Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpora2222222.doc
Скачиваний:
9
Добавлен:
28.10.2018
Размер:
878.08 Кб
Скачать

20. Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового гос-ва.

Для виникнення та розвитку кап.способу вир-ва необхідні 2 умови: 1.наявність значної маси збіднілих людей, юридично вільних, позбавлених засобів в-ва та існування; 2. нагромадження в руках невеликої кількості людей грошового багацтва, необхідного для створення капіталіст.п-ств.

Первісне нагромадження капіталу – це істор. процес відокремлення дрібних виробників від засобів виробництва, примусового позбавлення їх приватної власності та перетворення їх у продавців власної робочої сили.

Першим кроком у справі ПНК стало юридичне звільнення від кріпацтва і ремісника від цехового примусу і порядку.

Другий крок – процес нагромадження великих грошових запасів в руках цехових майстрів, фермерів, але головним чином у купців і лихварів.

Основні джерела нагромадження капіталу:

-колоніальні війни

-пірацтво

-торгівля рабами

-податки

-система протекціонізму

Найбільш престижна галузь торгівлі – зовнішня торгівля- стимулювала розвиток товарного в-ва і внутр..торгівлю.

Розвиток зовн.торгівлі привів до створення в цей період нових форм орг.. тог. кап. акціонерні біржі.

Парлельно розвивається позичковий капітал,який прийшов на зміну середньовічному лихварству.Розвиток торгівлі привів до змін у виробництва, з`явились мануфактури.

У с\г відбувався перехід до грошової ренти, до використання найманої праці, оренди.

Відбувається формування нац.. держав замість торговельної політики окремих міст,формується політика протекціонізму.

21. Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в Зах.Країнах Європи та укр..Землях.

Сере­довище заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів форму­є прошарок мануфактурників — власників великих майсте­рень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме господарство та знаряддя виробництва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура, одер­жало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові об­меження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого вироб­ництва і ступінь поділу праці, створювали централізовані ману­фактури. Особливо ефективні мануфактури були в галузях із до­рогими, складними засобами виробництва і стійкого масового збу­ту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.

Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особ­ливості. Основними видами мануфактур, що існували в українсь­ких землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури.

До кріпосної мануфактури належать:

  • вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на приму­совій праці, що в основному займається переробкою сирови­ни, що виробляється в маєтку);

  • посесійна мануфактура (передбачає умовне володіння, використовує при­мусову працю приписних робітників);

До капіталістичної мануфактури належали:

купецька мануфактура (базу­ється на вільнонайманій праці, як правило, належить представни­кам III стану — купцям);

- селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством);

Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява ману­фактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кіль­кість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдава­ла великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисло­вості, затримувала загальний економічний розвиток.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]