- •1) Культурологічна категорія «цінність»:
- •2) Категорія «культура»:
- •3) Релігія в системі культури:
- •4) Мистецтво в системі культури:
- •5) Трудова концепція походження культури:
- •6) Психоаналітична концепція:
- •7) Ігрова концепція:
- •8) Схеми культурно-історичного процесу:
- •10) Концепція «круговороту локальних цивілізацій» а. Тойнбі:
- •11) Первісна культура:
- •9) Філософія культури о. Шпенглера:
- •12) Культура Давнього Китаю:
- •13) Індуїзм – як національна релігія Індії:
- •14) Буддизм як світова релігія:
- •15) Античний тип культури:
- •16) Культура Середньовіччя:
- •17) Християнство як світова релігія:
- •18) Іслам як світова релігія:
- •19) Культура Нового часу:
- •20) Культура Новітньої епохи:
16) Культура Середньовіччя:
а) Християнська духовність відіграла особливу роль в формуванні світовідчуття, основних світоглядних положень людини середньовічної епохи. Світ тепер отримує чітко виражену центральну точку існування – це Бог.
Людина вважається вершиною творіння, створеною за образом та подобою Бога, заради якої були створені всі інші творіння. Саме християнство дозволило людині залишити далеко позаду себе природно-космічний світ і відчути безпосередній особистісний зв’язок з Богом. В зв’язку з цим виключного значення тепер надається внутрішньому духовному стану людини.
Духовне життя в середньовічній культурі стає предметом особливої уваги та отримує статус виняткової цінності. Ідеалом стає духовна, страждаюча, смиренна людина.
Важливою рисою середньовічного суспільства була жорстка регламентація життя індивіда у відповідності із його положенням в соціальній ієрархії. Об’єднуючим началом був принцип феодальної ієрархії, поширений на всю світобудову.
На відміну від античної цивілізації, в якій система влади носила світський характер, в середньовічній Європі вона була сакралізована.
Духовне життя середньовічного суспільства характеризується традиціоналізмом, груповою свідомістю. При феодалізмі індивід пов’язаний не з общиною-полісом, як це було в античності, а зі своїм станом, соціальний статус якого визначає практично всі сторони людської життєдіяльності
б) Мистецтво європейського Середньовіччя руйнує розуміння краси як порядку та пропорційності, і стверджується краса як божественне начало, що розлите у світі і призначене привести до свого першоджерела – Бога.
Для середньовічного мистецтва прекрасне, на відміну від чуттєвого античного, це Бог як надчуттєва, вічна і абсолютна краса. Але для середньовічного митця важлива не краса сама по собі, а лише прихований в ній зміст, що осягається розумом. В зв’язку з цим в мистецтві переважає алегорія і символ - найбільш характерні риси середньовічного офіційного мистецтва, яке майже цілком спрямоване на релігійно-церковні потреби.
В художній культурі сформовано канон, який визначає рамки змісту, художньої форми та цілі творчості.
17) Християнство як світова релігія:
а) Християнство виникло в І столітті нової ери на території Східної частини Римської імперії. До початку сучасного літочислення в Іудеї склалась велика релігійна література, яка називалась Торою, або законом, Священним писанням. Священні книги містили віровчення, які базувалось на очікуванні пришестя Месії-Спасителя. Християнство зароджується як одна з течій, сект в іудаїзмі.
Розповсюдження християнства серед народів Римської імперії було обумовлене і соціальними передумовами. Свідомість її населення була підготовлена до сприйняття цього віровчення: християнству передував повний крах світових порядків, і воно було виразом цього краху. Саме до середини І ст. в соціальних низах зростає незадоволеність правителями Риму. Християнство в Римській імперії спочатку сприймалось більшістю людей як форма соціального протесту.
Викриття зіпсованості світу, його гріховності, обіцянка його спасіння та встановлення царства миру та справедливості – ось соціальні ідеї, котрі приваблювали на сторону християн сотні тисяч, а пізніше й мільйони послідовників.
б) Християнство розглядає історію як односпрямований, неповторний процес, що скеровується Богом: від початку - створення до завершення – приходу Месії і Страшного суду. Святе писання християн – Біблія – це розповідь про те, як Бог шукав Людину, це промова Бога, яка звернена до людей.
Ідеологічною основою утворення християнських об’єднань виступив універсалізм релігійної проповіді – звернення до усіх людей, незалежно від етнічної, релігійної, класової приналежності: перед Богом усі рівні.
Центральна ідея всього християнства – ідея гріховності людини і її друга сторона – ідея спасіння. Усі люди грішні перед Богом, і саме це урівнює їх. Очиститись від цього гріха люди можуть лише в тому випадку, якщо вони усвідомлять, що грішні, якщо спрямують свої думки на очищення від гріхів, якщо повірять у великого божественного Спасителя, котрий був посланий Богом на землю і прийняв на себе гріхи людські.