Семінар 3

Бегерського в і

1. Чинники, що визначають параметри попиту на гроші. Номінальний та реальний попит на гроші.

Сутність попиту на гроші аргументується як попит на одну з можливих форм багатства. Це означає, що попит на гроші необхідно розглядати як попит на запас грошей на певний фіксований у часі момент, а не як потік грошей, що визначається за певний період часу.

Існує два мотиви (джерела) сукупного попиту на гроші;

1. Попит на гроші для трансакцій. Він існує" оскільки індивідууми потребують готівку чи депозитні гроші, щоб оплачувати рахунки або купувати товари. Такі потреби в грошах забезпечуються через МІ і пов'язані з величиною ВВП. Попит на гроші для трансакцій чутливий до витрат від зберігання грошей. Коли процентна ставка на деякі види активів зростає порівняно зі ставкою процента на гроші, то фізичні та юридичні особи намагаються зменшити суми накопичення своїх грошей і хочуть тримати гроші як активи.

2. Попит на активи. Таке визначення попиту на гроші монетаристами зводиться до концептуального поняття "портфеля", що означає, як раціональні інвестори вкладають своє багатство — "портфель" (набір цінних паперів або інших ліквідних активів) у економіку.

Попит на гроші залежить від таких економічних чинників: рівня цін (інфляції) (Р), реальних доходів (У) і норми процента (г).

Функціональну залежність попиту на гроші математично можна записати так: і

Виділяють такі чинники попиту на гроші:

1. Зростання динаміки цін залишає незмінним реальний попит на гроші, в тому числі пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки.

2. Зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки.

Вищий рівень реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки.

Попит на гроші для трансакцій – існує завжди, оскільки індивідууми потребують готівки або поточних рахунків, щоб оплачувати рахунки або купувати товари.

Попит на гроші як на активи (спекулятивний) –зводиться до концептуального поняття «портфель». Зміст його розкриває суть вкладання раціональними інвесторами ліквідні цінні папери та інші активи.

Основні види попиту на гроші визначаються:

Номінальний попит – це та кількість грошей, яка необхідна економічним агентам для задоволення особистих та виробничих потреб.

Реальний попит - це попит на реальні грошові залишки.

Реальні грошові залишки = номінальні грошові залишки/ рівень цін

Ці три аспекти впливу, що визначають попит на гроші вважаються важливими напрямами класичної монетарної теорії, вираженої у вигляді Кембриджського підходу з позиції грошових залишків, яка стверджує, що попит індивідуумів на гроші визначається винятково трансакційним мотивом.

При розгляді особливостей формування попиту на гроші в умовах перехідної економіки треба врахувати наступні чинники:

1.Структура особистого споживання, яка характеризується відносно низькою часткою витрат як на товари довгострокового користування, так і на дорогі послуги. Розподіл грошей між трансакційними витратами та їх збереженням збільшується в бік попиту на холодильники, телевізори, меблі, легкові автомобілі, будівництво власного житла, здійснення туристичних подорожей.

2.Чинником, що діє в напрямку використання грошових збережень у найбільш ліквідній формі є наявний товарний дефіцит. Споживач купує не тоді коли є необхідність в товарі, а коли можливо, роблячи нагромадження готівкових коштів.

3.Відсутність достатньо розвинутої інфраструктури грошового і фінансового ринків призводить до того, що домашні господарства фізично не можуть зберігати гроші у формі спекулятивних залишків (акцій, облігацій, тощо). Гроші вкладаються у високоліквідні товари –ювелірні і мистецькі вироби, житло, та інші цінності, що виконують функцію гарантованого резерву багатства і в разі необхідності легко реалізуються. Такий резерв формується з-за інфляційного знецінення грошових збережень. Таку ж природу має нагромадження у іноземній валюті.

4.Послаблюється функція еластичності грошей з-за змін банківського відсотка, відсотка на вклади населення