6. Інвестиційні ризики на Україні.

Інвестиційний ризик визначимо як потенційну можливість недосягнення запланованих цілей інвестування (у вигляді прибутку або соціального ефекту) і в результаті непередбачених втрат коштів і отримання грошових збитків або прибутку, але менших, ніж планувалося, розмірів. Ризик важко нейтралізувати повністю, але ним можна керувати. Його треба заздалегідь оцінювати, розраховувати, описувати, планувати заходи, що мають знизити вірогідність небажаних подій при реалізації інвестиційного проекту.

Сегодня довольно популярно мнение, согласно которому именно российские и украинские деловые круги способны обеспечить более тесное экономическое взаимодействие двух стран и, таким образом, содействовать их политическому сближению. Однако, приходя на тот или иной рынок, любой предприниматель должен четко осознавать, каковы политические и финансовые риски ведения его бизнеса в данной конкретной стране. И, в этом смысле, априорное исследование инвестиционных рисков на Украине является необходимым условием успешного ведения бизнеса. Если говорить в самом общем смысле, то предприниматель, решивший вложить известную сумму в экономику Украины сегодня с неизбежностью столкнется с тремя категориями рисков, а именно: с рисками, связанными с развитием политической ситуации на Украине, рисками, зиждущимися на развитии макроэкономических процессов в этой стране и рисками, основанными на условиях, сложившихся в конкретной (экономической, административной, производственной) среде, в которой он намеривается осуществлять свою деятельность.

15. Основні положення щодо проектування підприємств, будівель та споруд.

Проектування — надзвичайно важливий і відповідальний етап в інвестиційному процесі, оскільки прийняті в проекті технологічні, планувальні та конструктивні рішення дуже важко скоригувати, коли вже розпочато будівництво.

Проектно-кошторисній документації зазвичай передує розроб­лення інвестиційного проекту, проте для прискорення інвестиційного процесу передпроектні дослідження, стадія проектування й навіть будівництва часто об'єднуються. Будівельники, як правило, вимагають від замовника при готовому технічному проекті робочу документацію на перший рік будівництва. Разом з тим проект має обґрунтовуватись найновітнішими науково-технічними досягненнями, які можуть виникнути після завершення проектування. Тому проектувальники повинні закладати в проект такі об'ємно-планувальні та конструктивні рішення, які б давали змогу швидко реконструювати та технічно переоснащувати виробництво.

Класичний проект має три складові: технологічну, будівельну та техніко-економічну. Технологічна частина складається зі схеми виробництва (технологічно взаємозв'язаних одиниць обладнання), технологічних етапів і переділів виготовлюваної продукції, обсягів її виробництва та якісних показників. Будівельна частина визначає стандартні вимоги до об'ємно-планувальних (передбачають розміщення основних і підсобних приміщень, цехів, їхню площу та об'єм) і конструктивних (перед­бачають використання найдоцільніших будівельних матеріалів, конструкцій і деталей) рішень. Техніко-економічна частина охоплює передпроектні досліджен­ня й техніко-економічні обґрунтування, розрахунки економічних показників ефективності й доцільності проекту, який розробляється на підставі завдання на проектування та іншої передпроектної документації, що надається замовником проектно-дослідниць­кій організації (генеральному проектувальнику). За згоди останнього виконувати проектні роботи між ними укладається договір на розроблення проектно-кошторисної документації.

Проектування може здійснюватись у дві чи в одну стадію.

Двостадійне проектування охоплює розроблення проекту зі зведеним кошторисом та робочої документації з кошторисами. Дві стадії проектування застосовуються для великих і складних промислових підприємств, нових кварталів забудови, міст, великих селищ, окремих будівель і споруд зі складними або новітніми об'ємно-планувальними, конструктивними й архітектурними рішеннями. За одностадійного проектування розробля­ється один документ — робочий проект зі зведеним кошторисом, який застосовується для технічно й архітектурно нескладних будівель та споруд.

За умов державного інвестування можливе тристадійне проек­тування, коли за рахунок держбюджету фінансуються також передінвестиційні дослідження — техніко-економічні обґрунтування (ТЕО), техніко-економічні розрахунки (ТЕР) та ескізні проекти (ЕП), які є складовими інвестиційних проектів або їхніх біз­нес-планів і, як правило, розробляються не за рахунок інвестиційного проекту й тому не стосуються будівельного проектування й кошторисної вартості.