Нові перспективні к-ри для біопалива.

Ямайка імпортує продукцію рослинних олій, напр.. касторка. Вона містить токсичні отруйні речовин. Вирощується на бідних грунтах і використовується для в-ва біодизелю.

В США переробл. Сою для в-ва біодизеля. В штаті Індіана побудували завод по переробці 1/5 всієї сировини, такої як біодизель.

В Колумбії 5млн евро на в-во біодизеля. Використовують вони пальмову олію, тросник., сопку.

Кратна виробл. 170 тис./добу біодизеля, як сировину використ африк. пальму.

Греція експорт. соняшник, бавовну. Виробл. біодизельне паливо саме з імпортної сировини. – 70% (ріпакова +соняшникова олія).

В Італії побуд. Завод на 20 тис. тонн біоетанолу. Як сировину використовують кукурудзу а також звичайний очерет (невибагливий при вирощуванні).

Ятровка – росл. Центр Америки, яка вирощ. В Індії, Африці, Пд. Америки. Це невисокі дерева, що мають чол.. і жін.. суцвіття. Стійка до посухи і шкідників, містить 40% олї.

Тема: Вторинна енергетична сировина

До вторинної енергетичної сировини належить:

• біомаса рослинного походження, що утворюється при переробці с/г продукції (жом, осади, жири тощо);

• відходи життєдіяльності тварин (гноївка, гній);

• осади з господарських і комунальних стоків;

• відходи деяких виробництв (харчова, деревообробна промисловість) та побутові відходи.

1,6млн тонн УП складають відходи с/г. Потенційно об’єми біогазу з вторинної сировини в Україні відносяться як 9,5:10:15:1 (корови:ВРХ:свині:птиця).

Класифікація вторинної енергетичної сировини за основними галузями в-ва і споживання:

• с/г (рослинництво, тваринництво);

• харчова і переробна промисловість;

• деревообробна промисловість;

• комунальний сектор.

В с/г від ходи поділяють на відходи рослинництва і тваринництва. Можуть використовуватись рослини, що містять багато целюлози:

• бавовна – 97-98%;

• деревина – 40-50%;

• кора – 80-90%;

• стебла однолітніх рослин (кукурудза, соняшник) – 30-40%.

В Україні розробляють технологію прямого спалювання тюкової соломи, але це економічно не вигідно.

Переробка тваринних відходів може забезпечити Е еквівалентну 3 млн м3 природного газу. Капіталовкладення можуть становити 500 тис євро за використання 1 котла. Є можливість отримувати мінімал. термін окупності капіталовкладень 3 роки.

Відходи рослинництва мають ряд властивостей:

• густина

• розмір частинок

• вологість

• теплота згорання

• урожайність.

Найбільш важливі хар-ки відходів: хімічний та елементний склад; теплота згорання.

Відходи тваринництва

Гноївка – це рідка суміш сечі, води і незначної к-сті підстилки й калу. Розрізняють гноївку:

• суху (вміст сухої маси 6%)

• розбавлену (3-6%).

Гноївка повинна зберігатися у закритому резервуарі 3-4 місяці. У гноївці, яка зберігається, осідає частина гною. Найвища швидкість осідання у гноївки свиней. Різниця швидкості осідання гноївки ВРХ і свиней є незначною, якщо гноївка густа.

У свинній гноївці пласт рослин. походження утворюється на дні (це залишки корму).

Гноївка використовується для в-ва біогазу та при певних умовах в якості добрива. В середньому з 1м3 гноївки ВРХ можна отримати 25м3 біогазу. 1 голова ВРХ виробляє на добу 50-55 кг гноївки.

Гній – фекалії з домішками рослинної підстилки зі стійл (найчастіше солома).

Підстилковий гній – суміш рідких і сухих елементів, що використовуються як підстилки.

Якість гною залежить від:

• виду і віку тварин;

• підстилки;

• умов зберігання.

Із подовженням періоду зберігання збільшується ступінь розкладання гною:

• свіжий

• напівперепрілий

• перепрілий

• перегній.

У напівперепрілому гної вихідна маса зменшується на 10-30%. Він являє собою однорідну масу, в якій немає окремих соломин.

Використовують технології сумісного зброджування гною з рослинними відходами (солома кукурудзи, зернових, гичка тощо). При бродінні трави з 1 тонни сухої маси можна отримати 6000м3 біогазу з енергетичною цінністю 20МДж/м3, що еквівалентно 12-13ГДж/га.

Існує 3 основні підходи до переробки гною:

1. технологія анаеробного зброджування;

2. технологія анаеробного зброджування з подальшим розділенням біомаси на фракції і компостування;

3. технологія прискореного біопереміщення і компостування.

Кінцевим продуктом в першому і другому випадках є біогаз і органічні відходи; в третьому випадку – лише органічні добрива.