
- •19. Види тропів.
- •20. Відмінність віршованої мови від прозаїчної. Вірш як найбільш адекватна форма вираження ліричних переживань, його специфічні особливості.
- •21. Основні системи віршування і засоби створення ритму в них.
- •22. Основні елементи силабо-тонічного віршування.
- •23. Зміна силабо-тонічного віршування тонічним: тактовик, дольник, акцентний вірш.
- •24. Свобідне віршуванння. Верлібр.
- •25. Звукова організація вірша: асонанс, алітерація, звуконаслідування, звукопис (горизонтальний і вертикальний).
- •26. Рими та її функції. Класифікація рим. Монорима, холоста рима, білі вірші.
- •27. Строфічна упорядкованість поетичної мови. Архітектонічні форми строфи. (моностих, дистих, терцети, терцини, катрени, секстини, октави, онегінська
19. Види тропів.
Епітет – художнє означення, яке слугує для увиразнення зображуваного, прикрашання худ. мови. Не існує епітета без означуваного поняття. Епітетна структура: означуване і ознака. До епітетів ми відносимо різні граматичні форми (прикметники, дієприкметники, прислівники, дієприслівники, іменники, прикладка, числівники, займенники ..) Залізне ліжко (логічне означення) і залізний голос (епітет).
Зображальний – «червоні ріки»; Виражальний – «непривітне небо»;
Постійний – «кінь вороний» «буйний вітер»; Тавтологічний – «чужа чужаниця»;
Оксюморон – «живий мрець» «солодка мука»; Синкретичний – «зелений шум»
Порівняння – зворот, побудований на зіставленні певних ознак чи якостей.
Просте –
Розгорнуте – «неначе стріли … наші душі»
Сполучникове – «Моя душа немов черешня»
Безполучникове – «Стрілчасті вежі – пальців гострих дотики»
Заперечне – «… не сокіл-винозір // то … юнак Роберт»
Метонімічне –
Метафоричне – «…за вікном чашка кави з молоком і подекуди з білесою пінкою»
Метафора – троп, оснований на образному розкритті суті та особливостей предмета чи явища шляхом перенесення на нього за подібністю ознак. «Полум'я зблідлий листок»
Метонімія – троп, що полягає на заміні поняття іншим, на основі суміжності ( а не подібності) «…ридає Україна» «…Шекспіра перекладав…»
Симфора – складна метафора з опусканням порівняльних ланок. «Вечір крапчастий в деревах моркву гризе»
Синекдоха – вид метонімії, у якому заміна понять відбувається переважно на основі кількісного зв'язку. «Все менше рук, що вміють сіять хліб»
Уособлення (персоніфікація) – перенесення властивостей суб'єкта на об'єкт, суб'єктами виступають всі представники одухотвореного світу.
Антропоморфізм – перенесення властивостей суб'єкта на об'єкт, суб’єктами виступають лише люди.
Евфемізми – пом’якшений вислів, що замінює непристойні.
Алегорія – троп, що передбачає замість називання певної якості чи характеристики, її уособлення.
Символ – умовний знак, що позначає певну ідею, образ і вирізняється багатозначністю. « Собор в однойменному романі»
Алегорія – однозначне, символ – багатозначне.
Літота – художнє применшення. «хлопчик-мізинчик, хата на курячих ніжках»
Гіпербола – художній засіб, що полягає в перебільшенні. «Голос її пробуджує лавини»
Гротеск – деформування розмірів та форм предметів, прибільшенні та применшенні, поєднання несумісних ознак, різних контрастів, ознаки шаржу.
Ознаки гротеску:
Застосування оксюморонів - елементи химерності
Алогічність абсурдність - серйозне і смішне
Поєднання фантастичного і реального
20. Відмінність віршованої мови від прозаїчної. Вірш як найбільш адекватна форма вираження ліричних переживань, його специфічні особливості.
Почати порівняння вірша з прозою можна з ритму. У віршованій формі ритмічна складова виражена більш повно. Вона відчувається навіть непідготовленим читачам, задає певну тональність і настрій при читанні. У прозі ритм виражений набагато слабкіше, він не так нав’язливий і не настільки сильно впливає на читача. У віршах зазвичай є рима, хоча і не завжди, але головна відмінність прози в тому, що в ній ніколи немає цієї римованності. Якщо вірші можуть мати вираження « палка- галка », то в прозі подібні включення моментально роблять речення віршованим. У віршах в стислій формі дається основна думка, яка часто завуальована символізмом, метафорами, порівняннями. Використовуються уособлення, персоніфікація, оксюморони та інші літературні прийоми. У прозі теж може бути подібне, але зазвичай у більш розлогій формі, вона більш описова і інформативна.
Вірш є найпростішою формою цілісного поетичного розкриття переживань ліричного героя. Віршована мова характеризується своєрідністю інтонації й особливим темпом, пов'язаним з великою кількістю пауз. У зв'язку з цим питома вага і змістове значення кожного слова в контексті вірша підсилюється. Крім того, віршована мова характеризується настановою на музичне звучання. До основних засобів організації вірша відносять: ритм, стопу, розмір, риму, строфу (розрізняють ще астрофічний та нерівнострофічний вірші) тощо.