19 Правила відбору пат.Матеріалу

1.необхідність відбирання патматеріалу якомога раніш після смерті тварини;

2.недопущення забруднення матеріалу сторонньою мікрофлорою при його відбиранні (беруть стерильним інструментом і поміщають у стерильний посуд);

3.виключення можливості розсіювання збудника інфекції при транспортуванні матеріалу (герметичне, водонепроникне упакування, дерев’яні чи металеві пенали);

4.необхідність консервування матеріалу в разі неможливості його швидкої доставки в лабораторію.

Матеріал до лабораторії надсилають, як правило, у скляному посуді. Тару (банки, флакони, пробірки, піпетки і т.п.), у якій пересилають матеріал, старанно миють у теплій воді з милом, споліскують і стерилізують в автоклаві при температурі 120оС протягом 15 хвилин. Гумові пробки стерилізують протягом 10 хвилин в 0,5% розчині фенолу чи іншого антисептика. Матеріалом, який беруть для дослідження при житті, у тварини є:

Молоко – беруть для бактеріологічного дослідження при підозрі на бруцельоз окремо з кожної долі вимені відбирають по 10-15 мл і 100-150 мл (з ураженої долі) при підозрі на туберкульоз. Вим'я попередньо обмивають теплою водою і дезінфікують 700 спиртом. В разі тривалого транспортування молоко консервувати 1%-м розчином борної кислоти, або 1%-м розчином генціанвіолету у співвідношенні 1:25000.

Фекалії – беруть в кількості 100-150 г за допомогою стерильної ложки. Якщо у фекаліях знаходять слиз, згустки крові, або клаптики слизової оболонки кишок – їх відбирають окремо.

Секрет із носа, глотки, гортані – беруть за допомогою стерильного ватно-марлевого тампона, який поміщають у стерильні пробірки з 0,5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Окрім цього, із ротової порожнини й глотки, для дослідження може відбиратися слина, вміст афт, епітелій, слиз. Вміст абсцесів, виразок, ран – беруть залежно від характеру об'єкта і його локалізації частіше за допомогою стерильних пастерівських піпеток або шприців.

Зіскріби – відбирають при ураженнях шкіри, чи слизових оболонок. Їх роблять за допомогою скальпеля на межі ураженої й здорової ділянки шкіри чи слизової оболонки.

Відбір пат.мат Кожну пробу відбирають стерильним інструментом і поміщають в окремий стерильний посуд. -Частину кишки разом з вмістом відбирають, перерізуючи її між подвійними лігатурами, накладеними з обох кінців.

- Кров і інші рідини організму відбирають у пастерівські піпетки, кінці яких запаюють з обох боків.

Трупи тварин, загибель яких викликана спороутворюючими мікроорганізмами, розтинати суворо заборонено!

Консервантом патматеріалу для бактеріологічного дослідження є стерильна вазелінова олія та 30%-й водний розчин хімічно чистого гліцерину. Воду для приготування консерванту попередньо кип’ятять протягом 30 хвилин. Об'єм консерванту повинен перевищувати об'єм патматеріалу в 4-5 разів.

Патматеріал для вірусологічних досліджень консервують 30-50%-м розчином хімічно чистого гліцерину, попередньо простерилізованому в автоклаві при температурі 1200С протягом 30 хвилин.

До матеріалу, який надсилають у лабораторію для досліджень, обов'язково додають супровідний документ, де вказують інформацію як про досліджуваний матеріал, так і про хвору, забиту чи загиблу тварину

20. відбір крові У коней, великої й дрібної рогатої худоби проби крові беруть із яремної вени на межі верхньої й середньої третини шиї чи підхвостової вени, у свиней – із вени вуха або судин хвоста, у собак, котів та хутрових звірів – із поверхневої вени стегна , передпліччя чи подушечок лап, у птахів – із підкрильної вени або з гребеня (у курей). Проби крові треба брати по можливості вранці до годівлі й напування тварин. Кров береться у чисті стерильні скляні пробірки в об'ємі 7-10 мл від тварини і 2-3 мл від птиці. На кожну пункцію беруть одну стерильну голку відповідної конструкції.

Кров треба брати так, щоб вона вільно стікала по стінці пробірки. Після взяття крові шкіру в місці проколу дезінфікують. Пробірки з кров'ю етикетують, закривають паперовими ковпачками і ставлять у штативи для відстоювання сироватки, необхідної для постановки серологічних реакцій.

Для одержання сироватки штатив із пробірками ставлять у теплу пору року в прохолодне місце, а в холодну – в тепле приміщення. Сироватку при необхідності можна відбирати через 10-12 годин із моменту взяття крові. Проби крові або сироваток надсилають у лабораторію протягом першої доби після взяття. Якщо це зробити неможливо, то сироватку можна консервувати, додаючи до неї у співвідношенні 1:9 5% розчин фенолу, або, вносячи в пробірку 0,05-0,07 г борної кислоти, або методом висушування. На кожній пробі крові чи сироватки ставлять номер опису проби за чергою та інвентарний номер тварини. Одночасно з пробами крові в лабораторію надсилають супровідний документ і опис проб крові чи сироватки.

21. правила безпеки Усі роботи з інфекційнохворими тваринами, трупами та іншим інфекційним матеріалом виконують лише у захисному санітарному одязі та взутті. Особистий одяг, взуття та інші речі зберігають в іншій шафі окремо від спецодягу. Категорично забороняється зберігати особистий одяг та продукти харчування у шафах, призначених для зберігання спецодягу.

Фахівці, які працюють з інфекційнохворими тваринами, забезпечуються двома комплектами санітарного одягу. Виносити їх та переходити з одного приміщення до іншого категорично заборонено. Працівників, що мають справу з особливо небезпечними зооанторопонозами (сибірка, бруцельоз, туберкульоз, туляремія та ін.), періодично обстежують у медичних закладах із проведенням спеціальних досліджень та профілактичних щеплень. Людей з ушкодженнями шкіри рук (рани, подряпини) до роботи з інфекційним матеріалом не допускають. Клінічний огляд тварин, хворих зооанторопонозами, надання лікувальної чи акушерської допомоги, розтин, прибирання трупів, абортованих плодів й послідів, зняття й сортування шкір і овчин, а також дезінфекцію виконують у гумових рукавичках без дефектів. Після збору анамнестичних та епізоотологічних даних проводять загальне й спеціальне (по окремих системах) дослідження тварини. При дослідженні очей, слизових ротової й носової порожнини тварини ветеринарний працівник та помічники повинні стояти збоку від тварини, застосовувати засоби перестороги, що виключають попадання на них виділень при кашлі та фирканні. По завершенні досліджень хворих тварин місце роботи обов’язково дезінфікують. Спецодяг знімають і піддають санітарній обробці. Гумові рукавички та взуття обмивають дезінфікуючою рідиною (2%-м розчином карболової кислоти чи хлораміну) і знезаражують. Руки ретельно миють водою з милом і висушують.

22. Способи введення біопрепаратів 1.Ін'єкційний – введення препаратів внутрішньовенно, внутрішньосинусно, внутрішньом'язово, підшкірно, у черевну порожнину й ін.

2.Скарифікаційно-нашкірний – втирання препарату в шкіру, слизові оболонки губ чи ясен. 3.Інсталяційний – краплинне введення препарату в природні порожнини тіла тварин (кон'юнктивально, клоачно, назально). 4.Дисперсійний – розпилення рідких і порошкоподібних препаратів у приміщенні, де утримують тварин (птицю). 5.Аліментарний – згодовування препаратів із кормом або водою. 6.Комбінований – одночасне, але роздільне використання двох або більше методів.

Методи введення: 1.підшкірне – в ділянці шиї, за лопаткою, в кінчик хвоста, за вухом;

2.внутрішньошкірне – в ділянці шиї, лопатки, підхвостової складки, в основу шкіри вуха, у шкіру борідки, мочки, сережки, внутрішньої поверхні стегна;

3.внутрішньом'язове – в ділянку крупа, стегна, шиї, підгруддя (коні), у грудний м'яз, гомілку (птиця);

4.внутрішньовенне – у яремну, вушну, підкрильну вени;

5.у черевну порожнину.

23. На якість біопрепарату негативно впливають перемерзання, висока температура, надмірна вологість, прямі сонячні промені. Сховища для біопрепаратів повинні бути сухими, темними й прохолодними. Температуру у них слід підтримувати у межах від +2°С до +12°С, для нестійких препаратів, – від +2°С до +8°С і навіть мінус 196°С. Для вакцин - від +2°С до +8°С .В аптеках ветеринарної медицини біопрепарати зберігають у підвалах, льохах, холодильниках і посудинах Дюара. Кожний вид біопрепарату (вакцини, сироватки, алергени, антигени) необхідно зберігати окремо. Біопрепарати, які відпускають із складів, ретельно упаковують у щільні ящики. Кожний флакон або ампулу обгортають папером чи ватою. Ампули з вакцинами вкладають у спеціальні коробки. В ящики або коробки обов'язково повинна бути вкладена відповідна інструкція щодо використання препарату. На ящиках роблять попереджувальні написи «Обережно, скло!», «Біопрепарати». При упаковуванні рідких біопрепаратів роблять напис «Оберігати від перегрівання й заморожування!», а сухих (ліофілізованих) – «Оберігати від перегрівання!». Інколи пишуть: «Терміново! Для боротьби з епізоотіями!». Великі партії біопрепаратів перевозять у вагонах-рефрижераторах. При транспортуванні невеликих партій використовують закриті автомобілі. Про заходи безпеки при перевезенні інструктують водія і супроводжуючого.

У період використання рідкі і розбавлені вакцини утримують у захищеному від сонячних променів, прохолодному місці та не переохолоджують у холодну пору року. Взимку флакони з вакциною необхідно підігрівати на водяній бані (відро із соломою до половини об'єму наповнене теплою водою) до температури не вище 37°С. Більшість сухих вірус-вакцин придатні до використання протягом 4 год. після розведення, а деякі – 1 год. (проти хвороби Марека).

24. До апаратних методів аерозольної дезінфекції належать: Інгалятори та портативні розпилювачі індивідуального використання, Ручні гідропульти (ГШ-2, КЗ, ГС-2М).Обладнання для обприскування тварин (дезінфекційно-душова установка В'язкова).,аерозольні генератори: пневматично-вихрова аерозольна насадка (ПВАН); турбулююча аерозольна насадка (ТАН); спеціальні дезінфекційні машини або установки – дезінфекційна установка Комарова (ДУК), ветеринарні дезінфекційні машини (ВДМ-2, ВДМ-ЕП) ,дезінфекційні камери – парова КДП-З, пароформалінова камера.

До без апаратних методів належить аерозолі, які одержують змішуючи дезінфекційні препарати з іншими хімічними сполуками, в результаті чого виникає хімічна реакція й виділення у повітря пари цих речовин:

а) суміш хлорного вапна (не менше 25% активного хлору) і скипидару з розрахунку на 1 м3 приміщення 2 г хлорного вапна і 0,2 г скипидару;

б) пари йоду

в) аерозоль йоду хлористого одержують зануренням алюмінієвого дроту в однохлористий йод у співвідношенні 1: 10. На 1 м3 приміщення витрачається 0,5 мл йоду однохлористого.

Аерозолі хлор-скипидару для дезінфекції повітря отримують, змішуючи хлорне вапно та скипидар у відношенні 4:1