- •2 . Основні теоретичні концепції культури
- •3.Основні положення концепції Шпенглера
- •4.Культура Стародавнього Єгипту
- •5. Основні види знаків
- •6. Архетипи української культури.
- •7. Запровадження християнства.
- •8.Український культурний ренесанс
- •12. Модернізм та постмодернізм
- •13.Мова як один із головних чинників розвитку нації і культури
- •14.Елітарна та масова культура
- •15.Сучасна соціокулькурна ситуація в Україні
- •16. Глобалізація культури. Вплив процесу глобалізації на універсалізацію культур.
- •Дві групи глобальні проблеми сучасності
- •18. Національна культура і масова культура, їх співвідношення
- •19.Циклічна модель розвитку культури
- •20. Формаційний підхід соціокультурного світу, його основні етапи.
- •22.Трипільська культура.
- •23.Хто з культурологів класифікував культуру на 3 основні типи: чуттєвий, ідеаціональний та ідеалістичний?
- •24. Основні концепції міфу
- •25. Античний тип культури. Феномен «Грецького дива»
- •27.Архаїчний тип культури.Магія, культ, табу, ритуал.
- •28.Римська культура
- •29. Світоглядні засади модернізму
- •30. Розкрити та охарактеризувати стилі у мистецтві: бароко, готика, класицизм українське бароко.
- •31.Досягнення культури Київської Русі.
- •32. Основні стилі і напрямки у мистецтві
- •33. Дохристиянська культура слов’ян.
- •34. Культурологія як наука, її специфіка, структура та завдання
- •36. Охарактеризувати наступні концепції культурології: еволюціоністські, циклічні, соціологічні, теологічні. Поясніть їх специфічні риси.
- •37. Інформативно-знакове тлумачення культури
- •38. Семіотика як наукова дисципліна,її основні розділи
- •39. Основні функції культури
- •40. Знаки, які використовуються в культурі см.№5
- •41. Основні властивості символів
- •42. Ціннісно-нормативний вимір культури.
- •43. Історична типологія культури
- •44. Сутність еволюціоністської концепції г.Спенсора.
- •45. Концепція культурно-історних типів м.Я.Данилевського
- •46.Концепція соціокультурної динаміки Сорокіна
- •47. Поняття традиційна та інноваційна культура.
- •48.Концепція “локальних цивілізацій” Тойнбі
- •49. Особистість як об’єкт і суб’єкт культурної діяльності.
- •50. Духовна культура. Структура та цінності .
- •51. Світ і людина в Арабо-мусульманському типі культури
- •52. Світ і людина в даосько-конфуціанському типі культури.
- •54.Людина і світ в сюрреалізмі
- •55. Людина в античній культурі.
- •56.Людина в середньовічній культурі
- •57.Людина в епоху Відродження
- •58.Людина в культурі новітнього часу
- •59. Мистецтво як феномен культури
- •60. Вплив глобальних процесів на розвиток культури.
- •61. Культурологічна концепція с. Хантінгтона.
13.Мова як один із головних чинників розвитку нації і культури
Говорити про розвиток культури народу і нічого не сказати про розвиток мови — це все одно, що будувати хату і забути про її фундамент. Автори книги «Українська мова і культура мовлення» (1995) О.М.Пазяк та Г.Г. Кисіль справедливо наголошують: так, на жаль, склалося в Україні, що багато хто навіть з українців ігнорував рідну мову. Хіба що ніжні мелодії пісні пестили її своїм звучанням, підкреслюючи її чарівність, неповторність і щирість. Мовознавець Олексій Пінчук підкреслює: наша мова — не лише засіб спілкування, а й знаряддя, інструмент духовної діяльності людини і водночас — продукт цієї діяльності (кожен з нас — мовотворець). То ж чи варто дивуватися нашій «докапіталістичності» в усьому — від рівня державності та забезпеченості прав людини до рівня духовності та виробництва і споживання. Вслухайтесь: як ми говоримо? — Отак і живемо.
Мова — не стільки інструмент відтворення, моделювання дійсності, скільки інструмент творення, моделювання неіснуючої, потенційної дійсності. Завдяки мові людина мисляча — це насамперед людина фантазуюча. Без такої здатності, підкреслює Олексій Пінчук, ми не мали б не лише трагедій Евріпіда і Шекспіра, гетевського «Фауста» й гоголівського «Вія», а й ... теорії Ейнштейна та всіх матеріальних надбань цивілізації — від простого колеса до комп'ютера. Адже перш ніж матеріалізуватись, усе це було сфантазовано, змодельовано за допомогою мови в голові людини. Ото ж — слава Слову! Але ... Ця ж таки фантазотворча здатність має і підступний характер. Доки кентаври, мінотаври, сфінкси та інші слова-міфологеми живуть у художній творчості — це збагачує нас духовно. Але коли подібні слова-міфологеми стають основою нашої діяльності — вони завдають шкоди.
Мова — це знакова система, яка служить засобом вираження думок, засобом спілкування між людьми, засобом передачі думок, знання, інформації від людини до людини, від покоління до покоління.
Мовний знак — це одиниця мови, тобто букви, які складаються як із звукових знаків (фонем), так і з відповідних їм друкарських, графічних знаків.
З мовних знаків будуються слова, які об'єднуються в речення.
Основні соціальні функції мовних знаків: позначення предметів, вираження людського духу, думок, почуттів, настрою, бажань, потреб людини; пізнавальна ,інформаційна,; комунікативна,; культурологічна (Усі мови поділяються на природні (розмовні) та штучні (формалізовані).
14.Елітарна та масова культура
В суспільстві поширюється “масова” культура, синоніми якої: “популярна культура”, “індустрія розваг”, “комерційна культура” тощо. На відміну від високої, елітарної культури, яка завжди була орієнтована на інтелектуальну, думаючу публіку, масова культура свідомо орієнтується на “середній” рівень масових споживачів. Головним каналом поширення масової культури є сучасні засоби комунікативної техніки (книгодрукування, преса, радіо, телебачення, кіно, відео- та звукозаписи). Маскульт створюють спеціалісти (менеджери, письменники, режисери, сценаристи, композитори, співаки, актори та ін.) не завжди на професійному рівні, часто якість їх творів визначається лише одним критерієм - комерційним успіхом. У другій половині ХХ ст. “законодавцем моди” в масовій культурі стали Сполучені Штати Америки, які зосередили потужні фінансові та технічні ресурси в галузі поп-культури. Багато хто з сучасних культурологів навіть застосовує щодо процесу поширення масової культури термін “американізація культури”. Про небезпеку принад американської масової культури, яка має мало спільного із творчістю таких видатних діячів світової культури, як письменники Уїльям Фолкнер (1897-1962 рр.), Ернест Хемінгуей (1899-1961 рр.) або актор, кінорежисер та сценарист Чарльз Спенсер Чапплін ( 1889-1977 рр.), говорять англійці та французи, німці та японці, представники інших європейських і неєвропейських культур. Загострюється ця проблема і в нас, адже не може бути нічого страшнішого для культури, ніж втрата її національної самобутності.