Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Комментарий к Дисциплинарному Уставу.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
29.10.2018
Размер:
621.57 Кб
Скачать

Розділ іі

ОБОВ'ЯЗКИ ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ

Щодо дотримання службової дисципліни

Стаття 7. Обов'язки осіб рядового і начальницького складу

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового І начальницького складу:

дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у

будь-який час надати їм допомогу;

дотримуватися норм професійної та службової етики;

берегти державну таємницю;

у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;

постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;

сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;

виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми І одягу, вітання та етикету;

з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

берегти та підтримувати в належному стані передані ЇЙ в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Принцип законності в діяльності працівника міліції займає одне з найважливіших місць. Він полягає насамперед у чіткому та неухильному дотриманні посадовими особами законодавства, які відповідно до свого становища повинні забезпечити виконання законів, Присяги працівника міліції, наказів керівництва. Працівники міліції при виконанні покладених на них обов'язків керуються тільки законом, діють в його межах і підпорядковуються своїм безпосередньому та прямому начальнику. За порушення чинного законодавства працівники міліції несуть юридичну відповідальність.

Працівники міліції виступають як представники влади. Вони наділені широкими повноваженнями для виконання завдань з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, захисту життя, здоров'я, прав та свобод громадян, власності, довкілля, мають право застосовувати в необхідних випадках заходи державного примусу. їх діяльність здійснюється в основному на очах у населення, нерідко пов'язана з необхідністю втручання в особисті інтереси громадян. Тому їх дії мають бути завжди виправданими, справедливими і зрозумілими для громадян. Законодавством установлено загальні для всіх працівників міліції обов'язки, які вони повинні виконувати незалежно від службового становища і обійманої посади: попереджувати і припиняти злочини та інші правопорушення, забезпечувати захист особи, прав і свобод громадян від протиправних посягань.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гласності, гуманізму, поваги до особи, справедливості, взаємодії з громадськими організаціями і населенням. Працівник міліції мусить поважати гідність особи і виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого становища, расової і національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, становища до релігії, статі, політичних та інших переконань. У взаємовідносинах з громадянами він має виявляти високу культуру і такт, не розголошувати відомості, які стосуються особистого життя, принижують честь і гідність громадян, якщо виконання обов'язків не вимагає іншого.

Дисципліна осіб рядового І начальницького складу в органах внутрішніх справ полягає в підтриманні порядку і правил, установлених законодавством України, присягою, статутами, нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України І наказами начальників органів внутрішніх справ, що видаються в межах їх повноважень. Дисципліна в органах внутрішніх справ зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: у службовій діяльності бути чесним, об'єктивним і вільним від рішень політичних партій та громадських організацій, сумлінно нести службу щодо охорони громадського порядку, дотримуватись норм професійної етики, не вчиняти дій, які можуть призвести до втрати самостійності й об'єктивності при виконанні службових обов'язків, шанувати людську гідність, піклуватися про людей і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу.

Стаття 3 Закону України "Про міліцію" передбачає, що не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю. Крім того, слід ураховувати вимоги процесуального законодавства про недопустимість розголошення даних досудового слідства. Закон України "Про Інформацію", а саме ст. 47 передбачає, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством. Стаття 328 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за розголошення державної таємниці, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків.

Для того щоб працівники міліції при виконанні своїх обов'язків у правоохоронній діяльності були незалежні від впливу будь-яких політичних партій або громадських організацій, Закон України "Про міліцію" забороняє в її підрозділах діяльність політичних партій, рухів та інших громадських організацій, що мають політичну мету. Це положення чітко відображено в ст. 20 цього Закону, яка проголошує, що працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому і прямому начальникам.

Служба в органах внутрішніх справ відрізняється від служби в інших державних установах тим, що ті, хто вступає на службу до органів внутрішніх справ, складають присягу на вірність Україні й клянуться обороняти громадський порядок від злочинних та інших протиправних посягань, при цьому не шкодувати своїх сил, а в разі потреби і життя заради виконання службових обов'язків.

Професійна підготовка осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ - це організований і цілеспрямований процес оволодіння знаннями, уміннями і навичками, необхідними для успішного виконання оперативно-службових завдань. Підвищення кваліфікації кадрів здійснюється з метою послідовного вдосконалення професійної майстерності, вивчення найновіших досягнень науки і техніки, використання позитивного досвіду в роботі. Стажування - це вид підвищення кваліфікації, який дозволяє працівникам органів внутрішніх справ набути нових знань, практичних навичок, необхідних для успішного виконання службових завдань на обійманій посаді. Самостійне навчання - це один з видів підвищення кваліфікації, яке проводиться з метою безперервного, систематичного поновлення і поглиблення знань, умінь і навичок.

За стан дисципліни в органах і підрозділах внутрішніх справ відповідає керівник. Керівник підрозділу мусить постійно підтримувати дисципліну, вимагати її .додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан дисципліни в підрозділі визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю начальників підтримувати на належному рівні дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення керівник зобов'язаний ухвалити рішення про необхідність притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність керівника щодо підтримання дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і наказів, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням дисципліни. Кожний працівник міліції зобов'язаний сприяти начальникові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Кожен працівник міліції має виявляти повагу до колег по службі та при виконанні службових обов'язків до громадян, завжди бути ввічливим, охайним, додержуватись статутного порядку, бути вимогливим до себе та до своїх колег.

При поводженні з табельною вогнепальною зброєю дотримуватись заходів безпеки та підтримувати її в належному стані.

У службовій діяльності особа рядового і начальницького складу має дотримуватись і виконувати закони, накази та розпорядження безпосередніх начальників, а в разі виявлення порушень чинного законодавства, уживати всіх необхідних заходів правового характеру для припинення злочинів та інших протиправних дій.

Стаття 8. Обов'язки начальника

Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно Його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Начальник зобов'язаний попередити про неприпустимість порушення службової дисципліни, а в разі вчинення підлеглим таких діянь за необхідності накласти на винного дисциплінарне стягнення або порушити клопотання про накладення стягнення старшим прямим начальником.

Старші за званням та посадою в усіх випадках зобов'язані вимагати від молодших дотримання службової дисципліни, зокрема, правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

В основі управління діяльністю органів внутрішніх справ України лежить принцип єдиноначальства. Нині в стилі роботи керівника намітилась практика поступового відходу від авторитарних методів до використання методів більш демократичних, які полягають у прозорості та застосуванні координаційного підходу до здійснення керування, суттю якого є як демократичні принципи, так і колегіальність, делегування повноважень, мотивація персоналу.

Ця стаття Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає обов'язки начальника підрозділу ОВС. Приймаючи цю норму законодавець надав більше уваги загальному опису обов'язків начальника. Слід зазначити, що ця стаття Статуту враховує загальні вимоги до начальника, зобов'язує його до активних дій, пов'язаних із забезпеченням ефективної діяльності, а також дотримання дисципліни і законності серед його підлеглих як під час виконання завдань служби, так і поза нею.

1. Начальник (керівник) - посадова особа, яку наділено адміністративною владою щодо очолюваного нею колективу і яка здійснює внутрішньоорганізаційне управління ним. Специфічні ознаки начальника: перебування на чолі певного формально організованого колективу; управління підлеглими, що має внутрішній (у межах організаційної структури керованої системи) та організаційний характер — організація підпорядкованої начальнику системи управління і самого процесу управління шляхом затвердження схеми управління, регулювання режиму, змінності, правового становища та реалізації функцій щодо організації керівного апарату - розроблення положень про структурні підрозділи, посадові інструкції тощо. Начальник здійснює управління на основі прямого підпорядкування йому підлеглих, що в правових відносинах набуває характеру юридичної залежності однієї сторони від іншої. Для начальника встановлюються межі, зміст Його юридичного владарювання шляхом надання повноважень. Начальнику надано прерогативу ухвалювати в межах своєї компетенції управлінські рішення, видавати управлінські акти, обов'язкові для дотримання та виконання його підлеглими.

Наука управління поділяє начальників на лінійних і функціональних.

Лінійні начальники здійснюють комплексне управління об'єктом в цілому з усіма його підродами, зокрема, через реалізацію переважно адміністративно - розпорядчих повноважень, що відображають найвищий ступінь владності Й є обов'язковими для суб'єктів, до яких вони звернені, відповідають не лише за результати своєї праці, а й за організацію діяльності членів керованого ними колективу. ,

Функціональні начальники здійснюють керівництво в межах організаційної структури виконання певних функцій управління або елементів цих функцій, відповідають за результативність такого керівництва, проводять організаційну, Інформаційну, економічну, правову, матеріально-технічну підготовку управлінських рішень.

Обов'язком начальника підрозділу ОВС є дотримання ним законності у внутрішньо управлінській діяльності. Управління підлеглими має здійснюватися на основі законів, а також положень, інструкцій, наказів та Інших нормативно-правових актів. Суворе дотримання визначених вимог є необхідною умовою успішного внутрішнього управління, ефективності організаторської діяльності, спрямованої на виконання поставлених перед підлеглим підрозділом завдань. Крім того, забезпечення законності у діяльності підлеглих стає однією з основних цілей внутріщньоуправлшської діяльності кожного начальника, так само, як ї кожного вищого органу внутрішніх справ.

Для досягнення та якісного виконання поставлених перед підрозділом завдань начальник має знати, а також практично застосовувати всі наявні засоби матеріального, організаційного, психологічного, юридичного характеру. Дія начальника має бути спрямована на дотримання прав і свобод громадян, під час виконання завдань служби підлеглими, а також забезпечення ефективного виконання працівниками своїх професійних обов'язків.

Зміст професійної правової культури начальника підрозділу органів внутрішніх справ включає: знання чинного законодавства як системи

загальнообов'язкових правових норм, а також відомчих і міжвідомчих нормативних документів, які регулюють належне виконання службової діяльності; переконання в необхідності точного і неухильного виконання правових норм; усвідомлення того, що боротьба зі злочинністю, охорона громадського порядку і безпеки є найважливішими державними функціями в умовах формування правової держави; суворе дотримання законності є проявом високих професійно-моральних рис особистості; правомірну службову діяльність, засновану на професійній компетенції працівника.

Сформованість професійної культури начальника передбачає правову освіченість, правову розвиненість і правову вихованість, які зумовлюють його правову соціалізацію.

Правова освіченість начальника характеризується наявністю правових знань, поглядів і переконань, які дозволяють йому розуміти правову сферу суспільства, роль права і правопорядку, оцінювати їх як необхідність для нормальної життєдіяльності, усвідомлювати свої права, обов'язки й свободи. Правова освіченість передбачає знання нормативних документів, які регламентують життєдіяльність особистості; уміння й навички правомірної поведінки; знання можливостей і правил юридичного захисту своїх інтересів, прав і свобод. Правова освіченість є основою правосвідомості.

Правова розвиненість передбачає розвиток правосвідомості, яка дозволяє оцінювати дії, вчинки, поведінку; робити вибір; ухвалювати рішення; а також розвиток якостей, які не допускають віктимну поведінку; розвиток мотивів і потреб до самовдосконалення в аспекті правової культури.

Рівень розвитку правової освіченості, розвиненості й вихованості визначає рівень сформованості професійної правової культури. Передовсім це стосується начальників органів внутрішніх справ, які, по-перше, здійснюють правоохоронну діяльність, а по-друге, мусять бути взірцем сформованості правової культури, на власному прикладі демонструвати необхідність знання її сутності та застосування у процесі професійно-управлінської діяльності. Вона має специфічні цілі й завдання, котрі виконуються в процесі управління співробітників і підлеглих, та характеризуються особливостями службових завдань, які виконуються в ОВС; керівництво навчально-виховною діяльністю начальників, які мають підлеглих; організація і ведення громадянського, правового і професійного виховання; формування кадрів ОВС; забезпечення професійної і морально-психологічної підготовки особового складу до дій й екстремальних умовах; підвищення культури спілкування працівників; зв'язок із громадськістю, ЗМІ,

Особлива увага приділялася формуванню в начальників та керівників підрозділів ОВС високої моральної культури і гуманізму, необхідності врахування суспільної думки, поваги до конституційних прав і свобод громадян, готовності до захисту їх життя, вихованню почуття власної гідності, здібностей до саморозвитку і самовдосконалення, підвищенню престижу своєї професії в очах громадян.

2. Частина 2 ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України покладає на начальника обов'язок проведення індивідуальної роботи з підлеглими. Головні зусилля начальника мають бути спрямовані як на роботу з

колективом підлеглих так і на індивідуальну роботу, у тому числі виховного характеру, яка має забезпечити належний рівень морального клімату в колективі, поєднання інтересів підрозділу з особистими інтересами кожного його працівника, з метою належного Його виконання працівниками покладених завдань в інтересах підрозділу.

Така діяльність начальника є відображенням цілого комплексу нових підходів та поглядів на роботу з підлеглими. У найбільш загальному визначенні воно об'єднує всю сукупність організаційних заходів, спрямованих на оптимальне кількісне та якісне формування персоналу та найбільш повне використання його можливостей у процесі професійної діяльності. Його головна мета - забезпечення раціонального ступеня стабільності та мобільності персоналу, його ефективного використання та розвитку, створення оптимальних умов для самореалізації у службі та житті.

Управління персоналом ОВС розглядається як цілісна система, яка включає: об'єкт управління - персонал ОВС, у тому числі носії функцій управління персоналом; суб'єкт управління - підрозділи та посадові особи, які виконують функції управління персоналом та взаємозв'язки між ними. У роботі визначається загальна схема взаємодії суб'єктів управління персоналом, пріоритетні напрями цієї діяльності. Акцентується увага на проблемі реорганізації кадрових підрозділів, які за сучасних умов тільки незначною мірою можуть претендувати на роль інструменту управління персоналом.

Інтереси забезпечення ефективності управління ОВС зумовлюють потребу у визначенні пріоритетів в організації адекватної підготовки та підвищенні кваліфікації керівного складу. Сучасний керівник-начальник підрозділу ОВС має вільно володіти методами управління з підлеглими, механізмом вироблення, ухвалення та організації виконання ефективних управлінських рішень. Належне місце в системі підготовки та підвищення кваліфікації керівників повинні знайти навчальні програми зі стратегічного управління, управління персоналом, організаційної поведінки, формування лідерських якостей, індивідуальної та індивідуально-виховної роботи та Ін. За теперішніх умов сьогодення набуває значущості проблема стилю та методів управління начальника підрозділом ОВС, залежності якості управління ОВС від гнучкості керівників у використанні різних стилів та методів управління, сформованості у них лідерських якостей, певних алгоритмів дій щодо їх використання, знань результатів та наслідків цієї діяльності.

Маємо вказати на прогалину, яка існує в коментованому нормативно-правовому акті, оскільки в ньому немає прямо визначеного обов'язку начальника щодо недопущення та попередження конфліктних ситуацій як в межах підрозділу, так з поза ним. Попередження конфліктних ситуацій в органах внутрішніх справ - це здійснення керівництвом підрозділів чи служб органів внутрішніх справ низки запобіжних заходів щодо уникнення деструктивного, дисфункціонального розвитку конфліктів, які об'єктивно існують і розвиваються в підрозділах.

Управляючи внутрішніми конфліктними ситуаціями, що виникають у підрозділах органів внутрішніх справ, в яких управлінський вплив справляє керівник підрозділу, науковці та практики рекомендують застосовувати такі

методи управління конфліктами: адміністративні (покарання, примус, переміщення), економічні, соціально-психологічні, педагогічні. В арсеналі кожного методу є засоби (у тому числі й правові), завдяки використанню яких керівник здійснює управління підрозділами при виникненні конфліктної ситуації. Визначено, що керівник має застосовувати різні методи і правові засоби управління конфліктами адекватно самій ситуації, однак стиль співпраці, спрямований на розв'язання проблеми, має бути основним, оскільки саме він робить конфлікт функціональним. Унаслідок того, що дії керівника щодо управління конфліктом у підрозділі не тільки суворо регламентовані низкою законодавчих, відомчих нормативних актів, але Й виражаються в правовій формі (наказ про покарання працівника, наказ про переміщення), це ще раз підтверджує нашу точку зору про наявність правових конфліктів в органах внутрішніх справ.

3. Частини 3 та 4 ст. 8 Статуту зобов'язують начальника здійснювати контроль та впливати на стан дисципліни серед підлеглих, а, отже, покладають на нього певну відповідальність за загальний стан дисципліни в підрозділі, а також застосовувати надані йому права накладення дисциплінарних стягнень або порушувати перед старшим керівництвом щодо такого заходу впливу на підлеглих.

Підлеглі - це особи, які працюють у зазначеному міністерстві, стосовно яких відповідні керівники мають право давати обов'язкові для виконання вказівки, а також право застосовувати дисциплінарну владу.

Виконання службових обов'язків працівниками ОВС містить у собі й великий ризик деформації, вона проявляється в порушенні чинного законодавства і службової дисципліни, свавіллі і грубощах у взаєминах з громадянами і т. ін. Важливу роль у профілактиці цих та Інших негативних явищ відіграють дисциплінарні стягнення. Водночас сучасна практика їх застосування вимагає більш чіткої розробленості технології цього процесу, індивідуалізації заходів дисциплінарного впливу. Таким чином, постає проблема посилення етичних засад цієї діяльності, її виховного значення.

Одним із дестабілізуючих чинників розвитку ОВС є прояви корупції, що до цього часу набули системного характеру. Негативні явища, що мають місце в середовищі працівників ОВС, призводять до помітного зниження їх професійної активності, спотворення образу працівника ОВС, підриву ОВС зсередини. Вони позбавляють працівників почуття власної гідності, поваги до керівників, стає не можливою ефективна дисципліна. Вчасний вплив начальника на будь-які порушення дисципліни серед підлеглих має важливе значення в забезпеченні ефективної діяльності всього підрозділу та його окремих працівників. Якщо навіть будь-яке незначне правопорушення підлеглого залишиться без відповідної реакції начальника та впливу на його негативну поведінку, де призведе до виникнення відчуття безкарності, як у того підлеглого, який є суб'єктом правопорушення, так й решти працівників, що з часом може трансформуватися в почуття безвідповідальності та свавілля. За таких умов виникає загроза порушення принципів підпорядкування підлеглих начальнику, а також постає питання щодо принциповості такого керівника при виконанні внутрішніх організаційних завдань та його особистого авторитету.

Крайнім заходом дисциплінарного стягнення є звільнення осіб рядового І начальницького складу з ОВС.

Начальник підрозділу ОВС виступає в ролі адміністратора, організатора, спеціаліста-професіонала, психолога, громадського діяча, котрий виконує свої функції на визначеній території у своєму підрозділі, педагога, який проводить виховну роботу серед підлеглих.

Оцінка діяльності начальника, його стилю керування, рівня підготовки тісно пов'язана зі знаннями і вміннями, якими він особисто володіє, а також з якістю виконання своїх функціональних обов'язків.

Начальник будь-якого рангу мусить бути не просто фахівцем у визначеній галузі, але й менеджером. Водночас керівник має бути новатором, носієм творчих ідей. Йому необхідно бути вимогливим і здатним створити високу напругу в ефективній роботі колективу.

Сучасний начальник підрозділу органів внутрішніх справ має володіти арсеналом передових форм та методів впливу на підпорядкований йому колектив. У минуле мають відійти карально-репресивні способи примусу. Соціально-психологічне мотивування працівників до більш високих професійних здобутків, постановка реальних завдань та перспектив їх виконання, поєднання інтересів підрозділу з інтересами кожного із його працівників є основою нового типу начальника в ОВС.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.