- •2 . Основні теоретичні концепції культури
- •3.Основні положення концепції Шпенглера
- •4.Культура Стародавнього Єгипту
- •5. Основні види знаків
- •6. Архетипи української культури.
- •7. Запровадження християнства.
- •8.Український культурний ренесанс
- •12. Модернізм та постмодернізм
- •13.Мова як один із головних чинників розвитку нації і культури
- •14.Елітарна та масова культура
- •15.Сучасна соціокулькурна ситуація в Україні
- •16. Глобалізація культури. Вплив процесу глобалізації на універсалізацію культур.
- •Дві групи глобальні проблеми сучасності
- •18. Національна культура і масова культура, їх співвідношення
- •19.Циклічна модель розвитку культури
- •20. Формаційний підхід соціокультурного світу, його основні етапи.
- •22.Трипільська культура.
- •23.Хто з культурологів класифікував культуру на 3 основні типи: чуттєвий, ідеаціональний та ідеалістичний?
- •24. Основні концепції міфу
- •25. Античний тип культури. Феномен «Грецького дива»
- •27.Архаїчний тип культури.Магія, культ, табу, ритуал.
- •28.Римська культура
- •29. Світоглядні засади модернізму
- •30. Розкрити та охарактеризувати стилі у мистецтві: бароко, готика, класицизм українське бароко.
- •31.Досягнення культури Київської Русі.
- •32. Основні стилі і напрямки у мистецтві
- •33. Дохристиянська культура слов’ян.
- •34. Культурологія як наука, її специфіка, структура та завдання
- •36. Охарактеризувати наступні концепції культурології: еволюціоністські, циклічні, соціологічні, теологічні. Поясніть їх специфічні риси.
- •37. Інформативно-знакове тлумачення культури
- •38. Семіотика як наукова дисципліна,її основні розділи
- •39. Основні функції культури
- •40. Знаки, які використовуються в культурі см.№5
- •41. Основні властивості символів
- •42. Ціннісно-нормативний вимір культури.
- •43. Історична типологія культури
- •44. Сутність еволюціоністської концепції г.Спенсора.
- •45. Концепція культурно-історних типів м.Я.Данилевського
- •46.Концепція соціокультурної динаміки Сорокіна
- •47. Поняття традиційна та інноваційна культура.
- •48.Концепція “локальних цивілізацій” Тойнбі
- •49. Особистість як об’єкт і суб’єкт культурної діяльності.
- •50. Духовна культура. Структура та цінності .
- •51. Світ і людина в Арабо-мусульманському типі культури
- •52. Світ і людина в даосько-конфуціанському типі культури.
- •54.Людина і світ в сюрреалізмі
- •55. Людина в античній культурі.
- •56.Людина в середньовічній культурі
- •57.Людина в епоху Відродження
- •58.Людина в культурі новітнього часу
- •59. Мистецтво як феномен культури
- •60. Вплив глобальних процесів на розвиток культури.
- •61. Культурологічна концепція с. Хантінгтона.
58.Людина в культурі новітнього часу
У ХХ ст. виразно виявилися дві тенденції. З одного боку, помітною є криза духовності, яка характеризується передусім відчудженням мас від культурних надбань нації та людства, витісненням духовних цінностей на периферію людської свідомості, пануванням стереотипів масової псевдокультури. З іншого боку, посилюється протилежний процес, пов’язаний із прагненням частини суспільства повернутися до лона культури, зробити своє буття дійсно духовним. В океані пароксизмів безкультур’я нашого століття - кровопролитних світових та регіональних війн, ядерної загрози, національно-етнічних та релігійних конфліктів, політичного тоталітаризму, руйнування та знищення природи, зростаючої егоїзації індивідів - багато хто починає сприймати культуру як землю обітовану, як панацею, єдину рятівну силу, спроможну розв’язати проблеми сучасного людства. Індустріалізація культури стала однією з закономірностей нашого століття. Наслідки цього процесу є суперечливими в духовному відношенні: з одного боку, розвинута техніка репродукування та тиражування робить мистецтво доступним для широкої аудиторії, з іншого - загальнодоступність творів мистецтва перетворює їх на предмет побуту, знецінює. Полегшеність та спрощеність сприйняття робить непотрібною внутрішню підготовку до спілкування з мистецтвом, а це різко знижує його позитивний вплив на розвиток особистості. Серед процесів, які впливають на сучасну культуру, помітне місце належить індустріалізації і інституціоналізації. Розвиток техніки, транспорту, зв’язку, вичерпність природних ресурсів загрожують навколишньому середовищу, але водночас і сприяють зростанню взаємозалежності та взаємозв’язку усіх країн. При цьому саме культурне співробітництво перетворюється у фундаментальну необхідність виживання людства і є фактором світової рівноваги. Одночасно важливим є також захист культурної самобутності, повага національних культур, що є ключем до вирішення проблеми спілкування між людьми. Сьогодні діалог культур набуває воістину загальнолюдської значимості. Мистецтво ХХ століття зіткнулося з ускладненою дійсністю, з прискоренням і наростанням катастрофічності суспільного розвитку, з загостренням соціальних суперечностей, з колізіями, породженими розгортанням науково-технічної революції, з глобальними проблемами ( політичні, екологічні, моральні), які заторкують інтереси усього людства, і відповідно, з новими запитами аудиторії. Поруч із реалізмом активно розвиваються модерністські напрямки. До мистецтва модернізму можна відносити по-різному, але слід пам’ятати, що це всього лише внутрішнє хвилювання мистецтва, стурбованого завданням звірити свою епоху із забутим в метушні Вічним.
59. Мистецтво як феномен культури
Мистецтво здатне увібрати і передати всі можливі ситуації взаємодії людини і світу, всі ситуації взаємин людей, без будь-якого локального обмеження. Відображенню мистецтвом доступні як матеріальні, так і духовні сторони суспільного життя. Мистецтво цілісно відтворює дійсність: може у відбитому вигляді зберегти матеріальну сторону життя і ті людські стани, ті види людського реагування на дійсність, які з ними пов'язані. Величезна роль мистецтва у розвитку людства полягала в тому, що воно сприяло розвиткові творчих засад в індивіді. Мистецтво ж — за самою своєю природою і характером впливу на сприймача вимагає від людей творчості (добудова відкритої моделі, співвіднесення досвіду того, хто передає і того, хто сприймає; вплив думок і почуттів, закон уподібнення, розкріпачення при сприйнятті Таким чином, мистецтво виявилось і засобом, здатним найкращим чином передавати суспільне необхідну життєдіяльність за допомогою воскресіння її в індивіді, і засобом, що сприяє нейтралізації, або навіть певною мірою зняттю зоологічного індивідуалізму в поведінці. Культурна еволюція з виникненням мистецтва2 — цього універсального механізму збереження і передавання соціальної інформації від покоління до покоління — набула незворотного і прискореного характеру. Мистецтво — це самосвідомість культури. Універсальність мистецтва як засобу збереження життєдіяльності з віками не тільки не втратилась, а навпаки, зросла, тому що в ньому з'явились нові види і жанри. Стали різноманітнішими художньо-виражальні засоби, а це призвело до того, що життя суспільства, людини стало можливо втілити у мистецтві багатогранніше й досконаліше.