2. Механізм формування пропозиції грошей. Грошова база. Банківські резерви.

а монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система скеровує пропозицію грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, серед яких важливого значення набувають такі макроекономічні показники: грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор, що широко використовуються для визначення потенційних можливостей емісії та прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база — це консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. Водночас пропозиція грошей (Мs) прямо пропорційна грошовій базі (Мh) і залежить від величини грошового мультиплікатора m:

Грошову базу, що має властивості мультиплікаційного впливу на Мs, називають також ланкою підвищеної ефективності, або "сильних грошей". За структурою грошова база складається із суми готівки в обігу, готівки в сейфах і резервів комерційних банків. При цьому загальний обсяг банківських резервів охоплює суму запасів у касах комерційних банків та їх коштів на рахунках у центральному банку.

Банківські резерви — це категорія, яка містить також гроші готівкою, що зберігаються в касах банків. Характерною особливістю банківських резервів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (M0, Ml). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який переважно впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей (М1) залишиться незмінною.

Зв'язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).

Грошовий мультиплікатор, як уже зазначалося, — це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку. Коефіцієнт грошового мультиплікатора означає, у скільки разів зростає ефективність грошової бази. Його величина є оберненою величиною норми обов'язкових резервів, а також співвідношенням між обсягами готівки і депозитів. Це засвідчує, що зі збільшенням резервної норми або при вищому співвідношенні готівки відносно депозитів величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він у кратно разів примножує кількісні параметри грошової маси, тобто показує максимальну кількість нових грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар, гривня тощо), від операцій на відкритому ринку.

13.3. Банкнотна та депозитна емісія.

Грошова емісія - це створення і надходження в грошовий обіг платіжних коштів у готівковій та безготівковій формі (табл. 2.3). Депозитна емісія являє собою збільшення центральним банком своїх кредитних вкладень шляхом видачі позичок, що підвищують залишки на депозитах кредитних інститутів. Безготівкові гроші випускаються в господарський оборот, коли комерційні банки надають позики своїм клієнтам. Бюджетна емісія - це випуск грошей на покриття дефіциту державного бюджету і витрат шляхом придбання центральним банком державних ланцюгових паперів при їх первинному розміщенні або розміщення па вторинному ринку. Банкнотна емісія грошей (емісія банкнот і монет) безпосередньо здійснюється центральним банком, казначейська емісія грошей (емісія казначейських квитків і монет) - казначействами, що володіють емісійним правом.

Законодавчо встановлений порядок випуску в обіг грошових знаків є складовою частиною грошової системи держави (емісійної системи). Регулююча емісія грошей вносить тимчасові корективи в склад і структуру грошової маси і здійснюється шляхом використання окремих інструментів грошово-кредитної політики центрального банку.

Випуск грошей в господарський оборот шляхом створення безготівкових платіжних засобів забезпечує більшу частину грошової маси завдяки безготівковими розрахунками, грошові кошти на рахунках клієнтів у банках відображають записи залишків оборотів. Надаючи кредити клієнтам, банки відкривають їм рахунки на суми виданих коштів, формуючи таким чином боргові вимоги. Отже, банки перетворюють боргові вимоги до своїх клієнтів у платіжні засоби. Депозити мобілізуються вкладниками допомогою доручень з перерахувань в процесі безготівкових розрахунків. Процес створення та ліквідації депозитів обмежений попитом на гроші, ліквідністю кредитних інститутів (банків), величиною їх вільних резервів та іншими факторами.

Емісія готівки - випуск готівки центральним банком з метою збільшення грошової маси в обігу для забезпечення економіки законними платіжними засобами.

Необхідність обслуговування товарообігу означає, що нові випуски готівки можуть здійснюватися або в цілях заміни фізично зношених банкнот, або під зріст національного багатства.

Центральні банки займаються не тільки виробництвом банкнот, але і їх дизайном. Вони приіляють велику увагу забезпеченню довговічності банкнот і розробці способів захисту їх від підробки. Російська Федерація як суверенна держава завдяки емісійної діяльності Банку Росії стала випускати на своїй території власну валюту (російські рублі) з 1 липня 1993 р а російські монети - з 1 січня 1998

Для оцінки оптимальної ємності сукупного грошового обороту і потенційного пропозиції грошей Банк Росії використовує математичні моделі функцій попиту та пропозиції грошей. Планові показники лімітів за обсягом випуску готівки в обіг окремо не встановлюються. При здійсненні емісійних операцій Центральний банк РФ виходить з потреб господарського обороту і держави.

Емісію готівки проводять Центральний банк і його розрахунково-касові центри (РКЦ), створені в регіонах для розрахунково-касового обслуговування комерційних банків. В РКЦ її проводять резервні фонди та оборотні каси. У резервних фондах зберігається запас грошових знаків, призначених для випуску в обіг у разі збільшення потреби господарства регіону в готівці. Ці гроші не вважаються знаходяться в обігу, оскільки вони не здійснюють рух, є резервом.

Якщо сума надходжень готівки в оборотні каси РКЦ перевищує розмір видач грошей з них, то кошти вилучаються з обігу. При цьому вони переводяться з оборотних кас РКЦ в їх резервні фонди. Переклад готівки з резервного фонду в оборотні каси РКЦ здійснюється тільки з дозволу територіального управління Центрального банку. Це емісійна операція РКЦ, хоча в цілому по країні емісія готівки може і не відбутися.

На розмір грошової маси впливають:

1) збільшення і розширення товарної маси, зростання товарного виробництва під впливом збільшення числа суб'єктів ринкових відносин, активність і організованість виробництва і торгівлі, що збільшують товарну пропозицію і знижують при цьому псування і втрату товарів;

2) зростання цін, не пов'язаний зі зміною властивостей і якості товарів і послуг, спекулятивні операції учасників грошового обороту, неадекватна податкова політика держави при відсутності конкретних умов формування цін, поява посередників, посилення впливу монопольних цін і кримінального середовища;

3) зниження швидкості обігу грошей; збільшення частки готівки в грошовій масі і заощадженнях населення, слабка організація торгівлі і виробництва, дефіцит і неадекватність товарної пропозиції, політичні та адміністративні обмеження, загальні та системні ризики.

Готівкові гроші випускаються в обіг в процесі касових операцій кредитними інститутами (комерційними банками), які видають їх клієнтам зі своїх операційних кас. Ті, у свою чергу, погашають позички і здають готівку в операційні каси банків.

З двох форм емісії грошей - готівкової і безготівкової - первинною є безготівкова. Вона здійснюється за допомогою зарахування додатково випускаються грошей на кореспондентські рахунки в банках у вигляді кредитів центрального банку або бюджетних асигнувань.

Грошовий оборот - це сукупність всіх платежів у готівковій та безготівковій формі за певний період (табл. 2.4). Безготівковий грошовий оборот - оборот грошей, в якому вони виконують функцію засобу платежу. Він обслуговується банківськими депозитами, грошима на розрахункових і поточних рахунках, бюджетних рахунках з використанням платіжних доручень, платіжних вимог, інкасових доручень, чеків, акредитивів, банківських карток.