1. Пухлини: визначення, атипізм пухлинного росту і вплив їх на організм

Пухлини, або новоутворення,  це типовий патологiчний процес, не пов’язаний із загальним планом будови та функцiй органiзму.

П а т о г е н е з. Пухлинний рiст розпочинається з трансформації клiтини, що виникає внаслiдок порушення регуляції подiлу клiтин. З приводу деталей механiзму порушення регуляції iснує кiлька гiпотез. Згiдно з гiпотезою Хьюгса, причиною виникнення нерегульованого клiтинного подiлу може бути порушений синтез генiв- репресорiв, якi гальмують подiл клiтини за звичайних умов. Тодi активується ген клiтинного подiлу i розпочинається реплiкацiя ДНК. Виникають новi клiтини, якi вже взагалі не мають гена-репресора, що гальмував би подiл клiтин, i вони здатнi розмножуватися безмежно. Згiдно з цією гiпотезою так званого епiгеномного канцерогенезу, виникнення пухлинних клiтин зумовлене епiгеномним впливом на нормальну регуляцiю геному чинникiв, якi не належать до геному даної клiтини, як, наприклад, вiруси. Вiдомо, що онкогени вiрусiв, якi спричинюють пухлинний рiст, у структурному вiдношеннi iдентичнi клiтинним чинникам росту.

При цьому мутацiйний та епiгеномний механiзми канцерогенезу не виключають, а можуть навiть iнiцiювати дiю один одного. Так, вченi сходяться на тому, що хiмiчні та фiзичнi чинники не завжди можуть спричинювати трансформацiю клiтинного росту самостiйно. Частiше це вiдбувається через активiзацiю вiрусного канцерогенезу. Тобто, який би канцерогенний чинник не дiяв на тканину, вiн зумовлює трансформацiю лише через активiзацiю вiрусного проонкогена, перетворюючи його на онкоген.

Отже, перетворення нормальної клiтини на пухлину вiдбувається пiд впливом лише одного або кiлькох генiв вiрусного походження. Разом з тим окремi з цих вiрусних штамiв виявилися чутливими до певної температури. Вони спричинюють трансформацiю нормальних клiтин у пухлиннi за температури, нижчої від 37оС. Проте якщо темперутуру середовища, в якому iнкубують пухлиннi клiтини, пiдвищувати до 39оС, пухлиннi тканини знову набувають властивостей нормальних. У клiнiчнiй практицi це явище з певним успiхом використовують для лiкування раку молочної залози у сук.

В з а є м о з в ’я з о к п у х л и н i о р г а н i з м у. Вплив пухлин на органiзм. Доброякiснi пухлини завдяки обмеженостi свого росту впливають на організм незначною мірою. Деякi з них можуть спричинити порушення функції органа. Вплив їх на цiлiсний органiзм зумовлений змiною цієї функції. Злоякiснiсть пухлини визначається здатнiстю клітин до безмежного подiлу та метастазування, iнтенсивнiстю росту. Цi особливостi, в свою чергу, визначають iнвазiйнiсть пухлини та її здатнiсть призводити організм до виснаження  кахексiї. Крiм того, новоутворення спричинюють змiну структури й функції того органа, в якому вони розвиваються. Тому мiсцезнаходження пухлини часто має визначальний характер для долi органiзму. Так, злоякiснi пухлини молочної залози менш небезпечнi, нiж рак шлунка. В останньому випадку у тварини внаслiдок порушення резервуарної, секреторної, моторної функцiй шлунка виникають складнi і тяжкi порушення травлення з розвитком голодування. Особливо важким є перебiг злоякiсного росту, коли пухлина розвивається з одночасним синтезом рiзноманiтних гормонiв або ферментiв. Останнi протягом незначного перiоду спричинюють у цiлiсному органiзмi істотні змiни структурного та функцiонального характеру. Наприклад, синтез адреналiну в разі пухлини надниркових залоз зумовлює стiйку гiпертонiю