54. Соціологічні ідеї Макса Вебера.

Макс Вебер (1864-1920) – видатний німецький філософ, соціолог, один з найважливіших авторитетів суспільної думки кінця ХІХ – початку ХХ ст.. М. Вебер є засновником нового напрямку в соціологічній науці – «розуміючої соціології», надавши їх статусу загально – методологічного предмета, що дозволяє зрозуміти суть, характерні риси і тенденції поступу цивілізації західного типу.

Соціологія, за М. Вебером, - наука про соціальну поведінку, що прагне «зрозуміти», «інтерпретувати», «пояснити» . Соціальні поведінка – це здійснення певного вчинку або утримання від нього.

М. Вебер розробив практично всі базисні теорії, які сьогодні становлять фундамент соціології. Це вчення про соціальну дію й мотивацію, суспільний поділ праці, відчуження, професію як покликання, основи соціології релігії, соціології міста, соціології соціального панування, економічної соціології й соціології праці, теорія бюрократії, концепція соціальної стратифікації й статусних груп, основи політології й інститути влади, вчення про соціальну історію суспільства й раціоналізацію.

55. Соціологічні ідеї Огюста Конта+

56. Соціологічні ідей Сен-Симона

Анрі Сен-Симон відомий соціальний реформатор, засновник школи утопічного соціалізму (сенсімонізм).

Його досягненнями були - категоричний імператив нового суспільства. Усі повинні будуть додавати свої сили корисним для людства образом: бідний буде харчувати багатого, який стане працювати головою, а якщо він до цього нездатний, те зобов'язано працювати руками. Духовна влада в новім суспільстві повинна належати вченим, світська - власникам, а право вибирати носіїв обох влади - усьому народу. ПО суті, зміст світської влади не з'ясоване: їй не залишається ніякої справи, тому що вся організація суспільства, увесь напрямок робіт перебуває в руках влади духовної.

Взагалі, ідеї, висловлені С., непевні й іноді навіть суперечливі. Перебуваючи під впливом аналогічних спроб, зроблених наприкінці XVIII в., він пропонує нову релігію, відкриту йому, за його словами, у баченні самим Богом. Відмітною рисою цієї релігії є "ньютонизм": Ньютону доручене Богом "керівництво світлом і керування жителями всіх планет"; місце храмів займуть "мавзолеї Ньютона" і т.д. Зробивши подорож по Німеччині й Англії (1802) і витративши на це останні свої засоби, С. повернувся у Францію й примушений був побрати місце переписувача в ломбарді, що давало йому 1000 фр. у рік за щоденний десятигодинної працю, поки один його знайомий, , не запропонував йому жити на його засоби, щоб мати можливість продовжувати наукові заняття.

В 1808 г. він видав "Введення в наукові праці XIX в.". Наука, на його думку, до того часу займалася тільки досвідами, досліджувала тільки факти; це було дуже плідно, але настав час стати на загальну точку зору. Усі приватні науки - лише елементи деякої загальної науки, яка саме і є позитивна філософія. І у своєму цілому, і у своїх частинах наука повинна мати лише "відносний і позитивний характер"; людські знання вже досяглися такого стану, при якім їх потрібно узагальнювати й будувати з них закінчений будинок.