Висновки

Сприймання є багатоаспектним образом дійсності і посідає значне місце в пізнанні людиною навколишнього світу. Має активний характер і відображає в єдності із всебічними характеристиками об’єкта також і багатогранне життя суб’єкта: його світоглядні установки, минулий досвід, інтереси, прагнення, надії і т.д.

Поняття сприймання тісно пов’язане із розумінням.

Розуміння людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності є результатом мислення. Розуміння спирається на асоціативні зв'язки, що сформувалися попереднім досвідом, і є актуалізацією цих зв'язків. Від їх кількості та різноманітності залежить успіх розуміння.

Дослідження проблеми сприймання і розуміння тексту, вилучення із нього адекватного смислу, що зародилося в епоху еллінізму у зв'язку з задачами наукового дослідження класичних і, релігійних текстів, має давню традицію і зберігає свою актуальність до сьогоднішнього дня.

Сприймання тексту відбувається через три стадії : поверхневе сприймання, сприймання глибинного смислу і сприймання текстового концепту. Процес сприймання включає сенсорні процеси (відчуття), перцепцію (пізнавання), рецепцію (розуміння).

Сенсорні процеси – це фізіологічні процеси отримання інформації з навколишнього середовища, які залежать від стану організму й сенсорної системи. У контексті масової комунікації ці процеси мають важливе значення, оскільки вони залежать як від організації комунікативного процесу, так і від стану аудиторії, що сприймає повідомлення. Перцепція у сфері комунікації - процес, що тісно пов’язаний із розумінням і більшою мірою залежить від пам’яті, перцептивного досвіду аудиторії, її уваги. Це уміння реципієнта зосередитися, взяти ту інформацію, яка йому потрібна (селекція інформації). Розуміння - певним чином організований процес включення сприйнятого факту чи фактів у поняттєву систему адресата.

Підтвердженням сприймання тексту є його розуміння, тобто розкриття сутності предметів та явищ, описаних у тексті, усвідомлення зв'язків, стосунків та залежностей між ними.

В основі розуміння газетного тексту лежать ті ж механізми, що і в основі розуміння будь-якого іншого тексту. Однак розуміння газетного тексту має свої відмінні риси, зумовлені особливостями газетної мови, яку визначають як "конфлікт експресії і стандарту". Ми погодились з даною думкою після аналізу засобів вираження імпліцитного смислу у газетних і журнальних матеріалах.

Імпліцитним або прихованим смислом називають підтекст. Це – другий рівень сприймання, тобто виявлення глибинних смислів у тексті. Засобами вираження підтексту можуть бути як і мовні засоби, так і невербальні. Оскільки ми досліджували проблему сприймання і розуміння підтексту на матеріалах ЗМІ, то невербальних засобів у даному дослідженні ми не вивчали. Глибинний смисл виражається у газетних і журнальних текстах через мовленнєві фігури: тропи і стилістичні фігури.

Під час аналізу ми розглянули такі мовленнєві фігури як алюзії, парцеляції, інверсії, оксюморону, епітети, порівняння, метафори і перифрази. Найчастіше використовуються у журналістських матеріалах прийоми алюзії, парцеляції, явища перифрази і метафори.

Глибинний смисл реалізовується через тропи і фігури у таких їх функціях:

- інформативна (пізнавальна, уточнююча, пояснювальна, функція домислу);

- експресивна (експресивної оцінки, вираження емоцій автора);

- сатирична (висміювання політичних діячів, викривання негативних явищ);

- асоціативна (виникнення асоціативного ряду);

- іронічна (розважальна);

- акцентуація уваги (підкреслення ситуацій, ознак явища чи людини);

- алюзивна (функція натяку).

Щодо алюзії, то посилаючись на загальновідомі джерела, опубліковані в дисертаціях, ми систематизували види алюзій і розробили поділ на такі групи:

1) алюзії біблійні – на сюжети із Біблії Нового і Старого Завіту, притчі;

2) літературні – на назви, фрази із художніх творів поезії і прози;

3) теле-алюзії – на кінофільми, телепередачі і рекламу;

4) фольклорні – загальновідомі фрази, іронічні назви в народі, крилаті вирази.

Крім мовних засобів, окремими пунктами ми виділили фонові знання і прецедентні феномени, які відіграють значну роль при сприйманні і розумінні підтекстів. Без наявності високого рівня фонових знань в прецедентних текстах реципієнт не зможе повністю сприйняти і зрозуміти журналістські тексти. Деякі автори сподіваються на високий рівень тезаурусів читачів і через це виникають труднощі при сприйманні текстів, зокрема в газетах загальнополітичного характеру.

Користуючись класифікацією Валгіної Н.С., ми видозмінили і систематизували типологію фонових знань:

1) історико-політичні;

2) донауково-наукові;

3) власне наукові;

4) житейські;

5) мистецькі (літературно-художні і інші види мистецтва).

Фонові знання тісно пов’язані із прецедентними феноменами. Термін “прецедентний текст” вперше ввів Ю.Н. Караулов у 1986 році. Прецедентними він називає тексти, значимі для тої або іншої особистості в пізнавальному і емоційному відношеннях, які мають надособистісний характер, тобто добре відомі і широкому оточенню даної особистості, включаючи її попередників і сучасників, і звернення до яких відновлюється неодноразово в дискурсі даної мовної особистості.

Серед прецедентних феноменів(прецедентних текстів) виділяють:

- прецедентне ім’я – пов’язане з відомим текстом, який є прецедентним чи з прецедентною ситуацією(Іван Сусанін). Прецедентними іменами можуть імена-символи, що вказують на еталонну сукупність певних якостей;

- прецедентна ситуація – це еталонна ситуація с певними конотаціями(значеннями);

- прецедентне висловлювання – різного роду цитати, крилаті вислови, афоризми;

- власне прецедентний текст.

Спираючись на власну класифікацію фонових знань за джерелами їх виникнення, ми зупинились на літературно-художніх і історико-культурних прецедентних феноменах, які найчастіше вживаються у журналістських матеріалах, і виділили такі прецедентні тексти:

1) назви художніх творів, імена персонажів;

2) народний фольклор;

3) авторські цитати, крилаті вислови;

4) назви фільмів, тексти фільмів;

5) картини живопису.

Хоча ми детально розглянули, проаналізували вербальні засоби сприймання і розуміння глибинного смислу на матеріалі газетних текстів, на жаль, дана проблема, навіть за великої кількості праць, залишається досі невирішеною.