1) Культурологічна категорія «цінність»:

а) Цінність являє собою загальновизнану або ж широко визнану в суспільстві норму, сформовану у певній культурі, що задає зразки і стандарти поведінки і впливає на вибір між її можливими альтернативами.

Цінність є визначальною характеристикою особистості, що освоює певну систему суспільних цінностей. Соціальні цінності відбиваються у свідомості окремої людини у вигляді ціннісних орієнтацій, які є необхідною умовою підтримки нормативного порядку в суспільстві. Засвоєння системи цінностей – основа соціалізації особистості.

Поняття цінності вказує на культурне, суспільне чи особистісне значимість явищ і фактів дійсності. Усе розмаїття світу можна розглядати в якості предметних або об’єктних цінностей. Цінності виконують роль регулятора як на рівні суспільства в цілому (соціальні цінності), так і на рівні окремої особистості.

б) Хвильова модель розвитку культури була розроблена П.Сорокіним. Беручи за основу ціннісний підхід і визначаючи у відповідності з ним культуру, Сорокін виділяє періоди чуттєвого і надчуттєвого світосприйняття, що змінюють один одного. В залежності від того, яка цінність домінує, він поділяє усі культурні надсистеми на три типи: ідеаціональний, чуттєвий та ідеалістичний.

Якщо переважає ідеаціональна культура, то вищою цінністю в ній стає Бог і віра, а до чуттєвого світу, його багатства, радощів і цінностей формується байдуже чи негативне ставлення.

У чуттєвій культурі переважає цінність почуттів: сенс має тільки те, що ми бачимо, чуємо, сприймаємо дотиком.

Ідеалістична система культури, на думку П. Сорокіна, займає серединне положення між ідеаціональною і чуттєвою. Її цінності – це цінності розуму, що раціоналізує об’єктивну реальність.

2) Категорія «культура»:

а) Групи визначень поняття “культура” які є найбільш поширені в науковій літературі:

- соціологічні визначення зосереджують увагу на факторах організації й формування певного суспільства. Для соціологічного підходу характерне таке бачення культури: «культура - це спільний і прийнятий спосіб мислення» (К.Юнг); «культура - це стійкі вірування, цінності і норми поведінки, які організують соціальні зв’язки і роблять можливою спільну інтерпретацію життєвого досвіду» (В.Бекет);

- аксіологічні підкреслює, що культура є сукупність матеріальних та духовних цінностей, які створюються людиною в процесі її життєдіяльності;

- онтологічні розглядають культуру як форму самореалізації людини у всій її багатоманітності. Культура – це спосіб буття людини.

б) Значення культури в житті людини і суспільства виражається через її функції.

Адаптивна функція полягає в тому, що культура забезпечує пристосування людини до навколишнього середовища.

Глибинній потребі людини у спілкуванні з подібними до себе відповідає комунікативна функція. Культура формує умови і засоби людського спілкування. Вона є умова і результат комунікації людей - процесу обміну інформацією між ними з допомогою знаків і знакових систем.

Інформаційна функція забезпечує процес культурної спадковості і проявляється у закріпленні результатів соціокультурної діяльності, накопиченні, зберіганні і систематизації інформації.

Нормативно-регулятивна функція полягає в тому, що культура виступає як розгалужена система норм і вимог, що їх пред’являє суспільство до індивідів в усіх сферах їх життєдіяльності.

Аксіологічна функція виражає якісний стан культури. Культуру можна уявити собі як величезну лабораторію, в якій створюється масштабна система цінностей. Культура як система цінностей формує в людині певні ціннісні орієнтири і потреби.

Інтегративна функція полягає в об’єднанні людей - в соціальні групи, народи, держави. Будь-яка соціальна спільнота, в якій складається своя культура, скріплюється цією культурою.