3) Релігія в системі культури:

а) Релігія – це світогляд, який задає певну картину світу і в той же час формує систему цінностей та норм; релігійне витлумачення світу є засобом орієнтації в ньому людини та регуляції її поведінки, набуття нею життєвого смислу. Релігійний світогляд передбачає те, що людина не розглядає себе в якості повністю самовладної істоти; навпаки, людина усвідомлює себе як єство, підпорядковане вищим силам буття.

Релігія гармонізує свідомість віруючої людини та постійно підтримує її в повсякденному житті. Реалізуючись через формування духовного світу людини, через пріоритет духовності над іншими цінностями, релігія містить в собі також значний гуманістичний потенціал. Вона задовольняє потребу людини у рівновазі та гармонії зі світом, переживання єдності з усім сущим, формує відчуття певної стабільності.

Роль релігії в житті кожної конкретної людини та суспільства в цілому розкривається через її основні функції:

Світоглядну, ілюзорно-компенсаторну, комунікативну, регулятивну, інтегративну.

б) Основні структурні елементи релігії

Як особлива система духовної діяльності людей, релігія має власну специфічну структуру. В ній можна виділити такі основні елементи як релігійна свідомість, релігійний культ, релігійні організації.

Релігійна свідомість – визначальний елемент релігії. Центральною рисою релігійної свідомості виступає релігійна віра у надприродне. Взагалі, віра - це особливий психологічний стан повного визнання і прийняття якогось твердження або положення речей за умови дефіциту точної інформації. Вона необхідна людині для мобілізації духовних та фізичних сил у певній проблематичній ситуації. Віра долає обмеженість розуму.

Невід’ємною частиною будь-якої релігії, її реалізації у сфері повсякденного практичного життя є культ. В широкому значенні культ – це шанування чогось в якості вищого, священного. У вузькому значенні культ – сукупність символіч­них дій, за допомогою яких віруючий намагається вплинути на надприродні сили.

Релігія матеріалізується також у релігійних організаціях – об’єднаннях послідовників тієї або іншої релігії, що виникають на основі спільності вірувань та обрядів. Основні форми релігійних організацій: церква, секта, харизматичний культ, деномінація.

4) Мистецтво в системі культури:

а) Серед форм культурної діяльності особливе місце займає мистецтво.

Мистецтво - це особливий спосіб духовно-практичного освоєння світу крізь призму людських цінностей, життєвих смислів та значень. Характерними рисами мистецтва виступають:

- створення художніх образів, що характеризуються чуттєвою конкретністю та узагальненістю, завдяки чому мистецтво виражає та творчо перетворює життя відповідно до людських сенсів та цінностей;

- інтуїтивно-емоційний спосіб осягнення дійсності, що доповнює раціонально-логічний;

- у мистецтві людина виражає себе у своїй цілісності - на відміну від інших видів діяльності, де вона реалізує якусь одну свою сторону;

- наявність вимислу та умовності; мистецтво не призначене для точного копіювання життя: через мистецтво людина поринає у світ художніх образів.

- мистецтво завжди несе на собі відбиток особистості

б) функції: - суспільно-перетворююча – мистецтво створює образи “нової дійсності”, котрі ідейно-емоційно впливають на людей, орієнтуючи їх світосприйняття, мислення та соціальну поведінку;

- пізнавально-евристична – твори мистецтва завжди втілюють та несуть певне знання, формують нові горизонти бачення життя;

- прогностична – у творах мистецтва часто має місце інтуїтивно-цілісне передчуття майбутнього;

- інформаційно-комунікативна – мистецтво завжди є повідомленням та спілкуванням, воно служить засвоєнню індивідом суспільного досвіду;

- виховна – мистецтво формує цілісну особистість, структуру відчуттів та думок людей, загальний емоційний настрій на життя;

- сугестивна - мистецтво нерідко діє немовби гіпнотично, може формувати впевненість перед битвою, священний страх, закликати до певної дії і т.д.

- естетична - мистецтво формує чуттєвість людини, формує естетичні смаки, ідеали;

- гедоністична - як художня творчість, так і сприйняття художнього твору несуть людині безкорисливу радість, задоволення від відкриття та співпереживання гармонії і довершеності.

- компенсаторна – мистецтво, як засіб, що дозволяє перетворити життя символічно, ілюзорно відновити у сфері духу гармонію, втрачену чи недосяжну у реальності.