2.Людина як жертва соціалізації
Людина не тільки об’єкт і суб’єкт соціалізації. Вона може бути і її жертвою. Це пов’язано з тим, що процес і результати соціалізації включають в себе внутрішнє протиріччя. Успішна соціалізація передбачає, з одного боку, ефективну адаптацію людини в суспільстві, а з іншого – здатність в певній мірі протистояти суспільству, а точніше – частині тих життєвих колізій, які перешкоджають розвитку, самореалізації, самоутвердженню людини.
В процесі соціалізації закладений внутрішній конфлікт між ступенем адаптації людини в суспільстві і ступенем її уособлення. Тому людина, яка повністю адаптована в суспільстві й не здатна в якійсь мірі протистояти йому, може розглядатися як жертва соціалізації. В той же час людина, яка не адаптована в суспільстві, також стає жертвою соціалізації – дисидентом, правопорушником або ще якось ухиляється від встановленого в цьому суспільстві способу життя.
Соціалізація конкретних людей в будь – якому суспільстві здійснюється в різних умовах, для яких характерним наявність певних небезпек, які відповідно впливають на розвиток людини. Тому об’єктивно з`являються цілі групи людей, які можуть стати жертвами несприятливих умов соціалізації.
Міжособовий механізм соціалізації функціонує в процесі взаємодії людини з суб’єктивно значущими для неї особами. В його основі лежить механізм безособового переносу завдяки емпатії, ідентифікації. Так, що кожна людина має пройти процес соціалізації, а якщо це вона не зробить, тоді це не людина – це тварина. Тому, що соціалізація це процес становлення людини в суспільстві.
Самосвідомість людини можна розглядати як досягнення нею в кожній віковій категорії певної міри самопізнання та певного рівня самоповаги й міри самоприйняття. Так наприклад, перед підлітком стоїть задача пізнання тих компонентів свого "Я", які зв'язані з усвідомленням своєї подібності з іншими людьми й відмінності від них, а перед юнаком - тих, від яких залежать світогляд визначення свого місця в світі і т.п.
Самовизначення особистості передбачує знаходження нею певної позиції в різних сферах актуальної життєдіяльності та вироблення планів на різні відрізки майбутнього життя. Так наприклад, в молодшому шкільному віці. дитині необхідно віднайти індивідуально сприйнятну і соціально схвалювальну позицію в новій соціальній ситуації - ситуації вступу до школи. Тут вона повинна визначити своє ставлення до ровесників і дорослих, перебудувати в зв'язку з цим уже наявні в неї системи відносин. У підлітковому віці особливого значення набуває пошук позиції серед ровесників своєї статі, що доповнюється в ранньому юнацькому віці визначенням своєї позиції по відношенню до ровесників протилежної статі.
Що ж стосується планів підлітків на різні відрізки майбутнього життя , то, по-перше, мова йде про розв'язання завдань найближчого майбутнього. Наприклад, якщо в середовищі ровесників вважається престижно мати певний інтерес і реалізовувати його в якійсь діяльності, то виникає завдання, як можна якомога скоріше віднайти такий інтерес і способи його реалізації, По-перше, мова йде про розв'язання завдань більш віддаленого майбутнього: вибір професії, визначення стилю майбутнього життя. Уже підлітки нерідко уявляють собі, де і як вони будуть подорожувати, ставши дорослими, а юнаки мають уявлення про своє майбутнє жило, вільне проведення дозвілля і т.п.
Самореалізація передбачує реалізацію людиною активної в значимих Для неї сферах життєдіяльності й (або) взаємовідносин. При цьому необхідно, щоб результативність цієї реалізації визнавалась і схвалювалась значимими для молодої людини особами. Самореалізація для молодої людини може мати різні форми. При цьому вони можуть бути соціальне цінними, соціальне корисними, соціальне приємлемими. а також асоціальними, антисоціальними.
Самоутвердження - досягнення людиною суб'єктивного задоволення результатом і (або) процесом самореалізації.
При цьому наголосимо, що вікові задачі, як правило, завжди об'єктивні. Для їх вирішення людина ставить (або не ставить) перед собою мету, досягнення якої веде до її здійснення. Тому, в залежності від того, наскільки повно і адекватно усвідомлені і відчуті завдання , цілі людини можуть бути більш або менш адекватні віковим задачам. Тому, в зв'язку з цим, відмітимо, що людина усвідомлено чи неусвідомлено визначає реальність і успішність досягнення тих або інших цілей. Це дозволяє їй певним чином реагувати на хід своєї діяльності, й відповідним чином відшукувати більш реальні шляхи Досягнення намічені мети.