому випадку забороняється видача вогнепальної зброї та виконання функцій, пов'язаних з поводженням зі зброєю (несення служби, виконання навчально-тренувальних та спортивних стрільб тощо), а в другому випадку - особу відсторонюють від виконання службових обов'язків, пов'язаних з роботою над документами, які мають інформацію обмеженого користування. З іншими документами такий співробітник може працювати без обмежень.

Законодавець прямо встановив, що за працівником органів внутрішніх справ, стосовно якого проводиться службове розслідування, на час відсторонення від виконання службових обов'язків зберігається заробітна плата в розмірі

посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок.

Рішення про відсторонення особи рядового або начальницького складу від посади приймають начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду. Про відсторонення працівника органів внутрішніх справ, стосовно якого проводиться службове розслідування, від виконання службових обов'язків видається письмовий наказ.

Службове розслідування проводиться у місячний термін з дня надходження до органу внутрішніх справ заяви, скарги, інформації чи повідомлення про порушення. За наявності поважних причин строк проведення розслідування може бути продовжено керівництвом органу внутрішніх справ, але не більше ніж на один місяць. Працівник органів внутрішніх справ, стосовно якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов'язків терміном до одного місяця, а в разі продовження строку проведення службового розслідування - на термін продовження службового розслідування, але не більше двох місяців у сукупності.

4. Перелік підстав відсторонення не є вичерпним. Законами та іншими нормативно-правовими актами можуть бути передбачені інші випадки, за яких керівник зобов'язаний відсторонити працівника від виконання ним своїх службових обов'язків.

Начальник зобов'язаний не допускати працівника до виконання службових обов'язків, а якщо він вже фактично їх виконує, то відсторонити Його від роботи можливо за такими підставами:

3) поява на службі в стані алкогольного сп'яніння.

Факт появи у нетверезому стані, який дає підстави для відсторонення працівника від роботи, може бути підтверджений не лише актом медичного обстеження, але й іншими доказами, у тому числі і показаннями свідків, що також може стати фактичною підставою для відсторонення працівника (ознаки алкогольного сп'яніння - див. коментар до ч. З ст, 15 Статуту). Законодавець у коментованій статті визначив, що відсторонення від виконання службових обов'язків за посадою за цієї підстави провадиться без видання письмового наказу на строк до однієї доби.

Аналогічним чином за начальником слід визнати і право відсторонення від роботи осіб, які перебувають у стані токсичного сп'яніння.

Питання про відсторонення від роботи осіб, які перебувають у стані наркотичного сп'яніння, вирішуються дещо інакше. Відповідно до ч. З ст, 12 Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів і зловживання ними" встановлення наявності стану наркотичного сп'яніння в результаті незаконного вживання наркотичних засобів є компетенцією тільки лікаря, на якого покладені обов'язки щодо проведення медичного огляду (обстеження).

У разі появи співробітника на роботі в стані наркотичного сп'яніння керівник зобов'язаний направити його на медичний огляд. Якщо працівник відмовляється від добровільного медичного огляду або обстеження можливий його примусовий привід з метою медичного огляду (п. 2.3, 2.6 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини). Звичайно, такі вимоги законодавства не повинні ігноруватися. Але не слід думати, що начальник позбавлений права вжити екстрених заходів до того, як працівник буде примусово доставлений до медичного закладу для огляду І буде встановлено факт наркотичного сп'яніння. Право людини на життя, здоров'я, її безпека визнаються ь в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. З Конституції України). Це конституційне положення може бути основою для відсторонення від роботи особи, стосовно якої існує припущення вважати, що вона перебуває в стані наркотичного сп'яніння.

2) відмова або ухилення від проходження обов'язкових медичних оглядів.

Стаття 17 Закону України "Про охорону праці", яка покладає на керівника обов'язок відстороняти від роботи працівника, який ухиляється від проходження обов'язкового медичного огляду, доповнюється правилом ст. 15 того ж Закону, яке надає право спеціалістам з охорони праці вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичний огляд. Слід також ураховувати, що ст. 31 Основ законодавства України про охорону здоров'я і ст. 26 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" покладають на власників і керівників підприємств, установ, організацій відповідальність за шкідливі наслідки для здоров'я населення, завдані допуском до роботи осіб, які не пройшли обов'язковий медичний огляд. Покладення такої відповідальності також свідчить про те, що керівник несе публічно-правовий обов'язок г> відстороняти, від роботи працівників, які не пройшли медичний огляд. У силу такого обов'язку в межах службових правовідносин начальник одержує суб'єктивне право відстороняти працівників від виконання повноважень за посадою. З метою попередження конфліктів ми рекомендували б ураховувати № практику, що склалася за багато років, яка не вважала за можливе відсторонення працівників, які не пройшли обов'язковий медичний огляд, без відповідного подання органів санітарно-епідеміологічної служби. Ця практика переважає в судах. Пункт 2.1 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності зазначає, що відсторонення (у тому числі осіб, які не пройшли обов'язковий медичний огляд) від роботи проводиться на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби. Тому керівнику у відповідних випадках доцільно було б повідомити органи санепідемслужби про осіб, які ухиляються від медичного огляду, одержати подання про відсторонення і тільки потім відстороняти працівників від роботи.

Відмова або ухилення від проходження обов'язкового медичного огляду відповідно до ст. 26 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" є порушенням службової дисципліни. Тим самим законодавець зазначає, що особи, які без поважних причин не пройшли у

встановлений термін обов'язковий медичний огляд у повному обсязі, можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності;

3) відмова або ухилення від навчання, інструктажу І перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки.

Такий захід може бути застосований до працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, або там, де необхідний професійний добір. Такі особи повинні один раз на рік проходити перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці (ст. 18 Закону України "Про охорону праці"). Проте й інші працівники, які ухиляються від інструктажу, навчання і перевірки знань з питань охорони праці, можуть бути відсторонені від роботи. Це випливає зі ст. 46 КЗпП України, ст. 15,18 Закону України "Про охорону праці".

У зв'язку з відмовою від навчання, інструктажу та перевірки знань з питань пожежної безпеки можуть бути відсторонені працівники, перелічені в ст. 8 Закону України "Про пожежну безпеку". Установлено, що інструктаж з пожежної безпеки щорічно зобов'язані проходити всі працівники. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань нормативних актів з пожежної безпеки.

Строк відсторонення не повинен перевищувати однієї доби. Якщо працівник усуне перешкоди для допуску до роботи (пройде курс навчання, інструктаж, здасть відповідний іспит), йому відразу має бути надана можливість продовжувати роботу. Якщо він не усуне причин, які послужили підставою для відсторонення, він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни.

Підлягають відстороненню від роботи й ті працівники, які не склали іспиту (не пройшли перевірку знань) з питань пожежної безпеки. Підставою для відсторонення в цьому випадку є ч. б ст. 18 Закону "Про охорону праці" і ч. 7 ст. 8 Закону "Про пожежну безпеку". Хоча працівник у цьому випадку і проходив перевірку знань, однак він не склав іспит.

Частина 6 ст. 15 Закону України "Про охорону праці" надає право спеціалістам з охорони праці вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли перевірку знань з питань охорони праці. Належить також ураховувати норми Конституції України, які визнають за громадянами України право на життя і закріплюють обов'язок держави захищати життя людини. Тому і питання про відсторонення від роботи осіб, які не здали встановлені іспити, має вирішуватися, насамперед, на основі норм Конституції. Це означає, що у всіх випадках, коли продовження роботи працівника, який не пройшов перевірку знань відповідно до встановлених правил, загрожує безпеці громадян або самого працівника, він повинен бути відсторонений від роботи.

Начальник, який відсторонив від виконання службових обов'язків підлеглого без достатніх на то підстав, несе за це відповідальність.

Стаття 18. Виконання та зняття дисциплінарних стягнень Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладання, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу відпустці, відрядженні або її тимчасової

непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Особи, з вини яких накладені дисциплінарні стягнення не виконані без поважних причин, несуть відповідальність за цим Статутом.

У разі подання скарги виконання накладеного дисциплінарного стягнення не припиняється.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

У статті 14 Статуту зазначено, що про накладання дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

У статті 6 Статуту визначено, що облік заохочень і дисциплінарних стягнень, що застосовуються до осіб рядового і начальницького складу, ведуть підрозділи по роботі з персоналом органів внутрішніх справ на підставі відповідних наказів. Відомості про дисциплінарні стягнення, застосовані до осіб рядового і начальницького складу, заносяться в місячний строк до особових справ цих осіб із зазначенням таких даних: 1) хто, коли та на якій підставі наклав дисциплінарне стягнення; 2) номер і дата наказу про накладання дисциплінарного стягнення, відмітка про ознайомлення з наказом та інформація про те, чи не оскаржувався наказ про накладання дисциплінарного стягнення (а в разі оскарження - яке рішення прийнято, ким і коли); 3) номер і дата наказу про зняття дисциплінарного стягнення або відмітка про закінчення строку його дії.

Усе вищезазначене дає підстави дійти висновку, що наказ про накладання дисциплінарного стягнення має бути лише письмовий. Сам Статут передбачає можливість видання усних наказів (ст. 4), а згідно зі ст. 12 може накладатись таке дисциплінарне стягнення як усне зауваження. Але зміст ст. 6 Статуту визначає, що всі дисциплінарні стягнення що застосовуються до осіб рядового і начальницького складу, обліковуються. Відомості про заохочення та дисциплінарні стягнення, застосовані до осіб рядового і начальницького складу, заносяться в місячний строк до особових справ цих осіб із зазначенням відповідних даних. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або

начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

Відповідно таке дисциплінарне стягнення, як "усне зауваження", незважаючи на його назву, накладається за процедурою, передбаченою для всіх інших видів стягнень.

Як зазначено у ч.11 ст.14 Статуту в разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни. Лише усне попередження, яке не віднесено до дисциплінарних стягнень, не підлягає обліку і до особової справи не заноситься.

Дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладання, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Виконання є однією із трьох форм реалізації норми права (виконаная норми, використання норми, застосування норми). Виконання норми полягає в тому, що учасники регульованих відносин точно слідкують приписам, які містяться в нормах щодо їх обов'язків (обов'язкових дій або обов'язків утриматися від певних дій). У виконанні приписів норми беруть участь усі можливі учасники відносин, тобто всі, кому адресовані конкретні норми1.

Таким чином, на реалізацію наказу про накладання дисциплінарного стягнення дається строк, який не може перевищувати одного місяця. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Тимчасова непрацездатність, перебування у відпустці або відрядженні мають бути належним чином оформлені. Підтвердженням того, що особа тимчасово непрацездатна, є листок непрацездатності. Зразок листка непрацездатності, технічний опис листка непрацездатності, Інструкцію про порядок заповнення листка непрацездатності затверджено спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про затвердження зразка, технічного опису листка непрацездатності та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності". від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1454/10053).

Листок непрацездатності - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та

1 Адміністративне право України. Академічний курс. -Т.1. -К., 2004. -С. 169.

матеріального забезпечення застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка листка непрацездатності заповнюється лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка листка непрацездатності заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Записи здійснюються розбірливим почерком, без помарок, синім, фіолетовим або чорним чорнилом. Насамперед заповнюється корінець листка непрацездатності. Підкреслюється слово "первинний" або "продовження", у разі продовження листка непрацездатності зазначається номер попереднього листка. Зазначаються такі дані: прізвище, ім'я та по батькові (повністю) непрацездатного, місце його роботи (назва підприємства, установи, організації), дата видачі листка (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою зазначається рік), прізвище лікаря, який видав листок, номер медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, підпис одержувача в графі "Підпис одержувача". Паспортна частина листка (прізвище непрацездатного, ім'я та по батькові, вік) заповнюється за документами, місце роботи - зі слів непрацездатного. Після заповнення корінець залишається в закладі охорони здоров'я.

У графі "Причина непрацездатності" слід обов'язково підкреслити відповідну причину звільнення від роботи. Пункти 2, 4 виправленню не підлягають. У графі "Режим" обов'язково вказується режим, який призначається хворому: стаціонарний, амбулаторний, постільний, домашній, санаторний, вільний тощо. У графі "Відмітки про порушення режиму" зазначається дата порушення режиму, що засвідчується підписом лікаря. Види порушень режиму вказуються в графі "Примітка" з обов'язковим записом у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого. У графі “Перебував у стаціонарі" зазначаються дати госпіталізації та виписки зі стаціонарного відділення.

Особам, в яких тимчасова непрацездатність настала поза постійним місцем проживання і роботи, листок непрацездатності видасться за підписом головного лікаря, що засвідчується круглою печаткою закладу охорони здоров'я. Запис здійснюється в графі "Видачу листка непрацездатності дозволяю" з обов'язковим записом у медичних картах амбулаторного чи стаціонарного хворого.

У правому нижньому полі листка непрацездатності у графі "Примітка" лікарем здійснюються такі записи.

1. При порушенні хворим призначеного режиму вказується вид порушення (наприклад, несвоєчасна явка на прийом до лікаря; алкогольне, наркотичне, токсичне сп'яніння під час лікування; вихід на роботу без дозволу лікаря; самовільне залишення закладу охорони здоров'я; виїзд на лікування в інший заклад охорони здоров'я без відмітки про дозвіл виїзду; відмова від направлення або несвоєчасна явка на МСЕК та ін.).

2. У разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних з ними, робиться позначка про таке сп'яніння.

3. У разі направлення на санаторно-курортне лікування зазначаються номер путівки, дати початку та закінчення путівки, назва санаторно-курортного закладу.

4. У разі направлення на долікування в реабілітаційне відділення санаторно-курортного закладу вказуються номер реабілітаційної путівки, дати початку та закінчення путівки, назва санаторно-курортного закладу.

5. У разі помилок текст у листку виправляється, що підтверджується записом "Виправленому вірити", підписом лікуючого лікаря та печаткою закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності".

На бланку листка непрацездатності дозволяється не більше двох виправлень.

Номери бланків листків непрацездатності, дата видачі, продовження, дати відвідування повторних оглядів, виписки на роботу обов'язково фіксують у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого.

У разі втрати листка непрацездатності, оформлення його дубліката здійснюється лікуючим лікарем за наявності довідки з місця роботи про те, що виплата за цим листком не здійснювалася. У верхньому правому куті листка зазначається "дублікат", у графі "Звільнення від роботи" одним рядком записується весь період непрацездатності, що підтверджується підписом і печаткою лікуючого лікаря та голови лікарсько-консультативної комісії. У медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого робиться відповідний запис із зазначенням номера дубліката листка непрацездатності.

Порядок надання та перебування у відпустці регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 "Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ".

Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки:

а) чергові;

б) короткострокові;

в) через хворобу;

г) канікулярні;

д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ України;

є) додаткові та соціальні (по вагітності, пологах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

Обчислення тривалості відпусток - подобове. Святкові дні, установлені законодавством неробочими, до відпусток не включаються.

При визначенні тривалості відпусток не враховується також час, необхідний на дорогу до місця проведення відпустки і назад, у тому числі при поділі відпустки на дві частини, а також при відкликанні працівника з відпустки.

Особам рядового і начальницького складу, які захворіли під час чергової відпустки, продовжується на число невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється начальником, який її надав, на підставі відповідного

документа, засвідченого лікарем і начальником (головним лікарем) лікувального закладу.

Відкликання осіб рядового І начальницького складу з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (начальником Головного управління внутрішніх справ Автономній Республіці Крим, областях, м. Києва та Севастополі, на транспорті, йому рівних і вище).

Короткострокові відпустки особам рядового і начальницького складу надаються за наявності поважних причин на строк до десяти діб, без урахування часу, необхідного для проїзду до місця проведення відпустки і назад. Короткострокова відпустка у тривалість чергової відпустки не включається.

Відпустка через хворобу надається особам рядового і начальницького складу на підставі висновків військово-лікарської комісії. Тривалість відпустки через хворобу визначається характером захворювання. У загальному обчисленні час безперервного перебування у відпустці через хворобу не повинен перевищувати чотирьох місяців, крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні. Цей строк може бути продовжений рішенням прямого начальника (начальником Головного управління внутрішніх справ Автономній Республіці Крим, областях, м. Києва та Севастополі, на транспорті, Йому рівних і вище) на підставі висновку лікувального закладу.

По закінченні встановленого строку безперервного перебування у відпустці через хворобу особи рядового і начальницького складу піддягають огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про їх придатність для подальшої служби.

Час перебування на лікуванні осіб рядового і начальницького складу в зв'язку з одержанням ними при виконанні службових обов'язків поранень, контузій або каліцтва строком не обмежується. На лікарський огляд вказані особи направляються після закінчення лікування.

Відпустка через хворобу в тривалість чергової відпустки не включається.

Канікулярні відпустки надаються особам рядового і начальницького складу, які навчаються на очних факультетах (відділеннях) у навчальних закладах системи Міністерства внутрішніх справ України один раз протягом навчального року під час перерви в заняттях на строки, визначені навчальними планами.,

Канікулярна відпустка в тривалість чергової відпустки не включається.

Додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Дисциплінарний Статут визначив, що в разі подання скарги виконання накладеного дисциплінарного стягнення не припиняється. Але в разі оскарження наказу про накладення дисциплінарного стягнення до адміністративного суду, згідно зі ст. 117 Кодексу Адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до

ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Ухвала негайно надсилається до суб'єкта владних повноважень, що прийняв рішення, та є обов'язковою для виконання.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу. Такий наказ видається лише уповноваженою посадового особою.

Особа рядового або начальницького складу вважається такою, яка не має дисциплінарного стягнення, якщо її заохочено шляхом дострокового зняття дисциплінарного стягнення, нагороджено державною нагородою чи відзнакою Президента України, або минув рік з дня накладання дисциплінарного стягнення. Існує певна особливість щодо зняття таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні, звільнення з органів внутрішніх справ або закінчення строку дії цих видів стягнень. Особа рядового або начальницького складу, яка має дисциплінарне стягнення, може заохочуватися лише після дострокового зняття цього стягнення, але не раніше ніж через три місяці з дня видання наказу про накладання відповідного стягнення. Недоречно вести мову про зняття такого дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ. Дисциплінарний Статут поширюється лише на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Особа, звільнена з органів внутрішніх справ, не перебуває на службі і тому Дисциплінарний Статут до неї не застосовується. Можна вести мову лише про скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР затверджено "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" від 29 липня 1991 року № 114,

Пунктом 37 цього Положення встановлено, що пониження спеціального звання на один ступінь осіб молодшого, середнього і старшого начальницького складу провадиться в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ. Особи молодшого, середнього і старшого начальницького складу, знижені в спеціальному званні, поновлюються в попередньому званні не раніше ніж через рік після пониження звання при позитивній атестації незалежно від займаної ними штатної посади наказами начальників, які прийняли рішення про пониження звання, їм рівних і вище. До поновлення особи молодшого, середнього, старшого

начальницького складу в попередньому спеціальному званні і присвоєння їм чергового спеціального звання повторне пониження в спеціальному званні не допускається.

Пунктами 41 та 45 Положення про проходження служби встановлено, що переміщення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ з вищих посад на нижчі відбувається: у порядку дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Пониження в посаді в порядку дисциплінарного стягнення провадиться начальником, якому таке право надано Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ. У наказах по особовому складу про переміщення осіб рядового та начальницького складу на нижчі посади зазначаються підстави переміщення, передбачені Положенням про проходження служби.

Подальше просування по службі осіб рядового І начальницького складу, які були переміщені на нижчі посади провадиться в порядку, установленому пунктом 43 цього Положення і Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ. Пункт 43 Положення викладено в такій редакції: просування по службі осіб рядового і начальницького складу провадиться, як правило, на конкурсній основі з урахуванням їх ділових І особистих якостей, результатів роботи І проявленої здатності виконання обов'язків на вищій посаді, а також висновків атестації. Порядок і умови проведення конкурсу на заміщення вищої посади визначаються Міністром внутрішніх справ.

Стаття 19. Правові наслідки накладання дисциплінарних стягнень

Особа рядового або начальницького складу, на яку накладено дисциплінарне стягнення, не може бути призначена на вищу посаду доти, доки це стягнення не буде знято.

Стаття 19 встановлює правило, згідно з яким призначення особи рядового або начальницького складу на вищу посаду не здійснюється до зняття стягнення. Як було зазначено в ст. 18 Статуту, особа рядового або начальницького складу вважається такою, яка не має дисциплінарного стягнення, якщо її заохочено шляхом дострокового зняття дисциплінарного стягнення, нагороджено державною нагородою чи відзнакою Президента України, або минув рік з дня накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ст. 9 Дисциплінарного Статуту за мужність, відвагу, героїзм, розумну ініціативу, старанність, сумлінне та бездоганне виконання службових обов'язків до осіб рядового І начальницького складу може бути застосовано такий вид заохочення як дострокове зняття дисциплінарного стягнення. Підставою для зняття дисциплінарного стягнення є також нагородження державною нагородою чи відзнакою Президента України.

Законом України "Про державні нагороди України" від 16 березня 2000 року встановлено такі види державних нагород:

звання “Герой України”;

орден;

медаль;

відзнака "Іменна вогнепальна зброя";

почесне звання України;

Державна премія України;

президентська відзнака.

В Україні встановлюються такі ордени:

орден князя Ярослава Мудрого І, II, Ш, IV, V ступеня;

орден "За заслуги" І, II, III ступеня;

орден Богдана Хмельницького І, Ц, III ступеня;

орден "За мужність" І, II, Ш ступеня;

орден княгині Ольги І, II, ПІ ступеня;

орден Данили Галицького.

В Україні встановлюються такі медалі:

"За військову службу Україні";

"За бездоганну службу" І, II, III ступеня;

"Захиснику Вітчизни".

В України встановлюються почесні звання (усього 38 видів), зокрема:

"Заслужений діяч науки і техніки України";

"Заслужений економіст України";

"Заслужений журналіст України";

"Заслужений лікар України";

"Заслужений працівник культури України";

"Заслужений працівник освіти України"; ,

"Заслужений працівник охорони здоров'я України";

"Заслужений працівник соціальної сфери України";

"Заслужений працівник фізичної культури і спорту України";

"Заслужений юрист України".

Президент України має право встановлювати й Інші президентські відзнаки. Наприклад, відзнаки Президента України - медаль "За працю і звитягу", ювілейна медаль "60 років визволення України від фашистських загарбників", Почесна Грамота Президента України за активну благодійницьку діяльність у гуманітарній сфері тощо.

Стаття 20. Порядок подання та розгляду скарг

Особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладання на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.

Якщо вирішення питань, порушених у скарзі, не належить до повноважень начальника, який її отримав, скарга не пізніше ніж протягом п'яти днів надсилається за належністю, про що повідомляється заявникові.

Забороняється пересилати скарги на розгляд тих начальників, дії чи рішення яких оскаржуються.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

З метою забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення, поліпшення, вдосконалення організації їх особистого прийому в центральному апараті Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органах внутрішніх справ України, а також у вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах І організаціях, що належать до сфери його управління, та на виконання ст. 40 Конституції України Законів України "Про звернення громадян", "Про міліцію", "Про статус народного депутата України", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про інформацію", Указів Президента України "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення" від 19 березня 1997 року №241, "Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення" від 13 серпня 2002 року Хе 700 та "Про невідкладні заходи з удосконалення організації прийому громадян органами державної влади, органами місцевого самоврядування та посадовими і службовими особами цих органів" від 14 квітня 2004 року № 434, постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 348 "Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, у засобах масової інформації", розпорядження Кабінету Міністрів України "Про покращання роботи з депутатськими запитами і зверненнями" від 23 квітня 2003 року № 216-р було затверджено Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України (наказ від 10 жовтня 2004 року № 1177, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2004 року за № 1361/9960).

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності) управлінської діяльності, які можуть бути оскаржені, належать такі унаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина будь-які обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Скарга на дії чи рішення органу внутрішніх справ, посадової особи цього органу подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не

позбавляє особу рядового або начальницького складу права звернутися до суду згідно з чинним законодавством, а в разі відсутності такого органу або незгоди з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Особа рядового або начальницького складу може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу.

Скарга в інтересах особи рядового або начальницького складу за Його уповноваженням, оформленим у встановленому законом порядку, може бути подана іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність.

До скарги додаються наявні рішення або копії рішень, які приймалися за Його зверненням раніше, а також інші документи, потрібні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються особі рядового або начальницького складу.

Керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді скарги зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у скарзі фактів, уживати інших заходів .для об'єктивного вирішення поставлених авторами скарги питань.

Безпосередні виконавці при здійсненні перевірок за скаргами обов'язково спілкуються з їх авторами, з'ясовують усі порушені питання та обставини, детально вникають в їх суть, вживають заходів щодо захисту конституційних прав осіб рядового або начальницького складу в межах своєї компетенції згідно з чинним законодавством.

Термін розгляду скарг обчислюється з дня їх надходження та реєстрації в органи внутрішніх справ до дня направлення заявнику відповіді на його звернення. Якщо останній день терміну розгляду скарги припадає на неробочий день, то останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

Щодо кожної скарги не пізніше ніж у п'ятиденний термін має бути прийняте одне з таких рішень:

прийняти до свого провадження;

передати для вирішення до підпорядкованого чи Іншого органу внутрішніх справ;

надіслати за належністю до іншого органу виконавчої влади, якщо питання, порушені у зверненні, не входять до компетенції органів внутрішніх справ, про що одночасно повідомити автора;

залишити без розгляду за наявності підстав, визначених у ст. 8 Закону України "Про звернення громадян".

У разі направлення скарги для перевірки й прийняття рішення до підвідомчих органів внутрішніх справ термін розгляду такої скарги обчислюється з дня надходження його до органу внутрішніх справ вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом внутрішніх справ, який Його розглядав по суті. В інших випадках термін розгляду звернень громадян обчислюється від дня їх реєстрації.

Про пересилання звернення до іншого органу внутрішніх справ слід обов'язково інформувати автора звернення.

Скарги розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, -невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання.

За скаргами осіб рядового або начальницького складу, за якими неможливо своєчасно закінчити перевірку та прийняти в установлений термін рішення, виконавець не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення цього терміну письмово доповідає керівникові органу внутрішніх справ або його заступникові І порушує питання щодо продовження терміну в межах, установлених законодавством про звернення громадян. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.

Про продовження терміну розгляду автор звернення повідомляється письмово.

Звернення військовослужбовців, а також членів їх сімей центрального апарату МВС України вирішуються в термін до 15 днів від дня їх надходження, а в інших органах внутрішніх справ - невідкладно, але не пізніше ніж через сім днів. У разі потреби строки вирішення таких звернень можуть бути продовжені, але не більш як відповідно ще до 15 або до 7 днів, про що автору звернення повідомляється.

Скарга щодо накладання дисциплінарного стягнення може бути подана до адміністративного суду. Компетенція адміністративних судів поширюється на: щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії"), ДІЙ чи бездіяльності;

спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, ЇЇ" проходження, звільнення з публічної служби;

До адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

Адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2)зобов'чзання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

виконання зупиненої чи невчиненоїдії;

установлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Позовна заява може містити, крім визначених ч. З цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи Інтересів у сфері публічно-правових відносин.

У позовній заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подасться позовна заява;

2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі;

4) зміст позовних вимог і викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

5) у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі в забезпеченні правової допомоги; призначення судової експертизи; витребування доказів; виклик свідків тощо;

6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів, документ про сплату судового збору, крім випадків, коли Його не належить сплачувати.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Позовна заява подається до місцевого адміністративного суду за місцем проживання (перебуванням, знаходження) позивача.

Стаття 21. Строки оскарження дисциплінарних стягнень

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено старшим прямим начальником, який має право накладати дисциплінарні стягнення.

Старший прямий начальник у разі надходження заяви про поновлення пропущеного строку подання скарги повинен всебічно та об'єктивно розглянути її і прийняти відповідне рішення не пізніше десяти днів після надходження заяви.

Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа рядового або начальницького складу, яка її подала, та начальник, який наклав на неї дисциплінарне стягнення.

У статті встановлено строки оскарження накладеного стягнення, а також процедура поновлення пропущеного строку для подання скарги. Законодавець надає можливість оскаржити дисциплінарне стягнення протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладене.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видасться витяг з наказу. У разі відмови особи рядового або начальницького складу від ознайомлення з наказом під розписку або відмови отримати витяг з наказу про звільнення складається відповідний акт.

Стаття містить тримісячний строк для подання скарги. Цей строк є відмінним від строків подання скарги, установлених Законом України "Про звернення громадян" та Кодексом адміністративного судочинства України.

Законом України "Про звернення громадян", а саме ст. 17 зазначеного Закону встановлено, що "скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути подана до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту Його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну, не розглядаються. Пропущений з поважної причини термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, яка розглядає скаргу". Можна зробити висновок, що Дисциплінарний статут містить збільшений строк для подання скарги, ніж це передбачено Законом України "Про звернення громадян" (три місяці проти одного). Водночас КАСУ у ст. 99 встановлює, що "адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та Іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, діТ або бездіяльність суб'єкта владних повноважень". Таким чином, КАСУ прямо встановлює правило, за яким строк подання скарги має обчислюватись за Дисциплінарним статутом, а не за ч. 2 ст. 99 КАСУ.

У статті також встановлено, що в разі пропущення строку особою, яка має право оскаржити дисциплінарне стягнення, вона має подати заяву про поновлення пропущеного строку. Пропущений з поважних причин процесуальний строк, установлений Дисциплінарним Статутом може бути поновлений старшим прямим начальником. На розгляд заяви про поновлення строку для подання скарги відведено десятиденний термін. Підставою для прийняття рішення про поновлення строку мають бути поважні причини. Перелік таких поважних причин законодавством не встановлено. Старший прямий начальник самостійно дає

оцінку причин пропущення строку і приймає відповідне рішення. Частина коментовано? статті визначила, що про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа рядового або начальницького складу, яка її подала, та начальник, який наклав не неї дисциплінарне стягнення. Стаття не встановлює форми повідомлення. Тобто таке повідомлення може бути як письмове, так і усне. Водночас, більш доцільним є письмове повідомлення. Рішення старшого прямого начальника про відмову в поновленні строку подання скарги теж може бути оскаржене.

<<< < Предыдущая 1 23 / 33

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]

#
24.08.201914.68 Mб238Комер Р. - Патопсихология поведения. Нарушения...doc
#
09.11.2018247.3 Кб2Комерційне право зарубіжних країн.doc
#
22.11.2019131.1 Кб1Комерческое предложение.docx
#
04.11.2018628.22 Кб23комисаров-коралова.doc
#
08.07.201970.14 Кб1Комментарий к административномму регламенту ДПС....doc
#
29.10.2018621.57 Кб2Комментарий к Дисциплинарному Уставу.doc
#
09.11.201967.07 Кб0Комментарий к Лабораторным раб. по ИСУ.doc
#
17.08.201940.87 Кб1коммерция тема 2.docx
#
23.11.2018266.24 Кб6Коммерческа деельност дкр Старовойтова.doc
#
01.05.20251.7 Mб0Коммерческое право России.doc
#
01.04.2025115.86 Кб0Коммерческое право. Лекции 2011 год Пугинский Б...docx