13. Місто техніко-економічного обгрунтування в інвестиційному проекті.

Вкладенню капіталу передує підготовка техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) інвестиційного проекту. Головними формами фінансування є фінансові і реальні інвестиційні проекти, останні потребують розробки ТЕО. Це, у першу чергу:

• технічне переозброєння, реконструкція та нове будівництво

• інвестування товарно-матеріальних запасів та ін. оборотних активів з метою розширення виробництва

• придбання або оренда земельної ділянки з подальшим її облаштуванням та інвестуванням.

ТЕО розробляється, як правило, не за рахунок, а за кошти учасників тендерів, що відстоюють свої варіанти проектів. ТЕО невеликих об*єктів фінансується за рахунок проектно-дослідних робіт у складі зведеного кошторису будови. ТЕО належить до інвестиційної фази фінансується інвестором.

Етапи обгрунтування реального інвестиційного проекту:

1 етап:

- визначення структури джерел фінансування

- прогноз ринкових цін на матеріали, обладнання, працевитрати

- визначення складу собівартості майбутньої продукції

- вивчення пропозиції ринку інвестиційних товарів

2 етап:

- визначення можливих учасників проекту

- складання інвестиційного кошторису

- прогноз собівартості та цін на продукцію

- вивчення можливостей укладення ф*ючерських контрактів

3 етап:

- вивчення первинного оьсягу інвестицій

- розробка завдання на проектування

- прогноз очікуваних доходів

- вибір району, пункту розміщення об*єкта

4 етап:

- визначення життєвого циклу інвестицій

- розробка проектно-кошторисної документації

- розрахунок показників фінансової ефективності проекту

5 етап: оцінка економічної ефективності варіанта інвестиційного проекту.

Фінансовий інвестиційний проект – це проект придбання цінних паперів, який вимагає певних економічних обгрунтувань. Для обгрунтування купівлі цінних паперів використовується бухгалтерська, фінансова та статистична звітність підприємства.

Економічна оцінка проекту відіграє пріоритетну роль і держава за допомогою податкової, митної, амортизаційної, кредитної або цінової політики підтримує

35. Індикативне планування інвестиційної діяльності.

Результати прогнозів, економічного й соціального розвитку України та прогнози кон'юнктури ринку використовуються при прийнятті органами законодавчої і виконавчої влади конкретних рішень у галузі економічної політики й при розробленні держав­них програм та індикативних планів. Останні в умовах ринкових перетворень являють найбільший інтерес з погляду використання для їх розроблення нетрадиційного методу планування найваж­ливіших показників та якісних характеристик розвитку галузей економіки, регіонів тощо. В основу цього методу покладено най­важливіші народногосподарські макроекономічні показники (ін­дикатори), що їх прагне досягти суспільство.

Відмінними ознаками індикативного планування є:

• рекомендаційний характер показників (індикаторів) плану;

• індикатори або орієнтири, які передбачає на майбутнє дер­ жава, досягаються за допомогою певних заходів управління — регуляторів.

На державному рівні мають упроваджуватися глобальні інди­катори: валовий внутрішній продукт, національний дохід, рівень інфляції; стан фінансів, грошового обігу, фінансового товарного та валютного ринків; рівень межі забезпеченості, мінімальна зар­плата та пенсії, середня зарплата; обсяги експорту та імпорту, саль­до зовнішньоекономічної діяльності; співвідношення між фонда­ми споживання та нагромадження, показники обсягу та структу­ри інвестицій.

Індикативне планування інвестицій здійснюється відповідно до головних індикаторів розвитку національної економіки та ви­значених пріоритетів. їх обсяг визначається відповідно до при­рощення виробничих потужностей та основних фондів усіх вироб­ничих галузей та соціальної сфери. Отже, головний показник ін­вестиційного плану (прогнозу) — введення в дію виробничих по­тужностей та об'єктів соціальної сфери, який визначається в на­туральних одиницях виміру (тис. т цукру на рік або тис. м полотна на рік тощо).