2. Поняття методів соціальної педагогіки та їх характеристика

До методів соціально-педагогічної діяльності відносять сукупність прийомів та способів, що використовують для стимулювання розвитку потенційних можливостей особистості, конструктивної діяльності щодо зміни несприятливої життєвої ситуації чи розв’язання проблем клієнтів та досягнення різноманітних професійних завдань соціального педагога.

Такі взаємозв’язки соціальної педагогіки з іншими науками зумовлюють необхідність використання різноманітних методів цих наукових галузей задля вирішення соціально-педагогічних завдань.

Питання класифікації методів соціально-педагогічної діяльності є дискусійнв, бо залежно від основ класифікації тут виділяють чотири групи методів [Беспалько, с. 43-45]:

1) педагогічні (методи формування свідомості, методи організації діяльності, методи стимулювання діяльності, методи самовиховання);

2) психологічні (методи психодіагностики, психотерапевтичні методи, психокорекційні методи, методи психологічного консультування);

3) соціологічні (метод спостереження, опитувальні методи, методи аналізу документів, біографічний метод, метод експертної оцінки);

4) соціальної роботи (аналіз соціуму, соціальна вулична робота, робота в громаді, метод «рівний–рівному»).

На відміну від зазначеної класифікації, Ф.А. Мустаєва виділяє три групи методів соціальної педагогіки як науки та галузі практичного застосування:

– методи дослідження;

– методи виховання;

– методи соціально-психологічної допомоги (див. Лек-1).

Отже, схему-модель соціально-педагогічної діяльності можна доповнити такими важливими складниками, як принципи та методи соціально-педагогічної діяльності.

 

Завдання

Зобразіть схематично та покажіть взаємозв’язки та взаємообумовленість між окремими компонентами соціально-педагогічної діяльності:

 

принципи

об’єкт

суб’єкт

методи

зміст

засоби

мета

функції

 

Лекція № 15 Тема: Соціально-педагогічна віктимологія

 

Питання:

1. Поняття соціально-педагогічної віктимології.

2. Напрями і форми роботи з різними групами людей, що стали жертвами несприятливих умов соціалізації.

3. *Соціально-педагогічна робота з молоддю, що хворіє на СНІД.

4. * Соціально-педагогічна робота в пенітенціарних закладах.

 

Література [1, 4, 16, 17, 20, 23, 30, 40, 41, 44, 46]

 

Додаткова література:

1. Дика В.Л. Телефон довіри і молодіжна лінія // Практична психологія та соціальна робота. 1994. – №3. – С. 11-14.

2. Куртиян А. Дом, где согреваются сердца // Нар. образование. – 1996. – № 1. – С. 43-47.

3. Осухова Н.Г. Психодрама: помощь детям, пережившим насилие // Педагогика, 2001. – №3. – С. 86-96.

4. Поплавская Е. Орден милосердия // Социальная защита. – 1994. – № 1. – С. 68-69.

5. Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населения // Закони України. – Т. 2. – К., 1996. – С. 421-431.

6. Про Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні // Закони України. – Т. 1. – К., 1996. – С. 301-109.

 

1. Соціально-педагогічна віктимологія – галузь знань, що входить у соціальну педагогіку, в якій:

а) на міждисциплінарному рівні вивчають розвиток людей з різними дефектами і відхиленнями, а також чий статус в умовах конкретного суспільства створює передумови дефіциту можливостей для життєвого старту;

б) розробка загальних принципів, цілей, створення, форм і методів профілактики обставин, що сприяють становленню людини жертвою.

Віктимогенність – наявність в об’єктивних обставинах соціалізації характеристик, рис, небезпек, вплив яких може зробити людину жертвою цих обставин (віктимогенна група).

Віктимізація – процес і результат перетворення людини (чи групи людей) у жертву несприятливих умов.

Віктимність – схильність людини стати жертвою обставин.