9

1.Житловий кодекс України про житлові права громадян.

Систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові відносини в Україні, складають: а) Конституція України; б) Житловий кодекс України; в) Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" та інші закони; г) укази Президента України; д) постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти.

Право громадян України на житло закріплено ст. 47 Конституції України. Воно забезпечується розвитком і охороною усіх видів житлового фонду" утворенням ринкової системи житлового забезпечення громадян через приватизацію житла, справедливим розподілом жилої площі під контролем громадськості. Конституційне право на житло вважається забезпеченим лише тоді, коли громадянин України має житло, що відповідає установленим нормам і придатне для проживання. За відсутності такої жилої площі та потреби в соціальному захисті громадянин визнається таким, що потребує покращення житлових умов і згідно з чинним законодавством може претендувати на одержання відповідного житла, яке надається за правом найму державою чи органами місцевого самоврядування безоплатно, або на забезпечення себе і своєї сім'ї житлом за власний кошт, але за доступну плату.

Основними завданнями житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою: 1) забезпечення конституційного права громадянина України на житло; 2) належного використання і збереження всіх видів житлового фонду; 3) зміцнення законності в царині житлових відносин в умовах ринкової економіки.

Житловий кодекс України прийнято 30 червня 1983 р. і введено в дію з 1 січня 1984 р. Він складається із семи розділів (193 статей): І. Загальні положення. II. Управління житловим фондом. ПІ. Забезпечення громадян житловими приміщеннями. Користування житловими приміщеннями. IV. Забезпечення збереження житлового фонду, його експлуатації та ремонту. V. Відповідальність за порушення житлового законодавства. VI. Вирішення житлових спорів. VII. Заключні положення. У розділі І містяться норми права, що регулюють: право громадян України на житло; основні завдання житлового законодавства; систему нормативно-правових актів, що регулюють житлові правовідносини; житловий фонд У країни і його види, інші загальні питання

1Держава взяла на себе зобов'язання щодо надання громадянам, які потребують соціального захисту, можливості отримати житло у держави та органів місцевого самоврядування безоплатно або за до­ступну для них плату. Це стосується насамперед малозабезпечених, інвалідів, ветеранів війни, осіб, які постраждали внаслідок катастро­фи на ЧАЕС. Держава повинна забезпечити також надання пільго­вих кредитів для спорудження житла молодим сім'ям і громадянам, які тривалий час перебувають на обліку для поліпшення житлових умов.

Конституційне положення стосовно того, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рі­шенням суду, знайшло правове закріплення у ст. 9 ЖК України, від­повідно до якого житлові права громадян охороняються законом. То­му будь-яка особа не може бути правомірно виселена чи обмежена у праві користування жилим приміщенням. Виселення допускається тільки у виняткових випадках, і тільки з підстав і у порядку, перед­бачених законом. Перш за все, це такі питання, що суперечать умовам призначення житлового фонду чи порушують права та законні інтереси інших осіб, державних, громадських організацій.

Громадяни мають право на отримання у безстрокове користуван­ня у встановленому порядку жилого приміщення в будинках дер­жавного чи громадського жилого фонду. Права і обов'язки громадян визначаються нормативно-правовими актами. Права і обов'язки чле­на кооперативу та членів його сім'ї, умови користування та підстави припинення користування жилими приміщеннями визначаються та­кож статутами відповідного житлового кооперативу.

Житлові права громадян охороняються державою шляхом забез­печення існуючого правопорядку в країні в цілому. Органи держав­ної влади і управління створюють умови для запобігання правопору­шень, їх своєчасного виявлення та припинення, вживання профілак­тичних заходів. З моменту порушення суб'єктивних прав на житло держава в особі її юрисдикційних органів надає правовий захист шляхом вирішення спорів, оцінюючи дії особи або іншого суб'єкта права з точки зору їх правомірності та застосовуючи юридичні санк­ції до правопорушників.

З прийняттям Закону "Про приватизацію державного житлового фонду" громадяни України, які проживають у квартирах багатоквар­тирних будинків, одноквартирних будинках, кімнатах багатоквар­тирних будинків, що використовуються громадянами на умовах най­му, отримали право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків. Власники при-і ватизованих квартир, як і будь-які власники, мають право розпоря­джатися ними на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші угоди, н заборонені законом. Порядок здійснення цих прав регулюється ци вільним законодавством України.

Особливості реалізації прав громадян на житло знайшли своє ві­дображення і у проекті ЖК України, який розроблений на основі та на розвиток Конституції України.

Так, громадянам України незалежно від наявності у них житла надано право вільного вибору, відповідно до своїх потреб і можли­востей, побудувати чи придбати у власність житло або одержати йо­го у найом, оренду.

Громадянам України, які потребують поліпшення житлових умов, гарантується право:

• на одержання пільгового кредиту для будівництва чи придбання власного житла, або

• на першочергове придбання у власність житла в державному та комунальному житловому фонді загального призначення чи першо­черговий вступ до об'єднання забудовників багатоквартирних жит­лових будинків.

Окрім того, за проектом ЖК гарантується право на житло за та­ких умов:

1) забезпечення державою та органами місцевого самоврядуван­ня безоплатно чи за доступну плату (у межах встановленої норми) житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов і со­ціального захисту, а також інших категорій громадян, визначених законодавством. Звичайно при цьому виникне проблема визначення соціального рівня, тобто розміру середньомісячного сукупного дохо­ду сім'ї в розрахунку на кожного члена сім'ї. У цьому разі важливо, щоб не 3/4 громадян України потребували в майбутньому соціаль­ного захисту;

2) надання пільгових кредитів для будівництва чи придбання власного житла громадянам, які перебувають на обліку для поліп­шення житлових умов;

3) стимулювання будівництва, реконструкції та утримання жит­ла через надання податкових пільг забудовникам і підрядникам, а також використання інших економічних важелів.

За проектом ЖК України громадянам надано також право на придбання квартир на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підста­вах, передбачених цивільним законодавством України.

Однією з додаткових Конституційних гарантій забезпечення прав і свобод громадян є недоторканність житла. Відповідно до неї не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння осо­би проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних з врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Ця норма передбачає посилення юридичних гарантій захисту не­доторканності людини. Однак її запровадження потребує поперед­нього створення ряду умов, зокрема оновлення законодавства щодо вирішення справ законності й обгрунтованості огляду та обшуку житла громадян, визначення механізму реалізації нового законодав­ства та процесуальних норм тощо..

Кожний громадянин України має право звертатися за захистом своїх прав до суду, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а після використання всіх національних засобів право­вого захисту — до відповідних міжнародних установ або до відповід­них органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

2.Характеристика житлового фонду соціального призначення.

Закон України “Про житловий фонд соціального призначення” (2006) регулює питання надання житла соціально незахищеним особам.

Громадяни України мають право на вирішення житлових проблем через житловий фонд соціального призначення під яким розуміється сукупність соціального житла, що надається громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту.

До житлового фонду соціального призначення відносять

• соціальне житло,

• соціальний гуртожиток,

• спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів,

• спеціалізований будинок для бідних та безпритульних,

• тимчасовий притулок для дорослих.

Соціальне житло — житло всіх форм власності (крім соціальних гуртожитків) із житлового фонду соціального призначення, що безоплатно надається громадянам України, які потребують соціального захисту, на підставі договору найму на певний строк.

Відповідно до Конституції України кожен має право на житло. Громадянам України, які відповідно до закону потребують соціального захисту, соціальне житло надається безоплатно.

Користування соціальним житлом є платним. Плата за соціальне житло складається з плати, яка вноситься безпосередньо наймачем, та державної допомоги, що надається відповідно до закону. Соціальне житло надається органами місцевого самоврядування.

До житла з житлового фонду соціального призначення належать:

1) квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла;

2) жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання.

Соціальний гуртожиток — соціальне житло, яке надається громадянам України на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання. Соціальні гуртожитки створюються органами місцевого самоврядування. Соціальне житло не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.

Для отримання соціального житла люди беруться на соціальний квартирний облік — облік громадян України, які користуються правом на соціальне житло і перебувають у черзі на його отримання.

Соціальний квартирний облік здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування за місцем проживання громадян, які мають право на отримання квартир, садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, після набуття ними повної цивільної дієздатності відповідно до закону.

Правом взяття на соціальний квартирний облік користуються громадяни України:

а) для яких таке житло є єдиним місцем проживання або які мають право на поліпшення житлових умов відповідно до закону;

б) середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі менший від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.

При визначенні середньомісячного сукупного доходу враховується вартість майна, що знаходиться у власності громадянина та членів його сім’ї на момент взяття на соціальний квартирний облік.

Правом взяття на соціальний квартирний облік також користуються мешканці тимчасових притулків для дорослих, громадяни, які мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право позачергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення

Право першочергового отримання квартир або садибних (одноквартирних) жилих будинків із житлового фонду соціального призначення, за наявності в них права на отримання такого житла, мають:

1) учасники бойових дій та особи, прирівняні до них законом, а з них учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов’язків військової служби, — протягом двох років з дня взяття на соціальний квартирний облік;

2) учасники війни та особи, прирівняні до них законом;

3) інваліди I і II груп;

4) особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

5) Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої Соціалістичної Праці, а також особи, нагороджені орденами Слави, Трудової Слави, “За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР” усіх трьох ступенів, чотирма і більше медалями “За відвагу";

6) колишні неповнолітні (яким на момент ув’язнення не виповнилося 16 років) в’язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, створених фашистською Німеччиною та її союзниками в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків;

7) колишні в’язні концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання в період Великої Вітчизняної війни та Другої світової війни; особи, які були насильно вивезені на примусові роботи на територію Німеччини або її союзників, що перебували у стані війни з колишнім Союзом РСР, або на території окупованих Німеччиною інших держав; діти партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога, яких у зв’язку з патріотичною діяльністю їх батьків було піддано репресіям, фізичним розправам, гонінням;

8) особи, реабілітовані відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” ;

9) громадяни, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, що затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я;

10) сім’ї та одинокі матері й батьки, які мають трьох і більше дітей, а також у разі народження близнюків;

11) сім’ї, які мають дитину-інваліда віком до 18 років або інваліда з дитинства I чи II групи;

12) звільнені в запас або у відставку офіцери і військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, які проходили службу за контрактом або перебували на кадровій військовій службі;

13) сім’ї осіб, які загинули під час виконання службових чи громадських обов’язків (у тому числі під час рятування життя людини) або на виробництві;

14) особи, які одержали на виробництві травму або професійне захворювання, у зв’язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з іншими особами;

15) молоді сім’ї, в яких вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років, або неповні сім’ї, в яких мати (батько) віком до 35 років, одинокі молоді громадяни віком до 35 років та молоді вчені віком до 35 років;

16) сім’ї з неповнолітніми дітьми;

17) вагітні жінки;

18) особи, які втратили працездатність;

19) пенсіонери.

Тимчасовий притулок для дорослих— установа соціального обслуговування, яка створюється з метою безоплатного забезпечення громадян без визначеного місця проживання тимчасовим житлом, їжею, передбаченою законодавством грошовою, медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, а також сприяння таким громадянам у встановленні особи, відновленні документів, паспортизації та працевлаштуванні.

Урахування законних інтересів громадян при наданні жилих приміщень за договором найму соціального житла

При наданні жилих приміщень за договором найму соціального житла заселення однієї кімнати неповнолітніми особами різної статі, за винятком подружжя, не допускається, а заселення однієї кімнати повнолітніми особами різної статі, за винятком подружжя, допускається тільки за їхньої згоди.

Жиле приміщення за договором найму соціального житла може бути надане з перевищенням норми жилої площі приміщення, якщо воно являє собою однокімнатну квартиру або садибний (одноквартирний) жилий будинок чи призначене для вселення громадян, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань за переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Особам похилого віку, багатодітним сім’ям з неповнолітніми дітьми та відповідним категоріям інвалідів і хворих за висновком лікувально-профілактичного закладу та на їх прохання жилі приміщення надаються на нижніх поверхах або в будинках з ліфтами.

Соціальне житло має бути обладнане засобами безперешкодного доступу для людей з обмеженими фізичними можливостями.

Формування житлового фонду соціального призначення здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також коштів приватних юридичних та фізичних осіб.

Житлові проблеми окремих категорій людей вирішують:

• спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів — установа соціального обслуговування, яка крім приміщень для проживання включає комплекс служб соціально-побутового призначення та медичного обслуговування;

• спеціалізований будинок для бідних та безпритульних — установа соціального обслуговування, яка створюється з метою повного забезпечення бідних та безпритульних громадян приміщеннями для проживання, їжею, передбаченою законодавством медичною, правовою, соціальною, психологічною та побутовою допомогою, допомогою щодо працевлаштування.

3.Пільгові категорії в отриманні житла.