pr_4

Метод

+

-

Словесний

Вчитель активізує мислення учнів, примушує їх розмірковувати, розв'язувати проблемні ситуації. Інформативність. Від володіння вчителем яскравою, емоційною мовою залежить успіх сприймання.

Питання роздрібнюють тему, порушують логіку викладання нового матеріалу і вимагають більше часу, щоб на них повністю відповісти.  Учні мало висловлюють власні судження

наочний

Допомагає вчителю яскравіше висловити свою думку, тезу, вона "оживає" в розповіді.

Ефективне використання наочності — це хороша видимість, чітке виділення головного, детально продумане пояснення, залучення учнів до знаходження інформації в наочност

практичний

Закріпленню та формуванню практичних умінь для застосовування знань, які поступово перетворюються на навички — напівавтоматичні дії учня

Не містять нової навчально-пізнавальної інформації

пояснювально-ілюстративний

економить час, зберігає сили вчителів та учнів, полегшує дітям розуміння складної навчальної інформації, забезпечує ефективне управління пізнавальною діяльністю школярів.

знання пропонують у готовому вигляді; учні "звільняються" від необхідності самостійно і продуктивно мислити; недостатні можливості індивідуалізації і диференціації навчального процесу та ін

репродуктивний

учні усвідомлено засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують

знання учням пропонують в "готовому" вигляді

проблемний

розвиток самостійного мислення і пізнавальної активності учнів

значні затрати часу, недостатня ефективність для формування практичних умінь і навичок, слабка ефективність при засвоєнні нового матеріалу, коли самостійний пошук недоступний для учнів

частково-пошуковий

учні під керівництвом учителя самостійно розмірковують, розв'язують проблемні ситуації, аналізують, порівнюють, узагальнюють

знання учням у "готовому" вигляді не пропонують, їх необхідно здобувати самостійно

дослідницький

активізує пізнавальну діяльність учнів

потребує багато часу, специфічних умов, високої педагогічної кваліфікації вчителя

груповий метод вирішення проблем

цілковите інформаційне забезпечення процесу прийняття рішень,залучення осіб, які володіють різними знаннями відносно даної проблеми. Учасники групи доповнюють знання один одного. Участь в роботі групи підвищує відповідальність і мотивацію кожного її члена, а результати групової роботи звичайно краще сприймаються колективом організації в порівнянні з індивідуальними рішеннями.

вищі витрати часу із-за необхідності формування групи, її ознайомлення з проблемою і створення умов для нормальної і ефективної взаємодії членів групи. Узгодження різних поглядів на проблему і шляхи її розв'язання також вимагає часу, дефіцит якого, як правило, гостро відчувається у процесі управління. групові рішення нерідко приймаються під тиском більшості або людей, що займають високі пости в організації, а це знижує творчий потенціал решту учасників і груп. У групі звичайно відсутня чітка відповідальність за прийняття остаточного рішення і саме тому так важко відшукати автора невірного рішення при його колективній розробці.

ситуаційний

метод дозволяє обирати нестандартні рішення

Як зміст, так і структура методу нестабільні, оскільки змінюються від ситуації до ситуації. Метод має авторський характер, оскільки базується на власному розумінні педагогом педагогічного процесу, у тому числі й навчального.

метод евристичних питань

Запитання, що ставляться виступають стимулом для формування стратегії і тактики рішення завдання, розвивають інтуїцію, формують алгоритми мислення, приводять людину до ідеї рішення, спонукають до вірних відповідей.

доцільно використовувати лише для добору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації або впорядкування тієї, що вже при розв'язанні проблеми

метод проектів

Активне включення учнів у зміст тих або інших проектів дає можливість засвоїти нові способи людської діяльності в соціокультурному середовищі.

Найскладнішим для впровадження у навчальний процес дослідницьких проектів є організація цієї діяльності, а особливо підготовчий етап.

Форма

Змістовна характеристика, особливості

Типи, види

Переваги використання в навчальному процесі

Недоліки використання в навчальному процесі

лекція

Це логічно завершений, науково обґрунтований, послідовний і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, теми чи розділу навчального предмета, ілюстрований за необхідності наочністю та демонструванням

I. За дидактичними завданнями:

– вступні;

– тематичні;

– настановчі;

– оглядові;

– заключні.

ІІ. За способом викладу навчального матеріалу:

– проблемні;

– лекції-візуалізації;

– бінарні;

лекція дає можливість реалізувати одну зі стрижневих ідей гуманної педагогіки (творча співпраця педагога зі студентами, спільна емоційна взаємодія); лекція активізує мисленнєву діяльність студентів (звісно, якщо вона кваліфіковано прочитана, уважно вислухана і зрозу­міла). У лекції акумульовано великий обсяг наукової інформації з урахуванням новітніх досягнень тієї чи тієї науки;

інформація, яку подає викладач, спрямована, в основному, на слухову пам´ять студента. Цей вид пам´яті досить недосконалий. Сприйнята інформація утримується в короткотерміновій пам´яті невеликий проміжок часу. І коли немає підкріплен­ня, інформація "вивітрюється" ("В одно вухо влетіло, удруге вилетіло", — говорить народна мудрість). Дослідження показують, що під кінець лекції з усього обсягу поданої інформації студент може відтворити лише 10—15 %; великі потоки слухачів (понад 50) позбавляють викладача можливості ефективно управляти розумовою діяльністю студентів; студенти молодших курсів слабо володіють методикою і технікою сприймання змісту лекції та конспектування; лекція певною мірою привчає студента до пасивного привласнення чужих думок, не стимулює тягу до самостійного навчання, не забезпечує індивідуального, диференційованого підходу до навчання.

семінарське заняття

це вид навчальних практичних занять студентів ВНЗ, який передбачає самостійне вивчення студентами за завданням викладача окремих питань і тем лекційного курсу з наочним оформленням матеріалу у вигляді реферату, доповіді,

I. Просемінари

ІІ. Семінари:

– семінар запитань і відповідей;

– семінар – розгорнута бесіда;

– семінар – коментоване читання;

– семінар, що передбачає усні відповіді;

– семінар-дискусія;

– семінар, що передбачає обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінку;

– семінар-конференція;

– семінар-вирішення проблемних завдань;

– семінар-прес-конференція;

– семінар – «мозковий штурм».

ІІІ. Спецсемінари.

можливість рівноправної та активної участі кожного студента в обговоренні питань, що розглядаються. стимулюють регулярне вивчення студентами першоджерел та іншої літератури, а також уважне ставлення до лекційного курсу; закріплюють знання, отримані студентами при прослуховуванні лекції і самостійної роботи над літературою; розширюють коло знань завдяки виступам товаришів і викладача на занятті;

дуже низький рівень підготовки деяких студентів і окремих викладачів до занять;

- стандартизація методики проведення і організації семінару, коли студенти на кожному занятті переказують вивчене, а викладач пасивно їх слухає;

- пасивна участь студентів і відсутність дискусії з обговорюваних питань;

- відірваність від практики теоретичних знань студентів та ін.

практичне заняття

це форма навчального заняття, за якої викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування через індивідуальне виконання відповідно до

І. Ознайомчі практичні (лабораторні) роботи.

ІІ. Підтверджуючі практичні роботи.

забезпечують відпрацювання умінь і навичок прийняття практичних рі­шень в реальних умовах виробництва, що ґрунтуються на теоретичній основі, розвивають логічне мислення, вміння аналізувати явища, узагальнювати факти, сприяють регулярній і планомірній самостійній роботі у процесі вивчен­ня певного курсу.

набір розв'язуваних на них завдань складається майже виключно з найпростіших прикладів.

лабораторне заняття

це форма навчального заняття, за якої студент під керівництвом викладача проводить природничі експерименти чи досліди з метою підтвердження окремих теоретичних положень певної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням

Індивідуальні та колективні

закріплюють теоретичні знання, а й дають змогу студентові глибоко вивчати механізм застосування цих знань, оволодівати важливим для фахівця умінням інтелектуального проникнення у ті природно-технічні або виробничі процеси, які досліджують на лабораторному занятті.

Лабораторні роботи можуть виконуватися студентами індивідуально або колективно. Найчастіше вдаються до бригадної форми, за якої студенти допомагають один одно­му, їм легше й зручніше вести спостереження і знімати по­казники приладів у складних роботах. Однак у такому ра­зі участь студентів у виконанні поставлених завдань нерів­нозначна, що є істотним недоліком.

факультативи, спецкурси і спецсемінари

Факультатив- це навчальний предмет, курс, що вивчається студентами вищого навчального закладу за бажанням з метою поглиблення й розширення наукових і прикладних знань.

Спецкурс- це курс, який вивчається студентами на старших курсах з метою оволодіння вузькоспеціалізованими, новітніми знаннями з певної науки, формування актуальних для певної спеціалізації умінь і навичок.

Семінар- це курс, який вивчається студентами на старших курсах з метою оволодіння вузькоспеціалізованими, новітніми знаннями з певної науки, формування актуальних для певної спеціалізації умінь і навичок.

курси, які поглиблюють програмний матеріал, що вивчається на аудиторних занят­тях; позапрограмні факультативні курси; факультативи, зорієнтовані на практичне застосування знань; факульта­тиви, що мають міжпредметний характер.

сприяють розвитку творчості, здібностей, талантів студентів, оскільки вони обирають фа­культативи відповідно до своїх бажань, нахилів, інтересів.

Потрібен час та обладнання

колоквіум

самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів

це різноманітні види індивідуальної і колективної діяльності студентів, які здійснюються ними на навчальних заняттях або в позааудиторний час за завданнями викладача, під його керівництвом, але без його безпосередньої участі.

І. З огляду на місце і час проведення, характер керівництва нею з боку викладача і спосіб здійснення контролю за її результатами:

– самостійна робота студентів на заняттях;

– позааудиторна самостійна робота;

– самостійна робота студента під контролем викладача

ІІ. За рівнем обов’язковості:

– обов’язкова;

– бажана;

– добровільна;

ІІІ. За видами діяльності:

– навчально-пізнавальна;

– професійна;

ІV. За рівнем мотивації:

– самостійна робота низького рівня;

– самостійна робота середнього рівня;

– високого рівня.

сприяє формуванню са­мостійності, ініціативності, дисциплінованості, точності, почуття відповідальності, необхідних майбутньому фахів­цю у навчанні і професійній діяльності

науково-дослідна робота студентів

це один із напрямів їх самостійної роботи, важливий чинник підготовки висококваліфікованих спеціалістів.

І. Навчальна науково-дослідна робота студентів (передбачена навчальними планами).

ІІ. Науково-дослідна робота студентів (здійснюється під керівництвом професорсько-викладацького складу).