Самостійна 6 ОВ

Бегерського В І

УЕ-21

Самостійна 6

Тема 6. Організація енергетичного господарства

Завдання 1. Опрацювати літературу за темою самостійної роботи і на підставі її вивчення охарактеризувати сутність основних носіїв енергії для підприємств.

Для реалізації концепції енергозбереження на промисловому підприємстві постає необхідність у детальному дослідженнітаких питань:

– обґрунтування мети та основних завдань розробки організаційно-

економічного механізму енергозбереження промислових підприємств;

– визначення принципів, на яких повинен ґрунтуватися механізм;

– формування етапів побудови цього механізму;

– обґрунтування методів ефективності впровадження;

– дослідження інструментів та ресурсів реалізації;

– розробка засобів і методів моніторингу за ефективністю реалізації

механізму.

Метою створення організаційно-економічного механізму енергозбереження промислових підприємств є максимізація прибутку підприємства та збільшення його операційної і фінансової стійкості завдяки економічно обґрунтованому вилученню та раціональному використанню потенціалу енергозбереження на всіх організаційних рівнях підприємства.

Основними завданнями цього механізму є :

– формування технічних, організаційних, економічних, виробничих

обмежень щодо нераціонального використання енергетичних ресурсів на всіх

структурних рівнях підприємства;

– стимулювання та мотивування працівників підприємства до

підвищення енергоефективності роботи та пропонування менеджменту

підприємства шляхів щодо збереження енергії і природних ресурсів;

– обґрунтування сукупності економічно обґрунтованих заходів з

енергозбереження;

– формування системи моніторингу стану впровадження

енергозберігаючих заходів.

Організаційно-економічний механізм енергозбереження промислових

підприємств оснований на таких принципах:

− цілісності: дотримання цілісної і єдиної системи енергозбереження

на підприємстві, що ґрунтується на ланках моделювання, прогнозування,

впровадження, моніторингу та контролю; виробництва, транспортування та

використання енергії;

− системності: охоплення енергоефективними процесами всіх

управлінських ланок на всіх структурних рівнях підприємства: технічних,

42

економічних, організаційних, виробничих методів і засобів, спрямованих на

збереження енергії на підприємстві;

− нормативності: дотримання на підприємстві усієї нормативної бази

України, що стосується енергозбереження. Запровадження внутрішніх

нормативних актів, спрямованих на зменшення використання енергоресурсів;

− відповідальності: забезпечення відповідальності посадових осіб

підприємства і всіх працівників до реалізації енергоефективних рішень.

Введення системи стягнень за недотримання поставлених рівнів по

енергозбереженню;

− зацікавленості: економічне стимулювання та службове заохочення

працівників підприємства та служб, які досягнули проектного рівня

енергоефективності і надають додаткові рекомендації щодо

енергозбереження;

− оперативного моніторингу: дослідження наявної ситуації з

використання енергетичних ресурсів і оперативного реагування на виявлені

відхилення від запланованого рівня. У разі зміни конфігурації обладнання,

режимів роботи, вартості енергоносіїв, обсягів виробництва та іншого –

коригування управлінських рішень.

Завдання 2. На підставі опрацьованої літератури розкрити шляхи економії енергетичних ресурсів.

Загальновідомо, що зростання виробництва і споживання енергії нерозривно зв'язане з прогресом людського суспіль­ства, яке на протязі всієї своєї історії, а особливо протя­гом останнього століття, по­стійно веде боротьбу за збіль­шення свого енергетичного ба­гатства.

Людство дуже неекономно використовує майже всі види енергоресурсів. Тільки в сільському господар­стві споживання електроенер­гії подвоюється. Боротьба за енергію, за її дже­рела, за відкриття нових спо­собів її перетворення і ви­користання йде безперервно й дедалі наростаючими тем­пами.

Нині приділяється велика увага питанням економного використання енергоресурсів через різке збільшення витрат на їх видобування і виробництво, а також високу вартість нафти та газу на світовому ринку.

Дослідження вчених багатьох країн світу показують, що в сучасних умовах економія 1 т умовного палива вимагає, як правило, менших витрат, ніж приріст видобування еквівалентної його кількості.

Енергозберігаючий шлях розвитку економіки передбачає: значне зниження в розрахунку на одиницю продукції витрат палива, електроенергії і теплоти на кінцевій стадії їх споживання; докорінне вдосконалення видобутку, виробництва, перетворення, транспортування і зберігання енергоресурсів, що зумовлює підвищення коефіцієнту їх використання; вдосконалення структури енергобалансу у напрямку заміщення в ньому дефіцитних і дорогих енергоресурсів дешевшими і доступнішими, а також нетрадиційними джерелами енергії.

Останнім часом, після Чорнобильської трагедії, проблеми розвитку енергетики надзвичайно загострилися, тому що ядерну енергетику перестали вважати єдиним надійним магістральним шляхом енергозабезпечення України.

Альтернативними джерелами енергії можуть стати сонце, вітер, теплота Землі, але до останнього часу немає ефективних розробок для їх економічного широкомасштабного використання.

Одним з найбільших споживачів енергії у народному господарстві є сільськогосподарське виробництво. Так, агропромисловий комплекс України споживає 35 млн. т умовного палива за рік, половина якого – у вигляді дефіцитного рідкого палива. Тому у найближчі роки необхідно поліпшити енергетичну базу сільськогосподарського виробництва, а насамперед – забезпечити теплотою та енергією житло та комунально-побутові потреби. Однак. Поки що ці завдання вирішуються без належного економічного обґрунтування.

Досвід передових зарубіжних країн в питаннях економії енергії важко запозичити, тому що енергетика і сільське господарство у нас розвивалися за іншими економічними схемами, внаслідок чого технологічний рівень сільськогосподарського виробництва значно нижчий від світового.

Останнім часом прийнято ряд урядових постанов про економію паливно-енергетичних ресурсів та розвиток нетрадиційних джерел енергії. Однак через їх недостатню економічну обґрунтованість і недосконалу політику цін бажаних результатів не досягнуто.

Значної економії енергії у сільському господарстві можна досягти за рахунок:

- впровадження нових конструктивних рішень при проектуванні сільськогосподарської техніки та енергетичного обладнання, які передбачають зниження питомих метало та енергомісткості;

- поліпшення структури машинотракторного парку, максимального підвищення частки дизельного транспорту, формування автопоїздів з використанням причепів та автопричепів;

- повного задоволення потреб сільського господарства типовими нафтосховищами, пересувними заправ очними станціями; поліпшення якісних показників палива, підвищення надійності енергопостачання;

- розвитку і поліпшення мережі автомобільних доріг у сільській місцевості;

- впровадження індустріальних технологій виробництва, безвідходних технологій і переробки сільськогосподарської продукції;

- інтенсифікації процесу фотосинтезу;

- використання у сільському господарстві побічних енергетичних ресурсів;

- використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії;

- посилення теплозахисних властивостей конструкцій промислових приміщень та житлових будинків.

У всіх випадках можливе використання кількох варіантів енергозберігаючих заходів.

Найбільш сприятливим з технічної та економічної точки зору для України є проведення політики енергозбереження, що має правовий статус державної політики. У такому контексті енергозберігаюча політика повинна розглядатися як сукупність дій, що відповідають загальнонаціональним інтересам: забезпеченню життєздатності економіки, охороні навколишнього природного середовища, стратегії безпеки.