17. Історія виникнення офіційно-ділового стилю

У сфері науки, діловодства та законотворчості, в засобах масової інформації та в політиці мова використовується по-різному. За кожною з перелічених сфер суспільного життя закріплений свій підтип російської літературної мови, що має ряд відмінних рис на всіх мовних рівнях - лексичному, морфологічному, синтаксичному та текстовому. Ці риси утворюють мовленнєву системність, в якій кожен елемент пов'язаний з іншими. Такий підтип літературної мови називається функціональним стилем.

Офіційно-діловий стиль закріплений за сферою соціально-правових відносин, що реалізуються в законотворчості, в економіці, в управлінській і дипломатичній діяльності. До периферії ділового стилю відносять інформативну рекламу, патентний стиль і побутово-ділову мова (заяви, пояснювальні записки, розписки і т.п.). Організаційно-розпорядча документація (ОРД) - вид ділової писемності, найбільш повно представляє її специфіку. Разом з різними видами законодавчої мови (ліцензія, правила, статут, указ і т.п.) ОРД являє собою центр ділової писемності, ядро офіційно-ділового стилю. Ділові документи з'явилися на Русі після введення в Х ст. писемності. Першими письмовими документами, зафіксованими в Книзі, є тексти договорів руських з греками 907, 911, 944 і 971 рр.. А в XI ст. з'являється перша зведення законів Київської Русі "Руська правда" - оригінальний пам'ятник писемності, що дозволяє судити про розвиненість системи юридичної та суспільно-політичної термінології у той час. У мові "Російської правди "вже можна виділити особливості слововживання та організації промови, які відносяться до характерних рис ділового стилю. Це висока термінологічность, перевага твори над підпорядкуванням у складних пропозиціях, наявність складних конструкцій з сочінітельнимі спілками "і", "так", "ж", а також безсполучникового ланцюжків. З всіх видів складнопідрядних пропозицій найбільш широко вживаються конструкції з придаткових умовним (з союзом аще - якщо): В "Руської правді "вже вживаються терміни, що свідчать про розвиток правових відносин в Давній Русі: голова (убитий), головнік' (вбивця), послух' (свідок), віра (штраф), видобуті (майно), віно вопі дещо (викуп за наречену), куна (гроші). Юридичні терміни представляють найважливіший лексичний пласт мови древніх документів.

Після "Руської правди" найдавнішим документом вважається "Грамота великого князя Мстислава Володимировича та його сина Всеволода 1130 ". Початкова формула цієї грамоти "Се азъ" ... ( "Ось я") стає з цього часу обов'язковим елементом (реквізитом) давньоруських грамот: "Се азъ князь великий Всеволод дав есмь святому Георгію (Юр'єву монастирю) Терпугскій цвинтар Ляховичі з землею, і з людьми, і з коньмі, і ліс, і борті, і ловища на Ловаті ... "(" з "Грамоти великого князя Всеволода Мстиславовича Юр'єву монастирю 1125-1137 років "). Закінчувалися грамоти спеціальною формулою, в якій вказується, хто був свідком угоди і хто скріплює грамоту своїм підписом.

А в "Генеральному регламенті" петровськіх Колегій була дана вже закінчена система норм документування. "Генеральні формуляри", тобто форми документів, передбачали норми оформлення, етикетні норми поводження до адресата із зазначенням чину, титулу, звання, єдині норми найменування і самонаіменованія. Лексика ділової мови все більше віддаляється від розмовної, живої мови, в неї проникає величезна кількість іноземних слів (губернія, акт, баллотировать, апеляція тощо) та термінів.

У XIX ст., коли формування кодифікованого літературної мови в основному завершується, починають активно формуватися функціональні його різновиди -- стилі. Документи службового листування отримали в XIX ст. найширше розповсюдження і в кількісному відношенні значно перевершили інші види ділових текстів. Вони писалися на службових бланках, включали певний набір реквізитів. З 1811, після прийняття "Загальних установи міністерств", активно формуються характерні риси канцелярського стилю: формально-логічна організація тексту, неособисту характер висловлювання, синтаксична громіздкість, іменний характер мовлення, морфологічне і лексичне одноманітність (превалювання називного і родового відмінків), стандартизація. У результаті реформи діловодства (правил оформлення документації) виникла необхідність реформи канцелярського стилю, що стало осмислюватися як завдання державної ваги.

У XX ст. уніфікація документів приймає незворотного характеру. Були розроблені нові правила ведення службової документації: у 1918 р. введена єдина форма бланків ділового листа. У 20-і роки ХХ ст. почалася робота зі створення нових стандартів ділового листа, з'явилися трафаретні тексти Офіційно-діловий стиль як мова документів

Нову епоху в процесі стандартизації відкрила машинна обробка та комп'ютеризація діловодства. Вибір і закріплення в практиці одного мовного варіанта з декількох можливих виправдано економічно, диктується вимогами все ускладнюється економічної та соціально-політичного життя суспільства, технічним прогресом. Використання стійких формул, прийнятих скорочень, однакового розташування матеріалу при оформленні документа характерно для типових і трафаретних листів, анкет, таблиць, текстів-аналогів тощо, дозволяє кодувати інформацію, закріплюючи певні мовні засоби за типовою ситуацією. Наприклад, необхідність взяти участь у виставці товарів припускає заповнення заявки, виготовленої виставкової організацією типографським способом у формі анкети. Особливою стандартизації піддаються так звані тексти-аналоги, бланки, формуляри, в яких трафарет має вигляд формалізованого тексту.

Процес створення трафаретних текстів полягає у виділенні для групи однотипних текстів постійних частин, що містять заздалегідь відому інформацію, і прогалин для вписування мінливих відомостей. Як правило, це номінації, дати оформлення, підписання документа, зазначення вартості, кількості, форми поставки товару (обладнання), обсягу робіт і т. п.

Трафаретні тексти з постійним і мінливими частинами іменуються бланками. "Бланк - це свого роду ідеальна основа ділової папери, в заповненому вигляді це той еталон, до якого вона прагне і якого досягає. У бланку жорсткість форми зводить до нуля всі можливості кількох тлумачень ", - справедливо зауважує П.В. Веселов, один з найбільших фахівців в області документної лінгвістики.