35. Принципи лікування алергії, поняття про десенсибілізацію.

Лікування:

§ Припинення контакту з виявленим алергеном включає видалення алергену і попередження його дії. Це можна здійснити при лікарської і харчової алергії і значно важче зробити при алергії до домашнього пилу, при полінозі під час цвітіння рослин, при інфекційно-алергічних захворюваннях.

§ Патогенетична терапія полягає в застосуванні препаратів, що блокують різні стадії алергічних реакцій (імунологічну, утворення медіаторів, патофизиологическую). Їх підбір проводять з урахуванням характеру стадії і типу алергічної реакції. Так, антигістамінні засоби і препарати, що блокують звільнення гістаміну, мають позитивну дію тільки при I типі реакцій.

§ Симптоматична терапія спрямована на ліквідацію окремих симптомів захворювання. Наприклад, при падінні АТ призначають судинозвужувальні препарати, які нормалізують його, а при бронхоспазмі – лікарські засоби, що володіють бронхолітичних дією.

§ Зниження чутливості до алергену називають специфічної гіпосенсибілізації (десенсибілізацією). Метод заснований на тому, що у відповідь на неодноразове і поступове введення в організм алергену в зростаючих дозах в організмі починають утворюватися особливі, блокуючі антитіла, які, як прийнято вважати, пов'язують алерген і як би запобігають його контакт з алергічними антитілами, фіксованими на клітинах тканин , а отже, алергічне пошкодження клітин і алергічна реакція не розвиваються. Гіпосенсібілізацію, як правило, проводять у період, коли у хворого немає ознак захворювання.

Десенсибилиза́ция-уменьшение или устранение повышенной чувствительности организма(сенсибилизации) к повторному введению чужеродного для него вещества (аллергена), чаще белковойприроды. При введении в организм чуждого ему белка образуются специфические вещества — Антитела, взаимодействие которых с белком при его повторном введении может вызвать сывороточную болезнь илидругие формы аллергической реакции (см. Аллергия). Десенсибилизирующей способностью обладают:препараты серы, алоэ, антигистамины и другие антигистамин-антисеротонины.

Д. как метод лечения аллергических заболеваний применяется, в частности, для предупреждениясывороточной анафилаксии (см. Сывороточная болезнь) при повторных введениях сывороточныхпрепаратов (например, противодифтерийной сыворотки) по методу, предложенному в 1907 русским учёнымА. М. Безредкой; метод состоит во введении в малых концентрациях препарата (антигена), которым былавызвана сенсибилизация; в результате возникает состояние антианафилаксии, т. е. Д. В связи с этимпоследующее введение разрешающей дозы аллергена анафилаксии не вызывает. Для леченияаллергических заболеваний (бронхиальной астмы, аллергического ринита и др.) применяютспецифическую (если аллерген, вызвавший заболевание, известен), неспецифическую и комплексную Д. Особенно эффективна специфическая Д. при небактериальной аллергии, в первую очередь приполлинозах (сенная лихорадка), но она с успехом используется и при бактериальной сенсибилизации(например, при лечении хронического тонзиллита, тонзиллогенной интоксикации, ревматизма и др.). Осуществляют специфическую Д. внутрикожным введением специфического аллергена, начиная сразведения 1:1000000 одной кожной дозы специфического аллергена, с постепенным увеличением егоконцентрации до 1:10 одной кожной дозы (конечное разведение). Если специфический антиген выявить неудаётся, применяют неспецифическое десенсибилизирующее лечение антигистаминными (димедрол, дипразин, супрастин и др.) и гормональными (кортикостероидные гормоны — гидрокортизон, преднизолон) препаратами, физио- и бальнеотерапию. Нередко используют комплексную Д., сочетая специфические инеспецифические десенсибилизирующие препараты.