4. Наукові праці ф. Тейлора "Управління виробничою дільницею"' та "Принципи наукового управління".

Творцем науки організації виробництва вважається американський інженер Ф. Тейлор (1856–1911). У 1903 р. він видав книгу ”Управління виробничою дільницею”, а в 1911 р. – “Принципи наукового управління”, в яких виклав свої експериментальні методи організації праці. У своїй роботі “Принципи наукового управління” Ф.Тейлор писав, що найголовнішою метою управління підприємством повинно бути забезпечення максимального прибутку для підприємця. Ф. Тейлор вперше виробив основні принципи управління; він виділив у процесі управління основні та підготовчо-завершальні операції, диференціював процес праці, закріпивши за кожним робітником, як правило, одну операцію, що повторюється; запровадив хронометраж як засіб вивчення витрат робочого часу для усунення зайвих і незручних прийомів праці; розробив систему обліку та контролю виробництва; запропонував апарат функціональних керівників-майстрів та інструкторів, кожний із яких завідували однією стороною трудової діяльності робітників. Ф. Тейлор виробив наукові основи інтенсифікації праці робітників, розробивши відрядно-диференційовану систему заробітної плати, суть якої полягає у подвійному тарифі: оплата за “низькою шкалою” при невиконанні норм виробітку і за “високою шкалою” – при їх виконанні. Норма виробітку встановлювалась за допомогою хронометражу для самих досвідчених, фізично сильних та натренованих робітників. Потім Тейлор вимагав такого ж темпу праці від інших робітників, дещо підвищуючи їм заробітну плату за “високою шкалою”. При досягненні всіма іншими робітниками потрібного рівня продуктивності праці, їм знижували заробітну плату до попереднього рівня. Таким чином, капіталіст отримував величезний прибуток, частину якого отримував і сам Тейлор. Дроблення та розчленування операцій до найпростіших, одноманітних рухів, безнадійна погоня за оплатою за “високою шкалою” привело до інтенсифікації та підвищення продуктивності праці на американських підприємствах.

Пізніше американський капіталіст Г. Форд (1863–1947) широко використовуючи принципи розчленування роботи на окремі операції та прийоми, у 1913 р. на своєму автомобільному заводі запровадив конвеєрне виробництво на примусовому ритмі, доводячи працю робітників до дуже високої інтенсивності. Запровадження конвеєрного виробництва дозволило скоротити тривалість циклу складання автомобіля з півтора дня до 93 хв. Винятково високий ступінь диференціації операції підвищував поділ та спеціалізацію праці, значно інтенсифікував працю до межі людських можливостей. Такий напрям організації виробництва з використанням конвеєра одержав назву “фордизм”. Фордизм поряд з посиленням експлуатації робочої сили вніс у виробництво ряд технічних, технологічних і особливо організаційних новин, а саме розробив основи організації масового потокового виробництва у частині організації предметних дільниць та ліній з прямоточним характером виробництва. Запровадження таких дільниць і ліній забезпечило можливість автоматизації виробничих процесів. Крім того, фордизм запровадив у виробничий процес високий рівень стандартизації та уніфікації деталей та вузлів, організацію системи внутрішньозаводського транспорту тощо. Системи Тейлора та Форда широко використовуються у теорії та практиці промислового виробництва.