Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
DpA_fizika.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
28.10.2018
Размер:
357.54 Кб
Скачать

Види скловолокна

Скловолокно виготовляють з розплавленого скла у вигляді елементарних волокон діаметром 3—100 мкм і довжиною 20 км і більше (безперервне скловолокно) або діаметром 0,1—20 мкм і довжиною 1—50 см (штапельне скловолокно). За зовнішнім виглядом безперервне скловолокно нагадує нитки натурального або штучного шовку, штапельне — короткі волокна бавовни та вовни. Скляне волокно, або скловолокно, — це армуючий елемент, який забезпечує склопластику більшу міцність і стійкість проти ударів. Скловолокно отримують з розплавленої скляної маси спеціального складу, яку протягують через дрібні отвори — фільєри. Воно має мікроскопічний діаметр близько 10 мкм, дуже високу міцність, що досягає 2000 МПа, і застосовується в рубаному або безперервному вигляді.

Рублене скловолокно — це маса коротких (до 50 мм) нарубаних з безперервних, хаотично розташованих скловолокон. Безперервне скловолокно — це волокна і нитки, джгути і тканини з нього необмеженої довжини.

[Ред.] Виробництво

Безперервне скловолокно (склотканину) формують витягуванням з розплавленої скломаси через фільєри (число отворів 200—2000) за допомогою механічних пристроїв, намотуючи волокно на бобіну. Діаметр волокна залежить від швидкості витягування і діаметра фільєри. Технологічний процес може бути здійснено в одну чи в дві стадії. У першому випадку скловолокно (склотканину) витягують з розплавленої скломаси (безпосередньо з склоплавильних печей), у другому використовують попередньо отримані скляні кульки, штабики або ерклез (шматочки оплавленого скла), які плавлять також у склоплавильних печах. Штапельне скловолокно формують одностадійним методом шляхом поділу струменя розплавленого скла парою, повітрям або гарячими газами та іншими методами.

[Ред.] Застосування

Скловолокно широко застосовують у хімічній промисловості для фільтрації гарячих і лужних розчинів, для очищення гарячого повітря і газів, для виготовлення сальникової набивки в кислотних насосах, для армування склопластиків та ін.

Лінзи і їх характеристика. Оптична сила лінзи. Формула тонкої лінзи.

Опти́чна лі́нза (нім. Linse, лат. Lens — чечевиця) — найпростіший оптичний елемент, виготовлений із прозорого матеріалу, обмежений двома заломлюючими поверхнями, які мають спільну вісь, або взаємно перпендикулярні площини симетрії. При виготовлені лінз для видимого діапазону світла, використовують оптичне або органічне скло, в УФ діапазоні — кварц, флюорит, і т. д., в ІЧ-діапазоні — спеціальні сорта скла, кремінь, сапфір, германій, ряд солей тощо.[1]

Здебільшого лінзи мають аксіальну симетрію й обмежені двома сферичними поверхнями однакового або різного радіусу.

Оптичні лінзи зазвичай виготовляються зі скла або пластику. Природною оптичною лінзою є кришталик ока.

Лінзу називають тонкою, якщо її товщина мала порівняно з радіусами сферичних поверхонь, що її обмежують. Сферичні тонкі лінзи бувають опуклі і вгнуті.

Опуклі лінзи мають властивість збирати заломлене світло (кожну з лінз можна умовно розділити на три частини, з яких краї 1 і 3- призми, що заломлюють промені до основи, а середина 2- плоскопаралельна пластинка), тому їх називають збиральними (у них середина товста, а краї тонші). Вгнуті лінзи розсіюють світло після заломлення, їх називають розсіювальними (середина тонка, а краї товстіші).

Залежно від розташування центрів сферичних поверхонь та їхнього радіусу розрізняють такі типи лінз

  1. двовипукла лінза

  2. плоско-випукла лінза

  3. збірний меніск

  4. двоввігнута лінза

  5. плоско-ввігнута лінза

  6. розсіювальний меніск

В залежності від того, сходяться чи розходяться паралельні пучки променів після проходження лінзи, лінзи поділяють на збірні й розсіювальні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]