3. Класифікація запалення в залежності від виду ексудату та характеристика

Iснує кiлька принципiв класифiкації запалень. Залежно вiд вираженостi тих чи iнших судинно-тканинних змiн в осередку запалення розрiзняють альтеративне, ексудативне та пролiферативне (продуктивне) запалення. Під час альтеративного запалення переважають явища дистрофії, некробiозу, тоді як явища ексудації та пролiферації вираженi слабко (гнильний розпад легень, некроз). Ексудативне запалення характеризується порушенням кровообiгу з явищами ексудації та емiграції. Залежно вiд типу ексудату ексудативне запалення буває серозним, гнiйним, фiбринозним та геморагiчним. Якщо запалення слизових оболонок дихального чи травного каналів супроводжується видiленням слизу, то йдеться про катаральне запалення. На вiдмiну вiд транссудату (набрякової рiдини), вiн мiстить, як правило, понад 3% бiлка. Крiм того, ексудат має високу ферментативну активнiсть, оскiльки мiстить багато лiпoлiтичних, глiколiтичних i протеолiтичних ферментiв в активному стані, якi звiльняються в процесi життєдiяльностi та загибелi мiкробiв з клiтин тканин та кровi. Завдяки цьому ексудат, особливо гнiйний, порiвняно легко руйнує мiжклiтиннi зв’язки, розплавляє тканини.

Варіант 2

1. Гіпертрофія та гіперплазія: визначення, класифікація та характеристика

Гiпертрофiя  збiльшення об’єму (i маси) органа (тканини) за рахунок збiльшення розмiрiв окремих його клiтин.

Гiперплазiя  збiльшення об’єму (i маси) органа (тканини) за рахунок збiльшення кiлькостi клiтин, що входять до складу органа

Дуже часто гiпертрофiчнi та гiперпластичнi процеси тiсно переплiтаються між собою, тому гiпертрофiя у чистому виглядi, як i гiперплазiя, трапляється рідко. Гiпертрофiя буває фiзiологiчною, або робочою (гiпертрофiя молочної залози в перiод лактації, матки  в перiод вагiтностi, м’язової маси тiла i серця  в перiод тренiнгу тощо) i патологiчною, пов’язаною з компенсаторними процесами під час хвороб. Якщо гiпертрофiя органа вiдбувається внаслідок збiльшення маси специфiчних клiтин, то її називають справжньою гiпертрофiєю. Часто гiпертрофiя органа супроводжується збiльшенням його маси не за рахунок паренхiми, а за рахунок строми та iнших неспецифiчних тканин. Такий вид гiпертрофії називають несправжньою.

Особливим видом гiпертрофії, що виникає в разі патології як компенсацiя порушеної чи втраченої функції, в тому числi й парного органа, є вiкарна, або замiщувальна гiпертрофiя (гiпертрофiя мiокарда лiвого шлуночка при гiпертонії, гiпертрофiя правої нирки при втратi повноцiнної функції лiвої нирки).

Кореляцiйна гiпертрофiя виникає як реакцiя на втрату функції iншим органом (гiпертрофiя щитоподібної залози пiсля видалення гiпофiза).

Iснує вакатна гiпертрофiя як реакцiя органа на зниження тиску з боку навколишнiх органiв (гiпертрофiя тканин суглоба при видаленнi звiдти синовiальної рiдини). Вона розвивається з участю регуляторних механiзмiв цiлiсного органiзму i тканин.

Регенерацiйна гiпертрофiя зумовлена переважно регенерацiйними процесами. Пiсля часткової резекції печiнки (пiдшлункової залози, селезiнки) маса органа збiльшується переважно за рахунок регенерації. Дослідами показано, що у тварин пiсля видалення 4/5 частин печiнки маса органа вiдновлюється за рахунок регенерації впродовж 6 мiс.