Тема 4. Товарний ринок

4.1. Сукупний попит

Одними з фундаментальних категорій макроекономіки є сукупний попит та сукупна пропозиція. Їхня значущість полягає в тому, що обсяг виробництва та рівень цін на товарному ринку визначаються саме співвідношенням сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Як відомо, макроекономіка оперує агрегованими показниками. Макроекономічному агрегуванню підлягають і ринки. Все розмаїття ринків окремих товарів та послуг, що є предметом вивчення мікроекономічного аналізу, в макроекономіці агрегуються у єдиний товарний ринок. Внаслідок перетворення багатьох реальних благ на одне абстрактне зникає мікроекономічне поняття ціни блага як пропорції обміну одного товару на інший. Тому ціни на різні товари та послуги зведені до єдиної сукупної ціни та представлені як загальний рівень цін. У зв’язку з цим моделі сукупного попиту та сукупної пропозиції і ринкового попиту та ринкової пропозиції принципово різні. Коли ми розглядаємо попит та пропозицію на певному ринку, поведінка покупців та продавців залежить від можливості переміщення економічних ресурсів з одного ринку на інший. Але коли ми аналізуємо економіку в цілому, мікроекономічна заміна одного ринку іншим неможлива, кількість продукції, що виробляється, (та величина, яку ми намагаємося визначити за допомогою нашої моделі) включає обсяг продукції, вироблений на усіх ринках економіки.

На відміну від індивідуального попиту, сукупний попит являє собою суму усіх витрат макроекономічних суб’єктів (населення, підприємств, держави, зовнішнього сектору) на придбання кінцевих товарів та послуг, що створені у національній економіці. Таким чином, сукупний попит (AD) – це величина обсягу продукції, яку готові купити макроекономічні суб’єкти за кожного можливого рівня цін.

Сукупний попит можна визначити методом розрахунку ВВП за витратами:

AD = C + I + G + NE,

де С – споживчий попит (попит домогосподарств на споживчі товари) – найбільша та відносно стабільна складова сукупного попиту;

І – інвестиційний попит (попит підприємців на засоби виробництва для відновлення зношеного капіталу та збільшення реального капіталу) – більш динамічна складова, зміна якої викликає коливання ділової активності;

G – попит держави на товари і послуги (для виробництва суспільних благ і державних інвестицій);

NE – попит закордону (величина чистого експорту є різністю між попитом іноземців на вітчизняну продукцію та попитом вітчизняних економічних суб’єктів на іноземні товари та послуги).

Крива сукупного попиту (рис. 4.1) показує величину реальних витрат усіх макроекономічних суб’єктів для кожного можливого рівня цін та демонструє зворотну залежність між загальним рівнем цін та реальним обсягом національного виробництва.

Р

AD

Y

Рисунок 4.1. Крива сукупного попиту

При цьому треба зауважити, що дана модель сукупного попиту є адекватною за умови незмінної кількості грошей та спирається на рівняння кількісної теорії грошей:

M · V = P · Y,

де М – кількість грошей, V – швидкість обертання грошей, P – рівень цін, Y – кількість товарів та послуг (фізичний обсяг ВВП).

Виходячи з цього, якщо пропозиція грошей (M·V) незмінна, то кількість вироблених товарів та послуг і обсяг сукупного попиту залежать тільки від рівня цін Р (Y = (M · V)/Р). Дійсно, при зростанні цін для покупки кожного виробленого блага необхідна більша кількість грошей, тому за умови незмінної грошової маси сукупний попит зменшиться. Це пояснює спадний нахил кривої сукупного попиту.

Від’ємний нахил кривої сукупного попиту пояснюється також наступним чином. Кожна з чотирьох складових сукупного попиту робить певний внесок в його обсяг. Державні закупівлі розглядаються як постійні, тому що вони детерміновані поточною політикою держави, але ж інші компоненти видатків – споживання, інвестиції та чистий експорт – визначаються насамперед економічними умовами та, зокрема, рівнем цін. Тому для того, щоб пояснити від’ємний нахил кривої сукупного попиту, необхідно дослідити вплив рівня цін на кількість товарів та послуг, на які пред’являється попит з метою споживання, інвестицій, чистого експорту:

1) ефект багатства або ефект реальних касових залишків. Номінальна вартість грошей фіксована, але їх реальна вартість (купівельна спроможність) – величина змінна. Зростання рівня цін знижує реальну купівельну спроможність накопичених фінансових активів з фіксованою грошовою вартістю (строкових рахунків, облігацій). Це означає, що населення стає відносно біднішим, а тому відмовляється або відкладає покупку багатьох товарів, що призводить до зменшення сукупного попиту. І навпаки, при зниженні загального рівня цін споживачі відчувають, що їх багатство зростає, і це стимулює їх до додаткових витрат.

2) ефект процентної ставки. Зростання рівня цін збільшує попит на гроші, оскільки для здійснення транзакцій їх необхідно все більше. В умовах незмінної пропозиції грошей це викликає зростання процентної ставки (плати за використання запозичених грошей). В результаті споживання та інвестиції з використанням кредиту стають дорожчими, їх обсяг скорочується, що зменшує загальний рівень витрат в економіці. При зниженні рівня цін домашні господарства зменшують запаси готівки, купуючи облігації або вкладаючи їх в банк на заощаджувальні рахунки. Оскільки попит з боку домогосподарств на активи, що забезпечують процентний доход, зростає, ставка проценту знижується. Більш низькі процентні ставки заохочують до запозичень як фірми, що хочуть інвестувати капітал у нові заводи та обладнання, так і домашні господарства, які вкладають грошові кошти у житлове будівництво. Таким чином, більш низький рівень цін приводить до зниження процентної ставки і стимулює збільшення витрат на інвестиційні товари, внаслідок чого сукупний попит зростає.

3) ефект імпортних закупівель. Зростання внутрішніх цін за умов стабільності цін на імпорт перекладає частину попиту з внутрішніх товарів на імпортні, тобто скорочує експорт та збільшує імпорт, що призводить до падіння сукупного попиту.

Вищенаведені фактори називаються ціновими та означають зміну величини сукупного попиту, тобто рух уздовж кривої сукупного попиту. Але зворотна залежність сукупного попиту від рівня цін існує „за інших рівних умов”. Якщо ці умови змінюються, то може скластися, наприклад, ситуація, коли попит на товари і послуги збільшуватиметься разом із зростанням цін. Тобто окрім цінових факторів на обсяг сукупного попиту впливають і нецінові фактори, дія яких графічно відображується зміщенням кривої сукупного попиту вправо, якщо попит збільшується, та вліво, якщо він зменшується (рис. 4.2).

Р

AD₃

AD₁

AD₂

Y

Рисунок 4.2. Вплив нецінових факторів на криву сукупного попиту

В основному це все фактори, що впливають на складові елементи сукупного попиту. До них відносяться:

1) зміни в споживчих витратах. Споживачі з різних причин можуть збільшувати чи зменшувати закупівлі товарів та послуг незалежно від динаміки цін и це, відповідно, викличе зростання або зменшення сукупного попиту. Зміни у споживчій поведінці залежать від:

- добробуту населення. При зниженні реальної вартості активів домогосподарств (нерухомості, цінних паперів тощо) в умовах стабільного рівня цін споживачі витрачатимуть менше коштів, а заощаджуватимуть задля відшкодування втрат у добробуті більше. Наслідком цього буде скорочення сукупного попиту, зсув кривої сукупного попиту вліво (AD₁ → AD₂). З іншого боку, якщо реальна вартість активів зросте (наприклад, внаслідок різкого підвищення курсу цінних паперів, якими володіють домогосподарства), то споживачі можуть збільшити свої витрати при тому ж незмінному рівні цін. Сукупний попит розшириться, його крива зсунеться вправо (AD₁ → AD₃);

- заборгованість споживачів. Для того, щоб сплатити великі борги, необхідно скоротити поточне споживання, що спричинить зменшення сукупного попиту;

- динаміка податків на доходи споживачів. Чим вище ставка прибуткового податку з громадян, тим менший наявний доход домогосподарств, обсяг їх споживчих витрат та сукупний попит в цілому;

- очікування споживачів. Суттєво впливають на споживчі витрати інфляційні очікування, високий рівень яких створює ажіотажний попит та спричиняє зсув кривої сукупного попиту вправо. Крім того, очікування споживачів можуть поширюватися і на їх доходи. Наприклад, якщо споживачі очікують збільшення своїх доходів, вони можуть збільшити споживання вже зараз, за існуючого рівня доходів, і навпаки.

2) зміни в інвестиційних витратах. Закупівлі засобів виробництва є важливим фактором динаміки сукупного попиту. Обсяг цих закупівель в умовах стабільного рівня цін може змінюватися під впливом наступних чинників:

- зміни процентної ставки, не пов’язані зі змінами цін (наприклад, внаслідок збільшення грошової маси). Зростання процентної ставки призводить до подорожчання кредитів, а це при стабільному рівні цін, неможливості збільшити прибуток за рахунок збільшення цін стає причиною скорочення інвестиційних витрат та звуження сукупного попиту;

- очікуваний прибуток від інвестицій. Інвестиційні витрати збільшуються, якщо у майбутньому очікується зростання прибутку на вкладений капітал, і навпаки, зменшуються, якщо у підприємців з’являються сумніви відносно можливості отримання достатнього рівня прибутку;

- наявність надлишкових виробничих потужностей. Підприємства почнуть збільшувати інвестиції тільки за умов повного використання наявних виробничих потужностей, тобто надлишкові виробничі потужності стримують інвестиції;

- розвиток технологій. Застосування нових технологій потребує збільшення інвестиційних витрат та приводить до відповідного розширення сукупного попиту;

- податки з підприємств. Будь-яке збільшення податків зменшує прибуток та знижує стимули до інвестування, що скорочує сукупний попит. І навпаки, зменшення ставок оподаткування або введення податкових пільг збільшують сукупний попит.

3) зміни в державних закупівлях. Збільшення державних закупівель розширює сукупний попит (доки це не потребує збільшення податків), і навпаки.

4) зміни у витратах на чистий експорт. Ці зміни можуть ініціюватися не тільки ціновими, але й зовнішніми факторами:

- зміна цін на ринках інших країн впливає на цінову конкурентоспроможність вітчизняних товарів. Наприклад, збільшення цін у інших країнах робить товари вітчизняного виробництва більш конкурентоспроможними та збільшує попит на них;

- динаміка національного доходу у країнах, які є нашими торгівельними партнерами, визначає обсяг закупівель з їхнього боку наших товарів та послуг і таким чином впливає на динаміку сукупного попиту на нашому внутрішньому ринку;

- коливання валютних курсів. Наприклад, якщо курс гривні підвищується, то іноземному покупцю слід віддати більше своїх грошових одиниць за одну гривню, и ціна покупки нашого товару (при його незмінній ціні у гривнях) у національних грошових одиницях покупця зросте. Це спричинить зменшення попиту на вітчизняні товари з боку іноземних споживачів. Крім того, українському споживачеві в цій ситуації необхідно сплачувати менше гривень за одну іноземну грошову одиницю, і це може стимулювати імпорт. Внаслідок зменшення експорту та збільшення імпорту попит на ринку на вітчизняні товари скоротиться. Якщо ж курс гривні знизиться, то це сприятиме розширенню експорту та зниженню стимулів до імпорту, в результаті чого сукупний попит зросте;

5) зміни пропозиції грошей. Якщо пропозиція грошей зросте (внаслідок збільшення грошової маси або швидкості обертання грошей), то у відповідності до кількісної теорії грошей це приведе до пропорційного розширення сукупного попиту та навпаки. На цьому факті базуються пропозиції у галузі макроекономічної політики щодо стимулювання економічного зростання за рахунок збільшення сукупного попиту за допомогою зростання грошової маси.