Висновки до розділу 1

Теорія сприймання і розуміння тексту, а також теорії виявлення глибинного смислу дають можливість зробити такі висновки:

1. Сприймання – це психічний процес відображення людиною предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їхніх якостей і властивостей при безпосередньому їх впливі на органи чуттів.

2. Розуміння - це складна аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття внутрішньої сутності предметів, процесів і явищ, на усвідомлення зв'язків, стосунків, залежностей, які в ній відображаються.

3. Власне підтекст або глибинний сенс – інший план повідомлення, який створюється не довільно, а тими ж засобами, що й основний план.

4. Сприймання і розуміння тексту відбувається на трьох рівнях: поверхневому, глибинному і на рівні смислу.

5. Поверхневий рівень значення тексту – розуміння прямого значення; глибинний рівень містить сприймання форми (метафори, фону тощо),розуміння непрямого значення і підтексту; на рівні ж смислу відбувається розуміння смислу і сприймання концепту (інтерпретація).

6. Сприймання і розуміння підтексту є процесом актуалізації імпліцитної інформації. Підтекст – інший план повідомлення, який створюється не довільно, а тими ж засобами, що й основний план. До таких засобів належать лексичні, ситуативні і асоціативні засоби. Вони грають значну роль у сприйманні, бо без них не буде повного розуміння. Пропущена ланка, слово чи фраза, яке мозок в силу недостатності наших знань не буде сприймати, може призвести до того, що текст, а точніше - деякі компоненти його, - залишаться білими плямами, і не виникне повної, цілісної картини того, що хотів сказати автор.

Проблема сприймання і розуміння підтексту, навіть за великої кількості праць, залишається досі невирішеною.

Розділ 2. Особливості сприймання глибинного смислу газетних текстів

2.1. Роль художніх засобів у творенні глибинного смислу

Особливе місце у проблемі розуміння і сприймання газетного тексту займають способи творення глибинного смислу. Виділяють три основні групи вираження підтексту або його маркери:

1) власне мовні засоби можуть виражати як експліцитну, так і імпліцитну інформацію (тропи і фігури, багатозначні слова і ін.);

2) засоби додаткового маркування мовних засобів або(мовленнєві фігури): парцеляція, еліпсис, замовчування, порушення синтаксичного або логічного порядку розташування компонентів висловлювання, використання окремих одиниць тексту в нестандартних позиціях - невиправдане використання певних артиклів, порушення сполучуваності слів(і т.д.); може виступати і окремий текст;

3) невербальні засоби вираження(в усному мовленні – жестикуляція, міміка, замовчування)[ 21 http://www.ruthenia.ru/annalystxt/Podtxt.htm].

Під час аналізу засобів вираження підтексту було дещо змінено у їх категоризації. Було вирішено більш детально розглянути власне стилістичні фігури,а також окремо такі засоби як пресупозицію(фонові знання) і прецедентні феномени, які вживаються під час створення підтекстів у різних текстах. [26 Традиции и инновации в методике обучения иностранным языкам. Под общей редакцией М. К. Колковой. - СПб.: КАРО, 2007. - 288 с.]

Автори друкованих текстів ЗМІ часто з метою уникнути прямих оцінок, відкритих висловлювань вдаються до різних мовних прийомів створення імпліцитних смислів: вживання важких для розуміння метафор, прецедентних текстів, евфемізмів, іншомовних слів і т.д. У друкованих текстах ЗМІ сенс часто «прихований» у мовній грі. Текст ЗМІ «втягує нас в гру», в якої «слова-маркери служать для відсилання до певного контексту» 27(Артамонова, Кузнєцов 2003, с. 33-48). Зупинимось на аналізі образних засобів, що відіграють значну роль під час творення підтексту.

До художніх засобів належать стилістичні фігури.

Риторичними, або стилістичними, фігурами називають мовні звороти, використовувані для посилення виразності висловлювання. Іноді їх називають мовленнєвими фігурами. Фігури відіграють значну роль у сприйманні і розумінні тексту і, зокрема, під час створення підтекстів. Вони, по-перше, спираються на психологію сприйняття мови, збуджують інтерес, привертають увагу до головного, по-друге, враховують закони логіки, правила індукції та дедукції, умовиводу і доказу; в них, "працюють" закономірності мови - внутрішньотекстові зв’язки конструкції складного і простого речення. Використання фігур в усній і письмовій мові збагачує і урізноманітнює текст.

Стилістичні фігури, у свою чергу, поділяються на мовленнєві фігури і тропи.

До основних мовленнєвих фігур, як усних так і письмових, належать такі прийоми, як алюзія, ампліфікація, дистинкція, парономазія, парцеляція, тавтологія, еліпсис, оксюморон, ремінісценція, градація, замовчування та ін.

З них у журналістських текстах найчастіше вживаються такі фігури мовлення, як алюзія, оксюморон, парцеляція, інверсія.

Алюзія розуміється як стилістична фігура, яка полягає в тому, що описуваний факт чи явище дійсності співвідносять зі сталим поняттям, загальновідомим фактом або словосполученням літературного, історичного, міфологічного порядку[28

http://albooking.net/book_172_glava_5_A_Dictionary_of_Literary_Symbo.html. Не слід змішувати із ремінісценцією(прецедентними феноменами).

Алюзія має двоїсту природу: по-перше, алюзія відсилає до тієї чи іншої події або об'єкта (історичному, літературному і т.д.), що має значущість для даної лінгвокультурної спільноти. А по-друге, вона проектує згадку того чи іншого факту і робить передану алюзією культурну інформацію невід'ємною частиною породжуваного тексту.

У художніх і газетних текстах розглядається як засіб створення додаткового імпліцитного смислу, особливий прийом, що вступає у зв’язки з такими поняттями, як підтекст (див.1.2) і пресупозиції (фонові знання – див. 2.2).

Дана стилістична фігура інформативна, і ступінь її інформативності високий. Вона дозволяє отримати не тільки ту інформацію, яка закладена у газетній статті, але і розтлумачити точку зору автора на описуване явище. Для розшифровки алюзій необхідна наявність у автора і читача деяких спільних знань, іноді дуже специфічних. Зв’язки між реципієнтом і автором повідомлення часто дуже слабкі. Через це виникають перешкоди у сприйнятті інформації.

Основною причиною дезорієнтації читача в алюзивному матеріалі і неповного розуміння глибинного смислу є невідповідність рівня фонових знань автора психологічному і інтелектуальному рівню фонових знань читача.

Алюзії, за загальноприйнятою нормою класифікують за їх джерелами, за оригінальним текстом їх виникнення(біблійні тексти; художні тексти - назви художніх текстів, на відомі фрази із художніх текстів; алюзії на загальновідомі вислови, авторство яких не встановлено; на відомі пісні і вірші; на прислів’я і приказки).

На мою думку найбільш доцільний такий поділ алюзій в проаналізованих мною журналістських текстах:

1) алюзії біблійні – на сюжети із Біблії Нового і Старого Завіту, притчі;

2) літературні – на назви, фрази із художніх творів поезії і прози;

3) теле-алюзії – на кінофільми, телепередачі і рекламу;

4) фольклорні – загальновідомі фрази, іронічні назви в народі, крилаті вирази.

Біблійні алюзії ми розглядаємо в таких текстах:

1. „…І не знайшлося у нас серед економістів Йосифа, щоб витлумачив сон про сім корів, охлялих, худих, які пожерли сім корів, гладких і ситих. Ні колишні, ні нинішні урядовці (попри удавану побожність) не вчиталися в Біблію, в притчу про корів. Не здатні вони розпорядитися щорічним урожаєм, хорошим чи поганим (при будь–якому страждає виробник), закупити зерно у держфонд, облаштувати зерносховища, як учить Біблія”.

У цьому тексті функція даної алюзії на біблійну притчу - інформативно-сатирична, уточнююча, бо є згадка про назву джерела: „Ні колишні, ні нинішні урядовці (попри удавану побожність) не вчиталися в Біблію, в притчу про корів”. Автор дає назву твору і разом з цим виставляє урядовців у поганому світлі, викриваючи їх неспроможність гідно розпорядитися ресурсами.

2. „Популістські заходи «заступниці малозабезпечених» нічого їм не дали: як наслідок, інфляція проковтнула ті «подарунки». Заради лідерства нерозбірлива «захисниця» не гребує союзом із будь–ким (комуністами чи ПР) в Україні та будь–де…”.

В даному тексті «Заступниці малозабезпечених», «захисниця» – алюзії на біблійну фразу. Порівнюється Юлія Тимошенко зі святою Пречистою Дівою Марією. Дана алюзія несе глибинний смисл співвідношення деяких характеристик Юлії із образом Святої. Вживається в даному контексті задля надання тексту експресивно-іронічного відтінку.

Примітка: Перші два приклади взято із статті УМ „Корови не винні в тому, що міліють молочні ріки”(№ 241 за 24.12.2009, Ігор ДЕМ’ЯНЧУК)

3. „На адресу міліції рідко говоримо компліменти (і може — заслужено рідко. — Авт.), але цього разу хлопці у погонах виконали основне завдання: не допустили кровопролиття, насильства і сутичок. А провокаторів було немало, і слова лилися гарячі. Шкода, що "Свобода" грає з комуністами і "регіоналами" в одні ворота: на сході країни сині із червоними рятують свій рейтинг, на заході "нескорені" собі заробляють політичні бали. Покайтеся, браття, бо вибори вже близько!” – прихований смисл в даній алюзії - на Євангеліє від Матвія: „Покайтесь, ибо приблизилось Царство Небесное”( інформаційно-рекламна газета України „Вікна”, 9 травня: адвокація чи провокація?) - Ігор ТКАЧ -http://www.vikna.if.ua/news/community/2011/05/13/6774/

В цьому тексті алюзія не має ніякого натяку на назву використаного джерела. Функція – сатирична. Висміювання діянь політиків.

Літературні алюзії розглядаємо у таких текстах:

1. «Мовчання телят у «підлі часи». Масові репресії починаються тоді, коли режим переконується у відсутності спротиву...Слова Мартина Немьоллера, священика і громадського діяча, згадують дедалі частіше. Немьоллер змалював анатомію розкручування маховика репресій: вони зачіпають спершу визначене й порівняно вузьке коло осіб. Однак, якщо інші залишаються байдужими, згадане коло постійно розширюється і влада починає вважати репресії не інструментом політичної боротьби чи навіть знаряддям помсти, азвичайною практикою поводження із суспільством» [с.10 укр.тиждень №21(186).Ростислав Павленко].Мовчання телят у „підлі часи”.

У даному тексті, а саме – у журналістському заголовку вживається алюзія на назву роману Томаса Харріса «Мовчання ягнят». Оригінальної назви твору текст не містить. Даний стилістичний прийом може належати до змішаного типу, бо твір має екранізацію, а, отже, належить і до теле-алюзії. Оціночно-сатирична алюзія, бо автор афішує своє ставлення до політичного режиму. Алюзія, що відсилає до книги Томаса Харріса, не пов’язана із текстом статті.

2. „Третя позиція в чергового фаворита Кіркорова, це Єрік Сааде (Швеція) із піснею Popular, досить запальною композицією, але в усьому вторинною, яка за версту відгонить «аббавщиною»… А замикають п’ятірку нащадки принца данського: A Friend In London із піснею New Tomorrow». (Євробачення-2011: хто проти блондинок? Андрій Хабаров «Дзеркало тижня. Україна» №17, 16 Травень 2011).

В тексті присутня алюзія на назву відомої трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет, принц датський».Несе в собі іронічний підтекст. Автор вживає дану алюзію, щоб дати смішне прізвище фіналісту Євробачення із Данії.

3. „12 негренят пішли купатися в море… Серед інших законопроектів — а всього їх було 12 — до Верховної Ради були спрямовані проекти законів «Про Кабінет міністрів», «Про Національну гвардію» і «Про природні монополії». Ці законопроекти, у випадку їхнього прийняття, покликані були забезпечити посилення президентської влади, виконавши одночасно як декоративне, так і юридичне завдання в справі встановлення безальтернативного Центру влади на вулиці Банковій”(Наталія Іщенко Дзеркало тижня №14, 12 Квітень 2008).- http://dt.ua/articles/53455

Алюзія в цьому тексті на назву твору Агати Крісті «10 негренят». Містить сатиричний відтінок, бо автор обігрує 12 негренят пішли купатися у море як 12 законопроектів, які до сих пір не набули чинності

4. „Ось згадую, приміром, недавні дантевські муки півторагодинного сидіння на донецькій виставі (на сцені Російської драми) про «ранкову фею» за іспанською п’єсою Алехандро Кассоне. І не приховую: то були не найкращі хвилини в житті окремих київських театралів. Бо їм продемонстрували найгірший взірець ущербного театру XIX століття…” [http://dt.ua/articles/81358.Нехороша квартира, в якій прописані Курбас і Добкін.Олег Вергеліс.«Дзеркало тижня. Україна» №18, 20 Травень 2011, 19:10]

Дантевські муки – алюзія в даному тексті на відомий вірш Костянтина Арбеніна, відомого поета, прозaїка, музиканта „Ода язику” – „Ему знакомы девственные звуки, Рожденья слова Дантовские муки...”. Автор використовує алюзію несвідомо, на мою думку, він не знає про даний вірш, але знає назву твору „Божественна комедія. Пекло” і, напевно, хотів цим створити іронічний підтекст, свої емоції – сидіння на донецькій виставі рівноцінно мукам в пеклі.

Теле-алюзії були розглянуті у таких текстах:

1. „У понеділок прем’єр пообіцяв президентові до кінця року «завершити роботу з дерегуляції національної економіки». У тому сенсі, що після того бізнесом займатися стане легше. Ми вже бачимо, як діє «заборона на перевірки для малого бізнесу». Здається, пан Азаров сподівається, що до нового року здохне або шах, або віслюк…”[Шах, віслюк і Ходжа Насреддін. С.14 укр. Тиждень. Юрій Макаров.№21(186)].

Алюзія в даному тексті на принцип Ходжі Насреддіна в фільмі «Насреддін в Бухарі» : «Кто-нибудь из нас троих обязательно умрёт — или эмир, или ишак, или я. А тогда поди разбирайся, кто из нас троих лучше знал богословие!» Підтекст алюзії - сатира над Азаровим, порівняння його з Насреддіном.

2. „Театр: Наш дім – тюрма? Ні!...”[newvv.net/culture/191481.html (Владислав САВЕНОК 2008-06-11 „Високий Вал]

Алюзія, взята із тексту - на вислів із кінофільму „Бережись автомобіля”: „Твій дім-тюрма”. На плакатах було написано: „Театр – не тюрма”. Автор переробив надпис і зробив його заголовком, але невідомо при яких обставинах він так назвав текст і чи знав він про джерело алюзії.

Має агітаційно-емоційний характер, бо „...Профспілкова організація „Ніка” Чернігівського академічного музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка пікетувала 18 сесію Чернігівської обласної...”.

Розглядаємо фольклорні алюзії у таких текстах:

1. «Адже Україна – це не Білорусь та Росія. І прямолінійні схеми(дати в морду) тут не спрацюють: люди звикли до іншого. Проте Рубікон, схоже, перейдено. Наступні кроки можуть не забаритись…» (Український тиждень №21 (186) 27 травня-2 червня 2011 р. Навіщо вам це треба? Ростислав Павленко, с.7).

„...Рубікон, схоже, перейдено” – алюзія, взята із тексту, - на крилату фразу «перейти Рубікон». Означає зробити вирішальний крок, прийняти радикальне рішення. Виникло із розповідей Плутарха, Светонія і інших давніх письменників про перехід Юлія Цезаря через річку Рубікон. Автор даною алюзією вказує на те, що межа перейдена.

2. «Бульбашка луснула. На 56% девальвував 24 травня місцеву грошову одиницю Нацбанк Білорусі – тепер офіційний курс становить 4930 місцевих рублів за долар”[(№21(186) 27.05-2.06.2011)Український тиждень, с.7) )]

Алюзія в даному тексті - на іронічне прізвище білорусів бульбаші. - «Бульбашка луснула» Автор іронізує над назвою білоруських рублів.

У журналістських текстах зустрічаються кілька алюзій, які переплітаються між собою, дві чи більше в одному реченні :

3. «У політсил, що на наших теренах представляють інтереси тамбовського вовчика, немає наміру захищати трудящих, за соціальною демагогією, комуністичними гаслами приховується інша мета: «єдиний–неділимий» загін для об’єднаного стада…»[ УМ „Корови не винні в тому, що міліють молочні ріки”(№ 241 за 24.12.2009, Ігор ДЕМ’ЯНЧУК)].

В тексті виділяємо такі алюзії:

тамбовського вовчика - «Тамбовский волк тебе товарищ», так звучить повне словосполучення, яке з’явилось дуже давно. Фразеологізм, значення - підкреслено ворожий. В даному тексті вживаний для того, щоб показати, іронічне негативне ставлення до політичних сил.

«єдиний-неділимий» загін для об’єднаного стада - використовується дуже часто, взятий із уривку цитати, тут у значенні унікальності. Можна зробити припущення, що вперше цю фразу сказав Парменід: «Архэ — само бытие, оно едино и неделимо». Пізніше утворилась цитата "Мир должен быть «единым и неделимым»- Н.С.Хрущов.(википедия..). Автор висміює політичні перегони.

Оксюморон або оксиморон (з грец. οξόμωρον — нісенітниця), — це стилістична фігура, що полягає у зведенні слів або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу. Для оксюморона характерно навмисне використання протиріччя для створення стилістичного ефекту. З психологічної точки зору, оксюморон представляє собою спосіб вирішення незрозумілою ситуації Наприклад: «На нашій — не своїй землі» (Т. Шевченко); «довго тягтиметься мить» (Є. Плужник); «холодний окріп нарзану» (М. Лєрмонтов)».

Можливість здійснення фігури оксюморону і її стилістична значущість засновані на традиційності мови, на притаманній їй здатності «позначати тільки загальне». (Литературная энциклопедия. — В 11 т.; М.: издательство Коммунистической академии, Советская энциклопедия, Художественная литература. Под редакцией В. М. Фриче, А. В. Луначарского.1929—1939.] 34. http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_literature/3452/Оксюморон )

У більшості випадків оксюморон - це поєднання двох слів, звичайно прикметника та іменника або прислівники і прикметника, які протилежні один одному за змістом. Будучи протилежними за змістом, компоненти оксюморонно поєднань висловлюють антонімічні поняття. Оксюморон може служити прикладом порушення звичної сполучуваності слів, тому в більшості випадків він несподіваний і оригінальний. [35. Лингвистическая природа и стилистические функции оксюморона :на примере английского языка. Автореф. Дис. Атаева Е.А. 1975 г.]

Незважаючи на свою незвичайність, оксюморон не порушує основу розуміння, читач сприймає його як оригінальне, але зрозуміле поєднання.

Оксюморон використовується для того, щоб підкреслити незвичайність явищ об'єктивної дійсності, їх внутрішню суперечливість, а іноді для створення іронічного ефекту. Таким чином, виявляються два підвиди стилістичної функції оксюморона: опису суперечливості явищ дійсності і функції досягнення іронічної оцінки.

Оксюморон – рідкісне явище, але в газетах та журналах наявний. Під час аналізу журналістських матеріалів були виявлені підтексти, виражені оксюморонами:

1. «Все так як в Москві, тільки головний актор менш талановитий. Все це цілком очікувані та очевидні речі. Проте, ефір виявив не лише цей легко прогнозований аспект. Він виявив більш глибоку річ: Януковичу реально не має що сказати українцям. Повна пустота на рівні змісту – це головний висновок із п’ятничного ефіру. Натяк на рішення щодо єдиної української мови до стратегічних месиджів точно не належить…» ( Про що мав би говорити Янукович, а говорив Обома. Вікторія Сюмар, для УП _ Понеділок, 28 лютого 2011, 14:49).

Тут у журналістській статті виявлено оксюморон повна пустота, який тут вживається для створення особливого підтексту з елементами викривання політичної діяльності президента, схожий на реалізацію сатиричної ідеї.

2. «Як робиться бізнес на померлих: ще живих "мерців" розпродають вже у лікарнях. Секрети моргу на приховану камеру: у рамках журналістського розслідування були розкриті особливості бізнесу на небіжчиках в Україні. Ще живими "трупами", як з'ясувалося, торгують у лікарнях. Виходить непогано налагоджена схема, брати родичів померлого не відходячи од каси. Щойно помер, вже готові ховати. Пропонують усі турботи взяти на себе за символічну суму…» (Україна, 7 листопада, 19:45 http://tsn.ua/spetsproekti/osobysta-sprava/).

У даному проекті ТСН, підводка якого у текстовому варіанті розміщена на інтернет-сайті, використано оксюморон живий «труп». Слово «труп» взято в лапки для того, щоб розкрити підтекст, а саме –розповісти про бізнес на ще живих людях – співпрацю лікарень і бюро ритуальних послуг.

3. «Такий веселий…цвинтар. Коли важко на душі (жінка без роботи, обсіли діти зі своїми проблемами, до того ж, треба негайно косити траву...), справжні газди румунського села Сепинца першим ділом чимчикують не до корчми, а на місцеве кладовище…»..(№137, четвер, 5 серпня 2004,День, Богдан БАРБІЛ)

Оксюмороном в тексті виступає словосполучення веселий…цвинтар. Вжито для розкриття змісту статті, бо в матеріалі розповідається про веселі надписи на надгробках, крім того саме з назвою «Веселий цвинтар» ця пам’ятка перебуває під захистом ЮНЕСКО.

Парцеляція - це важливий стилістичний прийом, що полягає у сегментації змісту висловлювання на окремі частини - інтонаційно-змістові одиниці, які йдуть одна за одною після роздільної паузи (на письмі крапка). Тим самим сегментовані уривки увиразнюються, тобто актуалізуються. Джерелом парцеляції є також розмовний синтаксис, однак причини застосування парцеляції в усному мовленні та публіцистиці різні: «у розмові причиною є її спонтанний характер, у писемному мовленні - це спеціальний прийом, який надає синтаксичним конструкціям невимушеності та природності і сприяє цим їх експресивності” [39, 325]. - Пархонюк Л. Синтаксичні засоби актуалізації у газетних заголовках (українська газета 1997-1998 рр.) - // Українська філологія: школи, постаті, проблеми. - Львів: Світ, 1993. - С. 323-328.)

Парцеляція в художньому творі виконує кілька стилістичних функцій:

- В описах для зображення обставин дії, актуалізації окремих деталей: А там ячмінь хилиться й тче...тче з тонких вусів зелений серпанок. Йду далі. Все тче. Хвилює серпанок (М. Коцюбинський); Ішов стернями. Межами поміж хлібів (А. Головко).

- Для передачі емоційно-психічного стану персонажа: Я утомився, бо життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. Не тільки власне, а й чуже (М. Коцюбинський); Володькові очі все ширшають і ширшають, на щоках з'явились рум'янці. Щось дуже сильне тягне його туди. Так хотілося б, так дуже хотілося б... Бачити. Чути. Знати (У. Самчук).

В газетах, крім даних двох функцій додається акцентуація уваги читача:

1. «У понеділок прем’єр пообіцяв президентові до кінця року „завершити роботу з дерегуляції національної економіки”. У тому сенсі, що після того бізнесом займатися стане легше. Ми вже бачимо як діє „заборона перевірки для малого бізнесу”. Здається, пан Азаров сподівається, що до нового року здохне або шах, або віслюк. Аби не Україна». (Український тиждень с. 14 №21(186) Юрій Макаров). Стаття розкриває стан малого бізнесу в Україні.

2. «2011-го цих норм до головного кошторису не включили, однак ідея реалізації глобальних проектів живе. Олімпіада-2022 в Карпатах, «нова енергія», «Нова якість життя», «Нова інфраструктура»…Заява пролунала під час квітневого президентського візиту до Львова… Великий комбінатор відпочиває. У Нью-Васюках.(Хлібні видовища. Автор: Дмитро Вовнянко.с.18(№21(186) 27.05-2.06.2011. журнал «Український тиждень»). Журналістський матеріал про глобальні українські проекти, в які уряд намагається залучити кошти міжнародних фінансових організацій і які виявляються фіктивними.

3. «Жінка може залитися сльозами в момент вищого щастя, і чоловікові цього не зрозуміти. Тому якщо Ваша улюблена, мама чи донька плаче, не кричіть на неї, не кажіть, що вона слабка і безвольна, а пошкодуйте її, поспівчуває, якщо це сльози розчарування або болю, або порадійте разом з нею. І просто зрозумійте. У будь-якому випадку. (http://ng-gazeta.at.ua/news/pochemu_zhenshhiny_plachut/2011-06-09-329. Газета «Новое поколение». В данному матеріалі розповідається про те, чому жінки плачуть і даються поради їх чоловікам.

Поширеним журналістським прийомом є парцеляція підрядної частини складнопідрядного речення разом із сполучником, який дозволяє домислити головну частину і встановити зміст підрядної. Найчастіше парцелюються з'ясувальні підрядні частини, мети, умови, часу. Часто цим засобом послуговуються журналісти для оформлення заголовків.

6. «Коли жінки ловлять кайф... Не буду судити, наскільки це великий мінус для чоловіків, однак для жінок у цій ситуації є певний плюс. Річ у тім, що від так званої розмовної активності жінки отримують кайф. Так, так! Вчені порівняли це з ефектом від вживання невеликої дози героїну. І як наслідок, нашій прекрасній половині значно легше висловлювати свої думки та емоції» («Товариш», № 100 (890) Віктор Баранов - http://www.spu.com.ua/archive/890/druhye_mat/Koly_zhink.html) У статті розглядається жіночий феномен отримання задоволення від розмови.

7. «Щоб старість була на радість. Півроку тому жителі нашої області отримали нагоду скористатись послугами першого на Івано-Франківщині Відкритого недержавного пенсійного фонду „Прикарпаття”. Ми звернулись до спеціалістів у галузі недержавного пенсійного забезпеченяя – заслуженого економіста України, Голови Правління Акціонерного комерційного банку „Прикарпаття”, Богдана Тимофійовича Заріцького та Голови Ради ВНПФ „Прикарпаття” Віктора Володимировича Рязанцева, щоб дізнатись про подальший розвиток Фонду та і системи недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) загалом.» (Вікна, 09 грудня 2005) - http://www.vikna.if.ua/news/community/2005/12/09/4012/

8. « Якщо мама – диктатор... Якщо хочете зберегти свій шлюб, тоді варто вчитися відстоювати кордони своєї сім’ї. З людьми, які звикли авторитарно поводитися, важко домовлятися про особисту свободу. Придивіться до своєї мами» (Сім’я і дім. Підготувала Оксана КУЦИК - http://www.simya.com.ua/articles/68/34835/ В статті автор дає поради читачам щодо авторитарної поведінки батьків.

9. «Якщо є в селі господар...Ми поки що не можемо похвалитися європейським станом наших сіл, однак, нехай по краплині, але змінюємо на краще їх вигляд. Ошатні, по-сучасному пофарбовані будинки, на подвір’ях – естетично оформлені клумби, церкви – як писанки. У багатьох помешканнях ті ж вигоди, що і у місті: водопровід, газове опалення, ванна і туалет. Хіба дороги, нині гірші колишніх польових? Ось такі реалії сьогодення на Вишгородщині» (газета СЛОВО, 28 квітня 2011, Наталія ВАСИЛЕНКО-http://gazetaslovo.com.ua). У даному журналістському матеріалі описується життя села Толокунь і господарювання сільського голови.

Функція останніх чотирьох заголовків, які я взяла до прикладу, – домисел. Читач ставить собі питання – коли?; що зробити, щоб…?; що треба, якщо...? А відповідь вже є у належному тексті. Це – один із прийомів, що мимовільно змушує реципієнта прочитати статтю до кінця.

Інверсія як стилістична фігура – порушення чи зміна звичайного порядку слів з метою посилення виразності [16,190].- Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української літературної мови. - К.: Вища школа, 1987.

Чимало газетних висловлювань побудовано на інверсії, але суто газетній. Її специфіка – це динамічний склад (від початку до кінця конструкції) або, навпаки, динамічне наростання (від середини до кінця конструкції) [28, 327].- Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. - К.: Наук. думка, 1977. -47

Інверсія зустрічається у таких журналістських текстах:

1. «Ось так живуть і працюють люди Толокунської сільської громади. Завдяки наполегливій праці та організованості, їм щодня вдається змінювати ситуацію у своїй малій батьківщині на краще. Велика заслуга в цьому насамперед небайдужих, добрих, щедрих душею сільчан. І поки жива їхня ініціатива, українське село буде жити і процвітати, адже основа його багатства – люди» (Якщо є в селі господар. Газета СЛОВО, 28 квітня 2011, Наталія ВАСИЛЕНКО - http://gazetaslovo.com.ua). Про статтю – див с...

Часто зустрічається інверсія між підметом і присудком. Живуть і працюють люди Толокунської сільської громади замість Люди Толокунської сільської громади живуть і працюють.

2. «Українському радіо люди Януковича закривають рота. Наступ влади на українське слово триває. До нього долучився генеральний директор Національної радіокомпанії, прес-секретар Віктора Януковича у часи його першого прем’єрства Тарас Аврахов. Він одноосібно, навіть не поставивши до відома голову Держкомтелерадіо Юрія Плаксюка, припинив мовлення української редакції Всесвітньої служби радіомовлення, яке популяризувало Україну у світі. Задля «оптимізації». Тепер мільйони українців за кордоном, які настроювали свої приймачі на рідну хвилю, опинилися у радіоізоляції» (Високий замок.Іван ФАРІОН 28.05.2011- http://www.wz.lviv.ua/articles/93696) Даний газетний текст розповідає про наступ на українське слово в радіоприймачах.

В даному заголовку присутня інверсія - винесення на початок комунікативно вагомої частини речення.

Українському радіо люди Януковича закривають рота замість Люди Януковича закривають рота українському радіо.

3. «У чоловіка, що знімав із церкви дзвони, оніміла дочка. Після пограбування храмів – „ вогнищ дурману”, більшовики їх руйнували або перетворювали на „кузні світлого майбутнього” – клуби, школи та комори. Замість хрестів на церквах і соборах зявилися п’ятикутні зірки та червоні прапори». (49. Ярослав Файзулін, журнал „Країна” № 20(73) 27 травня 2011)

Журналістський текст про пограбування храмів більшовиками.

Винесення на початок комунікативно вагомої частини речення і з початку на кінець та інверсія підмета і присудка - У чоловіка, що знімав із церкви дзвони, оніміла дочка замість Дочка оніміла у чоловіка, що знімав із церкви дзвони.

Інверсія вживається для розстановки акцентів і для привертання уваги реціпієнтів.

Із мовленнєвих фігур були знайдені і окремі випадки градації:

Градація - (Лат. Gradatio, ступінчате підвищення), синоніми: клімакс (грець. κλιμαξ - сходи), так само збільшення, - стилістична фігура (див.), що складається в послідовне наростаюче угруповання виразів, що відносяться до одного предмета. (Литературная энциклопедия: Словарь литературных терминов: В 2-х т. / Под ред. Н. Бродского, А. Лаврецкого, Э. Лунина, В. Львова-Рогачевского, М. Розанова, В. Чешихина-Ветринского. — М.; Л.: Изд-во Л. Д. Френкель, 1925..)

«Ніхто не заперечує – стежити за своїми словами треба. І якщо вже не стримався, то май смирення відповідати за них. Ось тільки мова зараз не про Трієра з його неврастенічними витівками, а про те, як вдалося цілому величезному, найпрестижнішому фестивалю, найулюбленішому з улюблених, найвідважнішому з відважних, найнезалежнішому з незалежних прогнутися перед політиканством». ( У сузір’ї Рака № 21(186) 27.05- 2.06.11 Український тиждень, с.54. Катерина Барабаш).

Градація «величезному, найпрестижнішому фестивалю, найулюбленішому з улюблених, найвідважнішому з відважних, найнезалежнішому з незалежних» є висхідною. З кожною характеристикую статус фестивалю зростає.

Із тропів для створення підтексту у журналістському тексті було знайдене використання таких стилістичних прийомів як : метафор, порівнянь, перифраз.

Метафора - троп або механізм мови, що складається у вживанні слова, що позначає певний клас предметів, явищ і т.д., для характеристики або найменування об'єкта, що входить в інший клас, або для найменування іншого класу об'єктів, аналогічного цього класу в будь-якому відношенні. У розширеному розумінні термін «метафора» застосовується до будь-яких видів вживання слів у непрямому значенні. Асоціюючи дві різні категорії об'єктів, метафора семантично двоїста. Ця здатність, складова найбільш суттєва ознака «живої» метафори, не дозволяє розглядати її в ізоляції від предмета, який вона визначає.

Серед інших тропів метафора займає центральне місце, оскільки дозволяє створити глибинний образ, в якому основою є яскраві, неочікувані асоціації. В метафоризацію може бути закладена схожість різноманітних ознак предметів: кольору, форми, об’єму, призначення, положення і т. д.[ Блэк М. Метафора (Теория метафоры. - М., 1990. - С. 153-172)]

В журналістських матеріалах було виявлено глибинний смисл таких метафор:

1. «Зрада друзів тяжка, але найстрашніше – це зрада самого себе. На шляхах Світла будь-який сумнів у Основах Буття – Космічних Законах – і в могутності Сил Світла рівносильне зраді. “Знаючи, що ніщо так близько не стоїть до зради, як сумнів, відгородіться від зради самому собі”. Молитва знову прийде на допомогу, коли заворушився черв’як сумніву, вливаючи токи Благодаті, силу й віру» (Інформаційно-пізнавальне видання для молоді та дітей «Світ молоді» ЗРАДА ДРУЗІВ І МОЛИТВА ЗА НИХ) Четверг, 19 Февраль, 2009) - http://svitmolodi.com/?cat=18.

Заворушився черв’як сумніву - вживається у значенні неприємне відчуття, сумнів. Стало усталеним виразом, джерела метафори – невідомі. Оскільки, дана стаття взята із пізнавального видання релігійного характеру. Автор агітує реципієнтів до знешкодження сумніву „у Основах Буття – Космічних Законах – і в могутності Сил Світла” і наголошує на тому, що це „рівносильне зраді”. Метафора-формула.

2. «Цей лист змушують писати, мабуть, залишки совісті, яка гризе душу. В минулих номерах надрукували про вибори в лікарняних установах області. У нашій лікарні ім. Ющенка теж підтасовували, заповнювали бюлетені замість хворих медичні працівники, яких чітко інструктувала голова виборчої дільниці В. О. Швець майже через день, а ми зі скриньками ходили по відділеннях, і я на власні очі бачила, як медичні сестри ставили помітки в бюлетенях у клітинку Януковича, а зараз спокійно дивляться в очі людям”(«33 канал» Вінницька обласна щотижнева газета - http://www.33kanal.com/05-09-18.php).

Совість, яка гризе душу – усталений вираз. Автор листа вживає його для підкреслення безвихідного становища, моральні муки замовчування деяких фактів. Джерела метафори невідомі, глибоко вкоренилась у свідомість, тому метафора-формула.

3. «Котилася торба з високого горба», а «Колесо» з Андріївського узвозу. І докотилося до Мольєра. Що цілком природно. Бо комедії в цьому міні-театрі ставити люблять і вміють, а з французькою драматургією успішно вправляються. Сміються з себе, зі своїх мініатюрних «просторів», зі свого минулого («Шантрапа», «Пристрасті дому пана Г.-П.») і з вічних проблем («Дама-примара», «Генерали в спідницях»)”.- розгорнута метафора. Автор поєднує слова із української пісні із назвою театру „Колесо”. Порівнює його із колесом, що котиться. „ „Колесо” докотилося до Мольєра” – тобто у ньому показують п’єси Мольєра. Глибинний смисл – розкритий. Метафора реалізована. Оперування метафоричним виразом без врахування її фігурального характеру.

4. Може, саме через це на виставі Театру «Колесо» лежить серпанок легкого суму. Смішно «хворіє» С. Колокольников у ролі Аргна, повсякчас бігаючи до клозету. Метафора лежить серпанок суму несе в собі експресивну оцінку автора. Передача почуттів журналіста. Різка метафора, бо наближаються віддалені за значенням поняття.

5. І посмішка злетить iз ваших уст, незручно якось стане за готовність сміятись, коли тут до смерті автора чотири кроки. Ідеш у театр до Мольєра за сміхом і радістю, аж раптом і невесело якось стає. Не налаштований на драму глядач губиться і ніяковіє, бо не тримав у голові (а чи мав там?) спомин про трагічний фінал Мольєра. Експресивна авторська оцінка, різка метафора, бо пов’язуються два віддалені один від одного поняття.

Примітка: 3,4,5 приклади взято із статті газети «День» : Зустрінемось на виставі. Валентина Заболотна. №45, четвер, 13 березня 2003. – http://www.day.kiev.ua/16699/

6. «Повернення ісландського дракона. Усі боялися повторення минулорічних жахів: вулкан Ейяф’єтль паралізував тоді на кілька днів повітряне сполучення в усій Європі…» (Український тиждень № 21(186) 27.05 – 2.06. 2011). Метафора номінативна, ісландський дракон, в контексті журнальної статті це - вулкан Ейяф’єтль. Автор вживає дану метафору для підкреслення небезпечної ситуації, що сталася через один із вулканів Ісландії.

Порівняння - троп, у якому відбувається уподібнення одного предмета чи явища іншому за якою-небудь спільною для них ознакою. Мета порівняння - виявити в об'єкті порівняння нові, важливі для суб'єкта висловлювання властивості.

Через порівняння у журналістських текстах реалізовані такі підтексти:

1. «Треба ж якось пояснювати, чому 2010 року зовнішній борг держави зріс (!) на 5,1 млрд. 2011-го потрібні нові вливання, відповідно «села» виростають немов гриби після дощу. В структурі держвлади навіть зявився профільний орган, який опікується проблематикою, - Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами…» ( український тиждень,с.19.Хлібні видовища. Дмитро Вовнянко) – виділене порівняння означає дуже швидко.

2. «…Але то потім. А тепер ще, наприклад, листочок бузку на дотик — живий, вологий, лоскотний і чутливий, як ніс у кота. Або, може, у молодого тигра — коли він не проти, щоб ти до нього доторкнувся. Листя кленів чи тополь — оливкове й більше схоже на гусенят, коли вони пухнасті, а голос у них іще зовсім не гусячий, не грубий. «Якщо в тебе навіть нема кролів, що їм треба цієї трави, а от просто ти захочеш зірвати собі одну стеблинку.

І одержиш глибокий поріз, немов од бритви. І то десь у такому місці, де палець згинається-розгинається, або на долоні, якраз на тім місці, що зветься лінія життя...» http://gazeta.ua/ru/articles/zhezhera/381412). Автор Віталій Жежера у есе „Трава і листя” пояснює дібрані порівняння: як ніс у кота або у молодого тигра – вологий, лоскотний і чутливий; листя схоже на гусенят – коли вони пухнасті і голос зовсім не грубий; немов од бритви – глибокий поріз.

3. «І що цікаво, ще до початку судового розгляду європейські ЗМІ майже одностайно оголосили Дем’янюка «нацистським злочинцем», «одним із найжахливіших нацистів», «вбивцею десятків тисяч євреїв» і таке інше. Як за помахом невидимої диригентської палички. Власне, вирок у мас-медіа, за рідкісними винятками, був винесений іще до рішення суду» (Тиждень. Хороші погані вбивці. Сергій Грабовський - http://tyzhden.ua/World/22921). Автор вказує реципієнтам, що це порівняння означає: як за помахом диригентської палички – майже одностайно.

4. І все ж таки, попри тупо - шовіністичні утиски, мова Котляревського й великого Шевченка завжди воскресала — воістину, ніби «фенікс з попелу»… І зараз, слухаючи вбогі, ниці «міркування» на кшталт: «Так, я за пашпортом українець; але якщо я почну розмовляти українською — ковбаси від цього в магазинах не додасться!», — пам’ятаймо одне, найголовніше: мова народу — душа його свободи. («Мов фенікс iз попелу...До 100-ї річниці відкриття пам’ятника І.П.Котляревському в Полтаві. Ігор СЮНДЮКОВ, «День» - http://www.day.kiev.ua/35949/).

Воскресала, ніби фенікс із попелу – автор сподівається на високий рівень фонових знань і не пояснює порівняння. Птах фенікс – міфологічна птаха, яка має здібність спалювати себе і воскресати. Вживається як символ вічності. Мову народу порівнює із душою його свободи, пропущено слово „ніби”. Порівняння вказує на експресивну оцінку автором, на те, що він цінить мову.

Перифраза - (Від гр. periphrasis — описовий вираз)— троп, яким поняття не називається, а описується, тобто виражається двома або кількома словами. Певний час перифраз живе як свіжа, образна назва: королева полів (кукурудза), чорне золото (вугілля), дочка Прометея (Леся Українка), гірська орлиця (Ольга Кобилянська), великий Каменяр (Іван Франко), Кобзар (Тарас Шевченко), народний філософ (Григорій Сковорода), лицар української поезії (Василь Симоненко).

Терміном «перифраза» позначаються реалії різні, але взаємопов'язані. Так, перифраза як словосполучення (сполучення) - різновид перифрази як словесного вираження (поняття «вираз» ширше, ніж поняття «словосполучення»). Перифраза як стилістичний прийом, фігура мови реально теж описовий вираз, але тільки таке, що використовуються в стилістичній функції (як засіб виразності)[Термин и понятие «Перифраза». Автор: В. Сакварелидзе (23.05.2005)- http://www.slavcenter.ge/art/].

Як стилістичний прийом-троп, був виявлений у газетах і журналах:

1. «Отже, як бачимо, ескулапи за океаном почуваються непогано. Тут, правда, треба зауважити: медична освіта в США дуже дорога і тривала. Про труднощі і підводні камені, котрі чекають майбутнього лікаря, розповідав Володимир Басіс, чия дочка вчиться і мріє набути цю професію. За його словами, цілковито й остаточно студент-медик стає практикуючим лікарем років у 28— 30... На цей час у більшості «набігають» великі борги, оскільки в США студенти вчаться «в кредит». (Ескулап за океаном. Віталій ЦЕБРІЙ, Полтава №146, середа, 14 серпня 2002- http://www.day.kiev.ua/35949/)

Слово ескулапи –перифраз, в статті у значенні – лікарі. Для реципієнта жартівливо порівнюються із Ескулапом, грецьким богом лікарського мистецтва. „Ескулап за океаном” – головна думка, що виражена у заголовку. Ескулапи за океаном – в значенні лікарі за кордоном.

2. «Достатньо найменшого приводу, наприклад, чемного привітання сусіда чи якогось телефонного дзвінка, щоб він запідозрив дружину у безсоромній зраді. І тоді тихий, маленький і худенький, наче хлопчик, Гриць перетворюється на несамовитого Отелло. Він виголошує нескінченні звинувачення, плаче, б'є посуд, навіть вживає "слова". І з горя починає пити "по чорному"».

Отелло, перифраз – в даному матеріалі означає «ревнивець». Автор використовує даний троп для іронічного відтінку статті, порівняння баби і діда з персонажами Шекспірівського твору(«Отелло і Дездемона на пенсії. Клара Гудзик, "День"- http://www.day.kiev.ua/285936/).

3. «Голова» столу. Про появу капусти на землі існує міф. Цар Древньої Фракії Лікург повстав проти п'яних оргій бога вина Діоніса, сина Зевса. Він розігнав зборище вакханок, а Діоніса кинув у море. Зевс, вирішивши заступитися за безпутного сина, міцно прив'язав Лікурга до виноградної лози. Кара для вільного духом Лікурга була настільки принизлива, що у нього із очей полилися сльози. Їх було так багато, що із землі, куди капали сльози, почали виростати дивні плоди, схожі на людську голову.

(Валентина ОСИПОВА. „Голова столу” «День» №48, четвер, 18 березня 2004 - http://www.day.kiev.ua/28175/) „Голова” столу – тут йдеться мова про капусту. Перифраз виник, як вказує автор, із грецьких міфів. В даній статті стилістичний прийом виконує не тільки пояснювальну, алюзивну функцію, а і функцію пізнавальну.

„Безперечно, сьогодні це один із передових клубів планети: він установлює стандарт на який мусить рівнятися решта професіоналів шкіряного м’яча. І не безпідставно” (Королі Каталонії. Секрети керування футбольним клубом „Барселона”. Український тиждень.с.42 №21(128) .

Перифразами тут є :

професіонали шкіряного м’яча – футболісти, що є асами,

королі Каталонії – футбольний клуб „Барселона”. Звеличення футбольного клубу і пізнавальна функція – реципієнт дізнається звідки виник даний клуб.

„Аналогічно відбувається із газом. Сполучені Штати вийшли на перше місце у світі за його видобутком і починають експорт. Цікаво що призначені для США потоки блакитного палива із країн Перської затоки тепер спрямовано до Європи...А чого чекати від Москви, добре видно на прикладі сусідів-білорусів. Бравий бацька присягався та божився, що нічого зі здобутків республіки не віддасть, - і де тепер його клятви?” (Альтернатива Газпромові. прикидається?Автор:Юрій Райхель. Український тиждень №21(186) с. 30)

В даній статті є такі перифрази: „блакитне паливо” – тобто газ, вживається для образного опису, „бравий бацька” – президент Білорусі Лукашенко.Виконують пізнавальну функцію – як називали президента Білорусі і яке паливо може бути блакитного кольору, відкривається асоціативний рівень сприйняття підтексту.

„Титан Відродження. Виповнилось 525 років від дня народження Рафаеля” - Микола БУКАТИЙ №67, п'ятниця, 11 квітня 2008 „День”- http://www.day.kiev.ua/199834/

„Титан Відродження – у значенні „геніальний, неперевершений майстер своєї справи”, Рафаель Санті. Звеличення геніального художника.

Епітет - слово чи цілий вираз, яке завдяки своїй структурі і особливій функції в тексті набуває деяке нове значення або смисловий відтінок, виділяючи в об'єкті зображення індивідуальні, неповторні ознаки і тим самим змушуючи оцінювати цей об'єкт з незвичайної точки зору. Виконуючи цю функцію, епітет виступає як образотворчий прийом, який, взаємодіючи з основними типами семантичних переносів - метафорою, метонімією, метаморфозою, оксюмороном, гіперболою і ін, - надає тексту в цілому певну експресивну тональність.

Епітет існує не тільки в художніх текстах, а і в текстах публіцистичних.

На матеріалах українських газет можна сказати, що епітети використовуються у значно меншій мірі, ніж інші тропи, бо журналістський текст має нести, в першу чергу, інформативну функцію, особливо в загальнополітичних газетах і журналах. (Исследование лінгвістичної природи епітета та її інформативною значимості у мистецькій литературе.дипломна робота. http://ua-referat.com)

Епітети відіграють певну роль у творенні підтекстів:

1. „Емілія була розумна, але дуже галаслива та диктаторка. Мала великі волошкові очі. Якось вилила бокал шампанського на голову скульптора Марка Антокольського, бо той відмовився пити...”(с. 41 № 20 (73) Країна, „Врубель закохався в дружину прадіда”Ольга Бартиш-Коломак).

Епітет в даній статті порівняльний, співвідношення між волошками і очима за кольором. Автор вживає його для пізнавальної діяльності реципієнта.

2. Смішно «хворіє» С. Колокольников у ролі Аргна, повсякчас бігаючи до клозету. Надзвичайно кумедно округлює свої гарні оченята М. Груничева (Анжелік, його дочка), на лезі бритви гарцює інтриганка Белін, його друга жінка (В.Сова). Та поблажливо, наче з вищих сфер, гляне на артистів і глядачів меланхолійний С.Ладєсов (Мольєр, постать що введена у виставу режисером Іриною Кліщевською), зазвучить лірична, прозора, легка, як спомин, музика М.Чембержі, застигнуть в позі напівжесту виконавці…(«День» : Зустрінемось на виставі. Валентина Заболотна. №45, четвер, 13 березня 2003 - http://www.day.kiev.ua/16699/).

Лірична, прозора, легка – опис автором своїх вражень від музики, передача інфомації і водночас експресивна оцінка вистави.

3. «Центр Сан-Дієго – набережна й квартал Газових Ліхтарів. Солоний легкий вітер, тихий шум океанської води, спокій та безтурботність. Імовірно , так впливає на всіх погода – м’яка, безхмарна і тепла, а також вдала архітектура і привітні вечірні вогні протилежного берега бухти – півострова Коронадо…»(Авіаносець під пальмами». Укр.тиждень № 21(186) с.64 ).

Солоний легкий вітер, привітні вечірні вогні – використовується у непрямому значенні для опису емоційного стану автора, його настрою, відчуття спокою.Образні епітети лише підсилюють ефект наближення до читача. Це і є журналістським підтекстом в проаналізованій статті.

„Світанок над легкою прозорою водою, поодинокі рибалки, тиша. Чайки гойдаються на зеленуватих хвилях на золотистому пісочку сплять місцеві коти(до речі, вгодовані), в повітрі розлитий спокій, і тебе зігріває думка про те, що ти нарешті вільний, сьогодні свобода...Тільки море, тільки небо і тільки сонце й бездумно-прекрасне ходіння вздовж берега...” („Тільки море”. Аліна Пастухова. Укр. тиждень № 21(186) с.66).

Золотистий пісочок, бездумно-прекрасне ходіння – епітети, виявлені в авторській колонці проаналізованого журналу. Аліна Пастухова розкриває перед читачем свої мрії – тиша, море і спокій. Епітети в даному контексті вживаються для емоційного підсилення, пісок порівнюється із кольором золота, бездумно-прекрасне – авторський словотвірний епітет. Функція експресивної оцінки і образна. Читач проникається атмосферою морської прогулянки, у нього виникають свої асоціативні образи.