- •1.Базові компоненти соціального життя
- •2. Види цінностей, їх соціальна роль
- •4. Громадянське суспільство і його соціальне значення
- •5. Девіантна поведінка та її види
- •6. Експлуатація людини людиною як соціальне відношення
- •7. Емпіричні школи в соціології
- •8. Закони та категорії соціології
- •9. Закономірності культурного життя
- •10. Засоби аналізу даних, одержання емпірично-обгрунтованих узагальнень рекомендацій та висновків
- •11. Класи та страти
- •12. Малі соціальні групи і їхні види
- •13. Метод вивчення документів у соціологічному дослідженні
- •14. Метод виміру в соціологічному дослідженні
- •15. Метод експерименту в соціологічному дослідженні
- •16. Метод опитування в соціологічному дослідженні
- •17. Метод спостереження в соціологічному дослідженні
- •18. Методи соціального пізнання
- •19. Методи соціологічних досліджень.
- •20. Міграція та еміграція
- •22. Повсякденне й культурологічне розуміння націй.
- •23. Поняття особи та особистості в соціології
- •24. Поняття соціальної стратифікації
- •25. Поняття соціології права
- •27. Поняття та структура культури
- •28. Поняття та структура програми соціологічного дослідження
- •30. Потреби, інтереси та цінності – механізми визначеності поведінки
- •31. Принцип репрезентативності в соціологічному дослідженні
- •32.Проблема взаємовідносин особи та суспільства
- •33. Проблеми і труднощі здійснення соціологічних досліджень
- •34. Проблеми інтеграції особи
- •35. Проблеми істини в соціологічних дослідженнях
- •36. Прогрес і регрес суспільства
- •37. Психологічні школи в соціології
- •38. Релігійна група як соціальна спільність
- •39. Розвиток соціальних знань в Стародавньому світі
- •40. Роль ідей у соціальних процесах. Поняття ідеології
- •41. Самосвідомість та саморегуяція особи
- •42. Соціальна адаптація та інтеграція
- •43. Соціальна мобільність. Канали соціальної мобільності
- •44. Поняття відкритого суспільства
- •45. Соціальна структура суспільства
- •46. Соціальна функція права
- •47. Соціальні інститути та їх види
- •48. Соціальні конфлікти як стан соціальних відносин
- •49. Соціальні статуси та ролі
- •50. Соціологічна думка в Україні
- •51. Соціологічні дослідження – інструмент пізнання соціальної реальності
- •52. Соціологічні ідеї Герберта Спенсера
- •53. Соціологічні ідеї Карла Маркса
- •54. Соціологічні ідеї Макса Вебера.
- •56. Соціологічні ідей Сен-Симона
- •57. Соціологічні ідеї Еміля Дюркгейма
- •58. Соціологія в системі соціальних наук
- •59. Специфіка молодіжної субкультури.
- •60. Становлення соціології права
- •61. Суспільний соціальний прогрес: критерії та тенденції
- •62. Сутність еліти суспільства, її роль у суспільному житті
- •63. Сутність соціального контролю, його роль у регулюванні соціальних відносин
- •64. Сучасна соціологія Заходу ст. 31,60
- •65. Сучасні школи соціології права
- •66. Тенденції розвитку правової культури в Україні
- •67. Тенденції соціальної стратифікації та соціальної мобільності в Україні
- •68. Теорія та практика соціалізації особи
- •70. Традиційне та індустріальне суспільство – порівняльна характеристика
- •71. Формальні та неформальні соціальні інститути
- •72. Форми та види культури
- •74. Якість життя як соціальне явище
54. Соціологічні ідеї Макса Вебера.
Макс Вебер (1864-1920) – видатний німецький філософ, соціолог, один з найважливіших авторитетів суспільної думки кінця ХІХ – початку ХХ ст.. М. Вебер є засновником нового напрямку в соціологічній науці – «розуміючої соціології», надавши їх статусу загально – методологічного предмета, що дозволяє зрозуміти суть, характерні риси і тенденції поступу цивілізації західного типу.
Соціологія, за М. Вебером, - наука про соціальну поведінку, що прагне «зрозуміти», «інтерпретувати», «пояснити» . Соціальні поведінка – це здійснення певного вчинку або утримання від нього.
М. Вебер розробив практично всі базисні теорії, які сьогодні становлять фундамент соціології. Це вчення про соціальну дію й мотивацію, суспільний поділ праці, відчуження, професію як покликання, основи соціології релігії, соціології міста, соціології соціального панування, економічної соціології й соціології праці, теорія бюрократії, концепція соціальної стратифікації й статусних груп, основи політології й інститути влади, вчення про соціальну історію суспільства й раціоналізацію.
55. Соціологічні ідеї Огюста Конта+
56. Соціологічні ідей Сен-Симона
Анрі Сен-Симон відомий соціальний реформатор, засновник школи утопічного соціалізму (сенсімонізм).
Його досягненнями були - категоричний імператив нового суспільства. Усі повинні будуть додавати свої сили корисним для людства образом: бідний буде харчувати багатого, який стане працювати головою, а якщо він до цього нездатний, те зобов'язано працювати руками. Духовна влада в новім суспільстві повинна належати вченим, світська - власникам, а право вибирати носіїв обох влади - усьому народу. ПО суті, зміст світської влади не з'ясоване: їй не залишається ніякої справи, тому що вся організація суспільства, увесь напрямок робіт перебуває в руках влади духовної.
Взагалі, ідеї, висловлені С., непевні й іноді навіть суперечливі. Перебуваючи під впливом аналогічних спроб, зроблених наприкінці XVIII в., він пропонує нову релігію, відкриту йому, за його словами, у баченні самим Богом. Відмітною рисою цієї релігії є "ньютонизм": Ньютону доручене Богом "керівництво світлом і керування жителями всіх планет"; місце храмів займуть "мавзолеї Ньютона" і т.д. Зробивши подорож по Німеччині й Англії (1802) і витративши на це останні свої засоби, С. повернувся у Францію й примушений був побрати місце переписувача в ломбарді, що давало йому 1000 фр. у рік за щоденний десятигодинної працю, поки один його знайомий, , не запропонував йому жити на його засоби, щоб мати можливість продовжувати наукові заняття.
В 1808 г. він видав "Введення в наукові праці XIX в.". Наука, на його думку, до того часу займалася тільки досвідами, досліджувала тільки факти; це було дуже плідно, але настав час стати на загальну точку зору. Усі приватні науки - лише елементи деякої загальної науки, яка саме і є позитивна філософія. І у своєму цілому, і у своїх частинах наука повинна мати лише "відносний і позитивний характер"; людські знання вже досяглися такого стану, при якім їх потрібно узагальнювати й будувати з них закінчений будинок.
